ДИСКЛЕЙМЕР: Це буде довго. Деталі сюжету можуть змінюватися під час написання.
Неонові вивіски торгової площі сліплять очі. В цьому районі їх побільшало з минулого місяця. Сезон дощів цьогорічної зими напрочуд рано почався. Вулиці повняться перехожими. Над головами шумлять літальні капсули, які живляться від акви — води сучасного світу, що насправді лише перероблена сеча, піт та інші рідини. Очищеної від оксидантів, мікроорганізмів, важких металів та іншої брудноти.
Проте це не рятує повітря від дикого забруднення. Сеул ніколи не славився чистотою атмосфери, а тепер ситуація давно перевалила за позначку “критично”. Як і вся планета Земля, де більше не існує такого міста, як Сеул. Офіційно це Дільниця 16SK, а у 2720 його скорочено величають Шістнадцятка. Одне з небагатьох міст на триклятій планеті, де досі триває очищення від наслідків катастрофи п’ятисотрічної давності.
Дощ завісою стоїть над містом. З динаміків починає звучати щоденна порція історії, а на всіх голографічних екранах вмикається один відеоряд. Нагадування. Місяць Ресургенції під час якого алгоритм повторюється кожного дня о дванадцятій ранку та девʼятій вечора. Цього року пʼятсота річниця з дня катаклізму. Увесь світ готується до грандіозного святкування. Шістнадцятка не виключення.
Технологічний прогрес досяг свого апогею більше як півтисячоліття тому. Піднесення цивілізації, технологічний стрибок, міжгалактичні подорожі. Спроби віднайти життя на інших планетах, доки на власній таємно готувалося повстання. Не вгледіли. Пропустили. Релігійні фанатики дійшли до краю власних упереджень, просочивши своїх на всі рівні правління, аби зупинити богохульні дії людства і не накликати на себе гнів божий. Проте спричинили лише війну, холокост половини населення та екологічну катастрофу.
Понад чотириста п’ятдесят років людство виживало, гинучи від нестачі води, аномальних температур, голоду та захворювань, спричинених катастрофою. Доки планета не прийшла у відносно стабільний стан. Тоді групі вчених врешті вдалося знайти рішення очищення землі від токсичних речовин.
Ґрунт знову став родючим, що спричинило запуск мінімальної аграрної промисловості та відновлення популяції. Винайшли спосіб очищення води. Лише з повітрям залишилися проблеми, але частина за частиною, клаптик за клаптиком, столиця за столицею. Сорок відсотків суші вдалося воскресити.
Релігію суворо заборонили, натомість настала ера Техно-ресургенції¹. Ера вшанування досягнень технологічного розвитку та нагадування про необхідність використання інновацій для збереження та відновлення навколишнього середовища.
Робот-офіціант приносить стакан акви та замовлений пакетик. Чонгук відривається від розглядання перехожих за вікном кавʼярні. Розриває пластик, приклеює на піднебіння стікер та випиває можливо чийсь перероблений піт, або сечу. Відчуваючи натомість смак американо. До таких думок звикаєш. Навіть не бридить.
Реалії.
Короткий екскурс з історії закінчується, коли хлопець робить останній ковток, а смаковий стікер на піднебінні остаточно розчиняється. На екранах знову засвічує звична реклама.
Іронічна посмішка прикрашає обличчя. Цю казку він чує всі двадцять вісім років свого життя на цій понівеченій та пропащій планеті. Гарна спроба переконати самих себе, що їм вдалося відновити баланс речей у природі. Тільки от виходячи на вулицю, на лиці необхідно зафіксувати аерогелеву маску, якщо не хочеш ввечері відхаркувати вʼязкий бруд з легень.
Так званий наносмог.
Клята катастрофа спричинила руйнування матеріалів, таких як пластик, метал, штучні тканини та інша хрінь, якої за існування людства на планеті зібралося чимало. Після вибуху ці речовини розлетілися на йобані мікрочастинки, та розповсюдилися у повітрі по всій земній кулі. Проведи без захисту понад сім годин і бридлива,вʼяза суміш зі слизу, слини та бруду у раковині забезпечена. Знехтуй маскою місяць і помри від нестерпного болю у власному блювотинні.
Чонгук ще раз звіряється з наручним модулем. Додатково перевіряє досьє на сьогоднішнє замовлення, вдивляючись у риси жертви. Прикидає приблизний маршрут до цілі і, закинувши офіціанту сім ефіріумів за каву, залишає забігайлівку.
Дощ не припиняється, стоячи щільною завісою. Що як сприяє, так і перешкоджає одночасно. У полюванні Чонгук один з найкращих, але навіть у нього бувають невдалі дні. Інтуїція підказує, що сьогодні один з таких.
Хоча інтуїція — це пережиток минулого. Сучасні люди керуються технологіями, наукою та фактами. З фактів у нього чудовий військовий вишкіл, якісна зброя останнього прототипу, надійний інформатор Хосок та досвід.
Комісованому солдату, Чон Чонгуку, нічого не залишилося, як тільки стати мисливцем за головами. Надто легко втратити фізичну форму та здоровий глузд у чотирьох стінах свого шедаоуза². Після десяти років у казармі дванадцять квадратних метрів житлового простору були надто порожніми. Доки не зʼявився він.
Мисливець сахається думок про минуле, що гіркою кислотою стоять у горлі і лиш сильніше натягує кепку на очі. На голографічному екрані горить точка, яка рухається вулицями нижнього міста. Лабіринти Нипху³ заплутані та підступні, проте для Чонгука майже, як рідні. Хоч він і мешкає у так званому вищому світі, на околицях Ханнилю⁴.
Чонгуку до потрібного місця добиратися хвилин пʼять у капсулі та додатково десять — ногами. Транспорт необхідно залишити як найдалі від місця перехоплення.
Піднявшись у повітрі, він тицяє на модуль екрана, кидаючи виклик, і вже за два гудки йому відповідають. Дороги звично перенасичені транспортом. Проте ніхто не заважає порушити декілька правил, аби дістатися до місця вчасно. Зрештою, хіба ж конфіскують права у заслуженого героя свого часу? Та і код чонгукової капсули поліцейським давно відомий. Позначений особливими мітками.
— Якось він дивно рухається, — говорить Чон час від час кидаючи погляд на екран, що горить на правій панелі салону. — Наче..
— Наче не знає куди йти, — закінчують за нього у динаміку гарнітури.
Хобі звучить розслаблено, як завжди. Вони познайомилися ще в академії, де Хосоку дали прізвисько Хобі, яке прижилося краще за рідне імʼя. З хлопця так і не вийшов солдат, проте він став чудовим техніком. З компʼютерами зависає частіше, ніж з коханками. І значно вправніший з машинами, ніж з людьми.
Загалом недооцінений геній, з яким Чонгук випадково, але так влучно зіткнувся два роки назад. З того часу вони працюють в команді.
Капсула маневрує повітряними дорогами, спускаючись на нижні яруси. У Нипх потрапити не складно. Ніхто з верхнього світу не горить бажанням опинитися у тому бруді. А от охочих вибратися — цілі колони, тільки мало кого випускають. Такі вже правила. Народився у нижньому світі, вважай приречений провести там все життя. Одиницям вдається вибратися легально.
— Ти ж позначив його у списках ідентифікатором? — Чонгуку, погоджуючись, мугикають, посьорбуючи акву. Хобі дикий фанат чаю — Чон удостоївся честі одним оком побачити його колекцію стікерів чудернацьких смаків. І якось, напившись, технік обмовився, що має неймовірно рідкісні екземпляри, яких у світі фактично не залишилося. Коли солдат поцікавився, звідки такі скарби, Хобі лише загадково всміхнувся і кинув недбале “звʼязки”. Чонгуку солдатська чуйка підказувала, що у друга налагоджені контакти з чорним ринком нижнього світу. Але він не став користуватися вразливим положенням товариша і делікатно промовчав. — Невже зʼявився сміливець, готовий зазіхнути на мою здобич?
— Навряд чи, — зауважує напарник на тому кінці. — Рухи дуже хаотичні та абсолютно позбавлені логіки.
Проходячи шар густого смогу, неонові кольори змінюються мерехтливою темрявою. Чонгук викручує штурвал і капсула маневрує між понівечених часом та корозією будинків. Заколочені вікна та тьмяне світло ліхтарів фактично не освітлює місцеві повітряні вулиці. Доводиться загасити фари, аби не привертати увагу. У провулку видніється придатне місце для зупинки.
— Скільки тобі до точки висадки?
Виконавши декілька маніпуляцій з кнопками на екрані, Чонгук тихо приземляє капсулу на безлюдну вулицю. Всі дані з екрану в салоні переміщаються у наручний модуль. Спостереження за обʼєктом продовжується.
Чорна маска щільно фіксується на обличчі. Повітря на нижніх ярусах Нипху значно брудніше від верхнього світу. Хоча що там, що там не обійтися без аерогелевої маски.
— На місці, — звітує хлопець, ще раз перевіряючи комплект на сьогоднішнє полювання. Два бластери FlashX12 останньої моделі, які на скромну пенсію солдата не купити. Чотири повністю заряджені акумулятори, кожен із різною дією та силою ураження. — Сьогодні тестуємо новинку, Хо, — нагадує Чонгук так, наче техніку є до цього якесь особливе діло.
— Хіба ти не випробовував їх на манекенах? — цікавиться напарник, набридливо сьорбаючи.
— Ей, ти б не зловживав, — паралізуючий акумулятор відразу ставиться у бластер. Його Чон ховає до лівої кобури та використає, якщо жертві захочеться побігати. Солдату із розтрощеним свого часу бедром не до марафонів. Йому простіше пульнути енергією, що повністю блокує роботу мʼязів, та спокійно повʼязати жертву. Зазвичай заряду вистачає на два постріли. Добре що у Чонгука гостре око та тверда рука. І одного разу вистачить. — Що, як в критичний момент ти будеш мені потрібен, а рідина попроситься на вихід?
— Рідина? Серйозно, Гук? Господи, ти що не можеш сказати просто — приспічить посцяти?
Другий бластер він заряджає новим акумулятором та кладе у праву кобуру. У нього сила ураження набагато сильніша, спричиняє пошкодження мʼяких тканин та зорових нервів на короткий період. Нова розробка Хобі. Два інших відправляються у підсумок. Їхня дія — випалення шкіри до кістки.
— Не існує ніякого господа, — нагадує солдат. У правому черевику — тактичний бойовий ніж, а в нагрудній кишені — декілька липких снарядів. — Дивись, бо за такі слова тебе можуть притягти до відповідальності перед конгломератом. Знаєш же, що у нас з цим строго.
— Давно хотів з ними потеревенити. Маю декілька належних питань, — жартує Хосок. — Не хвилюйся, малий. Я робив речі гірші, ніж згадка божества, — напарник показово сьорбає, а Гук закочує очі. — У мене все під контролем. Прямо під столом стоїть переробна станція, яка катетером прикріплена прямісінько до мого…
— Не хочу знати, — перебиває його Чон і це відноситься не лише до його миттєвої системи перероблювання рідини в акву, а і незаконних махінацій. Він перевіряє справність костюма і натягує маску.
Капсула відкривається, і в ніс відразу бʼє трупний запах пацюків, лайна та помийки. Шкода, що маска захищає лише від наносмогу, а не наносмороду. Чон тисне на екран наручного модуля, блокуючи двері і капсула злітає у повітря на метрів двадцять.
Запевнившись, що все на своїх місцях, солдат покидає провулок та стрімко направляється до точки координат.
Люди Нипху відрізняються від жителів верхнього світу, так званої вищої ланки. Сутулі спини, холодні погляди, сіра шкіра лиця. Бідність, розпач та злість. Солдат намагається сильно не виділятися, насовує кепку сильніше на очі та крокує брудною вулицею.
— Чонгуку, тобі варто поквапитися, — нагадує про себе друг, все ще набридливо сьорбаючи у вушному гарнітурі. Їм варто внести певні корективи у робочі аспекти.
— Уже в дорозі, за шість хвилин буду там.
Точка на карті рухається хаотично, то пришвидшуючись, то спиняючись, то зависаючи посеред вулиці. Солдат коротко фіксує таку поведінку на голографічному екрані і рухається далі. Аби скоротити шлях, він просувається безлюдними провулками, переповненими старим мотлохом та відходами. У вищому світі Шістнадцятки подібне можна зустріти лише на кордоні з Нипхом.
— Цей покидьок зовсім відбитий. Він то стоїть на місці, то женеться, як навіжений, — знову нагадує про себе Хобі, який уважно слідкує за всім на своїх екранах у підпільній лабораторії. Вона базується на занедбаному складі в трущобах на самому краю Ханнилю. У районі, який в народі навіть ніяк не називають.
Місце, де живуть ті, хто більше не потрібен вищому світові. Від кого простіше позбутися, знайшовши заміну, аніж виправляти. Місце травмованих солдатів, нереалізованих студентів, самотніх пенсіонерів та нелегальних емігрантів.
Району, якого в ідеальному світі білого та чорного не повинно було існувати. Реальності прогресу та розвитку, де помилки в системі ігнорують. Реальність, в якій вони з Хосоком виявилися похибкою. Цей район Шістнадцятки — пляма на репутації Ханнилю, яку просто ігнорують.
Дистанція скорочується з кожним кроком. Ще один провулок, якийсь недолугий безхатько, що ховається від дощу під шматком металу. Перешкода у вигляді паркану, яку солдат з легкістю долає та крокує далі.
Раптом перед ногами пролітає величезний пацюк, а за ним слідом обдертий кіт. Чонгук не лякається, просто спиняється на хвилину і неочікувано розуміє. Здогадки складаються ідеально рівно, наче фігурки у Тетрисі.
— Хьон, чекай, а що як він…
— …тікає від когось, — знову закінчують за нього. Розумні висновки приходять в мудрі голови якось запізно.
Секунда, друга, аби скласти два плюс два, і Чон зривається на біг. Сподіваючись перехопити жертву та випередити переслідувача. Невже комусь таки стало сміливості зазіхнути на його здобич?
Давненько він не показувався в барі мисливців. Вони вже і забули, хто тут справжній хижак.
Дощ стоїть щільною завісою, ускладнюючи пересування.
Імʼя порушника попало у список всього тиждень тому і висіло там певний час. Чонгук уважно вивчав та спостерігав за чоловіком. Сорок сім років, низького зросту, лиса голова з характерним тату, гарно володіє ножем. З таким краще у ближній бій не вступати. Належить до банди зеленого змія, що відомі легкими крадіжками техніки та створенням модифікованої зброї, яку штовхають на чорному ринку.
Нещодавно саме йому не пощастило пограбувати та побити синка бізнесмена, який посунувся у клуби нижчого світу заради яскравого досвіду. Поліція Ханнилю такими зазвичай не займається. Тому ображені товстосуми наймають мисливців за головами, аби провчити покидьків. У нижньому світі знають — якщо твоє імʼя потрапило у список, то ніхто за тебе вступатися не буде. Доволі жорстке покарання за звичайну крадіжку. Проте у Чонгука свої причини сьогодні за ним гнатися.
Падло зарізало охоронця, який намагався захистити пацана.
Чон минає вулиці, слухаючи накази Хобі у вусі. Напарник спрямовує його до цілі, керуючись лабіринтом вулиць на екрані. Декілька разів випадково приводить Гука в перекриті провулки.
Ще хвилина, друга. Травмоване бедро попри сучасну медицину все одно дає про себе знати. Кістку прострілює гострий біль і солдат лається, проте рух не зупиняє. Це їх з Хобі прожиток на найближчі два тижні.
Як виявилося — заслужений титул не означає гідні статки. Пенсія солдата складає менше виторгу, ніж дві ночі полювання.
— Перед тобою, — все що встигає почути, коли зза рогу будинку вистрибує невеличкий чоловічок.
Їх погляди пересікаються всього на секунду, але цього достатньо аби впізнати одне одного. Хай там як, а обличчя Чонгука добре відомо у цих кругах. Як і будь-якого мисливця. Слава тихо ходить перед ним.
Мисливців тут знають, їх бояться. Тому що всім байдуже чи живим, чи мертвим притягнуть до замовника твоє тіло. Однаково потім гнити у найжорстокішій тюрмі на острові Уллин. А звідти ніхто не повертається.
Чонгук знову біжить, тільки тепер повністю концентруючись на мокрій спині злочинця. Дощ засліплює очі. Зовсім не так він планував сьогоднішнє полювання. Утікач на диво швидкий та проворний. Вертливо маневрує провулками не залишаючи Чону можливості прицілитися.
— Блять, — біль прострілює бедро, нагадуючи про старі рани. Треба терміново щось робити, інакше хижак втратить жертву. А так бути не може. — Хо, скеруй мене до відкритого простору.
— Секунда, — Чонгук хороший мисливець. Висліджує наче тінь, вичікує, розробляє план та тихо нападає. Вправно, чисто, як личить розвіднику. Перегони абсолютно не його спосіб. — Жени його у лівий бік, через три вулиці зроби так, аби повернув праворуч. Там і буде твоя можливість.
— Зрозумів.
Солдат дістає правий бластер і навмисно цілиться у стіну, блокуючи можливість повернути не туди. Проте втікачу байдуже. Він лиш на секунду пригинається і звертає у власному напрямку.
— Блять, він що померти хоче, — обурюється Чонгук. Йому ніяк не прицілитися за таких умов. Лабіринти поворотів та вузьких провулків, заставлених мотлохом крадуть цінні секунди. — Що там, хьон?
— Через два повороти, стріляй по лівій стороні, — Чонгук прислухається. Нові заряди сьогодні випробовують стіни, а не злодії. Яка прикрість. — Зараз!
Ще один постріл. Енергія бластера прорізає нічну темряву, освітлюючи вулицю. Заряд пролітає прямо перед лицем утікача, але навіть це не спиняє його.
— Сука, — біль посилюється, Чонгук сповільнюється і втрачає злочинця з поля зору. У бластері енергії вистачить ще на сім пострілів. Варто припиняти ці щурячі перегони. — Хьон, я втратив його.
— Зрозумів, — Хосок мовчить якусь мить, а далі продовжує. — Маршрут дивний, проте я можу прорахувати куди він прямує.
Декілька секунд, аби перевести подих і Гук знову зривається з місця. Вони планували це затримання декілька днів. Не можна сьогодні давати задню. Постраждає не лише його репутація. Вийти потім на покидька буде проблемніше.
Солдат керується вказівками напарника у гарнітурі.
— Гук, він зупинився, — неочікувано повідомляють. — За два повороти від тебе. Відкритий простір, будь обережний.
— Добре.
Чон сповільнює рух відновлюючи дихання. Бедро далі коле гострим болем. Терпимо. Бластер не ховає, для рукопашного бою трохи виснажений. Немає сенсу ризикувати. Ба більше Хосоку точно буде цікаво, як його модифікації з акумулятором працюють на ділі.
Дощ припиняється. Саме вчасно. З мокрого краю кепки важкі краплі падають на виставлені перед собою руки. Чонгук ступає обережно, тримаючи зброю на готові. Ще один поворот і провулок виходить прямісінько на зруйнований спорт майданчик. Старе баскетбольне кільце. Порвана сітка.
— Він прямо перед тобою, — говорить Хо, проте Чонгук нікого не бачить крім заколочених вікон будівлі навпроти.
Мисливець озирається, оглядаючи простір. Рецептори в бойовій готовності. Слух вловлює шобуршіння з правої сторони і солдат рефлекторно повертається. Чоловік очікувано вистрибує на Чона, проте все марно. Яскраве світло заряду пронизує темряву і тіло бездиханно падає на землю.
Сьогоднішнє полювання відправляється прямісінько у список невдалих. Чонгук обережно трогає ботильйоном злочинця. Ніякої реакції. Сховавши зброю назад у кобуру, він нахиляється до тіла. Обережно перевертає і перевіряє пульс. Тихо. На місці ураження майорить запечена одежа. Шкіра сіткою гематом розлітається по всій грудині.
Наче туди вдарила блискавка.
— Чорт, хьон, ти перестарався з модифікаціями, — зітхає Чонгук. Такого ефекту він не очікував. — Чувак відкинувся.
— Дивно, манекени не жалілися, — зауважує Хобі. — Лажа, за мертвого на 300 ефіріумів менше.
— Я викликаю на місце капсулу, — Чонгук розгинається і проводить маніпуляції з модулем. Чужа одежа все ще легко димить від пострілу. Життя надто швидкоплинне у їхньому світі. — Якщо він вимаже мені салон, будеш сам м…
Закінчити не дає гострий біль, який раптово відчувається на правій щоці. Коли Чонгук чує удар металу об стіну позаду, та розуміє, що то був ніж. Тепла кров стікає мазутою по шкірі. Він повертає голову в сторону затемненої частини і з тіні виринає фігура.
— Ну, привіт, — голос склом ріже, встромляючись у шкіру уламком минулого. Грудний, з характерним матовим забарвленням, але з чужорідною (непритаманною) грубістю. — Чонгуку.
Наче кислоту, випльовує його імʼя до ніг. Він змінився за ці два роки. Чортові двадцять сім місяців, за які Чонгук злизав більше стіків алкоголю, ніж за часи солдатської служби.
Плечі під курткою значно ширші, мʼязи на руках підтягнуті. Спина рівна, напружена. Колір волосся, яке звично вʼється від дощу (Чонгук памʼятає світлі кучері після душу), теж новий. Болотно-темний у тьмяному світлі Нипху. Понівечена чорним написом шкіра під правим оком. Тату важко розгледіти з такої відстані, проте неможливо не помітити.
Весь його образ закарбувався у нішах чонгукової памʼяті в найдрібніших деталях і будь-яка зміна негайно фіксується.
А найбільш помітним є ядливий, гострий та холодний погляд нафарбованих очей. Від звичної ніжності та теплоти не залишилося і сліду. Наче всі спогади, за які він тримався ці роки, були лише фантомною примарою.
Вигадкою його понівеченої свідомості. Бажанням одинокого солдата.
—Ві?
***
¹ Техно-ресургенція (Technoresurgence). Ця назва поєднує технологічний аспект (техно-) з поняттям відродження (ресургенція), відображаючи роль передових технологій у відновленні та реконструкції планети після екологічної кризи.
² Шедоуз: Малий розмір житлового простору, який пропонує максимальну ефективність, забезпечуючи зручність та мобільність.
³ Нипх (кор.늪 – болото) – нижня частина Дільниці 16SK, так званого минулого Сеулу. У цій частині міста живуть нижчі прошарки громади. Переважно це бідняки, розбійники, волоцюги, безхатьки, знедолені та хворі.
⁴ Ханниль (кор. 하늘- небо) верхня частина Дільниці 16SK. Тут проживає елітна частина населення. Науковці, бізнесмени, знаменитості, політики, солдати. Умовно Ханниль поділений на райони. Чим вище та центральніше, тим заможніше і вище статус. На нижчих ярусах мешкають звичайні пересічні жителі.
Бластери та акумулятори: Зброя, яка стріляє зарядом енергії, що міститься в спеціальному акумуляторі. Вони є різних видів. Принцип дії в залежності від виду також різниться.
Додати до улюблених