— Що значить нові докази? — розгубилася Бетелл. Вона нервово дивилась на нього, чекаючи пояснень. Очі дівчини бігали в різні сторони, вона не могла їх контролювати.
— Вони знайшли свідків, які бачили чорну “BMW” неподалік від місця злочину. Кажуть, що вони бачили як до машини повертався підозрілий чоловік із ножем у руках.
Кисень вже зовсім перестав поступати до легень Грейс. Їй здавалося що вона зараз втратить свідомість прямо тут. Ніж, яким маньяк вбив її хлопця промайнув у її голові. Вона пам’ятала кожну деталь вбивства: те, з якою силою він замахнувся на Джейка, те, скільки крові було, те, як згасли очі юнака…
Стільки місяців вона не вірила в те, що діло може здвинутись з місця а тут така новина. Невже вона перестане жити у постійному страху за своє життя і нарешті буде жити у спокої? Невже вона припинить сеанси з психологом і не буде пити ті кляті таблетки? Це все здавалося якоюсь казкою для неї. Нормальне життя… Мало віриться.
— Грейс я повинен був тобі про це розповісти… — Сказав хлопець, дивлячись на неї.
— Знаю, я тобі дуже вдячна що ти це зробив.
— Може ти ще подумаєш і не будеш відмовлятись від кави зі мною завтра? — Сказав він і сором’язливо посміхнувся їй.
Дівчину розчулила ця посмішка і вона ніби відтанула.
— Добре, Макс. В тебе залишився мій мобільний?
— Так, звісно ж.
— Тоді до завтра.
— До завтра.
Вони розвернулись і пішли у різні боки. Занадто дивна зустріч вийшла…
***
Вранці дівчина прокинулась досить пізно. Вона ледве відкрила свої очі і поглянула на годинник: 9:45. Грейс перевернулася на інший бік і втомлено зітхнула. Всю ніч її мучали жахи з того дня. Але в них сценарій був інакшим: маньяк наздогнав її та вбив разом із Джейком.
Під її подушкою задзвонив телефон і вона навіть не поглянувши на нього взяла слухавку.
— Бетелл, ти що спиш? — дівчина різко підірвалася з ліжка та протерла очі.
— Доброго ранку, містер Стайлс.
— І тобі, люба моя. Значить так, вчителям я скажу що затримаю тебе, якщо не встигнеш до початку третього уроку, а ти негайно підривайся і щоб через п’ятнадцять хвилин була тут як штик! — Дівчина не розуміла для чого Гаррі їй допомагає, адже вони просто знайомі, а чоловік так її рятує. Якщо вчителя дізнаються що її не було на уроках, то їхня довіра до дівчини упаде. Сьогодні за розкладом у них було два перших урока математики що було їй на руку, навряд чи хтось щось помітив.
— Добре, дякую Вам.
І дівчина, зовсім не прокинувшись та перечіпаючись через мотлох у кімнаті побігла до шафи.
***
Бетелл, задихаючись підбігла до входу школи і подивилась на наручний годинник: 10:14.
— Чорт! — Грейс зірвалась з місця і знову побігла.
На вході її зустрів Стайлс, який палив.
— Ти куди так спішиш? — Спокійно запитав він і дівчина зупинила свій погляд на ньому.
Гаррі виглядав сьогодні просто чудово. Кучері природно спадали на його лоб, чорна випрасувана сорочка, рукава якої були підкочені до ліктів, була заправлена у чорні штани, який тримав кожаний ремінь, а срібний масивний годинник прибавляв йому солідності.
— Як куди? На урок!
— Я ж сказав що прикрию тебе. А ти для правдоподібності повинна зайти у клас зі мною. — Чоловік викинув цигарку та як справжній джентльмен відчинив перед дівчиною двері, рукою запрошуючи її увійти.
Вона поглянула на нього як на дивака, але все ж таки увійшла. Молоді люди мовчки йшли коридорами і першим тишу вирішив порушити вчитель:
— Чого це ти вчора зникла так раптово? Навіть ні з ким не попрощалась.
Дівчина задумалась. А що вона повинна йому відповісти? Те, що вона не хотіла їх бачити разом і вирішила позбавити себе від цієї картини? Це буде звучати дуже тупо.
— Мені стало зле. — Справді, їй стало зле. Але не фізично а морально. І сама вона собі признатися у цьому не могла, їй просто було страшно признатися у своїх почуттях. Це ж зовсім не правильно. Так не повинно бути, Грейс ще маленька для такого.
— Справді? — Здивування хлопця здалося їй не справжнім. Він нібито знав причину і знущався над нею.
Вона вирішила промовчати у відповідь. Сказати було нічого та й вони вже підійшли до потрібного кабінету. Вчитель вибачився за те що затримав її і дівчина сіла за парту до подруги. Грейс побачила як оживилась жіноча половина класу з приходом вчителя і їй стало гидко від цього.
***
— Що?! Макс?! — Горлала на весь коридор Мія.
— Тихіше, я тебе прошу. — Благала Грейс, дивлячись на підлітків, увага яких була зосереджена на дівчатах.
— Грейс навіщо?! — Не заспокоювалася подруга. — Він же був у тебе закоханий, ти думаєш що він просто так тебе на каву позвав? Це точно має якийсь романтичний підтекст!
— Ми зустрічаємося бо він сказав що з’явилися нові докази по ділу Джейка, а я погодилася виключно тому що хочу дізнатися більше.
— Звідки в нього ця інформація?
— Саме це я і хочу вияснити.
Подруги зайшли до їдальні.
— Не боїшся що він буде до тебе приставати?
— Правда важливіша, а з цим як-небудь справлюся.
***
Макс вислав дівчині адресу дуже гарної кофейні. Грейс ніколи тут не була але місце було просто чудовим: тут знаходилося мало людей, сама кафешка була невеличкою і через це воно здавалося ще більше затишним. Але навіть у такому гарному місці Грейс почувала дискомфорт. Ця зустріч із самого початку їй не подобалась…
Макса вона відразу побачила і підійшла до нього. Хлопець сидів за столиком та зачаровано дивися у вікно. Мабуть так сильно її чекав що навіть не побачив як вона прийшла…
— Привіт. — Як тільки вона привіталася з ним хлопець різко підскочив з місця та простягнув їй свою руку для привітання.
— Я на тебе зачекався, — пошуткував він і дівчина сіла напроти нього, пожав руку і поклавши свою сумочку на сусідній стілець. — Я замовив нам зелений чай, сподіваюся що ти не проти.
— Ти не прогадав із чаєм, — усміхнулася Грейс.
Її хвилювання вмить зникло. Це ж Макс, він був ліпшим другом Джейка і вона знала його від макушки до самих п’ят.
— Я хотіла би відразу перейти до справи, — вона прокашлялась, — звідки в тебе такі подробиці щодо чоловіка і машини?
Було помітно як Макс трохи напружився. Грейс почала вже сумніватися, що він хотів про це говорити, бо із самого початку він запросив її просто «на каву». Мабуть він хотів просто побачити її та поговорити, але Грейс це не дуже цікавило, як би егоїстично це б не звучало але це була гірка правда. Їй потрібно було тільки одне – видати з нього усе що він знає.
— Я дуже добре спілкуюся з одним слідчим, який займається цим ділом, тому попрохав його доповідати мені про все, що він дізнається.
— Може ти ще щось знаєш? — Запитала вона з надією в очах.
— На жаль, поки це все. — Хлопець побачив як Бетелл посумнішала та ентузіазм в її очах вмить згас тому поспішив продовжити, — але вони зараз шукають всих у кого є така марка у нашому місті будуть опитували і як тільки з’явиться щось нове, то він обов’язково мені розповість, а я передам інформацію тобі.
Грейс ледве помітно кивнула йому і вони прийнялися розливати чай, який тільки що приніс їм офіціант.
Весь вечір Макс розповідав про те, чим він зараз займається та розпитував про життя Грейс, а та в свою чергу неохоче відповідала. Було видно як хлопець намагався знайти тему щоб їй також було цікаво, дівчина навіть через це ніяково почала себе почувати. Прийшла сюди щоб вижати з нього інформацію, а він хоче просто поспілкуватися з нею.
Під кінець вечора Макс напросився провести Бетелл і вони йшли вулицями обговорюючи минуле, це єдине, про що Грейс було приємно з ним спілкуватися:
— Пам’ятаєш як ми з Джейком поїхали на річку? Він тоді напився та ледве не втопив мене? — Грейс сміялася, звісно тоді нікому не було смішно, але ці спогади зараз викликали сміх.
— Так ми тоді так добре відпочили втрьох. — Тоді Грейс ображалася на свого хлопця бо хотіла побути з ним наодинці але їм дійсно було весело втрьох.
Вони йшли мовчки, кожен був понурений у свої думки, але їм не було некомфортно. Поруч із Максом дівчина почувала себе спокійно, бо в нього була така особливість: викликати почуття спокою. Джейк був дуже гарним для неї хлопцем – просто ідеальним. Вони були з ним сусідами і бачилися кожного дня. Діти були нерозлучні, вони проводили разом майже кожен день. В дитинстві навіть пообіцяли один одному одружитися коли їм виповниться вісімнадцять років, але Грейс не дочекалася цього моменту.
— Може ми також з тобою якось поїдемо туди? — Запропонував Макс.
— Може. — Чи хотіла вона їхати з ним – вона не знала. І думати про відпрвідь зараз не хотіла. Все чого їй хотілося зараз це опинитися у ліжку і заснути, не думаючи про те як добре їм було в минулому із Джейком. Ніч буде важка, бо була піднята нелегка для неї тема.
Вони підійшли до її будинку і стали прощатися.
— Дякую що прийшла, сподіваюсь що ми ще з тобою зустрінемося та посидимо як сьогодні.
— Мені також було приємно з тобою зустрітися. Побачимось.
Макс пішов і вона рушила у бік свого будинку. Думки змішались у її голові. Джейк, Макс, “BMW”, вбивця. Забагато речей було у її голові і саме ці думки заважали їй спати всю ніч.
***
Додати до улюблених