Розділ 1:Розкриття таємниці, а не квітки

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Все почалось з мовчання, замовчування та переходження на інші теми Панич В’ячеслав мав друга.  Того ранку вони сиділи в його кімнаті, довго трималось бажання обійняти його. Він вже давно усвідомив, що закохався, а далі все – Що робити не знав, тому поводив себе наче нічого не сталось- це було не правильно. Він хотів діяти, кохати та  здобувати, але не знав як. Щодня вони балакали за буденність, розваги, книжки та трохи про політику- надто молоді, що б дійсно в цьому тямити.

-А чи знаєте ви Пантелеймоне про Гриця Квітку-Основ’яненка?

-Ні

– То, почитайте. Посмійтесь від душі! Я сам його зачітуюсь на малоросійському діалекті та на великоруському пише, так наче не відчуває між ними різниці. Почитайте “Марусю” таке ніжне —Матінко. “Читаєте Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе” читайте і смійтесь, бо книжка варта уваги. Йой, як понесло після цього його співрозмовника, хоч він ніколи не читав Квітку-Основ’яненка, але чував чи мало і про нього, і його наслідувачів, і про тих, кого він наслідує. Про цю особу говорили завжди і багато, ось і тепер, Панич В’ячеслав мав кілька хвилин на роздуми. Через вікно за ними спостерігав один з кріпаків. В сина його господарів була лиш одна таємниця- кохання  до іншого чоловіка. Єдине, що приховувати, єдине, за що боятись. Ось і відчувалось, наче нездатен він вберегти цю таємницю. Треба, пошвидше, проводити гостя, та розібратись з тим, що склалось. Так і сталось. Хлопа Панич потримав за шию та просцідив крізь зуби:

-Ти що падло?!

А далі крикнув йому просто в облича:

-Сто різок.

За кілька днів В’ячеслав переконався в своїх страхах. Гриць стежив за ним, лиш тоді, коли поряд був Пилип. Страшно було, бо не зрозуміло навіщо. Не було не шантажу, ні погроз, кріпак навіть нікому не розповідав. Все ж крім страху панич приділяв час своєму хобі- він любив спостерігати, як його люди працюють. Він полюбив це- коли відкрив для себе Квітку-Основ’яненка, Липку та Куліша. В своїх творах вони відкривали естетику простого селянина. Така екзотика- коли дворянин розповідає про холопів та їх душі. Кілька разів на тиждень він сідав у крісло біля власної садиби та спостерігав. Слухав, як співають жінки, перекликаються між собою чоловіки, але особливо стежив за Грицем- тихий, лиш яке слово до Бровка кине і все. Все ж він дійсно відчував від цього естетичне задоволення: підслухував чужі розмови, але цікаві були лиш сварки. Він став помічати, що сміється, над кріпацькими жартами. У вечері сонце трохи спало й люди почали розходитись, тоді панич підійшов ближче. Поміж рухливого натовпу його було не видно.

-Йдеш до дому?

-Ні.

-З тобою все добре?

-Так,

Хочеш перевірю?

-Ні.

Гриць був похнюплений, дивився в низ. Згодом його друг пішов. А той лиш глядів йому в спину. Почувся голос з заду:

-Подобається? Твій буде!

Гриць розвернувся, а там- панич. І що йому відповісти?

-А, як ви взнали?

-В тебе на лобі написано!

 

 

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

One thought on “Розділ 1:Розкриття таємниці, а не квітки

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: