Пестила очима вигини мостів,
Я їду на роботу згадуючи дні,
Які були тут, рік назад.
І ледве я тримаю себе у руках.
І на повторі в пам’яті момент.
Не задавнитися йому із днями.
Усе як є,
Нам дзвонить телефон,
І чутно вибухи вдалі,
Хапаєм речі, вимикаєм все, ідем.
Вільні проходи у метро.
З сірими лицями народ.
В повітрі від напруги все двигоче.
Жах тільки починає брати оберт….
Додати до улюблених