Що може статись в звичайний четверг, посеред тиждня?
Це був четверг, осінь потроху покидала краї, та її почала заміняти зима. Холодна та різка зима
На вулиці вечоріє. Сонце вже заплило за дерева лісу, але все також продовжувало не ярко світити. В майже темному лісі, стояла дивна, та на перший погляд лякаюча ізбушка, здавалось що вона стоїть тут вже не перше століття, хоч і не виглядала занадто старою. З її дерев’яних віконечок світило тепле та ніжне світло.
Чому та хатинка стояла так глибоко в лісі? Хто захоче в вік цивілізації жити в глухому та лісі? Багато хто, але це все одно здасться дивним для грибників чи охотників які прийшли в ліс за своїми бажаннями.
Жінка 40 років, прибирала дерев’яні та доволі розкішні столи, від крихт та білої посуди. Вона жила тут сама, про це казав порядок в хатинці. Ні тварин, ні діти не змогли б зберегти цей порядок, таким, яким він повинен бути на думку жіночки.
Свічки які стояли на столі обережно танцювали під ритм повітря. Ви не подумайте, це не значить що в будинку немає енергетики, все є, власниця цієї старо – розкішної ізбушки явно подбала про блага в її будинку.
Баришня обережно склала чисті тарілки в подставку для їх сушіння, як тут хтось обережно та навіть трохи невпевнено постукав в її двері.
Для власниці це було звичайне діло, вона була відьмою яка приймала клієнтів на дому. Зняти прокляття, накласти прокляття, і подібна нісенітниця яку ви могли прочитати в фантастичних книжках, все це вона робила.
Стара відьма не поспішаючи підійшла до дерев’яної двері та відчинила її. На порозі стояла дівчина років 16, та тримала руки за спиною. Зазвичай подібні підлітки приходять до неї що б задати питання на кшталт “чи є в мене соулмейт?” або ж “хто в мене закоханий?”, хоча і є випадки поцікавіше але зазвичай саме так.
Стара відьма вже почала готувалась впустити її до себе додому та почати розповідати цінники, та як це працює насправді, але її смутив один факт. Руки підлітка за спиною.
– З якого ти приводу? – почала відьма розмову після незручного мовчання.
У відповідь дівчина висунула старе оголешення, яка наче зараз розвалиться в її руках. Це була бумажка з підписом “розшукується” та фотографією відьми, датована 15.08.1860 роком. Збоку під датою було ім’я “Офелія”. Очі відьмі швидко просканували папір, який чудом зберігся, та трохи нахмурившись вона перевела погляд знову на підлітка.
– І що це повинно мені сказати? – спитала баришня уважно вивчаючи підлітка, її риси були чимось..знайомими.
– Ви Офелія, так? – недавши відповідь на її питання, шістнадцятирічна дівчинка ставить своє питання
– Так – відповідає відьма спираючись на дверний косяк та уважно дивлячись на дівчинку яка стояла перед нею. – Звідки в тебе це взагалі?
– Неважливо, в мене є питання до вас – каже підліток обережно згортуючи фото та кладучи фото в рюкзак на її спині. – Ви знали колись жіночку на ім’я Фіона?
Відьма трохи здивована питання, приподнімає брови та складує руки на грудях.
– Так, знала. – відповідає Офелія.
– Це моя пра-пра бабуся. – каже вона дивлячись на Офелію. – і вона сказала прийти до вас, що б ви мені допомогли.
– Давай конкретніше, малеча, що саме ти хочеш? – питає відьма дивлячись на підлітка чекаючи деталей. – і розумій, за безкоштовно я не працюю.
Підліток дістає стару фотографію розкішного, в минулому, будинку, який зараз еле як стояв.
– Мені кажуть духи що мені туди треба. – каже дівчина простягаючи фотографію відьмі
– То може треба до психіатра, а не до мене, м? – саракастично каже відьма розглядаючи фотографію, в її голові все більше питань.
– Може, але мені треба це з вами обсудити, пра пра бабуся казала що якщо я почую що мене кличуть кудись треба йти до вас. – каже дівчина стараючись пояснити ситуацію, хоч це виходить доволі погано.
– Добре, проходь. – Офелія звільняє путь. – Тільки прошу, припини розмовляти загадками.
Від авторки: Привіт тим хто дочитав аж сюди, продовження буде, але не знаю коли. Якщо є помилки, суржик, та щось що вас смутило, буду вдячна якщо ви напишете це в коментах, в дружелюбній формі ♡´･ᴗ･`♡
Додати до улюблених