Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Ятрогенія

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Ятрогенія[i]

 

Пройшло уже півтора місяці з моменту терапії Жені. Він почав усвідомлювати, що рахує буквально хвилини до зустрічі зі Спартаком. Робота та друзі відійшли на задній план, йому було не цікаво спілкуватися з людьми, які раніше відігравали важливу роль в його житті. І зараз перед черговим сеансом зі Спартаком він зрозумів, що це якось не правильно, так не має бути. Він розумів, що це якась хвороблива залежність та він має поговорити про це зі Спартаком.

Женя пройшов до офісу Спартака, але не став заходити до кімнати, в якій вони проводили сесії.

– Женя, що сталось – запитав Спартак, побачивши, що Женя не проходить як звичайно до кімнати для сесій.

– Спартак, я хотів би поговорити.

– Так Женя, я тебе уважно слухаю.

– Ти став моєю залежністю, я не можу думати не про що інше крім тебе, я позбувся усіх інших залежностей: не п’ю, не ріжу себе. Але не можу позбутись тебе.

– Говориш залежність, а знаєш чи ти взагалі, що таке залежність. Залежність – це завжди про дисбаланс серотоніна та дофаміна. Дофаміна сильно більше, серотоніна сильно менше. Активності менше, а рівень задоволення більше. Сильний дисбаланс цих гормонів, навіть в тому випадку, якщо залежності не було, може її спровокувати. Дофамін – це легке задоволення, яке можна отримати завдяки чомусь простому (з’їсти щось смачне, використати наркотичні речовини, вжити алкоголь, тощо). Серотонін – це те задоволення, яке ми можемо отримати, виконуючи певні дії (походи, тренування, вечірки, тощо).

– Спартак, не починай знову свої лекції. Я говорю, що я залежний від тебе, це не нормально, мені здається ти забрав все, мою волю, мою душу, моє тіло. Віддай мені, Спартак, верни мені мене.

– Ти дійсно цього хочеш. – Спартак наблизився до Жені та поглянув в очі. Женя відступив назад та вперся в стіну.

– Ти ж хотів позбутись контролю, і ти це отримав. Спартак підійшов впритул, торкнувся щоки Жені та почав повільно рухати рукою донизу. Ти дійсно хочеш припинити, позбутись цього відчуття приналежності? Ти хочеш відчувати цей тягар, тягар свободи, тягар волі? Спартак забрав руку від щоки та Женя інстинктивно потягнувся за нею, щоб продовжити цю мить.

Рука перемістилась на шию та трохи її зжала. Не розриваючи погляду Спартак продовжував. –  Ти знаєш, що кохання і залежність – це тотожні поняття. Є три ознаки кохання: більш високий рівень адреналіну, збільшення кількості окситоцину, вазопресину та інших гормонів та порушення когнітивних функцій. У тебе є всі ознаки. То ти мене кохаєш чи ти хочеш повернути собі волю?

Спартак зжав горло сильніше, у Жені перехопило дихання, але він не намагався зупинити Спартака. Спартак розвинув коліном ноги Жені, надавав на пах та відчув, як у Жені стоїть. – Ти збуджений навіть зараз, коли я стискаю твоє горло. Це із-за мене чи із-за того що ти не можеш дихати? Питання риторичне, можеш не відповідати.

– Чого ти хочеш, Женя, відповідай.

– Я хочу тебе.

– Ну, якщо ти хочеш.

Спартак розвернув Женю обличчям до стіни, зняв з нього штани та відкинув їх. Рукою потягнувся до найближчої тумбочки де була змазка та презервативи.

– Ти ж не проти трошки потерпіти, довго розтягувати я тебе не хочу.

Женя лише гмикнув у відповідь.

– Ну ось і добре.

Спартак видавив змазку та відразу вставив два пальці та почав інтенсивно розроблювати вхід, через кілька хвилин добавив ще палець. Сам трохи приспустив штани, не знімаючи її та розкатав презерватив в члену. Приставив головку члена до входу та далі не рухався.

Женя почав рухатись назустріч.

– Що так не терпиться відчути мій член? – запитав Спартак. – Що ти хочеш, Женя, скажи мені.

– Я хочу тебе.

– Ні, скажи що ти саме хочеш.

Женя був змучений, почуття що вирували в ньому перевалювали за край.

– Трахни, мене, будь ласка, Спартак.

– Який ввічливий хлопчик. Якщо ти мене так простиш то добре – і одним рухом ввійшов до основи.

Женя скрикнув від пронизливого болю, але відступати нікуди, він міцно був прижатий до стіни.

– Потерпи трішки, зараз стане легше. – Спартак повільно витягнув прутень та почав повільно рухати майже виходячи до кінця і занурюючись знову. Через кілька хвилин, він відчув, що тіло Жені розслабляється та почав інтенсивніше рухатись, раз за разом виходячи та трахаючи все глибше та глибше. Женя стогнав, він відчував біль від розтягнення, але від усвідомлення того, що це Спартак, він відчував ейфорію, відчував єдність, відчував, що це те що йому потрібно, він належить Спартаку, він повністю в його власті. Його руки міцно притискали до тіла, стіна не давали вибору, не давали можливості втекти, відсторонитися, якось завадити рухам. Це було так правильно, правильно саме в даний момент. Він відчув, що оргазм підступає, але він його не може зловити, так хотілось торкнутись члена та хоч якось довести себе до розрядки, але він знав, що без дозволу Спартака він не має на це права.

– Спартак, я хочу кінчити, можна я… – він хотів попросити подрочити собі.

– Ні, ти кінчиш тільки від мого члена в тобі.

Голос Спартака програмує його, немов робота безвольного робота. Солодко, боляче добре,  так мало. Він хоче грубіше, жорсткіше, сильніше, щоб відчути його наскрізь, щоб запам’ятати та більше навіть не намагатися забути

Спартак інтенсивніше почав рухатись, буквально вбиваючи Женю в стіну, однією рукою схопив волосся Жені та боляче потягнув на себе, потім перемістив руку на шию та зжав горло Жені, так що перекрив кисень та Женя почав задихатись. Від цих неймовірних відчуттів Женя кінчив.

– Дуже очікувано – почав говорити Спартак не припиняючи трахати Женю – любиш задихатися в моїх руках або ти кінчаєш від одного мого голосу?

Спартак здійснив ще пару рухів та кінчив вслід за ним.

 

Женя не рухається, він відчуває, що все не так, це неправильно, треба прийти до тями і послати нахуй, але він розуміє, що однозначно не хоче звідси йти. Це якийсь крайній ступінь божевілля, коли мозок зовсім відключається, коли начхати на все і всіх – крім Нього. Навіть, якщо весь світ зникне. Ніби летиш у чорну діру, і зупинитись вже неможливо. Це якесь замкнуте порочне коло з якого не вибратись. Він більше не належить собі. Його пожирає ця бездонна чорна діра, засмоктує безповоротно, проникає у мозок, серце, легені, не дає вдихнути. Але йому добре, гидко, але так добре.

– Я кохаю тебе, Спартак.

Спартак посміхнувся та сказав – я знаю. Я не можу відчувати кохання, мій емоційний спектр не дозволяє мені це відчувати. Але можу запропонувати тобі повноцінні відносини домінанта та самбісива не в рамках терапії та сесій, а постійно. Ти готовий на це? Повністю втратити вплив на своє життя? Виконувати мої накази 24 на 7 без будь-яких заперечень. Чи ти хочеш, щоб я звільнив тебе, віддав твою волю, свободу? Вибирай, Женя, рішення за тобою. Вибирай, Женя, все добровільно.

– Ні, Спартак, я хочу бути з тобою, на будь яких умовах, я готовий віддати тобі все, мою волю, мою душу. Мені не потрібно нічого, лише дозволь, дозволь мені бути поряд, не проганяй мене. Я належу тобі тебе. Я кохаю тебе.

Женя відчував, що єдине, що має сенс в його нікчемному житті – це Спартак.

 

[i] Захворювання, яке проявляється внаслідок некомпетентної роботи медичного працівника.

 

 

**************************************************************************

Від автора

На даний момент, це остання частина цього фанфіку. Давно хотіла написати, щось в стилі БДСМ та психології та ось в полі мого кругозору з’явився Спартак, як ідеальний прототип домінанта, та Женя, як прототип сабмісива (його синдроми відмінника/самозванця та “гарного хлопчика” ідеально вписуються в мій фанфік) тому дякую їм за це. До Жені у мене трохи особиста неприязнь – nothing business just personal. Дуже дякую, що читали та розділили зі мною ці думки. Я реально думаю, що передача контролю/практика БДСМ може допомогти в деяких випадках але, на жаль, не в моєму фанфіку. У мене персонажі вирішили все за мене, тому Спартачок вийшов трохи dark, хоча чесно намагався спочатку допомогти Жені. Ще раз дякую усім за перегляди, лайки та коментарі. Знаю, що є купа помилок як логічних так і стилістичних та граматичних, але основна ідея фанфіку мені дуже подобається, тому в цілому я задоволена.

 

P.S. Останній розділ писався під чудовий трек “Офелія”, групи Лівінстон, едіт під цю пісню можна переглянути за посиланням: https://www.tiktok.com/@_nikandra__/video/7261375653562404101?lang=uk-UA

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь