Ти йдеш по полю сам, один
Як той воїн що не чужий
Ти чуєш вітер…
Що не дурний
Ти бачиш світ він не такий
Ти чуєш постріл… він не твій
Ти бачиш блиск та бруд… не свій
Ти відчуваєш це кінець але не твій…
І розумієш що живий
Ти як Солдат що сам у полі
Йдеш дорогою із болі у світле завтра що можливо і не прийде
Ти як Митець що у неволі
Малюнок робиш зі своєї крові
А на кінець життя в неволі Ти знайдеш шлях до своєї волі
Ти як Козак що без своєї зброї…
Руками рвеш свої кайдани щоб до дому прийти разом з братами
Ти як Людина без надії
Йдеш в перед без віри й мрії
Бо розумієш що колись знайдеш ти віру та надію і свою особисту мрію
Ти як Людина віриш й мариш та сильно мрієш…
Ти як Солдат що через біль та втрати йдеш у майбутнє завтра…
Додати до улюблених