Чімін прокинувся по будильнику і швидко вимкнув його. Звичайно, Юнгі не прокинеться, але все одно треба підстрахуватися.
Чімін акуратно взяв телефон Міна і заліз у контакти:
— Ось же пес, скільки тут баб, — Чімін був обурений, що його Хьон стільки бабам мізки пудрить, але нічого, — Сохі середа, Чейон п’ятниця, Міре субота, Ліна кафе, Чонхі клуб… Ось же… — Чімін зневажливо зморщився.
Пак змінив своє ім’я на “Чонхі клуб”, придумавши маленький план. Далі він вирішив трохи провчити і, зайшовши на сторінку Юнгі в Star, де сидять всі зірки, поміняв статус з “Пишу пісні, мене не чіпати” на “Люблю хлопців, особливо їх попки”. Пак безшумно пирснув, уявляючи, як Тейлор Свіфт чи Дрейк це побачать, і мовляв такі: «А це не той хлопець, який заявив на весь світ, що не цікавиться членами?».
Пак тихенько поклав телефон і ліг назад у ліжко зі словами «Війна війною, а сон за розкладом».
***
– Як поспали? – спитав Намджун, відправляючи вилку з омлетом собі в рот.
– Відстійно, всю ніч педики снилися, – відповів Юнгі, відпиваючи води зі склянки.
– Так? І хто ж хьон? — спитав Чонгук.
— Ви, — хлопці переглянулись і зітхнули. Мін Юнгі не змінюється, це Августина Дегова.
— Я сьогодні чув щось дивне, наче хтось стрибав на ліжку, — задумливо промовив Чімін і відкусив тост.
Чонгук поперхнувся водою, а Намджун подавився їжею.
– Я, до речі, теж чув, – підтримав Юнгі.
— Ну… Це… Сусіди зверху, мабуть… — відповів Техьон.
– Які сусіди зверху? Ми живемо на останньому поверсі, – заперечив Юнгі.
— Значить, знизу, — знизав плечима Джин.
— Ага… Під нами бабуся з дідом живе! В принципі логічно: що їм робити о другій годині ночі, окрім як стрибати по…- до Міна докотило, і він, хитро посміхнувшись, підборіддям сперся на руки, — Хлопці… У нас окремо живе лише Хосок… В одній кімнаті Вігуки, — він пальцем показав у бік молодших, — А в іншій Намджіни… А тепер увага, питання… Хто з вас уночі їбався? — настала гробова тиша, — Хлопці, чим швидше відповісте, тим швидше ми закінчимо цей цирк, — всі мовчали, — Ну окей… Я вас зрозумів… Значить, бабки дістануться тільки мені, — він усміхнувся і, цокнувши, підвівся з-за столу залишив хлопців.
*
— Я вас упіймаю! – З цими словами він дивився в монітор і набирав номер, – Ало? Я хотів би замовити міні-камери… Скільки штук?.. Вісім! Плювати, скільки коштують! Завтра десь години о третій! Окей!
**
– Мені здається, Юнгі-хьон щось задумав, – Чонгук потер руками і ліг на коліна Техьона.
– Мені теж так здається, – Намджун почухав потилицю.
— Чімін, а ти що думаєш?.. Чімін?
– А? Що вам? Відваліть! — Чімін підвівся, пішов у кімнату Хосока і замкнувся там.
– “Привіт, котик, нудьгував?” — ледве стримуючи сміх, надрукував Пак.
— «Чонхі, я здивований, ти вперше мені пишеш» — відповідь не забарилася.
– “Пам’ятаєш, як ти недавно напився в клубі?”
– «Нещодавно це коли? Нагадай»
– От чорт! – Пак трохи підстрибнув на дивані і почав думати. «Так… Коли ж він останнього разу не приходив? Коли я був у Бекхьона, Чаньоль йому зателефонував і сказав, що зустрів Юнгі! Того дня у нас як завжди були посиденьки, бо Пак постійно зйобувався! Наскільки я пам’ятаю, він вийшов із дому в джинсах та вільній майці. Волосся було розпатлане… А ще, коли він дзвонив, долинала музика, значить, два тижні тому, у вівторок, Юнгі був у клубі!»
— «Два тижні тому, у вівторок, пам’ятаєш? Хоча навряд, адже ти так напився»
– “І що? Я чіплявся? Я ж завжди чіпляюся, а тоді що було не так?»
– “Ти розповів мені дещо, це був явно секрет по труну життя” – цікаво, чи вийде? Якщо ні, він глибоко шкодує даму, на ім’я Чонхі.
– “Що саме?”
— Ти сказав, що тобі подобаються хлопці.
– “Ммм … Ти зараз пизди отримаєш … Пак Чімін”
– Ой-ой! — Чімін підбіг до дверей і почав її трохи притримувати. Хто знає, на що здатний Мін Юнгі.
– Пак-херов підор-Чімін! Ти чого, блять, надумав?! — Юнгі намагався вдертися до кімнати, щоб роз’їбати його рожеву маківку об стінку!
– Що відбувається? — шепотом запитав Техьон.
– Не знаю, – також пошепки відповів Джин.
– Якщо, блять, ти зараз не відкриєш, то я тебе виїбу!
— Значить, визнаєш, що підор! — Чимін не упустив нагоди підколоти Міна.
— Ти, пиздюку, звідси живим не вийдеш! Якщо відкриєш, то я тебе вб’ю, а якщо ні, то залишишся там до кінця своїх днів. — на телефон Юнгі прийшла СМС, і він на кілька секунд відволікся.
«Чат крутих»
«Вонхо: Їбать, Юнгі! Ти не казав, що по… Хлопцям.
ЧанБін: Ахах, піздабол! А хто мене педиком обзивав?
Ескупс: Я все розумію, але це не розумію! Ахах, у небо «блакитне» потягло?
Юнгі: Ви, блять, про що, їбальники стрьомні?
Вонхо: Про твій статус, дебіла шматок.
ЧанБін: Ні! «Підора шматок»
Ескупс: +
БанЧан: *в мережі* +
Зіко: *у мережі* +
Хічьоль: Ахаха, лошок!
Джисон: Був пацан, і немає пацана
Джексон: Ага, тепер баба
Мінґю: +
Ескупс: +
Югьом: +
ЧанБін: +
Хьонвон: +
Юнгі: Блять, ідіть нахуй! Я зараз гляну, що там! А ви їбальники закрийте, доки ваш зубний склад не рушив! ”
Юнгі вийшов із чату і подивився на свій статус, а далі…
– ПАК ЧІМІН !!!!!! Ти…@&$_*&$*#_&$&$»#&*&#_@_&$&@__@_$#_$___&@_#&$&#&#-$&@&$ _#&_@&@&$&@&#&#@@@&$&$.
Чонгук лежав з вилупленими очима і не моргав… Техьон притиснув до себе Йонтана і тремтів… Джин покусував RJ за вушко, а у Намджуна тріснули окуляри… Такого матюка вони в житті не чули… Це був неперекладний мат!
Чімін усвідомив, що зробив, але дороги назад немає!
— Х… Хьон… З… Заспокойся! Ти ж не хочеш сісти до в’язниці довічно.
— Я ЗАРАЗ ВИЄБУ ЦІ ДВЕРІ ДО ХУЯМ ЙОНТАНОВИХ! ВІДКРИЙ! І Я ОБІЦЯЮ ПОЖАЛУВАТИСЯ І СКОРМИТИ ТВОЇ КИШКИ БЕЗДОМНИМ КОТАМ!
Чімін схопився за голову і почав стрибати, а потім помітив щось.
– Є на світі бог!
– Раз! Два! Три! — Юнгі виламав двері, і хлопці стали поруч подивитися, що зараз станеться, але… Але вікно було відчинено…
— Там, ніби, пожежні сходи, якщо я не помиляюся… — промимрив Техьон.
– Ащ! — Юнгі покинув телефон і вийшов із кімнати, потім зайшов назад, щоб взяти телефон, і знову вийшов.
– Що трапилося?
— Хлопці! — Чонгук, дико сміючись, показав хлопцям статус Міна в Star, і ті ледь стримали сміх.
– Що будемо робити? — Намджун почухав потилицю.
— По-перше, треба було б купити чорний костюм на похорон Хьона! По-друге, труна розміром півторашка, а в…
— Чонгук, заспокойся! Ніхто не збирається вмирати… Принаймні сьогодні… Я на це дуже сподіваюся, — лідер заспокоїв макне.
Вмить вхідні двері зачинилися.
— Як думаєте, куди пішов Юнгі-хьон? – спитав Техьон.
— Дробовик купувати, — знову заржав Чонгук.
– У мене є ідея, – клацнув пальцями Намджун, – Я знаю, як їх помирити і залишитися при цьому в “величезному плюсі”. — він наголосив на останній фразі і вказав непомітно на ящик з грошима, про який ще ніхто не забув.
***
– Він так розлютився … – Чімін сидів у парку, опустивши голову, – Швидше за все, я перегнув палицю, – він закусив губу і потріпав себе по волоссю. Раптом на його телефон зателефонували, і висвітлилося «Сахарок». — А… Ало?
— Ну, де ти, дебіла шматок? — за тоном Мін ще злився.
— Хьон… Я не хотів… У сенсі хотів, але не думав, що перегнув палку.
— А про що думала твоя блакитна, у прямому розумінні, голова?
— Хьон, вибач.
– Вибач? Я з тебе шкуру спущу!
— Хьон… — Чимін обернувся, і його трохи нападу не вистачив, він смикнувся і схопився за серце, — Чорт… — Пак відключив телефон і підвівся, повільно відходячи.
— Думав, з цією маскою я тебе не впізнаю? Як тебе ще фанати не виявили?
– Ти ж сюди не для обговорення фанатів прийшов, – Пак все ще відходив.
– Ні, звичайно, мій дорогий педик! Я прийшов припинити розмноження таких відбитих, як Пак Чімін!
– Хьон!
Юнгі був у сказі і погнався за Чіміном, а той, кричачи, тікав. Усі оберталися на них, адже цей цирк важко було не помітити.
– Уб’ю, педик недороблений!
— Спочатку наздожени! Пельмень зелений!
Чімін забіг у клуб і став пробиратися через натовп, а Мін за ним. Раптом його хтось схопив за каптур і зупинив, але то був не Юнгі.
– Чімін? Це ПАК ЧІМІН! АААААААА!
— Врятуй, господи боже! — з цими словами Чімін побіг у зворотний бік і зіткнувся з Юнгі.
— Ось ти…
— Тікаємо!
– Там ще й Мін Юнгі!
– ЮНГІ ОППА!
– Срань господня! Нам пизда! Дзвони хлопцям!
***
– Там теж повісь, – Джин відволікся на секунду, щоб відповісти на дзвінок, – Чімін? Де ви? – У відповідь тільки дивний шум, – Ало? Коротше, швидко приходьте! Ми забули, що сьогодні рівно 1000 днів, як вийшов наш альбом! Ми збираємося святкувати, так що швидше приходьте, ми на вас чекаємо, — Джин відключився і пішов допомагати Чонгуку розвішувати кульки.
***
– Блять! — Чімін прибрав телефон і, важко дихаючи, визирнув з-за рогу. — Хьон, час знову бігти!
– Давай у ТЦ, швидко! — Юнгі схопив його за руку, і вони забігли до Торгового центру, одразу попрямувавши на другий поверх, де продається одяг.
– Вони там! — знову зойк, і Юнміни прискорилися.
– У мене є ідея! — з цими словами Чімін взяв купку з одягом і заштовхав Юнгі в примірювальну.
– Що, блять…
— Шшш… — Чімін приставив палець до губ Юнгі, і той заткнувся, але відчув щось дивне в животі, бо Чімін був нереально близько.
– Забери свої гейські пальці з мого рота!
– Навіть зараз починаєш! Ащ! Ти невиправний!
Через пару хвилин хлопці вийшли, і тут одразу повз них пробіг натовп. Юнгі на автоматі повернувся до Чиміна, розставивши руки по обидва боки. Їхні обличчя були пиздець як близько, і в Юнгі внизу живота приємно потягло.
– Блять, ти зуби чистив?
– А що? Запах іде чи поцілувати хочеш? — піднявши брову, спи Чімін.
— Краще з мосту скинутися, ніж сосатися з тобою.
— З якого часу таке прекрасне слово як «поцілунок» перетворилося на «сосатися»? Кажеш, з мосту скинешся? Ну, зараз глянемо, — Пак схопив Юнгі за капюшон і притяг до себе, впиваючись у губи. Очі Юнгі округлилися, але він не міг прибрати руки, бо там натовп, і якщо він усунеться, то буде ще гірше. Тому він стояв, не рухаючись. Подумаєш, з пацаном цілуватися, нічого такого, але тільки цей пацан — їбаний Пак Чімін! Головний педик гурту! Ух, суко! Юнгі охрінів від того, що витворяє язик Чіміна. Не тільки його тіло вміє танцювати, а язик.
Незабаром крики і вереск стали тихішими, але Юнгі все також стояв, бо це, блять, так кайфово — цілуватися з Чіміном. Те, що він творить своїм язиком, може реально довести до Гонконгу. Через хвилину Чімін відсторонився і, хитро посміхаючись, поплескав по плечу Юнгі.
— Пішли в гуртожиток, містер натурал, — з цими словами Чімін, підстрибуючи, попрямував до сходів, а Юнгі стояв у ступорі. Сказати, що йому сподобалося, це нічого не сказати. Але, чорт! Йому соромно це визнати! Його репутація натурала похитнулася, і сам Мін розумом похитнувся, раз хоче знову повторити цей поцілунок.
– Ти йдеш?
– А? Так йду…
Додати до улюблених