Сьогодні особливий звичайний світанок…День мого народження.. За ці 38 років у мене вони були різні ці світанки – і з видом на яскраві повітряні кулі у Туреччині, і на лікарняне ліжко у Німеччині… Холодні світанки морозного Сибіру у дитинстві – і теплі з запахом океану у мої 25.. Насичені студентським ароматом гуртожитку та рідними пахощами бабусиної хати у Карпатах..
Та останні 4 роки у мене з’явилася нова традиція зустрічати світанки у цей січневий день – у Твоїх обіймах..
Неначе справжній чарівник Ти завжди прокидаєшся трохи раніше та встигаєш принести мені тортик з великим прошарком крему і однією свічкою..
– Happy birthday, darling…
Свічка мерехтить, відкидає тінь на стіну, бореться з ранковим сонячним промінням у можливості заволодіти моєю уявою.. Але уявою володіє лише твій низький голос, що заповнює кожну мою клітинку.. Голос, що надає сенсу цьому звичайному дню..
– 1..2…3..Давай!
… Загадала..
Та моє основне бажання, здається вже збулося…МійСвій мене знайшов… Все інше я зможу.. Лише тримай і цілуй мене міцно… І дивися на мене тим поглядом, що наповнить будь який світанок щастям.. Можливо я тоді остаточно полюблю цей звичайний особливий день..
Додати до улюблених