Смикана

Довгі коридори родинного будинку, які виявилися нескінченними. Двері, двері, двері, але всі не ті, не ті що їй треба. У вухах відчувався кожен стук з подвійною силою: разом гупали і її ноги, і її серце. Руслана ніяк не могла добігти до своєї кімнати. Дихати стало важко, повітря не вистачало…   — Чому ти бігаєш, Русю? […]

Просто хороший хлопець

Було вже добряче за північ, а Руслана все йшла містом зі своїм несподіваним супутником і балакала про все на світі, окрім родини. Обоє уникали цієї теми, як вогню, але побалакати їм було про що. Згадували й веселі історії зі школи та універу, і найдивніші сни, і навіть улюблені анекдоти дитинства.   — Ні, ну ти […]

Море хвилюється

Ще на підході до потрібної кімнати я почула цей балаган – гупання музики перемішане з голосами та гучним сміхом. Пункт нашого призначення знаходився на третьому поверсі – на два поверхи нижче, ніж наша кімната, тому дорогою я встигла трохи заспокоїтися та розслабитися. Та варто було моїм вухам вловити перші ноти какофонії, лунаючої з кінця коридору, […]

Розділ другий, де в Тіріоні панує неспокій, та що поробиш.

–          Слухай, справу маю. Я тут заклалась і програла. – Інділін з’явилась, як завжди, різко та весело, мов теплий вітер з Валімару. –          Ого.. І що ти винна? – спитала Ліероссе, встаючи назустріч. Вона вишивала в крихітному саду за їхнім будинком, біля її ніг в траву сідали метелики. –          Я маю зустріти когось із принців […]

Не принцеса

У дзеркалі виднілось сіре і втомлене обличчя. Руслана тяжко зітхнула і узяла до рук чергову косметичну банку.   «Ну, давай, масочко, давай, зроби з мене принцесу!»   Обмазавши всю фізіономію чимось желеподібним, дівчина вирушила до кімнати. Зіпнулась об щось, почувся дзвін скла.   «Трясця твоїй матері! Щоб вас пропасниця здибала!» — подумала про себе Руслана […]

— Ці орхідеї для тебе

Коли дерева вкриваються цвітом, Янь Чженміну легше дихати. Глибоке небо ранку обіцяє свободу, а квіти виглядають так емоційно. Прохолода вечора ще приємніша. Янь Чженмін сидить з келихом вина на перилах, вдивляючись вниз, повертаючи голову через плече: кущи та низенькі дерева стелються під балконом. Третій поверх. — Молодий господин не боїться впасти? — приязна усмішка синьоокого […]

1.

хітч ніколи не розглядала кар’єру художниці як майбутню професію – вона шукала щось більш перспективне та прибуткове, бо гроші із самого дитинства були предметом її цікавості. однак перший курс на факультеті економіки та менеджменту дався неочікувано нелегко – під кінець року дрейс почувалася виснаженою. крім того, вона зрозуміла дещо важливе: їй не вистачало того, що […]

1

Був час у житті Лань Січеня, коли він вважав себе справжнім сином свого ордену. Казав лише правду, захищав слабких, шанував три (а потім і чотири) тисячі правил (іноді доречних, але здебільшого очевидних та зайвих у повсякденному житті, де можна з’їхати з глузду, намагаючись усіх їх дотримуватися), відстоював традиції Гусу. А потім, коли молодший брат почав […]

Акліматизація

– Аня, зачекай! – Йди до біса! Я не хочу тебе бачити! Кров у венах бурлить, пульсує в голові, заглушуючи всі звуки навколо. Всі. Окрім його голосу. Я була б рада аби все було навпаки – що завгодно, тільки б не чути як він промовляє моє ім’я. Я неслася мене сходами все нижче, хоча й […]

Навіть коли квіти забарвились золотом

Одну зустріч Ши Мей запам’ятав на все життя, але до сих пір не може сказати, принесла вона (не)щастя чи ні. Попередження: поранення, тимчасова втрата чутливості та купа неприємних речей, відчуття безнадії Ши Мей один. Він завжди один. Звичайно, він має вчителя, братів. Але він також не має нікого окрім. Ні матері.. ні народу.. краще не […]