За кілька годин до Різдва лондонці нарешті розбрідаються по своїх домівках. Вулиці завмирають напівпорожні, та все ж, час від часу тут можна зустріти кількох не надто тверезих перехожих. Коли один такий — червонолиций, в помʼятому костюмі санти, виникає мов з нізвідки Снейп чортихається крізь зуби. Тільки цього йому не вистачало!
— Щасливого різдва, чуваче! Гик! Ой! — усміхається санта до непривітного чоловіка у чорному. — У тебе, цей-во, не знайдеться двадцяти баксів… Гик! На метро?
Снейп зло кривить вуста, коли його обдає характерним амбре. Він відштовхує від себе пʼяний символ Різдва і гидливо цідить:
— Метрополітен не працює.
І справді, у Лондоні на Різдво переміщатись можна хіба на велосипеді, чи своїх двох.
Санта не здається, та на пропозицію пожертвувати двадцятку оленям на віскі отримує ще одну відмову. Чоловік у чорному зовсім не бажає пройматися духом Різдва!
— Ох, знаю я вас таких засранців! І ти не виняток, чуваче. Та радій, я сьогодні добрий. Магічне диво станеться з тобою, бро, як би ти від нього не ховався! — Пʼяно волає санта Снейпу у спину.
Чоловік у чорному рішуче звертає у парк. Так шлях до дому стане довшим, проте шанси ще когось зустріти, на щастя, зійдуть до нуля. Який ідіот блукатиме темним парком в ніч на Різдво?
Зима у цьому році видається на диво сніжною, що є рідкістю для цих країв. Снейп повільно крокує парком по слизьким нерозчищеним доріжкам. Навіть у комунальників сьогодні вихідний, щоб їх! Десь з далеку доносяться ледь чутні звуки навʼязливої різдвяної пісеньки і чоловіку в чорному на мить здається, що він таки зʼїхав з глузду. Думка про психічне порушення у якості магічного дива Снейпа несподівано веселить. Він надто занурюється у ці міркування і навіть не помічає, що музика стає гучнішою, доки відчутний удар в плече не виводить його з оціпеніння.
— Що за..! — Снейп давиться видохом. На нього здивовано і трохи злякано витріщаються величезні зелені очиська. Ліхтар над головою блимає і гасне. Та через мить спалахує знов.
Хлопчина, що ледь не збив Снейпа з ніг, нарешті оговтується і винувато опускає очі:
— Пробачте сер, я вас не помітив. Не думав, що в таку пору тут хтось буде.
Руки у бордових рукавицях з жовтими оленями описують коло, щоб співрозмовник точно зрозумів, де знаходиться це славнозвісне «тут».
— Зізнаюсь, я був подібної думки, — невдоволено тягне Снейп і схиляє голову на бік.
Тепер він розуміє, звідки лунає та музика. З телефона цього незграби! На недбало розчищеній від снігу лавці хлопчина приткнув свій гаджет. Цікавість бере гору і чоловік у чорному підходить ближче, аби роздивитися. Пара на екрані повільно танцює під снігопадом. Варто короткому відео добігти кінця, як воно одразу ж починається спочатку.
— О, розумієте, це такий тренд, — кидається виправдовуватися парубок, зачувши Снейпове гмикання.
— Тренд мерзнути в різдвяну ніч у парку? — скептично цікавиться чоловік у чорному і додає:
— Ви часом не студент Королівського коледжу?
— Хочу й мерзну , — бурмоче парубок і здивовано киває.— Так, вчусь на мистецтвах, а ви звідки знаєте?
Ліхтар над ними знову блимає.
— Не має значення, вважайте гарна памʼять на обличчя, — кривиться Снейп і відвертається. Та зеленоокий співрозмовник безцеремонно хапає його за рукав пальто.
— Я згадав! Ви ж чорний алхімік, так? — радісно вигукує парубок і одразу ж затискає собі рота рукою. — Ой, в сенсі, професор хімік! Тобто викладаєте… Ой. Вибачте. Сусід по кімнаті з вашого потоку, от я і.. Ще раз вибачте.
Розгубленість і хвилювання ходячого зеленоокого хаосу на диво милі. Їм чомусь хочеться підіграти.
— Северус Снейп, чорний алхімік, — з усією можливою серйозністю на обличчі представляється професор і простягає руку, — повірте я ознайомлений з усіма прізвиськами, вигаданими студентами і ви вибрали не найгірше з них, містере…
— Поттер. Гаррі Поттер. Насправді, саме це мені найбільше сподобалось. Воно таке містичне, ну знаєте…
Вʼязана бордова рукавиця з оленями тисне чорну шкіряну.
— Повертайтесь до гуртожитку, містере Поттер, інакше прохворієте потім до кінця канікул.
Гаррі заперечливо хитає головою.
— Та що там робити, всі розʼ їхались на свята, тихо мов у склепі, а я вже три роки хочу зняти під цей тренд. Щоправда нема з ким і.., — у зелених очах загорається щось до біса лякаюче.
— Щоб ви не задумали, не варто навіть.., — на пробу починає Снейп, та йому не дають договорити.
— Професоре, знімете тренд зі мною? Танець доволі легкий! Будь ласка!
Ось воно — цілковите безумство! Снейпу хочеться буркнути, що нічого дикішого він у житті не чув, що Поттер, певне, відморозив собі всі мізки, та натомість він ствердно киває. На правду, йому теж зовсім нічого робити на Різдво.
Парубок тим часом носом розблоковує телефон і ще раз показує те відео. Велика біла сніжинка падає на бордову рукавицю і чіпляється за вʼязаний оленячий ріг.
Снейп знову киває, абсолютно не розуміючи, що він в біса робить. Ще одна сніжинка нахабно сідає на кінчик гачкуватого носа. Поттер не довго думаючи зубами стягує рукавицю і прилаштувавши телефон на лавку встановлює таймер.
Can’t hold me close, baby
Снейп прибирає одну руку за спину, і застигає немов у дуельній стійці, простягаючи іншу — Поттеру.
I want you to know that I’m never leaving
‘Cause I’m Mrs. Snow, ’til death we’ll be freezing
Поттер бере його руку у свою, притягує ближче. Крок і ще крок.
Yeah, you are my home, my home for all seasons
So come on, let’s go
У якусь мить Гаррі надто сильно відхиляється назад і посковзується на нерозчищеній доріжці. Встигає лиш зойкнути і змахнути рукою у пошуках опори. Тим не менш, падає він на щось тепле.
— Піймав, — з полегшенням видихає Снейп кудись у неслухняні поттерівські кучері.
— Піймав, — погоджується Гаррі і ховає посмішку. Десь за чорними лацканами пальто гулко бʼється чуже серце.
Let’s go below zero and hide from the sun
I love you forever where we’ll have some fun
Сніг починає сипати особливо сильно і Гаррі все-таки наважується припіднятись на ліктях, зіткнутися з поглядом витканим з мороку, і, знітившись, сісти поряд.
— Пробач, я не надто вправний, ти не забився?
— Ні, — бреше Снейп і теж сідає, безжально ігноруючи протест власної спини.
Відважні білі сніжинки застигають у волоссі кольору воронячого крила і не тануть.
— Тоді лови! — Гаррі сміється і загрібає сніг обома руками.
— Ти не посмієш, Поттере, — шипить професор та у ту ж мить нашвидкуруч зліплений сніжок прилітає йому в плече.
— Захищайся, Северусе! — Гаррі підхоплюється на ноги і відплигує на два кроки в бік, готуючись до нової атаки.
— Навіть не думай про це! — Снейп насилу підводиться (схоже гепнувся він таки добряче), й прискіпливо обтрушує пальто. Те, з якою легкістю цей хлопчисько починає кликати його на імʼя надміру бентежить. Хочеться водночас нагримати і почути цю безцеремонну фамільярність знову.
«Бамс» — ще один сніжок прилітає в обличчя і осипається за комір сотнями холодних колючок.
— Дідько! Северусе, вибач, — Гаррі вже спішить до нього, на ходу відтираючи окуляри від снігу та води.
Снейп проводить по щоці рукавом і пришпилює парубка важким поглядом.
— Поттере, вважай, що підписав собі вирок.
— Я… Мені дійсно жаль, дуже боляче? — бідкається Гаррі і так і застигає з відкритим ротом. На його очах, найзліший і найвідлюдькуватіший професор, гроза і нічний жах всього потоку перед сесією ( за версією сусіда по кімнаті Рона Візлі ) загрібає сніг обома руками і ліпить сніжок. До того ж, робить він це так, наче ставить науковий дослід і купка снігу у його руках от-от має здетонувати.
— А тепер начувайся, Поттере, — хрипко тягне Снейп і зважує сніжок у руці.
Посмішка наповзає на вуста сама собою. Гаррі зривається з місця.
Вони носяться по засніженому парку, мов двійка галасливих підлітків. Провалюючись по коліно у сніг, тікаючи та наздоганяючи один одного. Врешті Снейп все ж підловлює Поттера і валить його у пухку снігову кучугуру.
— Пощади, Северусе! — заливисто сміється Гаррі. Весь розхристаний, з рум’янцем на щоках.
— Здаєшся? — самовдоволено гмикає Снейп нависаючи зверху.
Не втримавшись він простягає руку і поправляє круглі окуляри, що зʼїхали кудись на бік з носа цього нестерпного хлопчиська!
— Здаюсь, — киває Гаррі і хапає Северуса за руку, переплітаючи пальці. — Дякую за сьогодні.
Вважай мене сентиментальним ідіотом, та я так сильно хотів спробувати той довбаний тренд з танцем.
Снейп хитає головою, думаючи, що сентиментальний ідіот тут лише один і це точно не Поттер.
— Ніколи до цього не танцював, — виривається швидше ніж Северус встигає себе зупинити. Він не знає кого ненавидить більше: себе, чи дурнуваті соц мережі, через які люди коять не менш дурнуваті вчинки.
— А я ніколи раніше не цілувався у сніговій кучугурі, — посміхається Гаррі і тягне його на себе.
Темний морок загоряється сотнею нових зірок.
Вуста Поттера такі ж холодні, як і у нього. Северус заплющує очі, У голові проносяться сотні фраз накшталт «щоявбісароблю» і «зовсімзґлуздузʼїхав». Та Гаррі зігріває його своїм гарячим диханням і заривається пальцями у чорні смоляні пасма. І де вже тільки рукавиці подів…
— Знаєш, я думав це буде ще одне до біса паршиве Різдво. Я й гадки не мав, що воно виявиться найкращим.
Снейп хмурить густі брови і відсувається.
— Ходімо звідси, Поттере, а то ще трохи і я однозначно впевнюсь, що ти геть відморозив собі мозок.
Вони ще трохи бродять парком, поки Гаррі нарешті не знаходить лавку, на якій забув свій телефон. Обтрусивши гаджет від снігу і він сумно супиться:
— Ну от, сів. Северусе, ти не знаєш, котра зараз? Гуртожиток…
— Зачинився пів години тому, — досадливо кривиться Снейп розглядаючи наручний годинник у блідому світлі ліхтаря. І, схоже, змирившись з певною думкою додає:
— Мій дім неподалік.
На румʼяному обличчі Поттера зʼявляється недовірлива посмішка.
— Це що, запрошення?
Носок чорного чобота нервово вистукує. Снейп стискає пальцями перенісся.
— Ну не ночувати ж тобі у парку! У вітальні є диван, тож не надумай собі нічого такого.
— Северусе! Та це ж наче справжнє святкування Різдва. Звісно я з радістю!
Руки вже майже звично лягають на плечі. Зелені очі блищать мов святкові вогні на Трафальгарській площі. Снейп не витримує, супиться і відвертається:
— Тільки не очікуй чогось…Словом, у мене навіть чортової ялинки нема!
Гаррі змовницьки підморгує, і дійсно кудись тікає. Повертається він вже через кілька хвилин з обмороженою сосновою гілкою. І де тільки її відкопав?
— Тепер є! Ходімо!
Імпровізована різдвяна ялинка прилаштовується у великій чашці з химерним написом «Хімічу, а не втичу» . На німе здивування Поттера професор цідить:
— Подарунок від колег на минуле Різдво. Добре, що хоч у цьому році не буде подібних сюрпризів.
— Чого, ти завчасно отруїв усіх дарувальників? — цікавиться Гаррі милуючись стрімкими відточеними рухами. Снейп дістав пляшку вина і, схоже, всерйоз вирішив зготувати пізню вечерю з усього, що знайшлось у холодильнику.
— Бо я звільнився.
— О-о. Коли? Рон не розповідав.
Гаррі думає, що і готує Снейп, немов ставить черговий дослід — зосереджено та вправно.
— Кілька днів тому. Можеш ощасливити своїх приятелів, Поттере.
— Ох, тебе все-таки довели? А я казав, що запускати в клас жабу то погана ідея.
Снейп розвертається так стрімко, наче привида побачив.
— То це була справа рук містера Рональда Візлі, чи не так? Та бісова жаба зʼїла цінні реагенти!
Гаррі закриває рота рукою аби хоч якось стримати сміх:
— Вона стала рожевою!
Снейп стискає губи і відвертається. Ніж ходить у його руках так, наче він подумки шинкує ту саму жабу. До Гаррі доноситься щось на кшталт «пустоголові ідіоти».
— До вашого відома, містере Поттер, мені запропонували місце у доволі престижній лабораторії. Тож своїх жаб тепер вигулюйте деінде.
— Ой, та годі тобі, — Гаррі обіймає Снейпа зі спини.
Ніж завмирає над шматком апельсину.
— Поттере, — хрипко… На видиху.
Гаррі прилаштовує підборіддя Снейпу на плече, поряд з чорним коміром сорочки.
— Ніколи б не подумав, що комусь так личитиме прізвисько. Ти немов чаклуєш над цим глінтвейном, Северусе. Вічність би дивився.
— Не боїшся, що чорний алхімік планує тебе отруїти своїм варивом?
— Нє-а, — Гаррі спритно краде з дощечки шматочок вже порізаного яблука і вдоволено ним хрумкотить.
— Як швидко репутація може піти псу під хвіст, — бурмоче Снейп і ледь помітно посміхається.
Диван у вітальні так і лишається нерозкладеним.
Додати до улюблених