Частина п’ятнадцята
Просидівши до глибокої ночі і так і не дочекавшись чоловіка, Хортон вирішила піти спати. Її вміння залишати вирішення проблеми до ранку спрощувало їй життя. Навіть незважаючи на те, що вона турбувалася, оскільки Алан не відповідав на дзвінки, заснути вдалося швидко.
Алан залишив телефон у машині, адже він не планував затримуватись. Кілька місяців стриманості і важкий день зробили своє, і він щасливий і виснажений заснув в обіймах дівчини.
Він не прокинувся навіть тоді, коли Алекс вставала вночі погодувати дитину.
Вона звикла після нічної годівлі залишати малюка спати поряд із собою, і зробила так і цього разу.
Коли чоловік прокинувся, він побачив сплячу посеред ліжка дитину, а сам він і Алекс були з боків. Крихітка спав, прицмокуючи губами, посмикуючи кулачками і іноді посміхався.
Алан був на сьомому небі від щастя. Він лежав і дивився на свого сина, мабуть, довго, але його це не хвилювало. Він знав, що доведеться пояснювати все Римі, але такий момент як зараз чоловік не хотів упускати.
Раптом малюк почав ворушитися. Потягся, підтиснув ніжки і замахав ручками, спочатку кректуючи, але потім заплакав. Дівчина, не розплющуючи очей, оголила груди і дала дитині. Малюк почав їсти, сопучи носиком, прицмокуючи і шумно ковтаючи. Алекс продовжувала спати. Алан заворожено дивився на це.
Чи думав він, що з ним може статися таке диво? Вже давно не думав і змирився, що нічого не буде. Але ось його дитина. Який там професор Снейп з його зіллями, коли ось воно, справжнє чаклунство. Чоловік все ще не міг повірити у своє щастя. Ця дівчинка зробила йому найдорожчий подарунок, і він не залишиться у боргу.
Тим часом Рима, прокинувшись вранці і не заставши чоловіка вдома, зібралася, сіла в кеб і поїхала до Алекс. Підтвердити свої припущення. Вони ще навіть не під’їхали до потрібного будинку, а жінка вже помітила вдалині машину Алана. Попросивши водія зупинитися, вона наказала йому їхати назад.
Вдома вона зібрала невелику валізку, залишила записку Алану на кухонному столі і пішла.
Дитина поїла і знову заснула. Чоловік вибрався з ліжка та пішов на кухню заварювати каву. Не знайшовши телефону в кишені куртки, він зрозумів, що залишив його в машині.
Взявши телефон, він виявив десять пропущених дзвінків від Рими.
– Ф-фак, – вилаявся він на ходу.
Повернувшись у будинок і наливши в чашку свіжозварену каву, він роздумував, дзвонити Римі чи ні. Вирішив не дзвонити. Ситуацію це не змінить.
Коли він допив кави в кухню увійшла Алекс з дитиною на руках. Алан поцілував її в губи, вона відповіла на поцілунок і трохи прикусила його нижню губу.
Поки Алан няньчив дитину, дівчина снідала.
– Ходімо, я навчу тебе одягати йому памперс, – сказала Алекс, закінчивши їсти.
Алан здивувався, але з ентузіазмом сприйняв цю ідею і пішов слідом за дівчиною до спальні.
Спальня була і дитячою. Так як у квартирі було лише дві кімнати, дитині виділяти не було чого.
– Все одно я живу сама, а з дитиною поруч мені зручніше. Не треба бігати до нього. Я навіть часто укладаю його спати поряд із собою.
– Ну, як же ти сама, а я?
– Ти нечастий відвідувач. – просто відповіла дівчина.
– Ти не боїшся, що уві сні можеш притиснути дитину?
– Не говори дурниць. Ти ж не боїшся вночі впасти з ліжка? – роздратовано кинула вона.
Алан здивувався такій реакції.
– Що за нерви? – спитав він.
– Нічого. – буркнула у відповідь дівчина.
– Але ж щось є. Я образив тебе своїми питаннями?
Алекс трохи помовчала.
– Просто я знаю, що зараз ти поїдеш і ми знову залишимося самі.
Чоловік нічого не відповів.
Вони мовчки змінили дитині підгузник, потім Алан взяв дитину і ходив із нею квартирою, щось розповідаючи. Алекс готувалася до прогулянки з малюком, слухала муркотіння Алана і сльози котилися з очей.
Рікман спробував обійняти дівчину на прощання, але вона пручалася. Тоді він поцілував сина, що лежав у колясці, і попрямував до машини.
Молода мама вирушила з дитиною до парку, а тато поїхав загладжувати проблеми на другому фронті.
•••
Приїхавши додому і не побачивши дружину у будинку, Алан вирішив їй зателефонувати. Вона не відповіла. Записку він знайшов не одразу.
У ній жінка повідомляла, що залишає Алана і дає час розібратися. Ситуація зайшла в глухий кут, третій зайвий і т.ін. Тільки Алан має зробити вибір. Сказала не шукати її просто так, а як тільки він буде готовий надати рішення, спосіб знайде.
Він думав, що вона поїхала до їхньої нової квартири, яку вони ще не почали обставляти меблями. Але Рими там не було.
Дзвонити її подругам він не хотів, своїй сестрі теж. Сестра влаштує переполох і доведеться розповідати правду, а він поки що не готовий. Єдиним бажанням було випити, але знаючи, що його потребує Алекс з дитиною, він вирішив повернутися до них.
Пояснивши дівчині все, Рікман запропонував їм переїхати до його будинку, але Алекс відмовилася. Алану нічого не залишалося, як перевезти деякі свої речі та оселитися у невеликій квартирці.
Поки він утрушував свої особисті проблеми, роботи накопичилося багато, і він з головою в неї поринув. Відмінністю було лише те, що щовечора Алан повертався до Алекс та свого сина.
Дівчина була щасливою, але в глибині душі гіркота ніяк не хотіла покидати її. Вона сумнівалася, що Алан вирішить залишитися з ними.
Чоловік був неприступний. Свої думки та почуття він не видавав, як дівчина не намагалася його розговорити. Ні що він думає зараз, ні те, яким буде його рішення, ні те, з ким йому краще, з Римою чи з Алекс. Він лише відповідав, що треба жити сьогоднішнім днем та вирішувати проблеми по мірі надходження.
Алекс обіцяла йому народити ще хоч п’ять дітей, зробити все, що йому подобається, змінити себе, і взагалі зробити все, що він захоче, аби він залишився з нею.
Коли вона починала це повторювати, чоловік сердився. Йому набридли постійні виклянчення, образи та вмовляння. Ця Алекс не була схожа на ту, яка була раніше.
Коли він про це сказав і натякнув на те, що так далі не може бути і йому доведеться повертати все, як було, дівчина заспокоїлася. Вона й сама зрозуміла, що перегнула.
Все начебто увійшло у своє русло, робота радувала і відкривалися нові горизонти, репетиції, зйомки, інтерв’ю, поїздки, з Алекс налагодилися стосунки і знову з’явилася пристрасть, син ріс. Але щастя не триває вічно.
Одного з вільних вечорів, який Рікман присвятив своїй новій родині, зателефонувала його сестра. З розмови було ясно, що вона дізналася про розрив Алана і Рими, і взагалі він перестав дзвонити і приїжджати. Не бажаючи пояснювати все по телефону, він призначив з нею зустріч на найближчий вільний час. Настав час розповісти новини родичам.
Частина шістнадцята
Алан зустрівся зі своєю сестрою у невеликій кафешці неподалік її будинку. Заклад був невеликий і прихований від очей перехожих, але пара папараці встигла помітити Алана. Він їм усміхався.
Шейла намагалася не дивитися в об’єктиви, але один раз все ж таки обдарувала посмішкою всюдисущих проноз. Злочину в цьому не було, адже вони просто обідали, і вони — брат і сестра. До того ж Шейла вже неодноразово супроводжувала свого брата на прем’єрах, нагородженнях та інших подіях.
Жінка все ще була в шоці. Вона не впізнала свого брата, такі вчинки не його коник.
– Як ти міг? – дивувалася вона.
Вкотре закотивши очі, Алан відповів:
– Я не жалкую про це.
– Але Рима…
– Все складно, і я не знаю, чи прийме вона мене назад, і чи все буде добре далі. Я її не кидав і… не розлюбив.
– Тоді я не розумію, чому ти живеш із цією малоліткою?
Алан уткнув погляд у свій холодний чай, розмішуючи соломинкою фрукти.
Він зітхнув.
– Вона народила дитину. Від мене.
– Не повторюй, не можу більше це чути.
– Я не міг залишити її. І думав, що кохаю. Але як мені, сама розумієш, все кардинально змінити? Позначиться на кар’єрі, скандали та плітки. Я розривався між ними двома і не знав, що робити. Я намагався розібратися у своїх почуттях, але затяг. Рима пішла.
Шейла уважно слухала. Вона підбадьорила його та попросила продовжувати.
– Поживши з матір’ю своєї дитини… господи, вона сама ще дитина, я зрозумів, що в нас нічого не вийде. Зараз все добре, вона навіть іноді нагадує мені Риму. Вона дуже добра та дбайлива. Але вона терпить від мене те, що витримувала Рима. – Алан усміхнувся. – Сама розумієш.
Шейла кивнула.
– Вона інша. Вона молода і мені багато не вистачає від неї. Це було захоплення, не більше. Мені здається, вона сама це розуміє.
– Що далі? – Замислено запитала вона.
– Я все обдумав і вирішив. Залишилось організувати. Ти знаєш, як знайти Риму?
– Так.
Пообідавши, вони вирішили прогулятись. Розмова все ніяк не закінчувалася.
– Знаєш, я все ж рада за тебе. Ти став батьком, на що вже ніхто не чекав. Але я все ще не можу в це повірити.
– Я сам ніяк не звикну.
– То на кого схожий мій племінник?
Рікман насупився.
– На свою матір.
– Шкода. Хоча, йому лише півроку, ще сто разів усе може змінитися.
•••
Алан був гарним татом. Він дозволяв своїй дитині все. Він не тільки грався з ним, але міг і вкласти спати, викупати, переодягнути і нагодувати пюре. Рікман-молодший любив смикати татові вуха, м’яти щоки і кусати великий татів ніс. Батько був щасливий. Він підкидався малюка в повітря і той радісно верещав.
Коли дитина навчилася сидіти і повзати, найкращою її іграшкою продовжував бути тато. Вони любили бавитися, лежачи на підлозі.
Хлопчик був схожий на маму, особливо очима – вони були досить великі, блідо-зелені, і кольором волосся – практично чорним. Незважаючи на це, перевагу віддавав батькові.
Алекс було дуже прикро, адже вона з дитиною цілими днями, а він як тільки заплаче, так одразу тягне ручки до дверей, кличучи тата.
Але водночас це було величезним плюсом. Дівчина не залишала спроб малювати, і коли в Алана випадали вільні дні, вона залишала їх удвох і вирушала по магазинах або в парк, у пошуках пейзажів для картин.
Її чоловіки чудово справлялися самі.
•••
Після зустрічі із сестрою Рікман поїхав не до Алекси, а до себе додому.
Тиша та самотність.
Він скучив за своїм будинком.
Прийняв душ і переодягся. Зварив каву. Взявши чашку до рук, пройшовся по дому.
Зазирнув у спальню для гостей, де жила Алекс. На думку відразу прийшли спогади, як він пробирався сюди до дівчини, і як вона випроводжала його. Те, що було ще, він також згадав. Це було солодко. Але…
З цієї кімнати вийде чудова дитяча. Треба зайнятися цим найближчим часом.
У кабінеті він сів за комп’ютер. Насилу згадавши назву коледжу, в якому навчалася Алекс, він знайшов контактні дані і зателефонував.
– Вітаю! Мене цікавить поновлення студента на курс. Які дії необхідно виконати?
Пауза.
– Ім’я? Алекса Белл.
Цього вечора Алан не повернувся до квартирки Алекс і Леннарда. Йому дуже хотілося, щоб вони опинилися тут, у його будинку. Або лише його син. Вони з ним знаходили спільну мову і впоралися б самі.
Голос дівчини в слухавці був незадоволеним, а під кінець розмови було чути, що вона плаче. Але Рікман був непохитний. Він залишився ночувати вдома анітрохи не переживаючи за стан Алекс.
Наступного вечора він приїхав із великим букетом квітів і вручив дівчині папери.
– Що це? – Запитала вона.
– Заява на відновлення у коледжі. Напишеш і відправиш, я оплачу чек.
Дівчина була вражена.
– А як же Ленні?
– Найму няню. – спокійно відповів Алан. – До того ж, ти приступиш із наступного навчального року, хлопцеві буде майже півтора.
Алекс кинулася чоловікові на шию і міцно обійняла.
– Дякую. Я не підведу. Я вивчуся.
– Я не сумніваюся в цьому.
Вона потяглася до його губ, але він відсторонився.
– Що таке? – тихо спитала дівчина.
Алан напустив на себе роздратовано-здивований вигляд.
Дівчина любила, коли він грає з мімікою, і не помітивши каверзи, розсміялася.
– Я щось забула? – Усміхаючись спитала вона.
Алан підібгав губи і вигнув брову.
– Де Ленард?
– Спить.
– Так рано?
– Вже десята година. – Здивовано вимовила Алекс.
– Ах, звісно.
Вона стояла в тонкій напівпрозорій майці, під якою нічого не було. Її соски випирали і навіть можна було розрізнити їхній темний контур. Майка була довга і приховувала сідниці, було ясно, що дівчина одягнена лише у трусики.
Рікман зрозумів, що його мозок вимикається і зараз він почне думати дечим нижче.
Яке ж це випробування. Він планував забігти на хвилину і поїхати не більше.
– Ти не залишишся? – тихо спитала вона.
Рікман мовчав. Він відвернувся і глянув у кімнату. Світло було приглушене, по телевізору тихо йшов якийсь фільм.
– Ти не хочеш більше з нами бути? – Ще тихіше промовила дівчина.
Він глянув на неї. Вони й досі стояли біля вхідних дверей.
– Ходімо сядемо. – сказав він і пішов до вітальні.
Сів на диван і поманив дівчину до себе.
Вона хотіла сісти йому на коліна, але він показав на місце біля нього.
Алекс сіла, напружена, спина рівна, і уважно дивилася чоловікові у вічі. Вона знала, що він скаже.
– Розслабся, – сказав він.
– Ти уникаєш мене і поводиться дивно, як тут розслабитися?
Він відчайдушно дивився на екран телевізора, про щось розмірковуючи.
– Я не спала минулої ночі. – заговорила несміливо дівчина. – Я багато думала, згадувала, порівнювала. Колись це мало статися.
– М? – Рікман глянув на Алекс.
– Ти чув, що я сказала?
– Вибач, пропустив.
– Неважливо.
– Ні-ні, кажи.
– Мені здається, це ти мусиш мені щось сказати. Мене ти давно не слухаєш, тобі нудно, я бачу.
– Мені добре з тобою. – Він потягнувся і обійняв її за плечі.
– Не треба. – Вона прибрала його руки. – Тобі добре зі мною тільки в ліжку.
– Зовсім не так.
– Все саме так. Вчора ти бачився з сестрою, а потім не захотів повертатись до мене. І останнім часом ти надто віддалився. Від мене. Я вдавала, що все добре, але більше не можу…
– Ти любиш мене? – Раптом запитав Алан.
Алекс застигла.
Чоловік вичікував.
– А ти мене? – тільки й відповіла дівчина.
Він пожвавішав.
– Я перший поставив питання, ну та гаразд. Якщо відкинути емоції, одразу стає ясно, що почуттів одне до одного у нас немає.
Алекс хотіла щось сказати, але Алан показав жестом, щоб вона помовчала.
– Те, що між нами, це не справжні почуття. Це потяг, прихильність, опіка, але не кохання. Ти зараз у такому становищі, що тобі, і дитині теж, потрібна турбота та сильне плече. Я це забезпечую, так?
Дівчина кивнула.
Чоловік продовжив.
– Я й далі піклуватимуся про вас, хочу якомога більше бути з Ленардом, але наші з тобою стосунки в такому вигляді, в якому вони є зараз, не мають майбутнього.
У дівчини в очах стояли сльози.
– Мала, адже ти сама все це знала. Знала?
Вона знову кивнула головою.
Алан притягнув її до себе та обійняв.
– Ти чудова. Ти подарувала мені дитину, ти знову дала мені відчути себе молодим. Але я тобі не пара.
Дівчина уткнулася носом у груди чоловіка і схлипувала.
– Ти вивчишся, знайдеш роботу, познайомишся з хлопцем. Тобі потрібне саме це просте життя. Я не зможу його тобі дати.
– Ти приїжджатимеш? – глухо промовила вона.
– Найближчим часом мені треба зайнятися своїми проблемами. – невелика пауза. – Сама розумієш. Приїжджати я не буду. Але далі я хочу, щоб ти привозила сина до мене.
– Ти ще хочеш мене? -Дівчина підняла голову, очі були напухлими і червоними, на щоках блищали сльози, пухкі губки відкриті, волосся сплуталося.
Боже, вона чудова, – подумав Рікман.
– Я ледве стримав себе, дивлячись на тебе, коли тільки прийшов.
Він нахилив голову і примружив очі.
– Але цим ми всі зіпсуємо. Я дуже хотів би…
Алекс його перебила:
– Ти дуже хотів би приїжджати раз на місяць щоб мене трахнути, і знову поїхати. Жодних зобов’язань.
– Так, було б цікаво. – посміхнувся він. – Але я не настільки зіпсований.
– Шкода. – сумно сказала вона. – Але якщо захочеш, можеш…
– Ні. – відрізав він. – Вибач. Але не треба. І нам це треба пережити. Заради нашого сина.
Додати до улюблених