Осінь дуже красива і на цьому, власне, можна завершувати думку і нічого більше не додавати, не писати жодного слова.
Тому розкажу цікаві моменти про Осінь; хто шукає цікаве може читати далі, хто прийшов за думками хай лишиться тут.
Осінь неймовірна красуня, і хто б знав, чим вона так до себе притягує юнаків і дорослих чоловіків, природні явища (як то вітер),
та навіть власні місяці.
Ото їх більше слухайте, коли вони розповідають, що не кохали Осінь більше за життя: три найбільших в світі брехуна.
Вересень дуже юний, ласкава Осінь була його першим коханням, та не склалось; він розповідає, що це все брехня і що його завжди вабило до чоловіків,
а Осінь так, просто подруга.
Жовтень мовчазний, і так брехливо мовчати не вміє жоден чоловік в цьому світі: він кохав Осінь сильніше за всіх інших,
він так пристрасно цілував її ніжні руки, він досі заплющує очі, коли вона посміхається.
Листопад серйозний дядько з серйозною бородою, він не такий старий, та виглядає як досвідчений священик: він кохав Осінь спокійно і стримано,
він кохав її так, що вона навіть цього не помітила. Ніхто нікого не звинувачує, навіть долю не сварить ані Осінь, ані Листопад.
Осінь неймовірна красуня, яка, хоч і сприймає все близько до серця, ніколи не втрачає своєї щирої посмішки,
і ніколи не забуває вчасно мити голову.
Тільки якщо довго-довго дивитись їй в очі можна відчути, скільки всього вона бачила, скільки всього на собі відчула та пережила.
Справді, що причаровує в Осені – це її неймовірно чиста і ніжна шкіра обличчя.
Вона якось сиділа у парку, щось писала собі у блокноті, час від часу на десять-п’ятнадцять хвилин відволікаючись на листя довкола,
на звуки каштанів десь позаду, на шурхіт у траві, який роблять чи то горобці, чи то білочки.
До неї сором’язливо підійшла дівчина, виглядала молодше Осені, власне хто завгодно буде виглядати молодше тисяч років,
а якщо серйозно – то їй було років сімнадцять чи дев’ятнадцять.
Вона з пару секунд боялась почати розмову, та врешті сказала: «пробачте… У вас така гарна шкіра, якими засобами догляду ви користуєтесь?».
Осені було дуже приємно, і в той самий час вона засоромилась, тому почервоніла, як зазвичай в її час червоніє листя на дикому винограді, подякувала,
і назвала свій гель для вмивання від Чистої лінії.
Зрозуміло, що вона збрехала. Не могла ж вона сказати тій дівчині, що насправді, щоб так виглядати, вона вмивається холодним місячним світлом,
вона приймає душ з нього.
Без цього вона б не змогла виглядати так гарно, Осінь без холодного світла місяця не змогла б виглядати так.
Кожного вечора вона роздягається і, стоячи перед дзеркалом, бачить на тілі і на обличчі, на руках і на шиї сліди поцілунків
всіх закоханих в неї, всіх, хто її цілував, і кого вона не змогла залишити поруч з собою.
Таке може змити тільки місячне сяйво. Холодне місячне сяйво.
Та кожен раз із холодним світлом змішуються теплі сльози:
Осінь вже дуже давно
не знаходить на тілі
нові сліди.
Додати до улюблених