Драко Малфой щойно прибув на роботу. Після тривалої відпустки він знову в строю – повен нових сил і готовий гори звернути, щоб виловити всіх засранців магічного Лондона та Англії в цілому.
Кабінет ідеально прибраний, все на своїх місцях – як полюбляє його внутрішній перфекціоніст. Але щось кинулося в око. Що це за дивний клаптик паперу на столі?
Підійшовши ближче, Малфой помітив, що пергамент був міністерського походження, оскільки мав відповідне тиснення по всьому периметрі. Розгорнувши папірець, чоловік звів свої брови разом, а на його обличчі зчитувалася емоція повного нерозуміння.
“Чому моя рука малює знову букви?
Шукає риму між заплутаних рядків.
Чому я виливаю на папір свої всі муки?
Не можу зупинити плин віршів…”
Чотири рядки, які складалися у незакінчений вірш. Почерк йому був невідомий. Але Малфой не надавав цьому значення, адже заклинання зміни манери письма не відноситься до складних. І будь-яка, навіть не дуже розумна, відьма могла його використати. Чи не відьма? Можливо це колеги по Авторату вирішили так пожартувати.
Після того, як під керівництво Малфоя віддали відділ по боротьбі з прокляттями й темною магією, часу на особисте життя не залишилося. На його друзів вже давно напала шлюбна лихоманка і він, навіть, мав хрещеницю. Це чудова дівчинка Аделін – донька Блейза і Джині Забіні (так, усі не могли повірити, коли на восьмому курсі ці двоє зійшлися). Зараз цьому маленькому чуду було вже 5 років. Її батьки одружилися одразу по закінченні Хогвартса і щасливо проживають в шлюбі вже шість років. Джині була загончицею Холіхедських гарпій, а Блейза – відбивачем в Татсхілл Торнадос. Ось така спортивна сім’я, яка постійно була в роз’їздах. Тому малеча була майже постійно в Норі з батьками Джині або в пані Забіні в Італії.
Більшою перепоною для Малфоя стала його супутниця по хрещенню дівчинки. Ця новина не була несподіванкою ні для кого, адже найкращою подругою Джині Візлі є і досі Герміона Грейнджер – його вічна суперниця. Перші часи вони не витримували спільних вечорів, але друзі все настирніше організовували їх зустрічі та молоді люди піддалися спокусі та подружилися, наскільки це було можливо з їхньої історією. Тож Герміона і Драко стали постійними елементами соціального життя один одного. Їхні відносини будувалися на товарисько-жартівливих полеміках. Хто ж знав, що Малфой такий балакун. Дефіцит спілкування в школі вилився в постійні теревені з друзями зараз. Але він такий не з усіма, лише з найближчими. Грейнджер уже майже не звертала уваги на постійні склоки та дотепні, на власну думку, коментарі.
На сім’ї Забіні слизеринсько-грифіндорські відносини не закінчилися. Гаррі захищав Пенсі від нападів смертежерів, а згодом вони розпочали стосунки настільки очевидні, що це було нестерпно. А ще пізніше одружилися. І ось через два роки після весілля обраниця обраного подарувала йому сина Джеймса, котрому зараз три роки. А наразі пані Поттер перебуває на сьомому місяці вагітності.
Теодор Нотт з дружиною Емілією (в дівочості Смітт) – випускницею Шармбатону, також були частиною їхньої компанії. Пара познайомилася у Франції, де хлопець проходив практику в магічному госпіталі. Як виявилося вони обоє навчалися на цілителів, а тепер працюють в госпіталі Святого Мунго. Пара виховує чарівних чотирирічних близнюків – Мерседес і Мілана. Тож частенько дружні посиденьки супроводжувалися дитячим садком у сусідній кімнаті.
А також Рон Візлі з нареченою Луною Лавгуд. Як зійшлися ці двоє – залишається великою таємницею. Ніхто не може цього зрозуміти. Тео постійно жартує, що Рон просто з’їв усіх мозгоштурмів, що надокучали блондинці. Вони дуже гармонійно доповнювали один одного і Візлі виглядав з Лавгуд щасливішим, ніж при будь-яких попередніх стосунках. З Герміоною вони розійшлися ще на початку восьмого курсу, списавши поцілунок на тодішню ситуацію і занадто сильну романтизацію героїчних подвигів, залишившись найкращими друзями.
Драко насупив брови, складаючи підступний план. Сьогодні ввечері він збере чоловічу частину їхньої компанії та виведе їх на чисту воду, чого б йому це не вартувало.
В кабінет постукали й Драко сховав таємниче послання до внутрішньої кишені піджака. У дверях показалися спочатку каштанові кучері, а за ними відразу ж і їх власниця. Дівчина за всі роки після школи перетворилася в неперевершену жінку, яку хотіли всі вільні (і не тільки) чаклуни Міністерства магії. Тому вона не була обмежена увагою сильної статі: подарунки, презенти, букети, навіть музичні привітання досить часто виникали у неї на шляху. Інколи вона втікала чи просто ховалася від своїх залицяльників, ба часто, навіть, до кабінету Малфоя. Можливо і цього разу також Герміона потребує сховища від настирливих кавалерів.
– Грейнджер, я радий тебе бачити. Ти була такою ж гарною до моєї відпустки? – він примружився, і дивився суворо, але з долею флірту. – Від кого сьогодні ховаєшся? Чи ти так сумувала за мною?
– Драко, доки тебе не було ми сумували лише за твоїм сарказмом. Свою пиху міг залишити вдома або взагалі на курортах, де ти засмагав з дівчатами сумнівної поведінки. – відповіла Герміона, стиснувши зуби, через що її вилиці ще більше загострилися.
А в голові в неї будувала буря: “Здогадався чи ні?”. Дівчина намагалася прочитати по його емоціях, міміці чи жестах. Але він був неповторним в цих справах і ні один детектор не міг розкусити справжні переживання, що засіли в його душі.
– Якби я знав, що так будеш ревнувати, то взяв би тебе з собою, – погравши бровами, відказав Драко, пронизуючи її своїм поглядом. – Серденько, я сумніваюся, що такий відпочинок був би тобі до вподоби. А ще твої вічні божевільні друзі-захисники зняли б з мене шкіру та зробили опудало для тренування Авади, коли б дізналися всі подробиці.
– Я не ревную! – вона підійшла до столу й обперлася долонями, дивлячись йому в очі. – І я не божевільна, щоб розповідати їм всі подробиці свого особистого життя! Навіщо я прийшла привітатися? – дівчина стукнула себе долонею по лобу. – Знала ж, що ти козел!
– Не дуйся. Хочеш пересплю з тобою? – пробурмотів Драко і на його обличчі з’явилася коронна усмішка. Йому подобалося її дратувати, але цього разу, здається, він переборщив.
Малфой бачив, як в погляді дівчини, що раніше був бурштиновим, зароджувалася іскра, котра переростала в полум’я, що не буде щадити нічого на своєму шляху. Хлопець помітив, як вона опустила свою руку до палички, але його врятували. Без стуку до кабінету влетіли Поттер та Візлі.
– Добре, що ви разом. У нас надзвичайна ситуація. Терміновий збір у кабінеті для нарад. У вас є 5 хвилин, – швидко, наче скоромовку, проговорив Гаррі.
– Ми не разом! – викрикнула Герміона, повертаючись до друзів, які вже виходили з кабінету.
– Діло ваше.
– Розбирайтеся самі. – вже з коридору чулося від товаришів.
Драко використав цей момент і прошмигнув повз відьми за колегами, тримаючи руку на паличці, мало, що збреде їй в голову. Хоча він точно знає – в спину вона прокляття кидати не буде.
Герміона Грейнджер, Гаррі Поттер і Рональд Візлі працювали в Міністерстві Магії, після закінчення Хогвартсу. Спочатку всі були звичайними аврорами, як і Малфой. Згодом, Гаррі запропонували очолити морокоборців. Тривалий час друзі працювали під його керівництвом.
Далі з їхньої команди відпала Герміона – вона стала молодшим заступником Міністра, першою маглонародженою чаклункою, яка посіла керівну посаду в Міністерстві Магії. Дівчині дуже подобаються теперішні кадрові зміни. Їй, чесно кажучи, були не до снаги постійні завдання та засідки, які нагадували воєнні часи, зокрема поневіряння лісами Великобританії. Зараз Герміона більше часу приділяла увагу законам і наказам. Одним із головних її завдань було напоумити новий уряд на створення безпечного співіснування всіх магічних особин.
А пів року тому Рона призначили головою Відділу магічних нещасних випадків та катастроф.
Надзвичайна ситуація, що сталася в Лондоні зачіпала майже всі відділи. Пройшла серія незаконних зломів та вибухів в жилих кварталах та громадських місцях (навіть стадіон квідича постраждав). Спричинені вони були темно магічними артефактами. На щастя смертельних жертв не було, але низка чаклунів опинилася в госпіталі. Декому потрібні були цілителі, а іншим – психологи. Магічний світ тільки почав відходити від повоєнних подій і потроху вливатися у звичайне безтурботне життя, так знайшлися нові фанатики Темного покровителя.
Керівники відділів були зайняті до пізньої ночі. Герміона вже забула про витівку Драко. Та й на фоні подій, що виникли – це був просто жарт і не ніс нічого небезпечного (для неї так точно). Вона опустила свою голову на стіл, намагаючись втамувати шум у вухах.
Її до тями привів звук повідомлення на магіфоні.
Д: Ти голодна?
Г: Якщо це твій черговий бздик – прокляну.
Д: Не переймайся.
Буду за 5 хвилин.
Герміона поглянула на годинник – “21:30”
Їсти після 18:00 не бажано, але ж зараз майже 22:00. Сам Мерлін велів перекусити, особливо, якщо в роті сьогодні не було ані крихти, крім вранішньої кави.
Вона дістала зі столу маленьке дзеркальце, щоб оцінити масштаби катастрофи трудового дня
– Так, Герміоно, в такому вигляді лише дітей лякати, а не покоряти серце чаклуна. Ти точно його вразиш, як розрядом блискавки – раз і на все життя. Більше не захоче підходити.
Її монолог перервав стук у двері.
– Я замовив китайську їжу. Знаю – ти полюбляєш. Та й не дуже хотілося вечеряти в самоті.
– Здуріти можна, – її шлунок відірвався одобреним урчанням, учувши аромат їжі. – Драко, це неперевершено. Слава підштанцям Мерліна, я сьогодні поїм!
На її репліку він лише посміхнувся і притяг до столу стілець. Герміона помітила, що хлопець передбачив, що вечеряти буде не сам, позаяк замовлення було зібране на двох. Вона залишила це без коментарів, адже вже через силу стримувала свій голод, щоб не накинутись на їжу, як зголоднілий троль.
Вони в тиші спожили всі калорії на ніч.
– Дякую, Драко. Ти справжній чарівник.
– Тепер як порядна чаклунка, ти мені винна. За тобою борг, – з усмішкою проговорив Малфой та підморгнув.
– А губа не трісне? – відказала дівчина, окинувши його зухвалим поглядом.
Але в душі в неї були зовсім інші думки та репліки, коли вона віддячувала на цьому ж столі. Вже рік Герміона думала про Драко зовсім в іншому руслі. Він був головним героєм її палких і ніжних снів. Про його біляву голову вона думала, коли в екстазі закривала очі. Але хлопець був ще тим Казанова. Напевне, всі жінки Міністерства побували в його ліжку чи в кабінеті.
Одного разу на дівич-вечорі пані Забіні напідпитку його схарактеризувала як сексуально небезпечного. Він лише етап на шляху до долі, не той, з ким залишаються. Він з тих хлопців, з якими зустрічаються, перш ніж знайти долю.
Але Герміона бажала іншого – постійних і тривалих стосунків і саме з ним. Та лише у своїх помислах, бо ніяк не наважувалася зізнатися йому. Тут її грифіндорська рішимість дала збій. Хоча до цього часу… Зараз дівчина налаштувалася на невелику революцію в їхніх відносинах.
– Я жартую. Пора вже звикнути, – проговорив він, зі спокоєм могильного каменю, розуміючи, що наговорив зайвого зранку та й зараз.
– Я віддячу тобі вже сьогодні, – проговорила дівчина, піднімаючись із-за столу
– Салазар. А казала, що не буде нічого, – відкидаючись на спинку, заворожено проговорив Драко.
– Малфой, вижену під три чорти! – проговорила, насупивши брови, але все ж таки посміхнулася.
Дівчина пройшла до шафи. Щоб дістати пляшку вогненного віскі та келихи. Вона стала навшпиньки, а не використала паличку: спідниця ще сильніше обтягла її фігуру, а блузка підскочила, оголюючи засмаглу смужку шкіри на талії. Малфой обвів її цінувальним поглядом, зупиняючись на доволі підтягнутих сідницях. І хлопець зрозумів, що він не проти обіперти ними дівчину до будь-якої поверхні в цьому кабінеті (і не тільки в ньому). Йому хотілося виціловувати ту смужку, вдихаючи її аромат. Він уявляв як підніметься ця спідниця на талію, коли ноги дівчини міцно обвивають його стегна. Хлопець прикрив очі, і лише губами сам себе проклинав за думки, адже вони зараз відгукувалися натяжкою в штанах.
– Це вже по нашому, – проговорив Драко, потираючи руки. Він забрав в неї келихи та наповнив їх спиртним.
Малфой намагався тримати свої бажання в руках, точніше в штанах. Адже коли його розум візьме верх над хіттю, а він сам збагне, що до чого – буде запізно. І їхня дружба, яка йому стала дуже подобатися, зійде нанівець. Тому вирішив більше не натякати Герміоні на цікаве спільне еротичне продовження вечора.
Випивши по келиху алкоголю, чарівники відправилися по домівках через міністерський камін. На прощання він поцілував її в щічку.
Вже вдома Герміона осіла на підлогу, розуміючи, що змарнувала мало чи не єдиний шанс у своєму житті на божевільний секс без обов’язків. Чи з обов’язками?
“Для нього це лише жарти. Малфой ніколи не погляне на таку як я!” – образливо пробурмотала Герміона, пробираючись до душу. Ще кілька хвилин, і її мозок вибухнув би від думок.
А в другій квартирі картав себе вже хлопець.
“Вона розумна відьма! І не дасть себе образити. І до того ж давала натяки. Це ж були натяки? Може треба було наважитися?”
Драко кинув піджак на ліжко і з нього випало таємне послання.
“Хто ти? Завтра точно збираємося з хлопцями. Це не діло.” – подумав Малфой, брівши до душу. Сьогодні дійства наслідувачів смертежерів внесли корективи в його плани, але завтра він проведе своє розслідування.
В душі думки Драко повернулися в кабінет Герміона. І, згадуючи її спокусливі форми, рука сама потягнулась до паху.
Ранком у кабінеті Малфоя чекало нове послання.
“Чому, коли побачу твої очі –
Мені стає тепліше і в мороз?
Чому радію серед ночі,
Коли приходиш в снах не раз?”
Це вже стало його ідеєю фікс – знайти спокусницю, котрій належать дані вірші.
Робочий день був насиченим. Їм вдалося знайти свідків і вийти на слід. Тому вечір можна було сміливо віддавати під особисті забаганки.
Під приводом давньої зустрічі та безлічі новин, Драко запропонував у нього провести вечір без дівчат і дітей. Він підступно додав до спиртного сироватку правди й запитав в лоб:
“Хто з вас залишає любовні послання в мене на столі?”
Хлопці заперечливо похитали головою. І всі як один видали, що з його послужним списком в сердечних ділах це може бути будь-яка відьма з Міністерства, крім Герміони. Адже майже всі жінки-співробітниці підпали під чари цього ловеласа. Драко на хвильку, занепокоївся, що дані послання від якоїсь божевільної й ніякого романтизму тут немає. Хоча він відразу прогнав цю думку – надія на щастя ще залишилася.
Чомусь йому хотілося, щоб це була саме Грейнджер… Він сам собі не міг дати пояснення, чому ця відьма так його хвилювала. Останнім часом Герміона частенько була гостею його снів і думок, до того ж інколи досить пікантних. Драко став помічати на своєму обличчі дурнувату посмішку, коли виринав з мрій про відьму.
Цілий тиждень послання не з’являлися на його столі. Малфой вже почав думати, що зілля було не якісним і хтось таки збрехав. Проте завантаженість на роботі та підготовка до дня народження хрещениці не залишили часу для міркувань.
В суботу вся їхня компанія, а також інші знайомі та родичі Забіні вітали маленьку Аделін з днем народження.
Цього вечора Малфой обрав магловські джинси та світлу сорочку. Ідеальна зачіска і парфум, що зводив Герміону з розуму. Вийшовши з каміна у своїй барвінковій сукні, вона відразу відчула його присутність, поринаючи в знайомий аромат.
Герміона помітила його в оточенні малечі. Діти щебетати та бігали кругом Малфоя, а він, своєю чергою, хапав їх попід руки й підкидав високо вгору на скільки дозволяла стеля. Маленькі енерджайзери дзвінко заливалися сміхом, і вимагали ще і ще повторення польотів. Вона замилувалася даною картиною. Драко, відчувши, що його споглядають, почав шукати винуватця.
Погляд його сірих очей знайшов Герміону. В неї тьохнуло в грудях, серце пропустило удар. Вона помітила, що хлопець йде до неї. Шляхом, він оглядав її з голови до ніг, від чого тілом пробігли легкі мурашки.
– Привіт. Маєш чудовий вигляд, – з посмішкою і невеликою задишкою, проговорив Драко.
– Дякую, ти також. В принципі, як завжди, – серце тьохнуло і вона ніяково усміхнулася йому.
– Так ти за мною стежила? – підморгнув та проговорив Драко з усмішкою, показуючи своє самовдоволене задоволення.
– Було б за ким, – фиркнула Герміона, схрестивши руки на грудях.
– Я тебе недооцінював, – примруживши очі, сказав Малфой і кутики його уст потягнулися вгору в посмішці.
– Дітвора просто в захваті від тебе. Ти не думав про сім’ю, власних дітей?
– А ти? Ми з тобою разом столом одинаків, – єхидна посмішка торкнулася його губ.
– Туше, – вона промовила сиплим голосом, майже пошепки. – Чудово проводимо час. Для тебе це незвично, напевне. Ти не можеш спілкуватися з дівчиною хоч добу без сексу. А зі мною тобі приходиться постійно возитися на цих товариських посиденьках. Адже наші друзі все норовлять знайти нам пари, задля закриття холостяцького гештальту.
– Все я можу – тільки це не прикольно, – з викликом сказав він, притискаючи руки до грудей. – Думаю, ми чудова команда. Удвох ми завоюємо це місто. У нас спільне минуле. І можливо … – він пограв бровами, пускаючи бісики.
– Я не наскільки пригнічена і п’яна, щоб спати з тобою! Заради Мерліна, годі заливати! – відповіла Герміона, стискаючи кулаки.
– Нове завжди краще. Ти ж зі мною не пробувала, – він підійшов впритул до Герміони й, обпалюючи шкіру гарячим подихом, додав: – говорили, що я в ліжку – справжній Бог.
Вона не очікувала даної пропозиції. Грейнджер не знала, куди себе подіти, напруга між ними зростала, хіба що іскри не сяяли. Але їй не хотілося бути черговим трофеем в його ліжку. Хотілося кохати та бути коханою. Та вона ж бруднокровка, а він – спадкоємець чистокровного роду, який тільки й зможе, що використати її для сексуальних утіх. І то лише напідпитку. Їй потрібно дуже швидко відійти від хлопця, адже аромат м’яти та хвої проник в усі її рецептори. Ще трохи й вона піддасться спокусі.
– Останнім часом я відчуваю себе атеїсткою, – чітко, на скільки змогла, відказала Герміона і покинула Драко самого біля фуршетного столу.
Малфой картав себе за язик, котрий не міг втримати за зубами. Вкотре він образив дівчину, яка йому, здається, подобається. Далі весь вечір вона уникала його, боячись здатися натиску своїх сексуальних бажань.
В понеділок на столі його чекав черговий уривок.
“Чому я плачу вечорами,
Читаючи усі свої рядки?
Чому поранив мене словами,
Куди тепер дівати всі думки?”
– Трясця. Та хто ти? Невже божевільна шанувальниця, – він запустив руки в волосся, збираючи усі свої думки. – Ні!
Драко був ладен поставити свій спадок, що це любовний вірш, який описує щирі та зворушливі почуття. А для нього ще й нові, бо він раніше не кохав. Були симпатія, жага, закоханість, але не настільки серйозно, як хотілося. Єдина відьма, що викликала схожі кохання почуття цуралася його, мов прокаженого. Звичайно ж, вона героїня війни, а він колишній смертежер. Хто захоче з таким возитися, ба більше заводити сім’ю.
До п’ятниці Драко і Герміона бачилися лише на загальних зборах по розслідуванні, яке до речі вже було на фінішній прямій. Всіх винуватців відловили й тепер залишилася лише купа паперів та звітів. Через те, що справа була досить гучною, її вів замісник Міністра. Але як людина заклопотана і, скажемо відверто, лінива, він зіпхнув написання звіту на молодшу колегу – Герміону Грейнджер. А оскільки фігурували темно магічні артефакти, то без Малфоя написати рапорт було складно, бо в нього були свої аналізи й результати.
Ввечері їх чекала пресконференція з пресою, де вони стисло описали ситуацію з розслідуванням та заспокоїли занепокоєних чаклунів. Вже після даного спілкуванням Драко і Герміона пішли разом до точки трансгресії. Там він обхопив її за талію і вони зникли з одним сплеском апарації… під спалах колдокамери.
Стиснувши зуби, Герміона погодилася продовжити співпрацю в нього вдома, оскільки вже був досить пізній вечір і обоє були голодні. В неї вдома з їжі був лише корм для котів і, напевне, Малфой його не полюбляє. А в холодильнику взагалі – трохи менше, ніж нічого. Навіть миші зійшли з її квартири, чому зовсім не був радий Криволапик, адже його хазяйка часто затримувалася допізна на роботі, а він голодував вдома. Тому всі меблі у квартирі були подряпані та покусані рудим месником в знак протесту.
А в Драко вдома вечерю вже приготували ельфи. І тільки абсолютний бовдур відмовиться від гарячої домашньої їжі. Малфой сьогодні не зачіпав її своїми приколами та іронічними жартами. Дівчині було цікаво – він змінив свою тактику чи просто сьогодні п’ятниця – кінець робочого тяжкого тижня і в нього просто не вистачає сил на свою лукавість?
Тіллі (симпатична ельфійка Малфоя) весь вечір догоджала молодому господареві та його гості. Вечеря видалась дуже смачною. Вони продовжували обговорювати звіт, обмінюватися думками й це виглядало досить душевно й, навіть, мило.
“Ось би кожен вечір так…” – звучало в обох в думках.
Герміона, як вічний борець за права ельфів, визвалась допомогти Тіллі з прибиранням, на що Драко лише фиркнув та пустив під лоб очі, бормотячи собі під ніс: “Грейнджер така Грейнджер зі своїми ведмежими послугами”.
Вони перемістилися до кабінету, де під час написання звіту мало не повбивали один одного. Але все ж таки дійшли компромісу. Під час одного з запальних обговорень Драко притяг Герміону до себе і поцілував. Але не отримавши відповіді – відсторонився.
– Дідько, пробач, я цей… – дівчина подалася вперед і накрила його губи своїми. Драко невдоволено рикнув у поцілунок, але дівчина тільки засміялася у відповідь.
Вона палко впивалася своїми устами в нього, обвивши руками його талію. Хлопець ковзнув язиком до її рота, провів по чутливому піднебінні, змушуючи судомно видихнути. Їхні язики сплелися, а подих став спільним. Солодке відчуття почало зароджуватися внизу живота.
– Все добре? – він нахилився до неї та прошепотів на вухо.
Герміона кивнула, розплющуючи очі. Драко усміхнувся і лагідно погладив її по щоці. Дівчині було важко уявити, що сказали б вони молодші, якби побачили себе зараз. Їй так хотілося сильніше обіймати Драко, притулитися до його грудей і слухати тільки те, як розмірено вистукає його серце. Але страх бути використаною не покидав її. В голові боролися дві думки: віддатися йому прямо в кабінеті або пригальмувати та подивитися на його реакцію. Якщо вона йому важлива, то хлопець зачекає. А от, якщо Малфой хоче лише сексу – то він не буде церемонитися та буде настоювати на інтимі.
Малфой стиснув долоні на її колінах, і почав підійматися по стегнах до сідниць. Герміона відганяла думки про те, які відчуття можуть дарувати ці руки, торкаючись її тіла.
– Пригальмуй. Ти так палко торкаєшся мене, – боязко прошепотіла дівчина. – Моя відвага не дозволяє віддаватися на першому побаченні. – стримуючи себе, проговорила Герміона.
– Так в нас же не було побачення! – обурено надув губи Малфой.
– Тим більше! – відказала Герміона.
– Але я буду тебе цілувати, – його тепла рука торкнулася її щоки, а далі він зарився в їх волосся притягуючи для поцілунку. – Залишайся в мене, обіцяю сьогодні тримати себе в руках.
– Але мені немає в чому спати, – прошепотіла дівчина.
– Був би не проти споглядати тебе оголеною, але я вже пообіцяв не чіпати тебе. А без одягу – боюся порушу слово. Тому можеш взяти будь-яку сорочку з шафи.
Герміона пішла в його кімнату, а Драко залишився дописувати висновки звіту. Через пів години він приєднався до неї в ліжку. Жадібно цілуючи й покусуючи губи, пара відправилася в царство Морфема. Натяків на секс від Малфоя більше не було і це дуже порадувало Герміону. Не відсутність інтиму, а те, що Драко зважив на її думку. Отже, це не просто примха.
Прокинувшись зранку Драко милувався картиною, що виникла в його перед очима: на м’якій подушці поряд, розкинувши своє волосся, додивлялася свої сни Герміона. Дивлячись на її дівоче тендітне обличчя, Малфой лагідно посміхнувся, прибираючи кучері з обличчя. Він не очікував від себе такої реакції.
Герміона раптом зарухалась уві сні. Здається, дівчина почала прокидатися. Вона спросоння щось пробурмотала нерозбірливо, потягуючись, як кішка.Вставати зовсім не хотілося.
– Яка ж ти гарна вранці, – шепотів Драко, поїдаючи її очима.
– Тільки вранці? – зніяковіло запитала дівчина.
– Моя сорочка тобі пасує, – говорив Малфой, окидаючи поглядом їх фігуру.
– То добре, бо я її тобі не віддам, – вона підступно посміхнулася йому.
Занурена у свої думки, дівчина не помітила, як хлопець наблизився. Їх пальці на мить зіткнулися, і в Герміони перехопило подих.
– Невже? – проговорив Малфой занадто близько, вона відчула його подих на своїй шкірі. Він з ніжністю уткнувся носом у її волосся, вдихаючи запах мандарина, що часто відчував поряд з нею.
– Угу, – видавила з себе Герміона, закусуючи нижню губу.
Обхопивши рукою обличчя дівчини, Драко подався вперед, укладаючи її на спину. М’які, наполегливі губи грубо впивалися в неї. А вона відповіла йому: пристрасно та ніжно водночас. Мурашки пробігли по всьому тілу і розчинилися десь внизу живота, залишаючи там приємний тягар. Поцілунки ставали глибшими, а дихання все гарячішим. Відпустивши її шию, Драко опустив руку на груди дівчини та м’яко погладжував і м’яв їх по черзі.
Їх поцілунок перервав звук повідомлення маніфона.
– Не відповідай, – відриваючись від неї проговорив Драко. Хлопець покривав поцілунками її щоки, вилиці, ніс, лоб і шию.
Але далі повідомлення стали приходити нескінченно. Все зрозуміло – щось важливе. Герміона дотягнулася до магіфону, не відриваючись від хлопця.
Джині: – Є серйозна розмова.
– Я не жартую.
– Якщо через 5 хвилин ти не відповіси – тебе шукатимуть аврори!
– І на той момент, можливо, тобі краще вдати мертву!
– Я від тебе цього не очікувала!
– 4 хвилини.
– Я вже набираю номер Рона!
– Мерлін, вона це зробить. Шкода, але мені треба йти, – хриплим від збудження голосом, проговорила дівчина.
Герміона залишила короткий цілунок на його губах, точніше вкрала собі на згадку його смак, а далі зникла в зеленому полум’ї каміну в його сорочці. Залишивши розгубленого чарівника в збудженому становищі. Він з рикок накрив долонями обличчя, а далі рушив до душу.
Грейнджер зі своєї квартири відіслала подрузі Патронус, що скоро прибуде. Через пів години Герміона сиділа в вітальні Забіні, а навпроти неї були Джині, Луна і Пенсі.
– Я не можу повірити, – обурено голосила Джині.
– Коли ти збиралася нам сказати? – підхопила негодування Луна.
– Чому ми про все повинні дізнаватися з “Віщуна”? – гаркнула Пенсі, кидаючи на стіл перед неї свіжий номер журналу.
– Ти та Малфой? То ти з ним? – з поглядом чомучки накинулася з питаннями Джині.
– У нас спільний звіт і ми просто його робили в нього вдома. Була просто вечеря, – дівчина зашарілася, згадуючи решту. – Ще рано про щось говорити.
– Але щось було? – бурчала пані Поттер, відкидаючись на м’яку спинку дивану.
– Не те, про що ви подумали! – обурилася Герміона й окинула подруг суворим поглядом. – Ми просто цілувалися.
В кімнаті було чутно блаженні жіночі видихи, в яких читалося: “Нарешті!”
– Ти можеш собі дозволити ще й більше, – лукаво підморгнула Луна. – Ти ж давно не була в стосунках, а так – розслабишся.
– Я боюся, що якщо він не той? Якщо він просто зі мною хоче лише переспати, – пром’ямлила Грейнджер.
– Хто може бути більше той, ніж сам Драко, драккл його, Малфой. Це життя, не вигадуй дурниць. Варто пробувати! – торочила руда подруга.
– Ми вже давно тобі говорили, що ви ідеально підходите один одному, – додала свій коментар блондинка.
– І ти стала щасливішою. Ти стала собою. Кохати – значить бути собою, – не переставала розраджувати Джині.
– І він став собою. Перестав вдавати з себе пихатого індика, – проговорила зі щирою посмішкою Пенсі. Хто як не вона знала Малфоя справжнього.
– А ще його погляди… – заворожено шепотіла Луна, сповзаючи в дивані. – В його очах відбивається непідробні радість і бажання, коли він споглядає тебе.
– Так, все! Я на роботу. – Герміона зістрибнула з крісла і кинулася до каміна, щоб подруги не встигли зупинити чи повідати ще щось. А ті своєю чергою підняли келихи за нову пару в їхній компанії.
Тим часом Малфой прийшов до кабінету. Сьогодні була субота, але Візенгамот назначив перші слухання і майже всі працівники Міністерства були на роботі. На столі його знову чекало послання.
“Чому мої вуста тремтять від спраги,
Коли торкаєш палко ти мене?
Чому не вистачає мені відваги
Сказати все, і, що люблю тебе?”
Це вона! Її слова. О, Салазар! Те, про що він мріяв. Драко настигли відчуття, які схожі з першим польотом на мітлі. З перейнятим подихом Малфой кинувся зі свого кабінету.
Драко без стуку увірвався в її кабінет, кидаючи на двері заклинання, що замикає, і заглушку на кімнату.
– Мені здається це твоє, – він поправив краватку та прочистив горло кашлем, і поклав на стіл перед неї злощасний папірець.
– Чому? – якомога спокійніше намагалася сказати дівчина, тримаючи свої справжні емоції під контролем.
– Ти себе видала. Будь сміливішою, Герміоно, зізнайся, – він впивався у неї таким проникливим поглядом, ніби міг бачити її наскрізь.
Вона раптом оглухла. Його голос звучав ніби уві сні. Найкрасивішому снові на цьому світі. На обличчі Малфоя проявлялося безліч емоцій, але ні найменшої зневаги чи презирства не було, як вона боялася.
“Вистачить вже товкти воду в ступі. Пора діяти” – подумала дівчина.
– Я вже наважилася. – швидко взяла себе в руки й посміхнулася. – Ти ж не думаєш, що я не сповна розуму? То пишу таке, то цураюся твоєї уваги.
– Я навіть не надіявся вже, що почую ті слова від тебе колись, – легка усмішка торкнулася його губ. – Я також щось відчуваю. При тому дуже давно. Я намагався заглушити це відчуття з іншими, але завжди шукав тебе в них. Мені було складно це признати. І ось ти зробила перший крок. Ти сміливіша за мене. Але останній крок в наших самотніх життях буде за мною.
Потім Драко нахилився до неї через стіл, а вона подалася до нього. Пара занурилась в вир бажань. Все, що вони таїли в собі протягом тривалого часу, накрило їх, наче цунамі, поглинаючи повністю. Повітря стало не вистачати. Вони відірвалися один від одного і хлопець підійшов до неї.
– Дозволь мені більше, – він шепоче, нахилившись лобом до її та обпалюючи шкіру гарячим диханням. Відповідь читалась в її погляді: розфокусований та розпалений.
Він поцілував її вологі губи: ніжно і відчайдушно. Герміона притягує його ближче, цілуючи скрізь, куди дотягується. Він хрипко стогне, а вона слухає і насолоджується більше від цих звуків, ніж від своїх відчуттів.
Герміона відчувала себе сп’янілою. Ноги підкосилися, і Драко, перехопивши її за талію, усадив на стіл. Вони обоє забувалися в цьому моменті. Один одного притягували ближче та цілувалися з відчайдушною силою. Їх тіла були натягнуті, мов тятива, а очі потемніли від похоті та пристрасті.
Однією рукою він повільно і чуттєво ковзав по її тілу, а іншою розстібав ґудзики на сорочці. Драко провів долонею по плоскому животу і по вигину ребер, зупиняючись на грудях, котрі зараз були сховані за бра. Він трохи відсторонився і почав дивитися на її тіло в чорному напівпрозорому мереживі. Герміона проковтнула збуджений зойк, з насолодою зсунула коліна і стиснула стегна разом. Але хлопець своєю ногою розвів її в сторони, піднімаючи спідницю вище.
Герміона розстібала ґудзики на його сорочці. Коли та вже висіла на плечах, дівчина ніжно проводила своїми пальчиками по масивній грудній клітці хлопця, насолоджуючись цим дійством. Вона наважилася перевести свій погляд вниз, на область паху, де вже проступав натяк на його нестримне бажання. Герміона опустила руку на ремінь і прийнялась його розстібати. Коли пряжка і блискавка піддалися її пальцям, вона запустила руку в штани, ковзаючи по його чоловічій гідності. З губ Драко зривається тяжкий стогін, який він топить в поцілунку.
Хлопець припав до її губ залишаючи гарячий слід дихання. Далі проробив мокру доріжку поцілунків від куточка її губ, спускаючись нижче до шиї, ключиць, повертаючись до мочки вуха і знову до шиї. Герміона насолоджено застогнала, відкидаючи голову назад, напружила м’язи та заплющила очі.
Драко спустив руку до трусиків. Через тканину він відчув наскільки мокрою вона була і від цього феєрверки збудження в його голові зривалися сильніше. Хлопець відсунув тканину убік, і ввійшов пальцями всередину. Герміона простогнала сильніше, закусуючи нижню губу до крові.
Вона не могла більше терпіти. Тому хаотично почала стягувати його штани разом з білизною. Драко влаштувався між її ніжок, таких струнких, прекрасних, і подався стегнами, вторгаючись у її лоно, потужно і швидко, що вони обоє вибухнули стогонами.
З кожним поштовхом його стегон вона вигукувала його ім’я. Дівчина стискалася навколо нього, доки член терся об стінки її лона. З останнім рухом хлопець простогнав їй в плече, прикушуючи його.
Відійшовши від феєричного оргазму, Драко накрив її губи жадібним поцілунком, вкладаючи в нього всі свої почуття. А Герміона відповідала з усією ніжність, яку відчувала до нього.
– Ми двоє божевільних, які змарнували скільки часу і вкрали в себе фантастичний секс, – він говорив тихо й ніжно, проводячи долонею по їх волоссю. – Моя відповідь на твої запитання – тому що я був сліпим йолопом, який боявся власних почуттів.
– Я щаслива бути собою з тобою, – проговорила дівчина, даруючи йому погляд повний ніжності та кохання.
– Герміоно, відкрий ці кляті двері! – почувся грюкіт та голос Гаррі.
– Поттер, іди в гузно! – гаркнув Малфой і у відповідь почув лайку від головного аврора.
– Матінко моя рідна, що тепер буде? – вона опустила голову йому на плече.
– Зараз ми одягнемось і підемо на обід. – хлопець взяв її голову в руки. – Разом. Заперечення не приймаю. – спокійно говорив Драко, вдивляючись в її очі, які світилися від щастя (як і його). – Тепер все тільки разом.
Додати до улюблених