не треба бути великим детективом, щоб зрозуміти, що під час бійки з кренгами дон побіг визволяти ейпріл: вона досі була у відключці, бо голова кренга, який відповідав за увімкнення і вимкнення машини, злетіла швидше, ніж він зумів від’єднати дівчину від апарату. краєм ока ді помітив папку, з якої доволі спокусливо виглядав папірець зі схожим кресленням, яке вони вкрали у вимірі ікс разом із карай і лео, тому, відмикаючи машину, телло вирішив довірити викрадання цієї папки комусь із команди.
– візьміть хтось папку на столі поруч!! – кричить вчений, бігаючи пальцями по кнопкам, і саме тоді, коли о’ніл почала падати, нардо блискавично взяв вказану папку, але не встиг помітити одну річ, яка сталась несподівано і дуже боляче. при чому для усіх.
коли донателло натискає на кнопку, яка реактивує апарат, раптом він отримує сильний удар, який вразив в основному голову черепахи, але дивним було те, що кренги у цей момент по ньому не стріляли! в очах різко потемніло, у вухах був сильний шум, який заважав взяти себе руки та нормально орієнтуватись у просторі. ні, цього бути не могло… не сьогодні, не в цей раз, ніколи!
рафаель зловив дівчину коли та почала падати вперед. вона тихо видихнула: о’ніл трималась на ногах, але її стан був виснаженим.
– дон, може ти не в курсі, але у нас тут бійка! вставай! – буквально прогарчала черепаха в червоному до свого брата.
– було б дуже добре, але я нічого не бачу! – на крик донні відповідає тим же, але як тільки вони двоє вслухались у зміст слів, то стало не по собі: в якому сенсі нічого не бачить?
– нам немає що більше тут робити, тікаємо, хутко! – почувся суворий голос лідера, і усі з ним були повністю солідарні, але…
– майкі! допоможи донні! – кричить рафаель, біжучи разом з ейпріл на руках до виходу.
– в сенсі…
– потім поясню!
два рази поясняти не треба було: мікіланджело тут же прибіг до брата, допоміг йому підвестись, взяв під плече і повів до виходу з технодрому, ну як, скоріше імпровізованого виходу.
– що з тобою сталось, брат?? – запитує майкл, коли вони майже прийшли до інших братів.
– я потім поясню, але я нічого не бачу, і головний біль дуже сильний…
команда тікала тим же шляхом, що й потрапила сюди: карай знову обернулась на змію, усі спустились і швидко почали бігти до лігва. на цей раз у них були результати тут, наочні: на руках у рафаеля була ейпріл, яка була хоч і в свідомості, але розуміти, що сталось вона в змозі не була, а у долоні леонардо була папка, тепер у них точно було повно роботи. але донні…
– ейпріл? ейпріл, ти чуєш мене? ми привели твої психічні показники до порядку, але ти можеш бути виснажена фізично…
– донні..?
– о, вона прийшла до тями!!
– ха, майкі, я тебе ні з ким не сплутаю..!
– командаа!! ейпріл прокинулась!!
о’ніл була завершаючим членом команди, якого не вистачало для повної картини, тепер усі вони разом, і найголовніше, усі були живими! черепахи, кейсі та карай швидко прийшли у лабораторію, де вони зустріли дівчину приємними усмішками.
– друзі! я так рада вас усіх бачити! – вона одразу ж зраділа, коли побачила усіх присутніх.
– ми також раді тебе бачити. – із спокійною усмішкою мовив леонардо, підходячи до кушетки.
– руда! нічого собі, я так сумував за тобою! – коли ейпріл сіла, кейсі одразу ж обійняв її, на що та відповіла взаємністю та легким сміхом.
– рада бачити, що ти жива, о’ніл. – карай обережно сіла на край кушетки, наглядаючи за подивом рудої.
– карай?! так а…
– знову? – у відчаї дон ставить риторичне питання.
– знову. – сміється раф, кладучи долонь йому на плече.
хоча ді розповідає хронологію їхніх пригод уже третій раз, але команда слухала його так, ніби вперше чула. вчений раз у раз відповідав на питання о’ніл, очі якої робились усе більшими й більшими від подиву, бо й справді, це звучало нереально доти, поки не згадаєш у якому світі живеш.
– … а далі ти знаєш, ми вдерлись у технодром, забрали тебе і креслення і на тому все поки що закінчилось, фух! – той видихнув, десь зі сторони мікіланджело почулись аплодисменти.
– не дивлячись на те, що він знову незрячий, ді від тебе ні на крок не відходив, ну як, – рафаель склав руки на грудях, коротко сміючись, – він або робив протез лео як міг, або щось мішав у колбах, або сидів біля тебе.
– раф!! – якби у донні була людська шкіра, вона враз би почервоніла.
– не заперечуй того, що було! – підхопив майкі.
– оу, так ти дійсно закоханий у нашу ейпріл, як це мило. – усміхнулась карай. доки команда сміялась, донателло згорав від ніяковіння, о’ніл також сміялась, знаходячи цю ситуацію милою.
– та годі! – вчений штовхнув у плече того, хто був найближче: майка.
– справді, досить, хе-хе. – хоч їхні жарти зараз були недоречними, але декілька секунд сміху о’ніл собі дозволила. – донні, ти сказав, що осліп лише один раз, у технодромі ти був зрячим. але що трапилось? чому на твоїх очах пов’язка без прорізів для очей? ще й не фіолетова, а якась сіра.
– як би пояснити… – телло поклав долонь на своє обличчя, він відчував не очі, а пов’язку, яка була на них. донні знав про чийсь погляд на собі, почулись потім тихі кроки, і той точно знав, чиї вони. – мій зір насичувала магія майкі, він повернув нею мій зір. сьогодні сталась бійка, де він користувався своєю, на даний момент, зброєю – магією. але невдовзі він втомився, тому сильно напружився і використав залишки своєї магії, яка зберігалась у мені, а точніше у моїх очах. магія майкі дуже хитка річ, її потрібно тренувати, але ми використали її на моїх очах, бо ситуація була екстренна.
– ді… – черепаха у жовтій повз’язці підійшла до телло і обійняла його. не дивлячись на те, що провини хлопця тут не було, він її відчував на своїх плечах.
– не вини себе, друже. – кейсі поклав долонь на плече майкі, той відсторонився від обійм і глянув сумними очима на хокеїста. – ти ж не знав, що так воно станеться.
– цю силу не можливо опанувати з першого разу, успіх це ще не крапка, а невдача ще не кінець. – леонардо заспокійливо усміхнувся, передаючи свою усмішку майку. – як тобі ідея сьогодні провести тренування, ми подивимося, на що здатна твоя сила і допоможемо опанувати її, що скажеш?
– гаразд, лео. – погоджується молодший, оглядаючи усіх присутніх.
– усе в порядку, брате, лео правду каже: уяви яким ти сильним станеш, коли опануєш цю силу. – вчений теж підтримує свого брата, так як він справді не винен у тому, що сталось.
– як персонажі з твоїх коміксів, хе. – від коментаря рафаеля, мікіланджело остаточно стало легше на душі, тепер він спокійніше усміхався і взагалі сприймав цю ситуацію.
– ну а ти, ейпріл, – вирішує перевести тему донні, – можеш розказати, що саме з тобою робили кренги? через недосконалий зір я не зміг зрозуміти повністю, але це було щось зв’язано з психологією, так?
– так, і це було… не приємно…
металеве віяло зачепило одного із вдосконалених кренгдроїдів, тому його власницю швидко лишили свідомості та принесли у технодром. це був план, номер якої, по традиціях, біс прочитаєш.
– кренг, що сказав робити кренг, коли у наших руках буде так звана ейпріл о’ніл?
– кренг, кренг сказав проводити так званий експеримент, який наказав провести сам верховний кренг.
– але кренг, так зване днк ейпріл о’ніл добувалось той строк, який називають тисячоліттями, кренг не може дозволити витратити так звану ейпріл о’ніл на такий малий експеримент. крім того так званий мозок людини не є тим, яким називають підходящим. мозок роблять тим, що називають підходящим зараз у вимірі ікс.
– кренг є ідіот, бо кренг заперечує накази верховного кренга. кренг має виконати наказ.
– кренг названий ідіотом буде виконувати наказ. підготувати те, що називають посадковою капсулою.
ейпріл прокинулась незадовго до того, як кренг дав наказ: що означає посадкова капсула, і що з нею мають робити?! на ній був білосніжний комбінезон, який був впритул до їх тіла, дівчина намагалась якось кричати та звільнитись від прикованого положення, однак її прохання не були почуті, а супротив безкорисливим, їй довелось буквально спостерігати за тим, як до неї, з допомогою механізмів, наближали якусь продовгувату штуку, яка була більше схожа на пігулку від болю живота. силами телекінезу та телепатичними здібностями о’ніл намагалась якось вибратись з неволі, однак це було безрезультатно, на жаль. раптом прикована ейпріл почала підійматись вгору, і тільки тоді вона помітила, що капсула відчинена, а всередині неї ніби щось є, але це не було видно через якусь воду, яка була у капсулі. а ця вода, це цілковита гидота: вона була якоюсь помаранчевою на колір, ніби з іржею змішана, хоч запаху вона не мала, але контактувати з такою водою не було ніякого бажання.
– почати зануренння так званої ейпріл о’ніл.
– занурення?!
механізм з дівчиною почав опускатись у капсулу, звісно, що вона витрачала сили даремно коли чинила супротив, але здаватись без бою було поганою ідеєю. перед зануренням у цю воду о’ніл затримала дихання, можливо їй усе ж вдасться вилізти з капсули, але як тільки металеві конструкції відпустити дівчину у вільне плавання, раптом її ніби магнітом притягнуто до… крісла?! вона намагалась вилізти звідти, взяти ротом ковток повітря, але її ніби намертво притиснуло до крісла, тому їй нічого не залишилось, крім того, щоб дати воді затекти у легені.
але щойно ейпріл хотіла надіятись на спокій у потойбіччі, раптом її очі розплющились, і тепер вона бачила усе так чітко… панель управління, скло перед нею, де нічого не було видно, крім чогось чорного, а сама вона сиділа на спеціальному пілотському кріслі, ну, це було на нього схоже. ця дивна вода затекла у її організм, вбралась у її шкіру, і тепер вона бачила усе так як завжди: тобто вона досі була у цій воді, але тепер уже під її ефектом. і тоді, коли дівчина наче змогла розслабитись у такому небезпечному середовищі, раптово щось схопило її за шию та почало притискати до крісла, потім таку ж участь взяло ї талію з ногами. ця невідома субстанція почала впиватись у шкіру дівчини, всмоктувати її у крісло, вона намагалась ніби пролізти крізь шкіру та кістки, добратись до органів та безжально заняти їхню позицію. однак коли ця аномалія почала добиратись до мозку о’ніл, щось стало перешкодою тому, щоб ці щупальця захопили її мозок, але до того часу ейпріл уже втратила свідомість.
– … ця штука ніби намагалась з’єднати мене разом з машиною, я відчувала, як вона ковзала по моїх венах, хоча цього, начебто, не було, а потім я прокинулась, прикутою до апарату, з якого ви мене звільнили. кренги щось казали за рівень синхронізації, психічний стан і загальний аналіз мозку, але я не чула деталей. – о’ніл зігнула коліна і обійняла їх, кладучи на них голову. вона досі була одягнена у білий комбінезон, а волосся було розпущеним, тому воно обережно спадало по її плечах.
– ейпріл… – донателло обережно, ніби невагомо знайшов долонею спину дівчини і поклав її на неї, щоб дати зрозуміти о’ніл, що він поруч.
– тепер ти у безпеці, тобі поки немає чого боятись. – спокійно мовить карай перед тим, як тихо прошипіти і взятись за щоку. звісно, що це не було пропущено між обставинами, тому лео підійшов до неї, з намірами допомогти.
– усе в порядку? – рука лідера потягнулась до обличчя кунаїті, щоб зняти її маску, але вона негайно перешкодила цьому, притискаючи аксесуар до обличчя.
– так, в порядку, лео. – зі строгим тоном каже дівчина і йде з кімнати. нардо не став йти за нею, так як щось йому підказувало, що краще її залишити наодинці, тому він повернувся до розмови.
– …дон і кейсі продивились ті папери, які були у кренгів. – раф кинув погляд на хокеїста, який стояв поруч із о’ніл.
– саме так, – підтвердив телло, – тому ти цілком маєш рацію у своїх висновках: вони хотіли з’єднати тебе, людину, із своїм роботом.
– але це не логічно, я не зрозумів цього приколу, – кейсі закотив очі, – навіщо їм було з’єднувати людину з машиною, якщо, за їхніми словами, кренги це “найвища раса бла бла бла бе бе бе”?
– у них не вийшов цей експеримент із з’єднанням, бо ейпріл не мала того стану мозку, який був потрібен кренгам. не дивлячись на те, що вона є результатом тисячолітніх досліджень кренгів, вона все рівно не підійшла тому, що під цю машину підходить живий організм лише з тим мозком, який дали йому самі кренги. – вчений відчував тишу на собі, і те, що його пояснення створило ще більше питань.
– ді…
– так-так, лео, чайник без носика, знаю. під цю машину підходить лише живий організм з переселеним мозком організму кренга, тобто на місці ейпріл мав би бути…
– я… – в шокованому стані каже рафаель, очі його були розширеними від подиву.
– саме так. – зітхає дон. – але переселення кренга у твій мозок на той момент лише почалось, а кренгам, схоже, прийшов наказ, що треба провести експеримент, тому для теста вони взяли ейпріл.
– зачекайте секундочку! – майкі кладе руку на потилицю, видно, що над чимось дуже ламає голову. – якщо кренги самі ж кажуть, що вони вище в розвитку за людей, то навіщо їм люди і живі істоти для переселення їхніх кренгенят(?), якщо людина чи мутант рано чи пізно, ну… помре.
– вони використовують переселення у якості ефективного геноциду абсолютно усіх живих організмів. вони спеціально переселяють кренга у тіло, до прикладу, людини, щоб оболонка згнила і вимерла, а так як нею керує кренг, то розмноження не відбудеться. кренги просто використовують живе тіло як робо-оболонку, а потім позбавляються від неї та чекають нового переселення і так по колу. вони ж планують перетворити землю у вимір ікс, тому логічно, що земні істоти, які навіть дихати не можуть у їхньому середовищі, їм ні для чого не потрібні.
– тоді для чого їм будувати зброю масового знищення? – цілком логічно запитує рафаель.
– заради винищення усіх рослин, організмів до яких вони не змогли добрались, банально нашого повітря, яке вони хочуть замінити своїм. – зітхає вчений, кладучи голову на руку.
– саме тому ми боремося з ними, щоб не допустити того, що вони хочуть назвати миром. – з лідерським тоном каже леонардо, передаючи цей настрій іншим. – так ось, команда, висновок кожен робить сам для себе, зараз у всіх крім майкі вільний час, можете піти поспати, відпочити, прибрати, якщо є бажання, а майкл зі мною на тренування. ейпріл, бажано відпочити після технодрому. усіх усе влаштовує?
– можна я з вами на тренування піду?
– чому я не сумнівався, кейсі?
перед тим, як усі розійшлися по справам, донателло затримав рафа і джонса, щоб вони випили пігулки, які їм приготував сам же вчений: для брата, щоб пом’якшити його головні болі та проблеми зі сном під час процесу самознищення залишків кренга, а для кейсі, щоб той відновився після мутації та спокійніше пережив це. у лабораторії залишились тільки ейпріл і дон, і хоча черепаха щось намагалась робити, заново звикаючи до відсутності зору, о’ніл же просто лежала на кушетці, рахуючи кількість тріщин на стінах, підлозі та стелі. їй це невдовзі набридло, тому увага швидко прикріпилась до телло, який щиро намагався щось робити і раз у раз тихо лаявся, коли щось не виходило, падало на підлогу, котилось у інші куточки стола. на думку ейпріл він виглядав досить розумно та сильно, бо не зважаючи на незрячість той не сидить без роботи, але й водночас безпорадно, беззахисно, бо як же він губився, коли щось лежить не там, де він поклав раніше…
– донні, – у голові рудої розквітнув план, однак тепер треба його досконало виконати. вона обережно сіла, невдовзі встала на ноги та підійшла до вченого, – мені доволі боляче дивитись на те, як ти виконуєш свою роботу без зору. без питань, ти молодець, але з зором усе йшло б краще, правда?
– оу, хе-хе, ти дійсно так вважаєш? – ді ніяково усміхається, коли чує ці слова з уст свого кохання, але він швидко прийшов до тями, так як хотів дізнатись, що саме вона хотіла. – кхм, ну справді, що робота йшла б краще, якби я мав свій власний зір, – хлопець зробив акцент на слові “власний”.
– я знала, що ти розділиш мою думку, тому у мене є план, – бачучи, що дон зацікавився, о’ніл продовжила більш впевнено: – отже, ти казав, що коли ви використовували магію майкі, то вона вийшла з тебе через його нестачу сил, тому… хочеш спробувати повернути собі тимчасово зір з допомогою моєї телепатії?
– яким чином?
– у мене немає такої сили, щоб дати тобі зір і закріпити його на тобі, але є інша сила, з допомогою якої я б могла стати твоїми очима.
– хм… – той задумався. – в теорії ти можеш це зробити…
– та й мої сили підтвердженні та перевірені, то що скажеш? давай перевіримо?
– ну… давай? – трохи невпевнено відповідає донателло, адже з одного боку це шанс на зір, а з іншого ще один ризик. але будучи впевненим, що гірше точно не буде, хлопець погодився, відчуваючи, як ейпріл усміхнулась.
руда підставила для себе ще один стільчик позаду донні та встала на нього на коліна, попереджаючи хлопця, щоб той розслабився, на що той кориться і сідає як зазвичай, щоб не заважати ейпріл. у самої ж дівчини був чіткий план і уява як це можна було зробити, тому та негайно поклала долоні на голову телло і спробувала пов’язати його розум та свій, а точніше обміняти їхні погляди: щоб дон бачив те, що бачить ейпріл. але який був подив черепахи, коли раптом дівчина перериває зв’язок, тихо лається і, по звуку, відставляє стілець.
– страх як колінам незручно… дозволиш, якщо я по іншому сяду?
– так, зві… ейпріл??
як же було неочікувано, коли, почувши дозвіл, дівчина обережно ніби сіла позаду телло на стілець, але її ноги були між ногами хлопця: по суті вона виглядала як ще один панцир для вченого, або ж як портфель. донателло шоковано мовчав, він лише обережно, машинально взяв ейпріл за ляшки, щоб вона банально не впала, а руки дівчини обережно обійняли черепаху за шию. долоні ніби на зло повільно перебрались на голову незрячого, о’ніл зосередилась, намагаючись запустити телепатичний процес, а сам хлопець зніяковіло притих, будучи напруженим від свого збентеження.
ейпріл заплющила очі та спробувала зробити те, про що вона лише уявляла. по суті доки вона буде тримати зв’язок з свідомістю телло, то він буде бачити те, що бачить сама вона. отже, ще трохи, і момент істини. от… вже!
– донні, ти щось бачиш? – о’ніл повільно розплющила очі, але тепер вона бачила перед собою лише темноту.
– розв’яжи мою пов’язку, бо я й так нічого не бачу. – тихо сміється вчений, повільно кліпаючи: він ніби чогось боявся, хоча так і не скажеш.
– ой, точно, хе-хе. – дівчина спритно розв’язала сіру пов’язку, таким чином даючи можливість очам дона щось бачити. і…
– трясця, я не вірю, що це знову відбувається!! – голос хлопця вмить став радіснішим, він швидко покрутив головою, ніби намагався побачити усе, що його оточувало.
– ха-ха, вітаю із поверненням! – радість донні перейняла для себе й о’ніл, вона наблизила свою голову так, щоб вона була на рівні з головою черепахи. – зараз ти бачиш те, що бачу я, тому тобі треба звикнути до того, що усе буде трошки в бік видно.
– це нічого страшного, дякую тобі, ейпріл! – вчений мало не сяяв від щастя, він взяв у руки свої інструменти, радіючи, що тепер він не тільки відчуває їх, а ще й бачить, і швидко прийнявся за роботу: тепер він зробить протез для леонардо набагато швидше!
взагалі матеріали для цього протеза можна було описати справді як гівно і патики, бо для форми протеза дон виміряв руку брата зламаною рулеткою, сама форма була зроблена із того, з чого й сам вчений не пам’ятає. вона триматись на обрубках залізних рук і ніг кренгдроїдів, а сам вміст протеза… по суті усе, що мало метал: кришки і самі сміттєві баки, запасні частини роботів, які вже були зламані, навіть стільчик якийсь він розібрав, щоб вистачило на усі плани. але як треба було зробити протез, щоб лео не просто мав його як факт руки, а міг повноцінно рухати нею, брати предмети, відчувати нею і навіть битись у бою? тут відповідь прийшла з ручками і ніжками, бо кренгдроїди також мали маленькі процесори, які допомагали тим рожевим створінням рухати роботом як своїм тілом, тому донателло люб’язно позичив декілька таких процесорів, щоб нардо відчував себе комфортно з цим протезом. черепаха у фіолетовій повз’язці не так і довго розбиралась у механізмі маленьких процесорів, тому той швидко зрозумів як краще їх приєднати та зробити абсолютно безпечними. ді періодично відповідав на питання ейпріл, яка, в свою чергу дивилась у пустоту, але той не був проти цього, з радістю розповідаючи про механізми, процес роботи та інші штучки, але невдовзі, коли вчений закріпив маленькі процесори у формі, а до закінчення роблення протезу залишився лише один крок, раптом перед очима черепахи усе почало пливти.
– ейпріл?? – він звернувся до неї, бо він ж бачив її очима, однак у відповідь вона лише тихо щось прошепотіла, а потім перед очима донні взагалі усе потемніло, і той швидко здогадався чому.
тіло дівчини вмить поважчало, її долоні розслабились, обіймаючи черепаху, а очі, схоже, були заплющені. телепатичний зв’язок, схоже, дуже сильно втомлює, ще й дівчина недавно повернулась із полону кренгів, тому не дивно, що вона заснула так швидко. і тут безвихідь: телло не перенесе її на кушетку, бо може за щось зачепитись, та вона банально у нього на спині, погукати когось теж не вийде, бо буде голосно і о’ніл прокинеться, тому хлопцеві не залишилось нічого, окрім того, щоб подумки побажати дівчині спокійного сну та уявити у себе в голові як вона мило виглядає і у якому положенні вони зараз сидять. так і працював ді, не над протезом, але працював.
– дон!! донні!! потрібна допомога!!
через гучні крики черепаха у фіолетовому мало зі стільця не впала, а ейпріл прокинулась, даючи змогу телло щось бачити: зв’язок ж не перерваний. вони одночасно повернули голови, перед очима зрячого повстала така картина: у лабораторію заходив рафаель, який тримав під плече карай, а вона, в свою чергу, виглядала блідою, її голова була нахилена вперед. донателло швидко взяв о’ніл на руки, поставив на підлогу, взяв за зап’ястя (чесно, він давив у собі бажання взяти її за руку) і повів за собою, бо ді на собі знав як це, залишатись без опори коли нічого не бачиш.
– що з нею?? – різко в кімнату прибігли лео та майкі, які, схоже, позапланово закінчили тренування. лідер тут же взяв дівчину на свої руки, сів на коліна та поклав її на них, карай втомлено розплющила очі, але щось в них читалось таке, ніби: “ох дідько, це відбувається”.
– карай, дозволь мені зняти твою маску. – телло простягнув долонь до її обличчя з намірами перетворити слова в дію, і хоч погляд кунаїті був вбивчим, дон все ж її зняв.
вигляд під маскою шокував усіх зрячих: її шкіра тепер була ще блідішою на вигляд, а на щоках була справжня зміїна луска!
– карай, що сталось?? чому це відбувається?? – стривожено запитує леонардо, автоматично кладучи долонь на її волосся.
– донателло… – шепоче кунаїті, повертаючи голову до нього. вчений сів на коліна, киваючи дівчині, тому вона продовжує. – коли я знайшла тебе під завалами я згадувала про те, що кренги ввели мені препарат, суть якого я не пам’ятала… я… я збрехала тобі, щоб не привертати зайвої уваги…
– навіщо?! навіть якби ти сказала про це, дон би швидко допоміг тобі з цією штукою! – цілком виправдано вигукує майк.
– я думала, що ефект не сильний і я, як змія, самостійно виведу рідину…
– так в чому полягає суть цієї вакцини?? – телло вирішує швидше добратись до істини, бо щось йому підказувало, що такої можливості може й не бути скоро.
– кренги говорили, що ця рідина поступово буде виводити днк мутагена домінуючим, над моїм днк…
– тобто ти хочеш сказати, що ти поступово станеш мутантом назавжди? – висунув теорію раф.
– ні, гірше… я стану простою, ручною змією без всякого інтелекту, я не буду змією-мутантом, чи змія з людською душею, ні, я стану простою змією, яка буде реагувати на все так, ніби вперше побачила…
– ох, карай… – нардо зітхає, стримуючи в собі бажання обійняти карай: ніхто не хотів, щоб вона стала простою змією, тому треба діяти негайно.
– я бачу реакцію її тіла, – ді торкається її руки, – вона візьме тіло змії не більш як за дев’яносто хвилин. майкі, ейпріл, мені потрібна буде ваша допомога з зором, лео, будь з карай та слідкуй за нею, тримай в курсі усіх змін її тіла.
– дон, знову експерименти з зором? – мовив леонардо, беручи кунаїті на руки.
– або зараз, або ніколи, брате.
нарешті, коли усі кивнули, трійця приступила до роботи: о’ніл перервала зв’язок, але у ді був план, який в теорії не буде виснажувати мікіланджело та ейпріл. вони суто з допомогою магії та телепатії будуть підтримувати зір вченого, тобто вони навіть позасинати можуть, але дон буде зрячим. звісно, що енергія буде черпатись, але не так сильно, як прямий контакт з зором черепахи окремо, а тут ще й магія і телепатія одне одного підтримують. особливо тут немає що описувати, майкі та ейпріл просто встановили контакт з донні, синхронізували свої сили, таким чином даючи хлопцю його недосяжний зір. в першу чергу вчений взяв образ днк карай, оцінюючи її стан: він попередив лео про можливі різкі перевтілення, щоб він не лякався і повернувся в лабораторію. загалом: телло робив антидот, ейпріл та мікіланджело слідкували за своїми силами (до речі для них це було майже як тренування, особливо для майкла), раф і кейсі десь пропали, можливо тренуються, можливо прибирають у лігві те, що ніхто не прибрав, а леонардо наглядав за карай. вона головою лежала на колінах лідера, його долонь лежала на талії дівчини, до речі про неї: шкіра уже була майже уся замінилась на зміїну, а ноги невдовзі почали зростатись у хвіст, трохи моторошне видіння.
доки в лаболаторії відбувались справжні чари, година і тридцять хвилин майже минули, тому лідер, на свій страх і ризик, вирішив залишити карай і запитати донні чи готовий антидот, бо ще трохи, і вони втратять дівчину. цього хотілось команді найменше. особливо її лідеру. антидот був майже готовим, тому хлопець вирішив повернутись назад і… карай не було на місці! там була лише її одежа і маленька біла змія, яка зреагувала на погляд черепахи і почала дивитись на неї у відповідь.
– трясця… ні, невже не встигли??.. – той швидко підійшов до дивана, на якій була змія, взяв її у долонь та придивився до неї.
вона реагувала нормально, не агресувала, а коли нардо взяв її у долонь, то вона лише слухняно залізла на неї: її тіло було на руці лідера, а личко на рівні із лео.
– карай, ти розумієш мене? – надія ще була, можливо дівчина лише стала змією, але вона ще розуміє людей?
яким же було полегшення леонардо, коли змія кивнула та облизала свої очі: схоже інстинкт у зміїному тілі. на обличчі черепахи одразу ж з’явилась м’яка усмішка, він сідає на диван, не відриваючи погляду він карай: лео зрозумів ще одну річ, вона прекрасна завжди, навіть у зміїному обліку.
– карай, скоро донні зробить ретромутаген для тебе, ти знову станеш людиною, ми врятуємо тебе! – той обережно погладив змію по лускатій голові, вона прийняла ці дотики. – я обіцяю тобі.
карай декілька разів кивнула, а коли лео закінчив говорити, то обережно зробила головою рух вперед, таким чином торкаючись своїм носом до його: якщо для дівчини це вважалось як знак довіри, чи щось на кшталт покращення стосунків між ними, то для досвідченої амфібії це було більш ближче, навіть трохи інтимне… карай без всякого збентеження тримала свого носа біля чужого, а лео, тихо, повільно видихнув через рот, щоб не створювати причини для сорому, ну або не ламати планку цього ідеального моменту. щоки леонардо одразу спалахнули від ніяковості той заплющив очі від насолоди, звісно відсторонятись від такого процесу той аж ніяк не став: це було так приємно, так близько і так… напевно краще сказати… довгоочікувано?
Додати до улюблених