1. Відродження

Велетенська споруда осіла глибоко в землю після руйнівного вибуху. Люди у підвалі не відразу зрозуміли, що відбулося і навіть не встигли закричати. Коли гул затих та частини будинку все ще продовжували падати на людський прихисток, Уляна відкрила очі, але поворухнутися не змогла, бо її придавило каменем. В такий момент вона не згадувала своє життя і не плакала через його можливу втрату, а гарячково обдумувала як вибратись, чи залишився хтось живий і чи кликати на допомогу.

— Агов, є хтось живий?

За п’ять хвилин тиша відповіла на її питання. Ті люди, що тут були…ті діти, що своїм щебетанням зберігали максимально нормальну атмосферу довоєнного часу більше не подивляться ні на небо, ні в її очі. Вона взагалі випадково опинилась в підвалі цього житлового будинку, бомбардування настигло її зненацька на півдорозі до метро.

— Этот дом завалился. Я говорил, что хочу тут поискать алкоголь, новострой же! Выглядел богато.

— Мне не до этого. Мы в ловушке, нам надо искать какое-нибудь убежище. Бандеровцы вошли в город.

Російські окупанти їй явно не допоможуть, хоч і прийшли їх “рятувати”.

— Может девочку найдем какую-то? Не все ж по подвалам да убежищам попрятались.

Що ці свині мають у своїй голові? Ніколи вона ще не відчувала такої відрази до цих тварин, що прийшли на їх землю та ще й знищують російськомовне населення.  Коли б вона мала якусь силу, аби вбивати цих гадів. Камінь, що придавив її, помітно здвинувся убік. Яким чином таке вийшло?

— Ты слышал? Шорох какой-то. Кто-то идет?

Уляна посилила свій супротив і врешті-решт скинула з себе ту глибу. Їй стало так спекотно, як наче вона залізла у піч. Напружуючи м’язи, вона полізла догори, минуючи глиби менші за її.

— Что происходит? Ты кто?

Два чоловіки, в пилюці з голови до ніг витріщилися на неї, як на фантастичну істоту з казок.

— Андрей,  она что, горит?

Оточена вогнем, як одіжем Уляна йшла назустріч окупантам. Єдина мета, яка зараз була в її голові, то “Спалити,Cпалити їх дотла”. Вона не чула їх криків переповнених жахом та благаннями, вона чула лише сміх померлих дітей і те як горить сама.

Додати до улюблених