Після першої зустрічі пройшов місяць. Хлопці часто проводили залишок дня разом – гуляли після роботи Чуї, у парку через дорогу. Іноді вони заходили до рудого додому погрітися чи подивитися якийсь фільм. Бувало, Дазай притискав Чую до себе сильніше, коли бачив, що тому страшно під час фільма жахів.
Накахара теж обіймав хлопця за руку сильніше, навіть коли страшно зовсім і не було..
Їм не здавалось що це неправильно. Усі ж друзі так роблять, правда?
Одного дня вони знову вирішили подивитись разом новий фільм у Накахари вдома.
Дазай купив достатньо непогане вино(Чуя оцінив), а сам хазяїн приготував пасту карбонару до столу. Вечір протікав достатньо приємно, хлопці смачно поїли та сіли за перегляд фільму.
Під кінець сеансу, Чуя трохи задрімав на плечі Осаму. Той вирішив не будити та обережно поклав рудого на диван та укрив ковдрою. У сяйві нічного місяця, хлопець виглядав як ангел небесний, у Дазая навіть подих перехопило.
— Ти такий прекрасний, знаєш Чу? Навіть коли спиш.. — ніжно сказав Дазай та прибрав прядку волосся з обличчя хлопця.
«— Можливо я зараз зроблю дурницю… Але ж він спить? І це буде тільки мій маленький секрет, так.?».
Брюнет глянув на обличчя «друга» та коротко зітхнувши, торкнувся своїми губами до інших.
«Такі м‘які..» — подумав про себе Дазай.
Це лише дотик шкіри до шкіри але… Що ж, це викликає справжні табуни мурашок.
Раптом, губи навпроти починають рухатися та відповідати взаємністю. Юнак губиться, але швидко бере ініціативу на себе. Він притягує Чую ближче та заривається руками у вогняні пасма. Рудий робить так само, паралельно трохи стогнячи у губи навпроти.
Цей поцілунок відчувається надто правильним, приємним та нереальним..
Наче Чуя був завжди тільки для Осаму, а Осаму тільки для Чуї.
Але повітря закінчується, тому доводиться відірватися один від одного.
— Осам…
— Чшшшш.. Давай так посидимо.?
— Я не певен що нам потрібно..
— Чуя, прошу. – пошепки просить Дазай.
— …
Після цих слів хлопець перелазить з підлоги на диван біля Чуї, та опускає голову тому на живіт. Розбуджений почав перебирати волосся Дазая та думати що із цим усім робити. Через 15 хвилин роздумів, Чуя здається і каже:
— Добраніч, Осаму.
— Добраніч, Чуя.
Обоє негласно вирішили, що обговорять це зранку. Все-таки ранок вечору мудріше, правда ж?
Із першими проблисками весіннього сонця, Чуя розплющив свої заспані очі. Хлопець десь хвилин 5 намагався зрозуміти, що вчора відбувалося, хто на ньому лежить та чому він так рано бляха прокинувся у свій вихідний. Піднявши голову, він зрозумів хто на ньому лежить. Ага, Дазай. Половина питань одразу відмітається, але додається декілька нових.
«— Можливо зробити сніданок?» — подумав про себе той.
«— Хм, не погана ідея, молодець Накахара!» — продовжив діалог у себе в голові Чуя. «— Ящо сам себе не похвалиш, ніхто й не похвалить. Зараз тільки сральник на кухні приберу та спробую знайти молоко, яйця, муку.. Що там ще треба для млинців?» — …
Через годину на тарілці вже були гарні та смачно-пахучі млинці, а на годиннику було 8:00. Чудово, просто супер!!
— Вау, чим це так пахне?
На звук знайомого голоса, Чуя підіймає голову та тихо відповідає:
— Bon appétit, mon amour. – з часткою іронії та сарказму сказав той.
— О-о, це французька? І що ж ти мені сказав? Прокльон якийсь?)
— Так, побажав щоб ти подавився цими самими млинцями. Давай їш.
— Який злий Чуууя.. — пробубонів Осаму.
Ми опустимо той момент, що Дазай знав французьку на достатньо непоганому рівні, тому те, що сказав Чуя він розумів. Але все одно перепитав. Йому не вірилося що той… Ну, промовив «таке»? Можливо йому здалося?
Їли вони у тиші, але під кінець Чуя не витримав цього мовчання.
— Чому так рано підвівся?
— Теж саме хочу спитати у тебе, кухарочка моя.
— Ц, не кухарочка тобі я. Відповідай на питання.
Про друге слово Накахара вирішив тактично промовчати. Не в тому він становищі, щоб щось казати на перекір.
— Ну, зазвичай я встаю достатньо рано. Знаєш, це як… Внутрішній будильник типу? Я стабільно, навіть на вихідних прокидаюся десь о сьомій чи восьмій ранку. Тому так і вийшло. — посміхаючись сказав Дазай.
Чуя лише мугикнув та взяв собі це на замітку.
(Не питайте, хлопець сам не знає чому він відмітив цю інформацію важливою у себе в голові, та склав у коробочку «майбутнє» на це питання у нього самого не було відповіді.
А тим часом у повітрі повисло невирішене питання, яке вони відклали на ранок. Напруга знову почала давити на голови бідних студентів. Обом дуже незвично це мовчання між ними. Зазвичай вони розмовляли не стуляючи ротів, а тут..
Взявши весь залишок своєї мужності в кулак, Дазай все таки починає розмову:
— Чуя.
— Так?
— Я б хотів вибачитись за те, що зробив.. Напевно, мені не варто було тебе цілувати. Я зрозумію, якщо ти проти, та просто не захочеш зі мною спілкуватися, чесно.. Я просто.. Я не знаю, що найшло на мене.. Можливо це було якесь помутніння розуму, або щось таке накшталт…
— Стоп-стоп-стоп. Тобто ти вважаєш, що це була помилка?
— Я не.. Можливо?
— Тоді нам радше закрити цю тему.
Після цих слів зародилася ще більша ніяковість між ними. Це давило, але… Самі винні?
Хлопці майже не розмовляли залишок часу. Тому, коли Дазай збирався, йти.. Що ж. Вони попрощалися не найкращим чином. Дазай просто побажав удачі в навчанні та натягнуто посміхнувся. Чуя навіть не намагався вдати, що все гаразд.
«— Але ж, час назад не повернеш». — думав про себе він, закриваючи двері.
У цей вечір Накахара випив усю пляшку свого улюбленого колекційного вина «Chateau Petrus».
Додати до улюблених