Надворі дме холодний, зимовий вітер. Ось ось наступити Різдво. Будинки сяють святковими вогнями, скрізь чутно щасливі голоси дітей і дорослих. Саллі щиро посміхається спостерігаючи за блискучими сніжинками через вікно рідного дому. У її сьоме Різдво все було не таким.Давні спогади потихеньку проникають у голову дівчини.На обличчі тепер можна розгледіти легкий смуток, але він швидко випаровується, побачивши невинні очі молодшої дочки Стефані.
– Мамо! Мамо! – все не ніяк не могла заспокоїтися дівчинка, смикаючи материнську спідницю.
Саллі вдарило легким спалахом, після чого вона перевела погляд на дочку, чекаючи питання.
– Розкажи якусь цікаву історію про Різдво! – на одному подиху сказала Стефані попутно взявши матір за руку своєю маленькою долонькою.
Дівчина трохи подумавши над словами дочки відповіла: – Звичайно, думаю у мене є те, що може тебе зацікавити. – Вона ніжно посміхнулася і повела дівчинку до вітальні.
У цегляному каміні спокійною горів вогонь, створюючи атмосферу у будинку. Парочка приземлилася на старий зелений диван і Саллі потихеньку почала свою розповідь.
×××
У старому каміні тихо хрумтять гілки сосни. На пошарпаному кріслі сиділа дівчинка років семи із смарагдовими очима, і волоссям кольору каштана. Стрілки годинника вже перевалили за шість, а за вікном давно потемніло. Сьогодні Святвечір, але Саллі та її мама не могли дозволити собі святкову вечерю. Переводячи погляд з вікна на невелику ялинку дівчинка не помітила як заснула від нудьги. Їй снився сон про щасливе життя до смерті батька та банкрута його компанії.В той час вони справляли Святвечір щороку і Саллі добре пам’ятала останнє Різдво. У будинку стояв запах індички, слуги квапливо робили свою роботу намагаючись встигнути до приходу господаря. Тепер це здається таким далеким…
Раптом у кімнаті пролунали кроки від чого Саллі машинально прокинулася, зовсім трохи розплющивши очі. Метнувши погляд до годинника вона зрозуміла, що до приходу матері ще зарано, але й не могла заперечувати того, що в будинку хтось є.
Двері в кімнату з тихим скрипом відчинилися. Перед відкритими очима майнуло щось червоне. Перша думка була про грабіжників,але ж хіба вони ходять поодинці або в червоних костюмах? Звичайно що ні! Саллі щосили напружилася і стала оглядати фігуру. Вона побачила жінку, що була дуже схожа на Санту. Мішок з красивим білим хутром, смішний ковпак і біляве волосся.
Жінка копалася біля ялинки попутно витягаючи щось із мішка. Коли вона закінчила свою роботу блондинка швидко вибігла за двері, що ведуть на кухню.
Коли дівчинка переконалася що гостя пішла вона швидко проскочила до ялинки дивлячись що там. Саллі виявила три коробки замотані в блискучу упаковку із зображенням зірочок та ялинкових кульок. Щастю не було меж! Незважаючи на те, що Різдво ще не настало, з’явилося бажання якнайшвидше відкрити всі ці шари паперу, але Саллі не стала цього робити. Заглядаючи трохи далі за подарунки вона побачила невеликий папірець поспішно розгорнувши его дівчинка побачила веселий смайлик намальований явно на швидку рук, а на звороті був напис: “Не говори нікому що бачила”.
Додати до улюблених