2031 рік. США, Каліфорнія. Сан-Франциско Ще один сонячний ранок. Я стою в черзі за кавою у своєму улюбленому кафе Lafey і думаю про завтрашній шкільний іспит, який, схоже, я провалю. Історія, мабуть, не мій коник, – думаю я, і, взявши своє лате, прямують до школи. Заглиблена у свої думки, я йду, не озираючись по сторонах, коли раптом на мене налітає незнайомець у чорному капюшоні…

Перед тим, як відправитись назад на Небеса, Рафаїл заново бинтує мені спину (вірніше, здавлює все що можна і не можна ніби корсетом). Сам же процес зцілення крила йде до божевілля повільно. З хороших новин. Дівчинку передали цілою та неушкодженою батькам, які за відсутністю грошових коштів навантажили Кетча всілякою домашньою їжею та випічкою. Тепер настав час вибрати, яке місто Еквадору відвідати. Вибір величезний, але не…

Я прокидаюсь практично в одинадцятій дня. Чорт, ми ж повинні порт перевірити. Швиденько одягаюсь та біжу на кухню. Треба перед обходом хоча б кави випити. – О, ти прокинулась, – Кетч сидить на дивані з ноутбуком на колінах. – Як ти себе почуваєш? – Я знову три дні спала? – це вже мені починає набридати, але завдяки цьому стану очі в мене все ще…

Легкий вітерець колихав води моря. Хвилі плавно й ніжно накочувались на піщаний берег. Сонце світило яскраво й гріло своїми променями. Одним словом, ідеальна атмосфера щоб насолодитись прогулянкою пляжем. І я так думав, але зі мною нав’язався одна прискіплива людина. – Чому я не можу пройтись один? – спитав я сам в себе, вилазячи з машини тої самої людини. – Тому що я хвилююсь, щоб…

Руки потіли від хвилювання. Страх наростав з кожною хвилиною. А що, якщо вона не зможе? А якщо спіткнеться? Або запнеться? Навколо снували люди. Хтось репетирував, хтось просто чекав свого номера. Більшість розмовляли — з рідними чи друзями. Вона теж могла б зараз говорити з кимось. Але батьки мали прийти пізніше, а подруга відійшла до магазину. Вона сама попросила її купити води, тож нарікати не…

Дощ бив по склу старого седана, розмиваючи вогні міста у сіру пелену. Мін-дже сидів нерухомо, тримаючи в руках фотографію. На знімку — сивий чоловік з втомленими очима та упертим підборіддям. Правозахисник, чия смерть стала для Мін-дже не просто завданням, а ниткою до його власного минулого. На звороті — напис олівцем: “Школа Ханрім. Золото. Вони знають.” Два місяці тому. Занадто свіже, щоб бути випадковістю. Він…

Слід Тетяни приводить нас в Даландзадгад, а звідти назад в Улан-Батор. Зі столиці Монголії ми летимо в Абу-Дабі. Видно у відьми почалась літня відпустка і вона вирішує її провести в Об’єднаних Арабських Еміратах. Є де скупатись. Вирішувати на рахунок того, бути нам в одному номері чи ні часу немає, тому за звичкою бронюємо двомісний номер, але з окремими ліжками. – Чому тут так багато…

Я і не думала, що можу так сильно стомитись за день. Коли ми заходимо в номер, я падаю на ліжко і вирубуюсь. І знову опиняюсь у пітьмі. Тій самій, що й тоді, коли Пітьма мене поцілувала. І знову я не можу звідси вибратись, приречена на нескінченні блукання навпомацки. – Ей, вставай, Вінчестер! – прокидаюсь від того, що Кетч термосить мене. – Я не сплю,…

Біллі викладає Вінчестерам свій план з укріплення Джека, щоб хлопець став досить сильним для вбивства Бога. Сам план ідеальний, ні сучка, ні задирки, але є одне “але”: – Я знищу Бога, – втручаюсь в розмову. – Ти не можеш… – починає Біллі, але сильна кровотеча з рота змушує її замовкнути. – Здатна. Ти може й Смерть, але тобі всього десь близько двадцяти тисяч років,…

Переді мною зараз сидить надзвичайно гарна дівчина, її гонорова матір та точно небезпечний брат, і все це через нездатність покоївки повідомити про мою присутність у ванній. — Матінко, я ще раз прошу: страти цього нікчему вже! — вона виглядала ще миліше, коли злилась. — Аніто, я вже пояснила: цей пан не хотів тебе побачити чи налякати, і абсолютно точно провина за цю ситуацію лежить…