На його обличчі з’явився подив, ніби він не чекав такого. Правду кажучи, ці двоє не говорили нічого подібного. Дерік сказав, що Емілі працювала в замку 10 років, а інші просто хотіли образити Пенелопу. Нібито, моє життя не варте і покоївки, яку треба було б звільнити. Але що щодо цього? У моїх словах є частка правди.
Навіть якщо він прийде викривати мене, я можу просто сказати, що думала, що вони мали на увазі це.
Рейнольд спитав і я кивнула.
– І тому ти не звільниш цю служницю, а використовуватимеш її як свою особисту покоївку?
– Так.
Його прекрасне обличчя знову похмурніло. У мене аж вуха заболіли від раптового крику.
– Ти ідіотка? Навіть ти мала сказати, що тебе це не влаштовує!
– І що змінилося б?
– Що ти маєш на увазі під “змінами”? Невже ти збираєшся тепер їсти зіпсовану, прострочену їжу…!
– Чи можеш ти сказати, що нова покоївка не буде такою ж?
– …….
Після того, як я це сказала, крики Рейнольда припинилися. Я старанно підбирала переконливі слова, дивлячись на [Інтерес -3%] над головою Рейнольда. Якби я сказала, що все це було через їхнє ставлення до мене, це негативно вплинуло б на його інтерес, що призвело б до смерті. Насправді, мені хотілося б, щоб процентна шкала Інтересу була індикатором Гніву. Тоді я могла б легко контролювати розмову, стежачи за шкалою датчика, що постійно оновлюється. Якщо його Інтерес впаде нижче за нинішні -3% – моя пісенька проспівала.
Хах…..
Ось чому я не зраділа, навіть коли він трохи виріс.
– Я пішла до нього не для того, щоб обговорювати, звільняти покоївку чи ні.
Я поволі почала говорити, трохи обміркувавши свої слова.
– Стоячи на колінах я вибачалася за те, що зчинила шум під час сніданку.
– Що?
Рейнольд не зміг приховати свій подив. Його, мабуть, приголомшило те, що Пенелопа, яка ніколи раніше не вибачалася, вибачалася на колінах.
– Це твоя провина….? Ні, батьку……велів тобі вибачатися?
Звичайно, ні. Я робила це з власної волі. І я, знову ж таки, цього не говорила, але тему таки змінила.
– Я пообіцяла йому, що буду обережна, щоб більше не влаштовувати переполохів.
– ….
– Тож будь ласка, забудь про це.
Я справді хотіла сказати йому, щоб він займався своїми справами. Думаю, шанси моєї смерті скоротяться вдвічі, якщо цей агресивний виродок мовчатиме.
Так що давай не ображатимемо один одного і заживемо спокійно? М-м-м?
Але так як я не могла сказати таке вголос, благаючим тоном сказала:
– Будь ласка, брате.
Рейнольд тільки дивився на мене, зі схиленою головою благаючу не звертати на це уваги. Він зам’явся перед тим, як почати говорити.
– Ти справді.
По його нахмуреному обличчі, я приблизно зрозуміла, що він скаже далі. Знову образить мене і ця образа, як завжди, буде безглуздою. Запитає, чи я не збожеволіла, і повідомить, що впевнений у моєму безумстві, що прокинувся після прийому неїстівної їжі.
– Ти не маєш гордості?
Але слова, що вийшли з його вуст…
– Ти просто опустиш руки, після всього що пройшла?
Виявилися навіть гіршими, ніж я очікувала, настільки, що спрацював мій внутрішній перемикач.
– Ти в своєму розумі? Просто кидай і ламай речі, і кричи, як завжди! Це буде більш подібне до тебе!
Рейнольд кричав, як потерпілий. Прикро, але я не відчувала вдячності за це зовсім.
– Хіба не на це ти чекав, коли проніс кольє своєї сестри в мою кімнату?
З мене неконтрольовано вирвалися різкі слова.
– Ти весь час так ставився до мене, тому що хотів, щоб зі мною поводилися подібним чином, хіба ні?
– Що?
У Рейнольда відвисла щелепа. Мені не слід говорити такі речі, враховуючи [Інтерес -3%]. Але це не змогло б зупинити мене зараз. Цьому теля не варто було питати мене про гордість.
Хто змусив Пенелопу перетнути межу у всьому?
Витівки дворецького, головної покоївки та Емілі були просто квіточками в порівнянні з тим, що робив він. Рейнольд видавив із себе слова, так, ніби на мить перестав дихати від моїх шпильок.
– …..Пенелопа. Це.
– Я не триматиму на тебе образу, за все, що ти зробив, тепер, коли прийшла до цього. Тоді я постійно поводилася безглуздо і зарозуміло.
– ….
– Мені все це набридло.
Я говорила, уважно роздивляючись синій ірис.
– Я майже доросла, і вже готуюся до церемонії повноліття. Я не можу залишатися тут, в особняку Еккарт, все життя.
Рейнольд миттю зблід.
– Ти … Що ти маєш на увазі? Кажеш, що така, як ти, може піти?
– Все залежить від батька та старшого братика.
Я знизала плечима. Все, що я сказала, відрізнялося від того, що мені хотілося сказати. Я не збиралася жертвувати собою заради примусового шлюбу, підготовленого батьком або першим юним паном, лише через те, що це один із законів, за якими влаштований цей світ. Хоча, згідно з сюжетом гри, цього ніколи не станеться, що дуже вдало. Я збиралася отримати кінцівку з одним з чоловічих персонажів, незважаючи ні на що, а потім, не озираючись, покинути це місце.
І я не виберу тебе для отримання кінцівки, так що не хвилюйся.
Я знову сказала йому не пхати свій ніс у цю справу.
– Тож тобі не треба лізти в мої справи, Рейнольде.
Я сама подбаю про свої справи. Просто відволікайся від моїх проблем або ще що і йди.
– Мені треба прийняти ванну. Ти можеш вийти?
Сказавши, я кинула погляд на двері. Рейнольд насупився. Я була здивована, бо ніколи раніше не бачила у грі цього виразу. В той же час, через одну раптову думку, моє серце пішло в п’яти.
Зачекай, рівень інтересу стане нижчим? Ні-і!
Я не поводилася як Пенелопа перед Рейнольдом. Натомість я ретельно підбирала слова, які припадуть йому до смаку, то чому..! В цю мить. Порожня вимірювальна смужка над чарівним рожевим волоссям Рейнольда засяяла.
[Інтерес 3%]
В сенсі.
Чому він щойно виріс?
До того ж ще й на цілих 6%.
Я приголомшено переводила погляд із смужки на Рейнольда, з Рейнольда на смужку. Тоді Рейнольд відкрив рота і пробурмотів:
– ….Я ідіот, раз, нехай навіть на короткий час, виявив увагу до тебе.
Блакитні очі, здавалося, дивилися на мене з всепоглинаючим смутком. Закінчивши пропозицію, він підійшов до дверей.
Мені, мабуть, здалося.
Спостерігаючи як він виходить із кімнати, я дійшла висновку, що мені це здалося. Двері зачинилися і незабаром настала тиша. Я сперлася ліктем на стіл і почала думати. Це щось дивне. Хоча, на власні очі бачити як зростають відсотки Інтересу персонажа, на якого навіть не сподівалася, було непогано.
– З вимкненим вибором мої репліки стали кращими?
Адже відсоток Інтересу братів, що ненавидять мене, вийшов за межі негативних значень.
– Мені потрібно весь час тримати його подалі від нуля.
Я встала, ухваливши таке рішення. Я не брехала, коли сказала Рейнольдові, що мені треба прийняти душ. Поки я смикала за шнурок, що закликає покоївок, до мене прийшла думка. Що більше не можу називати Рейнольда ворожим персонажем.
***
Тайм-аут, який, здавалося, триватиме вічно, закінчився раніше, ніж я думала.
– Запрошення із палацу?
– Так, леді. Старший юний пан наказав мені повідомити леді, щоб ви підготувалися.
– Старший юн….Ні, старший брат наказав?
Я не стала називати його старшим юним паном, як це роблять слуги, і заразом нагадала собі перед ними називати його старшим братом. Я була дочкою цієї сім’ї, наймолодшим її членом, зрештою.
У будь-якому випадку, думаю, Дерік насправді звелів мені зробити це….
Він не сказав мені прямо, але це означало кінець мого короткого перепочинку.
– Це запрошення, леді.
Емілі шанобливо передала мені запрошення. На папері, з намальованим золотим драконом, символом королівської сім’ї, було написано ім’я Пенелопи. День народження другого принца. Завтра.
– Мені варто поспішити і підготуватися до цього.
Я, хоч пробурмотіла це, все одно не була рада, що мій відпочинок закінчився. Дні під час перерви, без необхідності зустрічатися з двома братиками і з Емілі, що чудово обслуговувала, були дуже хороші. Згідно з сюжетом гри, Дерік, Рейнольд і я продовжимо втручатися у справи один одного.
Хвилинку.
Я думала про події, які будуть відбуватися в майбутньому, коли моя думка раптово перервалася.
Якщо я піду до палацу… Там, я, можливо, зустрінуся з наслідним принцом!
Ні, навіть не “можливо”, це абсолютно точно. Не було сцени, де Пенелопа йшла до палацу, але я була впевнена, що зустрінуся з кронпринцем там, бо це перший епізод його гілки. Я несвідомо скрикнула, згадавши ілюстрацію, де наслідний принц кілька разів перерізав Пенелопі горло.
– Ні!
– Л-леді?
Емілі дивилася на мене з подивом.
Мені не можна йти. Чи можу я просто сказати, що захворіла і нікуди не ходити?
Це єдиний спосіб уникнути зустрічі із цим психопатом. Запанікувавши, я спитала Емілі, яка опустила очі, можливо, думаючи, що зробила щось не так.
– Емілі. Батько також відвідає завтрашній захід?
– Завтра Його Світлість буде зайнятий, тому леді супроводжує туди старший юний пан.
Постріл……
Додати до улюблених