Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Ніч яка місячна

Цього ранку мене розбудив аромат свіжоспеченого хліба, і я відразу ж відправилася на кухню. — Аню, хочу попросити тебе про послугу. Мачуха говорила солодким, співучим голосом, але в її посмішці відчувалася фальш. У такі моменти було зрозуміло, що справа обернеться проти мене. Зараз маю погодитись на її чергову забаганку, яку вона приховувала за словом «прохання». […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Смикана

Довгі коридори родинного будинку, які виявилися нескінченними. Двері, двері, двері, але всі не ті, не ті що їй треба. У вухах відчувався кожен стук з подвійною силою: разом гупали і її ноги, і її серце. Руслана ніяк не могла добігти до своєї кімнати. Дихати стало важко, повітря не вистачало…   — Чому ти бігаєш, Русю? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Просто хороший хлопець

Було вже добряче за північ, а Руслана все йшла містом зі своїм несподіваним супутником і балакала про все на світі, окрім родини. Обоє уникали цієї теми, як вогню, але побалакати їм було про що. Згадували й веселі історії зі школи та універу, і найдивніші сни, і навіть улюблені анекдоти дитинства.   — Ні, ну ти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Море хвилюється

Ще на підході до потрібної кімнати я почула цей балаган – гупання музики перемішане з голосами та гучним сміхом. Пункт нашого призначення знаходився на третьому поверсі – на два поверхи нижче, ніж наша кімната, тому дорогою я встигла трохи заспокоїтися та розслабитися. Та варто було моїм вухам вловити перші ноти какофонії, лунаючої з кінця коридору, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ другий, де в Тіріоні панує неспокій, та що поробиш.

–          Слухай, справу маю. Я тут заклалась і програла. – Інділін з’явилась, як завжди, різко та весело, мов теплий вітер з Валімару. –          Ого.. І що ти винна? – спитала Ліероссе, встаючи назустріч. Вона вишивала в крихітному саду за їхнім будинком, біля її ніг в траву сідали метелики. –          Я маю зустріти когось із принців […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Не принцеса

У дзеркалі виднілось сіре і втомлене обличчя. Руслана тяжко зітхнула і узяла до рук чергову косметичну банку.   «Ну, давай, масочко, давай, зроби з мене принцесу!»   Обмазавши всю фізіономію чимось желеподібним, дівчина вирушила до кімнати. Зіпнулась об щось, почувся дзвін скла.   «Трясця твоїй матері! Щоб вас пропасниця здибала!» — подумала про себе Руслана […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

— Ці орхідеї для тебе

Коли дерева вкриваються цвітом, Янь Чженміну легше дихати. Глибоке небо ранку обіцяє свободу, а квіти виглядають так емоційно. Прохолода вечора ще приємніша. Янь Чженмін сидить з келихом вина на перилах, вдивляючись вниз, повертаючи голову через плече: кущи та низенькі дерева стелються під балконом. Третій поверх. — Молодий господин не боїться впасти? — приязна усмішка синьоокого […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1.

хітч ніколи не розглядала кар’єру художниці як майбутню професію – вона шукала щось більш перспективне та прибуткове, бо гроші із самого дитинства були предметом її цікавості. однак перший курс на факультеті економіки та менеджменту дався неочікувано нелегко – під кінець року дрейс почувалася виснаженою. крім того, вона зрозуміла дещо важливе: їй не вистачало того, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1

Був час у житті Лань Січеня, коли він вважав себе справжнім сином свого ордену. Казав лише правду, захищав слабких, шанував три (а потім і чотири) тисячі правил (іноді доречних, але здебільшого очевидних та зайвих у повсякденному житті, де можна з’їхати з глузду, намагаючись усіх їх дотримуватися), відстоював традиції Гусу. А потім, коли молодший брат почав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Акліматизація

– Аня, зачекай! – Йди до біса! Я не хочу тебе бачити! Кров у венах бурлить, пульсує в голові, заглушуючи всі звуки навколо. Всі. Окрім його голосу. Я була б рада аби все було навпаки – що завгодно, тільки б не чути як він промовляє моє ім’я. Я неслася мене сходами все нижче, хоча й […]FavoriteLoadingДодати до улюблених