Тайлер
Надворі глибока ніч. Аарон дві години тому пішов на промисел у казино, а я залишився вдома корпіти над зошитами. У коледжі наближається час сесії, і мені необхідно дещо підігнати. Також у зв’язку із заліками я відклав своє повернення до «Пральні Страйзена». Рейнольдс взагалі проти, щоб я там працював, однак у мене і в думках немає сидіти в нього на шиї. Нехай Аарон може заробити в десять разів більше за мене, провівши вечір за картярським столом, користуватися цим я не збираюся. Мені й так ніяково, що він одягнув мене і взув. Було б набагато простіше, якби ми мали однаковий соціальний статус. Жили б тоді в орендованій комірчині, спали б на скрипучому дивані і закуповувалися б у дешевих маркетах. Хоча кого я обманюю? Навіть уявити не можу мого багатія в подібних умовах. Він створений для кращого життя. Мого — класно звучить. Після примирення ми добу не вилазили із ліжка, зніжили і заголубили кожен дюйм тіла одне одного, примудряючись у процесі розмовляти. Від солодких спогадів низ живота наливається важкістю. Чорноволосе щастя може повернутися додому під ранок, тож терпіти мені доведеться довго. А, може, й ні.
— Забув ключ?! — кричу я, почувши дзвінок і, підвівшись із підлоги, де сидів, обклавшись книгами та записами, йду відкривати.
— Здрастуйте, Тайлере, — стриманий тон збиває еротичний настрій.
Нічого було поспішати відчиняти двері.
— Запізно для візиту, — говорю я батькові Рейнольдса. — Ви до Аарона? Його нема.
— Знаю, я до тебе. Спілкуватимемося на порозі? — запитує несподіваний відвідувач, бачачи, що я не поспішаю впускати його в квартиру. Оскільки більше нічого не залишається, роблю широкий жест рукою.
— Займаєшся? Похвально, — вимовляє чоловік, знімаючи пальто і займаючи одне із крісел.
Мовчу, він тут не для того, щоб висловити схвалення з приводу мого навчання.
— Тайлере, я тут подумав… — містер Рейнольдс витримує паузу, не для посилення ефекту, а просто слова даються йому тяжко. — Ти не найгірший варіант. Я спостерігав за вами після нападу показушності в Аарона. Не треба заперечувати, — зупиняє мою спробу заговорити співрозмовник, — я знаю, на що здатна моя виведена з рівноваги дитина. У нього два способи боротися з несправедливістю: закритися в собі і кидатися із крайності в крайність. Попереджаючи твоє наступне запитання — так, за вами ходила моя людина і те, що вона мені розповідала і показувала… можна кави?
— Хвилинку.
Пальці трохи тремтять, коли ставлю чашку перед гостем. Невже він прийшов, щоб прийняти наші стосунки? Такий вчинок з його боку мені й не снився.
— Дякую, — Рейнольдс-старший відпиває напій.
— Будь ласка.
— Дивись, — чоловік дістає з кишені пальто фотографії та розкладає їх на журнальному столику біля крісла. — Впізнаєш?
— Звичайно. — На знімку сцена де Аарон душив мене через те, що не зумів відгадати загадку. — Ми дуріли після походу до стоматолога.
— Отож! Він добу відходить після відвідин лікаря. А тут, з тобою, сміється через десять хвилин. — Чоловік любовно проводить рукою по фото. — Я давно не бачив його посмішки. Я старію, Тай, а єдиний син від мене відвернувся.
— Тут можу з вами посперечатися, — обурююся я. Сам викинув домашнього хлопчика надвір і раптом — «син від мене відвернувся». Дивна у чоловіка логіка.
— Ти маєш рацію, я його відштовхнув, коли він найбільше потребував мене. Повір, я усвідомив свою помилку і хочу повернути прихильність Аарона. Син виріс, чого таїти, не виправдав моїх очікувань, але він залишається моєю дитиною. Це його я няньчив немовлям і заради його майбутнього вибудував компанію. Визнаю: розкрутившись, я захопився і став менше приділяти уваги сім’ї. Тільки навіщо мені багатство, якщо його нема з ким розділити? Дружину — Елісон мені не повернути, а ось Аарона… Я сердився на нього, не перестаючи любити. Вигнав, сподіваючись, що він схаменеться і повернеться назад, а він утримався на плаву і не хоче мене більше знати. Тайлер, ти моя остання надія. Умов упертюха, прошу. Я дзвоню йому — Аарон змінює номер; призначаю зустрічі – не приходить.
— Я не чарівник.
— Я заплачу. Скільки ти хочеш?
Як казала моя бабця: «Почав за здоров’я, закінчив за упокій».
— У цьому ви весь, містере Рейнольдс. Вам навіть на думку не спадає, що гроші всього не вирішують. Я візьмуся допомагати не заради вас чи винагороди, а виключно заради Аарона. Як би він не поводився, йому потрібна сім’я, йому потрібні тихі домашні посиденьки за столом, і замість осуду — розуміння. Ви зможете їх дати? Чи знову накинетеся з погрозами та звинуваченнями, намагаючись його перекроїти під себе?
— Брехати не буду: мені важко змиритися з тим, що ви разом. Я мріяв панькатися з онуками, а замість невістки отримав зятя. Чи як тебе правильно називати?
— Обійдемося Тайлером. І знаєте: Аарону не легше, ніж вам. Через свої… — я зам’явся, підшукуючи слово, — уподобання він втратив батька і кращого друга.
— Метью?
— Вони посварилися, щойно ми з Аароном зійшлися. — Анрі він пробачив вашому синові, а мене не зміг. — Аарон кілька днів був сам не свій, для нього це було рівноцінно ножу між лопаток. — Ну, а щодо онуків — немає нічого неможливого. Штучне запліднення, сурогатне материнство. — Думка, що зачаття відбудеться традиційним шляхом, мене ранить. Нехай про можливих дітей домовляються без моєї участі.
— Приторговуєш моєю спермою, любий, — їдко долинає від дверей, і я обмираю.
— Здрастуй, синку, — вітається чоловік, зійшовши з лиця.
Рейнольдс-молодший розстібає кишені на мотоциклетній куртці і зсипає витягнуті звідти гроші на диван.
— Тобі мало, Тай? — він дивиться на мене очима пораненого вовка, де порівну болю і люті. — Таточку, а для тебе можу поритися у смітті. Ми трахалися до обіду, мабуть живчики в презервативі ще ворушать хвостами. Чи не віриш, що вони мої? Так можу, прямо при тобі… — хлопець розсмикує «блискавку» на штанях… Його батько дивиться на мене немов потопаючий на лайнер, що йде повз.
Відмираю і підходжу до Аарона.
— Ти чув закінчення розмови, не роби поспішних висновків.
— Забирайся геть, Тай, і батька мого прихопи.
— Він ні в чому не винен, — заступається за мене Луїс Рейнольдс.
— Кругова порука, — зітхає Аарон. — Тоді піду я.
— Стій! — ловлю роздраконеного вампіра та обіймаю зі спини. — Твій батько хоче помиритися, але й з онуком повозитись не проти. Жодної купівлі-продажу, присягаюся. Це компроміс та підписання пакту про ненапад.
— Яке б рішення ти не ухвалив, синку, я перепрошую за те, що псував тобі кров. Якби тут була твоя мати, я б і перед нею вибачився. Я багато в чому був не правий і багато в чому винен. Живи з тим, до кого тягнеться душа, Аарон, і вибач, якщо зможеш, свого старого. Більше не набридатиму вам своєю присутністю. Головне знайте: виникнуть якісь проблеми чи у вас з’явиться вільний час — зателефонуйте мені. — Договоривши, чоловік бере своє пальто і йде до виходу.
— Тайлер, пусти мене.
Я легенько торкаюся губами шиї Блейда і опускаю руки.
— Поговори з ним, — прошу я, підштовхуючи хлопця в спину. — Тільки штани спершу застебни. Я почекаю у спальні, а потім ти вирішиш, вигнати мене чи лишити.
Вони сперечаються. Нарізаю кола по кімнаті, вмовляючи себе не втручатися.
Поступово лайка стихає, і я сідаю. Притулившись до спинки ліжка, чекаючи свого вироку. До приходу Аарон встигаю себе налаштувати на збирання сумки. Батько і син помиряться, Рейнольдс-старший втовкмачить щось молодшому і той мене виставить. Драма у двох частинах та завіса без антракту.
Через годину виявляється, що мої страхи були марними. Зі словами:
— Як я втомився, — Аарон валиться на ліжко і, на моє полегшення, влаштовує голову в мене на колінах.
— Як пройшло? — запитую, масуючи йому скроні.
— У суботу відвідаємо особняк. Я покажу тобі кімнату, де провів дитинство. Вибач, що налетів на тебе, не розібравшись у нюансах.
— Проїхали.
— Тай, поцілуй мене.
— З радістю, — припадаю до бажаних губ.
Вивернувшись, хлопець осідлує мої стегна і обіймає мене за шию. Язик Рейнольдса лоскоче куточок мого рота, а коли я коли я починаю його ловити, відступає. Тягнуся слідом за ним і, прихопивши нижню губу Блейда, дражню його таким же невагомим дотиком. Висунувши язик, Аарон лизнув мене в ніс і засміявся.
— Ах, так… — різко перевертаюся, підминаючи хлопця під себе.
Зойкнувши від несподіванки, він чіпляється за мої плечі.
— Люблю, — шепочу я, втягуючи Аарона в новий поцілунок, що відбирає подих. Відриваюся від партнера, щоб ковтнути повітря, а він, користуючись моментом, позбавляє мене сорочки та роздягається сам.
— Продовжимо? — блискає очима Рейнольдс, допомагаючи мені розлучитися зі штанями. Я спішно стягую шкарпетки і накриваю Аарона своїм тілом. Він треться об мою ногу напруженим пахом, і просунувши руки мені в плавки, мне зад. Несподівано. Вицілувавши ключиці спускаюся до шраму. Знаючи, що він не чутливий, залишаю поцілунок і на ньому. Тим самим доводячи Аарону, що мені подобається в ньому все і йому не слід комплексувати з приводу своїх міток. Облизав соски Рейнольдса, застигаю. Пальці Аарона ковзають між моїми сідницями, підбираючись до сфінктера. Спіймавши моє замішання, він зупиняється.
— Щось не так, Тай?
Беру себе в руки і, перекотившись на спину, згинаю ноги в колінах.
— Будь ласкавішим. — Коли-небудь мене б поклали на лопатки, то чому б не зараз.
— Ти не бував знизу, — здогадується Аарон.
— Виправи недогляд.
— А я не був топом, — тушується він.
— Тоді дій. Де змазка знаєш.
— Ти ось так, запросто, погоджуєшся на зміну ролей?
— Ти вніс пропозицію — я її прийняв. Ти мені довіряєш — я тобі. У цьому суть стосунків, хіба не так? Чи ти передумав?
— Ні, я хочу спробувати, — запевняє Аарон. — Не очікував, що ти швидко погодися, готувався до суперечки, — признається він.
— Вибач, що розчарував, — підбадьорливо посміхаюся. — Ми можемо відкласти експеримент, якщо ти боїшся, — по-своєму сприймаю його затримку я, і боягузливо сподіваюся на його згоду.
— Нізащо! — виносить остаточний вирок моїй дупі Рейнольдс і, підклавши мені під поперек складене кілька разів покривало, стискає через плавки мій боязко пониклий член. Пара рухів по органу, і я знову у всеозброєнні. Це ж мій Аарон — він усе зробить як слід. Збудження пересилює страх, і я дозволяю роздягнути себе остаточно. Не мучивши мене довгим очікуванням, Блейд починає головне: обережно вводить палець усередину мого тіла. Розслабившись наскільки можливо, пропускаю його глибше.
Болю немає, проте відчуття розпирання досить неприємне та неправильне. Вовтужуся, прагнучи «знятися», і Аарон змінює тактику. Не виймаючи пальця, він вбирає в рот голівку члена і починає смоктати. Мене буквально підкидає вгору, а коханець підступно додає середній палець і починає ними рухати туди-сюди. Помалу дискомфорт зникає, залишаючи тепло і почуття незавершеності. Щоб не довести мене до оргазму раніше запланованого, Аарон випускає член і, цілуючи мене в живіт, продовжує розтяжку. Досліджує внутрішні стінки у пошуку…
— Ааа! — мене вигинає і під закритими повіками спалахує наднова.
Рейнольдс вдоволено посміхається і тягнеться за поцілунком. Відвертаюся.
— Дай… перепочити… — прошу я, а потім сам притягую його голову до себе, запустивши руки в волосся. Наші язики стикаються в танці пристрасті, і мені вже байдуже, хто кого. Лише б не зупинятися, не розривати контакту шкіри до шкіри, губи до губ. Сірі затуманені очі Аарона приховують у собі ледве стримуване бажання, і мені хочеться, щоб воно вирвалося з-під контролю. Розводжу ноги ширше і, спіймавши член Рейнольдса, що треться об моє стегно, направляю його вниз.
— Давай швидше.
Плавний поштовх, і він наполовину у мені. Боляче. Шумно втягую повітря і злизую солону крапельку поту у Аарона з плеча. Він подається назад і рвучко вперед, входячи в мене до межі. Завмерши і ласкаво торкнувшись моїх губ своїми він пошепки щось вимовляє.
Із глибини мого єства піднімається образа. Несправедливо! Я хочу чути його слова, а вони залишаються недоступними. Не можу розібрати навіть інтонації.
— Люби мене, — прошу я, ледве розімкнувши губи, і піднімаю таз. Взявши це за понукання, Аарон відновлює рухи. Обплітаю худорлявого хлопця руками та ногами і гладжу його спину. Мій. Біль притупляється, а пізніше зовсім сходить нанівець. Поштовх. Ще і ще. По нервах пробігають розряди чистої насолоди, і я не можу стримати стогін, що рветься. Намагаючись наздогнати гостре задоволення і пізнати всі його грані, я сам насаджусь на член. Різкіше… Глибше… Швидше… Не знаю, кажу я це чи думаю, але ми з Аароном знаходимося на одній хвилі. Синхронні зітхання і рухи затятий тому доказ. Тут і зараз — ми єдині.
Рейнольдс стискає мою плоть і доводить до піку рукою. Здригаючись в оргазмі, відчуваю, як він востаннє вбивається в мене і опускається мені на груди всією вагою. Притиснувши хлопця до себе, повертаюся разом із ним на бік.
— Мені сподобалося, — каже партнер, тицьнувшись мені в шию.
— Мені теж, — не кривлю душею я. — Повторимо. Не завтра, — поспішаю.
— Боляче? — стурбовано дивиться на мене Аарон.
— Трохи пече, — зізнаюся я. — Невеликий відходняк того коштував.
Хлопець проходить подушечками пальців по моїй вилиці і, піднявшись по щоці до вуха, виймає слуховий апарат. Поклавши пристрій на тумбочку, він, стоячи на колінах, обертається і торкається себе (Я), мене (ТЕБЕ), торкається своїх губ, а потім до грудей в області серця (КОХАЮ) *.
— Мабуть, із другої нашої зустрічі, — додає Аарон уже словами, а не знаками глухонімих.
Не можу видавити із себе жодного звуку. Встаю навпроти Аарона, і один в один повторивши його жести, обіймаю хлопця.
— Повтори, — прошу я. — Бачити мало, хочу чути твої слова. Нашаривши рукою апарат повертаю його не колишнє місце.
— Повторю, коли зможеш почути їх самостійно.
— Аарон …
— Не перебивай. Вибери день, тільки не затягуй, для поїздки до Доріна. Він проведе
повний огляд та призначить дату операції. — Намагаюся відсторонитися, але Рейнольдс мене утримує. — Не починай стару пісню про гроші і про те, що я вирішую за тебе. Мені подобається підкрадатися до нечуючого тебе ззаду, — спокусник цілує мене в плече. — Але ти завжди здригаєшся і на секунду сумнієш. Тай, ти ж мрієш про повернення слуху, тож не опирайся втіленню мрії. Це потрібно тобі – не мені. Дозволь, я трішки допоможу.
Швидко моргаю, щоб позбутися пощипування під повіками і тягну коханого вампіра за волосся на потилиці, змушуючи його закинути голову.
— Я Дороті, а ти мій особистий чарівник країни Оз, — говорю я, дивлячись в очі Аарону.
— Він був ошуканцем.
— Він був хитруном, який втілював у життя потаємні бажання інших.
— Я читав казку, Дороті допоміг не чарівник, а фея.
— Аарон, ти таку фразу зіпсував, — сміюся я і, схилившись, цілую його усміхнені губи.
Додати до улюблених