фіглі-міглі

Літні подорожі – бальзам на душу, а якщо з друзями, то цей бальзам стає теплішим і густішим, адже є з ким розділити моменти й поділитися душевними переживаннями, які можуть раптово наринути яскравими хвилями.

Для Му Ціна це теж був так званий “бальзам на душу”, але тільки він не мав жодних ефектів, бо поїхав хлопець зі своїм другом і другом друга, з яким вони не могли ужитися. Мабуть, це все через його характер, а може просто Му Цін не знає цього хлопця так добре, як думає Сє Лянь. Втім, вже нічого не можна було скасувати, чи хоча б повернути час назад, тому що прямо зараз Му Цін сидів на пляжному шезлонзі, попиваючи коктейль яскраво-помаранчевого кольору, й дивився, як Сє Лянь робить чергове занурення, що тільки ноги видно. Той засмаг так, наче ще місяць до цього відпочивав десь в іншому місці перед приїздом на цей курорт, і, на диво, жодного разу не згорів. Магія, чи просто дивна вдача, котрої у Сє Ляня зазвичай не так багато – всесвіту це невідомо.

— Му Ціне! Ти диви, яку красу я знайшов! — Сє Лянь з’явився перед ним, тримаючи в руках мушлю блідо-брунатного кольору.

— Ну молодець, залишив рака без оселі, — мовив він, надівши окуляри назад.

— Я все одно не збирався її забирати, — Сє Лянь торкнувся мушлі, з котрої показалися чотири чорні лапки, — дивись!

Му Цін знову піднявся й поглянув на розкриту долоню. Його обличчя не випромінювало жодних емоцій, хоча брови трохи сіпнулися від подиву.

— А що це тут у вас? — під їхньою парасолею з’явився Фен Сінь, тримаючи в руках дві склянки з коктейлями. — Оу, Сє Ляню, гадаю, тобі варто його випустити назад у воду, — занепокоєно сказав він, поставивши напої на столик.

— Та віднесу я його, ви подивіться який красень, — він підніс руку ближче до обличчя Фен Сіня і той обережно доторкнувся до мушлі, на що рачок сіпнувся.

Сє Лянь підняв голову, і потягнувся до маски на лобі аби її зняти, але помітив вдалині знайомого хлопця з дошкою для серфінгу і привітав його, помахавши рукою. Той, побачивши, привітався у відповідь, і, усміхаючись, пішов далі.

— Кому ти там махаєш? — спитав Фен Сінь, обернувшись.

— Одній людині, яка вчора допомогла мені знайти панамку, — мовив Сє Лянь. — Дуже добрий хлопець. Тільки от я не знаю, як йому віддячити…

— Натурою? — посміхнувся Му Цін, на що отримав відразу два скептичних погляди у свою сторону. — Що?

— У тебе думки тільки про одне, — зітхнув Фен Сінь, сідаючи на шезлонг, що стояв поряд. — Нічого розумнішого не зміг придумати?

— А ти у нас тут розумник, прям Нобелівський лауреат, — уїдливо мовив Му Цін, закинувши руки за голову. — Які у тебе ідеї є? Га?

— Так, а ну заспокоїлись! — гримнув на них Сє Лянь, що аж рачок, який вже звик до його мокрої долоні, шугонув до себе в “дім”, — Му Ціне, ти надто багато дурниць кажеш. І ти Фен Сінь також! Не подобається ідея – запропонуй кращу. Шукайте компроміс, ну скільки вже можна? — він попрямував в сторону моря, аби віднести тваринку назад.

Фен Сінь та Му Цін лиш переглянулися й мовчки продовжили пити свої напої.

 

***

 

— І що це таке? — Му Цін дивився на своє ліжко, де лежало дві футболки й пара жовтих шкарпеток. — Чиє це? Моє ліжко на вішак схоже?

— Ну чого ти галасуєш, — перед ним з’явився Фен Сінь, який був не в найкращому настрої, — заспокойся.

— Я не заспокоюся! Скільки разів мені треба повторитию, що я не люблю коли так роблять!

Фен Сінь закипав не на жарт.

— Як ти мене дратуєш іноді, — він підходить ближче до Му Ціна, а той зустрічається спиною зі стіною, — хочеться тобі морду начистити.

— Досить вже, — Сє Лянь стає поміж ними, перехопивши руку Фен Сіня. — Не  набридло день і ніч сваритися?

— Що я можу зробити якщо він такий плюгавий? — сказав Фен Сінь. — Так і наривається на фінгал під оком.

— Значить так: ми зараз йдемо разом в клуб. Всі разом! — Сє Лянь подивився кожному з хлопців у вічі, — Якщо щось утнете, я закрию вас в одній кімнаті поки ви нормально не поговорите. Я втомився слухати ваші суперечки цілими днями. Ми ж приїхали шоб шо? Напевно, щоб тусуватися і відпочивати, а не замість позитиву отримувати негатив. Чому ви ніколи не слухаєте один одно? Наче не перший день спілкуєтеся, а вуха досі заткнені гординею, — Сє Лянь сідає на ліжко, закриваючи руками обличчя, — Я думав,  хоч тут помиритеся… Надто я наївний, хех.

— Сє Ляню, — Фен Сінь сідає поряд, поклавши руку йому на плече, — я стараюся. А він… не слухає.

— І знов я винний, —  плюється кислотою Му Цін.

— Ну от.

Му Цін сідає по іншу сторону.

— Не переймайся. Так, я трохи противний і злобний, і погано стараюсь. Але ж стараюсь, — він глянув у вічі Фен Сіню, і помітив в них серйозність, смуток і…

Ще щось було в цьому погляді. Таке, що Му Цін ще пів години не міг осмислити, коли вони сиділи на барі смакуючи коктейлі. Сє Лянь пройшов кудись вглиб натовпу, залишивши їх наодинці. Вони начебто хотіли поговорити та все вирішити, але щось розмова не клеїлась зовсім. Му Цін і Фен Сінь так звикли до їх потрійної компанії з Сє Лянем, що навіть і не думали що опиняться в такій ситуації. Вони просто знали що почнуть сваритися, а там і до бійки недалеко. Бо Му Цін почне поводити себе як тропічна кобра, а Фен Сінь переливатиме з пустого в порожнє у своїх намірах довести Му Ціну де він не має рацію.

Сє Лянь три рази намагався витягнути їх потанцювати, але тіло зовсім не хотіло рухатись. В якийсь момент хлопці домовилися, що Сє Лянь прийде сам як втомиться, адже знали що він не любить алкоголь, отже не треба буде його тягнути на собі, як колись вони тягнули одне одного.  Проте, якусь вину вони відчували перед ним, адже навіть тут не можуть забути про свої образи.

 

Тільки-но вони зайшли в кімнату, Фен Сінь відразу завалився на ліжко, адже градус дає про себе знати у вигляді слабкості та сонливості. Але все-таки змусив себе піднятися й піти в душ.

Му Цін мовчки лиш шукав свій гель для душу, зовсім не помічаючи що відбувається навколо. Знайшовши відповідну пляшечку, він згадав про шампунь, який теж було б непогано дістати. Му Цін поліз за ним углиб шафи, і, зосередившись на тому, щоб дістати, не помітив перед собою Фен Сіня, який чекав поки він звільнить прохід.

— Я пройду? — питає він, поки Му Цін застигає з двома пляшечками в руках.

Бо Фен Сінь виглядав не так, як він його звик бачити.

Розкуйовджене волосся, розпашіле після теплого душу обличчя, на якому потрошку злазила обгоріла шкіра, і сонні очі пробудили десь всередині Му Ціна якісь почуття, яких він до цього не відчував. Перед Фен Сінем так точно.

Той лиш мовчки підібрав якусь гумку зі столу і зібравши волосся, дістав тюбик з пантенолом, і вичавивши трохи гелю, розмазав по обличчю. Му Цін мовчки споглядав за його діями, але усвідомивши, що він зараз витріщається, швидко шугонув у ванну кімнату, прикривши двері.

Фен Сінь закінчив мастити собі крем на обличчя й полегшено зітхнув. Добре, що через його обгорілі щоки не можна було побачити те, як він зашарівся, коли дивився Му Ціну в очі. Він думав, що зараз просто не застане Му Ціна у кімнаті, бо той або б сидів на балконі, або б гортав стрічку в соцмережах, не звертаючи на нього уваги. Але іскра, яка блискавично пролетіла між ними, досі била своїм розрядом десь у їхніх серцях.

— Му Цін, дай, будь ласка, пляшку води на столі й зарядку, — каже Фен Сінь, дивлячись в телефон, коли двері у ванну кімнату відчинилися, — і ще, коли будеш лягати, закрий балкон, аби комарі не залітали, а то від нас тільки оболонки залишаться.

Му Цін, закотивши очі й зітхнувши, проходить далі по кімнаті й підходить до столу.

— Може мені тебе ще ковдрочкою накрити й поцілувати, аби снів поганих не наснилося? — з посмішкою випалює він.

— Ну то поцілуй, — жартома відповідає Фен Сінь.

Але Му Ціну було зовсім не до жартів.

Фен Сінь пройшов усі п’ять стадій прийняття за секунду, відчувши глибокий поцілунок на своїх губах. Він навіть не встиг нормально зреагувати на такий жест, бо Му Цін майже навалився на нього, ледь-ледь стоячи на ногах.

І Фен Сінь зрозумів. Зрозумів, що означали всі ці погляди за сьогодні, і секундна ніяковість між ними. Він притиснув Му Ціна ближче до себе, але той вже прямо таки упав на нього, трошки прикусивши губу.

— Я ж… пожартував… — відсторонившись, мовить Фен Сінь.

— Смішно, — Му Цін дивиться прямо в очі, — А це не ти мені казав що з жартами треба бути обережніше?

— Ну я. А що, подобаються такі жарти? — Фен Сінь розпливається в напівсонній усмішці.

— Краще так не жартуй, — ледь тримаючи рівний голос, мовить Му Цін.

— А то що, зацілуєш? — Фен Сінь продовжує насміхатися, — Настільки в мене закоха…, — його на пів слові  обриває гарячий поцілунок в шию, від якого всередині він мало не горить.

Му Цін цілує ніжно, це зовсім не схоже на те, як він кидається на всіх саркастичними жартами та не найприємнішою манерою спілкування. Фен Сінь і подумати не міг, що такий як він, може по-справжньому відчувати.

— Будеш патякати – я тебе вкушу.

Фен Сінь лиш знов усміхається, в душі розуміючи, що йому подобається такий Му Цін. Вони знов зустрілись поглядами – і ніхто з них навіть не хоче його відводити.

— Я ж сподіваюсь не так, що мені потім доведеться сліди приховувати, — мовить він, пригортаючи хлопця  до себе.

— Не переживай, — той лиш спускається нижче, акуратно хапаючи зубами невелику ділянку шкіри під лівою ключицею, — я й сліду не залишу.

— Як гадаєш, що зараз Сє Лянь думає? — Фен Сінь дивиться вже вбік, де біля нього прилаштувався Му Цін.

— Ти справді думаєш про нього в цей момент? — сміється той. — Хах, ну ти й збоченець.

 

А Сє Лянь нічого не думав. В голові був вітер, бо зараз він був притиснутий до стіни біля вже зачиненого фітнес-центру готелю тим самим серфінгістом з пов’язкою на оці.

Він насправді трохи засумував, коли залишився на самоті, хоча й  заспокоював себе тим, що можливо, його друзі таки поговорять і помиряться, й усю відпустку вони веселитимуться без бійок і суперечок.

Варто було серфінгісту з’явитися на горизонті, Сє Лянь радісно усміхнувся йому назустріч. Трохи поговоривши, хлопець заспокоїв, що якими б ті друзі не були, а одна кімната колись таки зробить своє, і вони, поговорять. Ці слова втішили Сє Ляня, і він розслабився, що аж не помітив, як вони переходили з однієї теми на іншу, і в якийсь момент дійшли до не надто дружніх розмов, і взагалі зараз вони цілуються в коридорчику. Сє Лянь розуміє, що хоче більшого, але той хлопець, Хва Чен, запевнив що йому і поцілунків буде достатньо.

— Хва Чене, — Сє Лянь відсторонився від нього й торкнувся руками його рук, які тримали комір сорочки, — Ти точно впевнений, що поцілунків буде достатньо?

— Я передумав, — каже він, важко дихаючи, — Не проти, якщо підемо до мене?

Сє Лянь розсміявся.

— Як я можу бути проти, якщо я перший запропонував? — мовить він.

— Я тебе зрозумів, — Хва Чен лиш бере його за руку, і підморгнувши оком, потягнув за собою.

 

Фен Сінь і Му Цін теж не відставали. Хоч перший вже і перебував у напівсні, але такі неочікувані муцінові приколи призвели до сильного викиду ендорфінів, що тепер він опинився зверху й цілував кожний сантиметр шиї Му Ціна.

— Я й не думав, що причина твоєї такої поведінки, це я, — казав він поміж цілунками. — Невже нормально не міг сказати?

— Ти… І досі продовжуєш язиком молоти, — намагається сказати Му Цін крізь збите дихання, — Я вже… — він вигинається, відчувши як Фен Сінь буквально лизнув між ключицями, — зрозумів, що поводив себе як дурень.

Фен Сінь лиш легко поцілував його в плече, й наблизився до обличчя, заглянувши в помутнілі від хоті очі.

— Сподіваюсь, більше так говорити не будеш, А-Цін.

Обличчя Му Ціна вмить зарум’янилось.

— Як т-ти м-мене назвав?

 

Додати до улюблених