Розділ 8
Початок жовтня приніс з собою не лише холодну погоду, але і невтішні новини. Після чергового заняття Гаррі Герміона обговорювала з ним ситуацію, яка склалася навколо зниклих маґлів. Гаррі розповів , що в міністерстві досить стривожилися цим питанням, хоча і не хочуть цього розголошувати. Хлопець, з яким Гаррі і Рон проходять підготовку до аврорату розповів їм, що його брат, який вже працює автором, розказував про те, що це не перші зникнення. Вони побоюються ,що це можуть бути послідовники Темного лорда, а на чолі цього може бути хтось із колишніх смертежерів , які ще залишилися на волі ( на думку Герміоні прийшов Мелфой старший), хоча ніяких доказів цьому нема, поки що . З цими думками Герміона відправлялася на вечірнє чергування з старостою гафелпафу , Ерні Макміланом. Вона вважала його розумним, стриманим і вихованим, тому чергування з ним могло трохи відволікти її від неприємних думок. Майже все чергування вони розмовляли на різні теми, тому час пройшов швидко. Обходячи вже нижні поверхи Герміона почула якийсь шум і насторожилася . Ерні спробував її заспокоїти, сказавши що це мабуть студенти розважаються . Її це не дуже заспокоїло, хоча вона розуміла, що скоріш за все він правий. Раптом у кінці коридору , у кутку вони побачили чиюсь постать. Придивившись ближче Герміона скривилася.
– Мелфой?- сказав Ерні.
Білява голова вмить розвернулася в їхню сторону , а за нею появилася ще одна постать в зеленій краватці- Пенсі Паркінсон , неофіційна подружка Мелфоя , наскільки Герміона знала .
– Що вам тут треба ? – зневажливо промовив Мелфой.
– Взагалі-то ми патрулюємо ,- нагадав йому Ерні,- щоб розганяти по школі таких нетерплячих студентів ,- вказавши на парочку своєю паличкою , він посміхнувся .
Герміона стояла і в її голові проносилися думки, про те що було б , якби вони застукали їх на декілька хвилин пізніше. І це чомусь викликало в неї досить змішані відчуття.
– Взагалі-то , я теж староста ,- нагадав про себе Мелфой ,- і теж маю право бути в коридорі після відбою.
– Так що брись, і не заважайте нам , – обізвалася нарешті Пенсі .
Тут Герміону накрила нова хвиля злості , вона не витримала нахабного тону мелфоєвої подружки .
– Ти може і маєш право бути тут , – вказала на Мелфоя Герміона ,- а от … ця ,- вказавши зневажливим помахом руки на брюнетку , – тут точно не має права бути , тому мінус 10 балів з слизерину.
-Що , та як ти смієш , ти погана бру…,- не встигла договорити Паркінсон , як її раптом закрив Мелфой .
– Ще мінус 10 балів за неповагу до старост ,- знову заговорила Герміона.
Пенсі ще явно щось хотіла сказати , але Мелфой схопив її за руку і потягнув в сторону підземелля.
– Можна було і не знімати аж 20 балів , але незадоволене обличчя цих двох варті усіх нервів ,- раптом виговорився Ерні.
Вони з Герміоною засміялися. Настрій було трішки покращенно і вони відправилися нарешті по своїх гуртожитках.
Розділ 9
Через три дні настала черга чергування з Мелфоєм. Герміона стояла перед дзеркалом і розглядала речі , які хотіла одягнути . На чергування їм дозволялося не одягати форму і мантію , тому всі з радістю користувалися цим привілеєм.
– Хочеш вибрати щось особливе? – ніби зненацька заговорила Джині .
– Краще одягни спідницю , ти будеш на висоті ,- втрутилася Лаванда .
– Я не хочу бути на висоті , і ні , я не шукаю щось особливе , просто думаю щоб не було холодно , от і все ,- ніби виправдовувалася Герміона.
– Ну гаразд ,- посміхнулася Браун.
– В мене чергування з Мелфоєм , а не з прем’єр міністром. Для цього підійдуть джинси та сорочка .
Герміона вилетіла з гуртожитку і побігла на перший поверх де її вже чекав Мелфой.
– Ти спізнилася , що пунктуальність тепер не твоє? – в’їдливо запитав слизеринець.
– Я запізнилася всього лиш на 5 хв, можна було і не коментувати , – з таким самим тоном відповіла Герміона .
Чергування обіцяє бути дуже довгим – про це подумали обоє. Вони мовчки пішли далі , так і мовчки вони оглянули майже всю територію. Спіймали декілька студентів , що порушували режим і двічі натрапили на Філча , який щось собі бубонів. Це чергування обіцяло бути найнуднішим. До кінця залишалося близько пів години . Мелфой тримався трохи попереду , ніби відокремлено і це ще більше виводило Герміону з себе . А ще вона змерзла , взяти з собою лише сорочку виявилася погана ідея.
– Ти так і будеш цокотіти зубами ? – раптом крижаний голос Мелфоя пробився крізь темряву.
Герміоні вмить стало ще холодніше.
– Мені нормально.
– Так, я чую.
– Не переймайся за мене…
Раптовий сміх Мелфоя застав її зненацька , вона зупинилася. Він навіть не повернувшись до неї сказав :
– Якщо ти подумала , хоч на секунду , що я можу за тебе перейматися , то ти…- так і не договорив він.
Його слова були сказані з такою відразою , але щось у його тоні було не таке як завжди , це здивувало Герміону…
– Ні , – аж викрикнула Герміона , – про тебе я таке точно не подумала , ти ж такий…
– Який?…
– Холодний, слизький , жалюгідний, гидкий і …- Герміона могла ще довго продовжувати , але Мелфой різко розвернувшись тільки своїм виглядом налякав її: його очі палали, ніздрі роздулися і вени на шиї збільшилися так , наче зараз вибухнуть. Він підійшов до неї і вигляд у його був страхітливим.
– Закрий свій поганий рот. Думаєш ти краще всіх , лише тому , що одного разу прославилася разом з своїми недолугими дружками ?
– До чого тут це. Тим більше ти теж прославився , тепер про сім’ю , Мелфой , знать усі , ось тільки не в такому ракурсі як вам би хотілося , хіба ні ?
– Не смій торкатися моєї сім’ї ? – крикнув їй Мелфой.
– А ти моїх друзів ! Тим більше, що вони моя сім’я , оскільки своїх рідних я бачити не в змозі через таких як ти ? – на одному подиху викрикнула Герміона.
Мелфой аж остовпів, він знав що вона забрала спогади у своїх батьків , але не знав що вона і досі з ними не воз’єдналася. Драко не знав , що їй відповісти , адже для нього сім’я була головним , особливо матір , через них він пройшов весь той жах , але саме це і змінило його остаточно …
– Все , чергування завершено! – різко викрикнула Герміона , вирвавши Мелфоя з думок.
Він не встиг нічого сказати , як побачив лише її кучеряве волосся , що ховалося в темряві. Герміона просто увірвалася в спальню , швидко переодягнулася і лягла під теплу ковдру.
– Ну як пройшло? – тихо запитала Джині.
– Прекрасно ,- відповіла Герміона таким голосом, що ніхто з дівчат більше не насмілився щось питати.
В спальню слизеринців увірвався не менш розгніваний Драко.
– Оо , наша принцеса повернулася , – хотів пожартувати Нот , але Мелфой поглянув на нього таким поглядом, що він одразу все зрозумів.
– Ну , як все пройшло? , – не втримався Забіні.
– Прекрасно , – відповів блондин , схопив рушник і помчав в душ.
Теодор і Блейз перекинулися неоднозначними поглядами. Влетівши в душ він включив прохолодну воду , щоб зняти напругу … зняти напругу … зняти напругу … рука сама потягнулася вниз. – Треба подумати про Пенсі , про її пишні груди. Але кожен раз він ловив себе на думці про каштанові кучері , що підструбують у такт рухам ; про ніс, який морщиться кожен раз коли вона злиться ; про груди , які здіймалися під її напівпрозорою сорочкою , коли вона кричала до нього. Цього вечора він засинав з думкою , що напругу йому знімала Ґрейнджер….і це , чомусь , йому навіть сподобалося…
Розділ 10
Уся школа гула наче у передчутті якось свята , всі крім Герміони – мав відбутися перший матч з квіддичу в цьому сезоні: Рейвенкло проти Слизерину. Ґрифіндор звичайно ж вболівав за орлів. Герміону зовсім не цікавив матч , але не піти на гру було не можливо , Джині затягнула би її силою . Їй було нудно спостерігати , як менш ніж два десятка студентів літають туди – сюди , вона вже пожаліла ,що не взяла з собою книги. Рейвенкло поки що вигравав по очках , але снитч ще ніхто не впіймав . За цю роботу відповідав Мелфой і Менді Броклхерст. Погода була хорошою і це єдине що тішило Герміону. Раптом весь стадіон стривожено вигукнув. Герміона жахнулася від побаченого : два гравці з Рейвенкло врізалися в когось зі слизерину і він полетів у низ. Захисні чари затримали гравця від падіння , але було видно – від удару він отримав травму. Цим студентом був Блейз Забіні , це стривожило Герміону ще більше. Вона вмить побігла до низу , в той час вона почула овації зміїного факультету- Драко Мелфой впіймав снитч. Коли вона підійшла до Блейза навколо нього вже зібралися інші гравці , викладачі і мадам Помфрі.
– А ти чого тут?- запитав їх хтось з слизеринців.
– Тому що я – староста школи ,- наголосила Герміона .
– З ним все в порядку ? – запитав хтось стривожено з команди.
– Так, усе буде чудово. Чи хтось сумнівається в моїх здібностях ? – перепитала мадам Помфрі.
– Нііі… ,- загули учні.
Герміона теж не сумнівалася в здібностях шкільної мед сестри , але все одно сильно переймалася за друга. Збоку Драко спостерігав за нею , він давно підозрював , що між цими двома щось відбувається , це викликало у нього незрозуміле почуття злості.
Наступного дня Герміона пішла відвідати Блейза у лікарняному крилі. Вона не хотіла , щоб її хтось бачив , тому дозволила собі пропустити урок історії магії , спихнувши це на справи старости. Увійшовши в палату , вона побачила , що Блейз не спить . У нього було декілька синців на обличчі і забинтована нога.
– Ти збираєшся мене роздивлятися , чи таки зайдеш?
– Привіт ,- з усмішкою привіталася вона. – Як ти почуваєшся? Сильно болить?- вказуючи на його ногу , запитала Герміона.
– Поппі каже ще два- три дня і все буде в порядку , от тільки від польотів сказала утриматися ще хоча б два- три тижні.
– Можна і два – три місяці , – запротестувала Герміона.
У Блейза її коментар викликав щиру усмішку. Він знав її ставлення до квіддичу і польотів зокрема.
– У нас завтра мало би бути чергування , – з сумом в голосі сказав Забіні.
– Це справді тебе зараз хвилює?
– Так , ми і так тепер рідко бачимося і вже давно не говорили щиро.
– Після останньої твоєї “щирої розмови” , – Герміона сіла біля нього і взяла його за руку , – довелося пити настій від похмілля.
Цей спогад викликав у них двох напад сміху.
– Думав тобі тут сумно , самотньо , хотів скласти тобі компанію , але бачу що це не дуже і треба ,- наче нізвідки пролунав знайомий голос.
Герміона з Блейзом обернулися в бік дверей і побачили там Мелфоя.
– Не буду вам заважати , – він вже розвернувся щоб піти , але Герміона його перебила.
– Ні , я вже йду. А ти ,- звернулася вона до Забіні ,- одужуй швидше і не хвилюйся за чергування. А нагода напитися у тебе ще буде ,- останні слова вона сказала так , щоб не почув Мелфой.
Блейза це змусило розсміятися , а Мелфоя напружитися.
Ввечері біля входу в їдальню Герміону зупинила Макґонеґел.
– Добрий вечір міс Ґрейнджер,- почала директорка ,- як ваші справи?
– Добрий вечір , пані директорко. Все чудово.
– Міс Ґрейнджер, у мене до вас невеличке прохання. Оскільки містер Забіні не в змозі завтра чергувати школою потрібно вибрати іншого старосту ,- О , містере Мелфой , підійдіть сюди! – несподівано крикнула директорка. Герміона вже розуміла , що її чекає…
– Так директорко , – сухо відповів Мелфой .
– У зв’язку з тим , що містер Забіні ще на лікарняному ліжку потрібно його замінити на завтрашньому чергуванні.
– Добре директорко , – з явним незадоволенням відповів він ,- з ким я маю чергувати ?
– Може ми пошукаємо когось іншого ? Я впевнена , що Ерні або Невіл погодяться почергувати зі мною ,- у її голосі звучала нота прохання.
– Я згоден замінити Забіні на чергуванні ,- ці слова Мелфоя стали для Герміони шоком.
– От і чудово, питання вирішено. Прекрасного вечора.
– І вам ,- відповіла Герміона, в той час як слизеринець вже ішов в іншу сторону.
Розділ 11
На друге чергування з Мелфоєм Герміона спізнилася.
– Це традиція у тебе запізнюватися , чи це тільки для мене такий привілей ? – роздратованим голосом запитав Мелфой.
– Взагалі-то мене затримала директорка, саме з питань чергування. Вона попросила нас почергувати на пів години довше. Обійти додатково 8 поверх, саме ділянку біля кімнати на вимогу ,- відповіла йому ґрифіндорка.
– Чудово ,- в такому ж роздратованому тоні сказав Мелфой.
Перша година пройшла в повній тиші , вони навіть не зустріли нікого з порушників.
– Що відбувається у вас з Блейзом? – голос пронісся наче грім серед тиші. Мелфой виговорив це так , ніби хотів позбутися тягаря.
– Що? – ошелешено відповіла Герміона.
– Ґрейнджер , не роби вигляд , що не почула моє питання.
Вона зауважила : дуже давно не чула свою фамілію від нього , яка не супроводжувалася якимись образливими коментарями.
– Ти мене чуєш?
– Блейз твій друг , чому не запитаєш у нього?
– У нього теж запитаю…. Герміона посміхнулася. – Тобі смішно? – Ні , просто…, ми з Блейзом ,- зробивши трохи паузу ,- друзі ,- сказала Герміона , подивившись на Мелфоя .
– Друзі ,- він трохи замислився ,- ну тоді все зрозуміло.
– Що тобі зрозуміло ? Ти ревнуєш ? ,- хотіла пожартувати Герміона .
– Кого , тебе. Ха ха ха ,- його погляд трохи був схожий на божевільного.
– Взагалі-то я мала на увазі , що ревнуєш ти Блейза , його дружбу.
Мелфой виглядав спантеличено. Після цього діалогу знову запала мовчанка майже на годину. Герміона почувала себе трохи некомфортно в цій тиші.
– Чому ти погодився на це чергування , ти ж міг відмовитися ? – нарешті розбила тишу Герміона.
– Точно не через тебе .
– Я і так це знаю… для чого твої недолугі коментарі. Мелфой нам не по десять років . Ти можеш поводитися як дорослий ? – не витримала Герміона .
Мелфой , різко розвернувшись , став просто перед нею.
– Ти просто нестерпна…, як ти витримуєш сама себе ?
– А ти як ? – не змогла змовчати Герміона.
Мелфой розвернув її до стіни і схопив за плечі. Герміона злякалася , але не хотіла цього показувати.
– І що ти зробиш ? Все що ти вмієш це лише пусті балачки?
– Замовкни…
– Або що ? – Мелфой дивився на неї таким поглядом , ніби хотів вбити. А потім зовсім не очікувано він нахилився до неї і… поцілував. Поцілунок виявився нахабним і вимогливим. Герміона лише на секунду дозволила собі розслабитися , але Мелфой це відчув. Потім вона зарядила йому такого ляпаса , що аж рука запашіла.
– Ти з глузду з’їхав ? Тобі треба лікуватися ,- кричала Герміона. – Це було востаннє. Не підходить до мене більше!!
Але Мелфой був впевнений, що поцілунок був не останнім . З цими думками він повернувся до своєї спальні , де його чекали хлопці.
– Ну що, принцеско , як пройшло цього разу? – знову запитав Нот.
– Прекрасно ,- просто відповів блондин і відправився в душ. Цього разу він точно знав , хто допоможе йому зняти напругу.
Розділ 12
Скоро наближався геловін і директорка доручила підготовку свята старостам. Основна робота була у Герміони і Забіні. Ґрифіндорка не надто вміла організовувати такі свята , тому собі в підтримку вона взяла юну Візлі. Джині була в захваті від такої можливості. Після зборів вони домовилися зустрітися в кабінеті старост , щоб обговорити основні деталі. Разом з Забіні прийшов Мелфой. Герміона старалася не дивитися в його сторону і уникала його погляду, а дивився на неї він занадто часто. Це відволікало. Після майже години дискусії між старостами і Джині , Мелфой не надто активно брав участь у обговоренні , вони вирішили основні питання і розподілили обов’язки. Дівчата вже пішли , а Блейз і Мелфой затрималися.
– І чого ти взагалі приперся на ці збори , я думав тобі не цікава така робота , ти ж казав що це нудота ? – запитав Забіні .
– Може я передумав? – відповів Драко .
– Ха, ну так. І хто ж причина твого ” передумав “?
– Що у вас з Ґрейнджер?
– Нічого , – спокійно відповів Блейз.
– Ну так…
– Ми дружимо .
– І давно у вас ця ” дружба “?
– Після моєї подорожі до Італії. Ми зустрілися там і сильно зблизилися ,- наче спеціально зробив акцент на останньому слові , – що тобі до того?
– Нічого ,- на цьому слові він розвернувся і вийшов з кабінету, залишивши Забіні з цікавими роздумами. Пройшов майже місяць після Герміониного дня народження. Про букет білих троянд вона вже і забула . Час від часу різні видавництва і газети надсилали Герміоні квіти з пропозиціями інтерв’ю , тому це не здалося їй дивним. Її тривожило інше: вона так і не поговорила з Роном і не подякувала йому за подарунок , лише передала привіт через Гаррі. Тому вона вирішила написати йому листа з пропозицією зустрітися в Гоґсміті. Рон відписав досить швидко , от тільки зустрітися у нього виходило лише на наступні вихідні. Одного вечора Герміона , Джині і Луна сиділи в одному з закутків Гоґвортсу і обговорювали майбутній бал до геловіну. Балом це звичайно важко було назвати , скоріше костюмована вечірка. Дівчата активно обговорювали майбутні костюми , деталі свята , Луна пропонувала свої цікаві ідеї в доповнення свята… Раптом Джині згадала , що запізнюється на тренування , залишивши дівчат на самоті , швидко побігла. Герміона сиділа на підвіконні і про щось думала.
– Я бачу , що мені теж пора відлучитися , у тебе свої думки.
– Ні , мені добре у твоїй компанії ,- поспішила заперечити Герміона .
– Непереймася , я відчуваю коли мені пора. Гарного вечора , довго не засиджуйся , бо тут багато нарґлів.
– Гаразд , – посміхнулася Герміона ,- і тобі гарного вечора.
Герміона любила Луну , але зараз справді хотіла побути на одинці. Вона сама не могла зрозуміти які саме думки так її відволікають : думала вона і про завтрашню зустріч з Роном , про те що їм робити з цими недостосунками ; про цю дурну вечірку в честь геловіну , на яку Герміона ще не придумала костюм , а справ і крім того було безліч ; думала вона і про Мелфоя , про той поцілунок(з думкою про це вона трохи скривилася) , і про те що його стало надто багато у її просторі. Вона просиділа так близько пів години , не помітивши , що вже деякий час за нею спостерігають.
– Ти хочеш у це вікно вистрибнути , чи я дарма надіюся ? – несподіваний голос вивів її з думок. – Тільки після тебе ,- побачивши свого співрозмовника , відповіла Герміона. Блондин підійшов ближче , що трохи здивувало Герміону.
– Тобі більше нема де посидіти? ,- запитала розгнівано дівчина.
– А я хочу тут ,- з певним нахабством у голосі відповів слизеринець.
– Ну , сиди …
Герміона взяла книгу і робила вигляд , що читає , хоча думки її були зовсім про інше. Мелфой сидів на лавці навпроти неї і мовчки спостерігав , ніби чогось очікуючи. Це сильно дратувало Герміону , але вона не подавала вигляд. Не витримавши його погляду , вона запитала майже викрикнувши :
– Чого ти прийшов саме сюди ?!
– Тебе забув запитати де мені бути…
– Якщо прийшов , щоб посваритися то у мене немає на це настрою ,- Герміона аж кипіла з середини. Мелфой це бачив , він вже давно зауважив для себе , що бачити її в такому стані йому дуже подобалося. Напевно через це він і прийшов , щоб полоскотати їй нерви і насолодитися її станом. От тільки які саме відчуття це викликало у нього , напевно в цьому він собі ще не до кінця зізнався.
– Мелфой, що ти хочеш? – запитала Герміона , опустивши ноги з підвіконня. Раптом він підвівся і став просто перед нею , поставивши свої руки біля її ніг. Це змусило Герміону злегка здригнутися і посунутися назад. Мелфой дивився на неї неначе божевільний…
У вітальні слизерину було надто шумно , у кімнату він піти не міг через прохання Нота , який привів нову дівчину і точно застряг з нею на годину-дві , тому випивши стакан вогняного віскі , він вирішив прогулятися коридорами. До відбою було ще декілька годин , але студентів у коридорах було не багато , чому він радів. Пройшовши черговий коридор він раптом побачив як ця дивна Лавґуд прощається з кимось і йде. Підійшовши ближче він побачив Ґрейнджер. Ця нестерпна всезнайка , золота дівчинка , яку він терпіти не міг. Щодо останнього він намагався максимально переконати себе в цьому , але після того поцілунку сумнівався навіть у власних відчуттях.
Поводився він наче не сповна розуму , сам це розумів. І коли подумав , що вона хоче спуститися з вікна і піти не витримав і став просто перед нею , не розуміючи , що буде робити далі.
– Відпусти мене Мелфой , – у її голосі звучали нотки тривоги .
– Я тебе і не тримаю ,- нічого кращого сказати він не придумав.
– Що відбувається … між нами , з тобою? – ці слова звучали наче не природно , але Мелфой розумів що саме вона має на увазі.
– Сам не знаю , треба дещо перевірити.
Після цих слів він підійшов ще ближче , Герміона в цей момент затамувала подих, вона знала що зараз станеться та не хотіла цьому противитися… Обома руками він огорнув її обличчя і ніжно торкнувся її губ. Поцілунок не був схожий на попередній: був більш ніжним і не вимогливим. Герміона відповіла одразу , хоча і знала що потім про це пошкодує. Потім ритм поцілунку змінився , став наполегливішим , глибшим, їй це сподобалося , але в одну мить вона відсторонилася і знову дала йому ляпаса , нічим не гіршого ніж першого разу .
– Все перевірив ?- з явним невдоволенням у голосі запитала вона . Зібрала свої речі і швидко пішла.
– Але ж тобі сподобалося? – крикнув він їй у слід , тримаючись за щоку, яка несамовито боліла.
Ця дівчина вміла давати ляпаси , в цьому він переконався ще на третьому курсі. Задоволений він повернувся до гуртожитку слизеринців , а про наслідки своїх дій він подумає завтра. Та головне , що він зрозумів – вона йому відповіла , що з цим робити він теж подумає потім.
Розділ 13
Після вчорашнього вечора Герміона не мала жодного бажання вставати зранку , тому сніданок вирішила пропустити. Джині у цьому її підтримала. Прокинулася вона з дуже неоднозначними почуттями , але заглиблюватися в це не хотіла , не сьогодні. Дівчата не поспішаючи вирішили нарешті вилізти з ліжок і піти хоча би пообідати . Тим більше , що потім Герміона мала зустрітися з Роном , а Джині з Гаррі , у них намічався романтичний вечір. Щодо того який вечір буде у Герміони вона не мала жодного уявлення. Дівчата крутилися перед дзеркалом обираючи , що одягнути.
– Я не знаю, що вибрати! ,- тримаючи у руках гору одягу , з відчаєм сказала Герміона.
– А як ти хочеш , щоб пройшов цей вечір?- запитала Джині.
– І цього я не знаю ,- відповіла вона , ледь не розплакавшись .
Джині сіла збоку і обняла подругу.
– Я підтримаю тебе в будь якому випадку , щоб ви сьогодні з Роном не вичудили.
Герміона легко штовхнула Джині і вони засміялися.
– Ні , я серйозно . Він звичайно мій брат, і я люблю його, але ти мені не менш дорога.
Після цих слів Герміона міцно обійняла Джині .
– А які у вас плани з Гаррі?
– Ну якщо ти хочеш знати в подробицях , то можу потім розповісти ?
– Ні , дякую. Мені вистачить і загальної картини.
І вони знову розсміялися. В результаті Герміона обрала сукню, трохи коротку як для неї , але Джині наполягла , білі кеди і доповнила це незвичним для себе прямим волоссям ( добре , що магія і з цим допомогла впоратися). Готові вони нарешті вибралися на обід. Багато студентів вже розходилися , але дівчата знайшли собі компанію і присіли до них.
– Чудово виглядаєте , – зробив дівчатам комплімент Маклаґен.
– Дякуємо ,- сказали в унісон дівчата і всі засміялися.
Мелфой сидів за сніданком в не надто доброму гуморі , що і не дивно . Він хотів її побачити , а вона так і не появилася .
– Когось чекаєш ? – запитав Забіні , помітивши як старанно водить по залу очима його друг.
– Що? Ні ,- відповів той , і зробив вигляд , що повернувся до свого сніданку.
На обід він прийшов в ненабагато кращому настрої .
– Ставлю два галеона , що він знову когось шукатиме ,- сказав Нот.
– Ставлю п’ять , бо я навіть здогадуюся кого….- відповів Забіні.
Він вже навіть перестав водити поглядом , коли до зали увійшла вона під руку з Візлі. Ложка зупинилася на пів дорозі до рота …Вона мала досить непоганий вигляд , хоча кого він обманював – у неї був чудовий вигляд. Цікаво для кого вона так прихорошилася? У його самозакоханій голові виникли думки , що після вчорашнього вона вирішила привернути його увагу . Це трохи підняло йому настрій. Раптом заливчастий сміх наповнив залу . Глянувши в напрямку його джерела він подумав , що цей сміх хоче слухати частіше.
Після обіду дівчата швидко відправилися у Гоґсміт. Герміона пішла у ” Три мітли” де її вже чекав Рон. А Джині у ” Солодке королівство” , куди вони з Гаррі відправляються далі Герміона не питала , хоча явно здогадувалася . Зайшовши в бар вона швидко знайшла очима Рона і направилася до нього. Він виглядав чудово , вона вже і забула який він високий і рудий . Вона нарешті зрозуміла , як сумувала за ним .
– Привіт ,- помітивши дівчину , вигукнув Рон.
Вона помахала йому і підійшла за столик. Людей у барі було не мало , тому було трохи шумно .
– Як у тебе справи ?- запитала дівчина.
– Все добре , а у тебе як ?
– Так само. Вони робили замовлення і на цьому їх діалог на декілька хвилин зупинився , вони наче вперше бачили одне одного і від цього обом було боляче.
– Послухай я…
– Знаєш я… – в унісон заговорила парочка і засміялися…
– Вибач , давай ти перша .
– Давай краще ти ,- заперечила Герміона , вона боялася що її думки сильно не збігатимуться з почуттями Рона . Тому хотіла , щоб він висловився першим.
– Я люблю тебе , завжди любив і завжди любитиму . Ти одна з найдорожчих людей , які є у моєму житті . Мені нестерпно думати , що між нами є якісь недомовленості , – він взяв її руки у свої і продовжив. У Герміони сльози вже наверталися на очі ,- Я в ніякому разі не шкодую про те що було між нами , але…- зробивши паузу він продовжив, Герміонине серце завмерло ,- Нам потрібно зняти паузу і зробити стоп в цих стосунках. Герміона дивилася на нього уважно і не могла розібратися з думками.
– Вибач мене ,- нарешті сказав Рон.
Герміона розсміялася , цей сміх наповнив бар , дехто навіть обернувся в їх сторону .
– Щось не так? ,- здивовано запитав Рон.
– Ні , все чудово .Ти не повіриш , але я хотіла сказати точно те саме ,- від її слів наче камінь з душі впав.
Він досі тримав її руки у своїх , а потім ніжно їх поцілував.
– Схоже у “чарівної” парочки сьогодні побачення ,- прокоментував хтось з зміїної компанії , що сиділа в іншому кінці бару. Як тільки Ґрейнджер зайшла в бар , він побачив що направилася вона до Візлі і зрозумів , що одягалася вона точно не для нього. Цілий вечір він спостерігав за їхнім столиком , сам не знаючи що відчуває. Хоча Блейз здається зрозумів усе швидше за свого друга.
– Якщо будеш так витріщатися , пропалиш у ній дірку.
– Я нікуди не витріщаюся ,- навіть не відвівши погляд , сказав Мелфой.
Рон з Герміоною ще довго сиділи і розмовляли про все на світі , сміялися і плакали ( принаймні Герміона) згадуючи всіх , кого вже нема. Слизеринці вже давно пішли , Герміона навіть не помітила їх , зокрема пильного погляду Мелфоя. Цей вечір пройшов краще ніж вона могла розраховувати. З гарним настроєм вона поверталася в Гоґвортс. Джині все ще не було.
– Ну звичайного, у неї сьогодні вечір проходить ще цікавіше…
До відбою ще був час , тому вона вирішила піти на дах. З собою вона взяла плед і сіла на краю.
– Не думав , що ти з тих хто сьогодні цілує одного , а завтра іншого ? – пролунало з темряви .
– Ти слідкуєш за мною? – запитала дівчина.
– Ти не відповіла на моє запитання ,- роздратовано сказав Мелфой .
– Тебе це точно не стосується ,- вона піднялася і направилася до виходу , але він її затримав.
– Пропусти мене. Він хотів щось зробити , сказати, але розумів що схожий на ідіота , тому просто відступив. Раптом вони почули , що хтось до них наближається.
– Герміоно , ти тут? – це був голос Джині.
Драко і Герміона перелякано подивилися одне на одного , наче їх застукали на чомусь протизаконному.
– Так , я тут! – крикнула вона. – Ховайся за колону ,- штовхнула вона Мелфоя.
– Що? – незадоволено відповів він .
– Хочеш щоб тебе застукали в компанії ґрифіндорської бруднокровки?
Мелфой не встиг нічого відповісти , вона штовхнула його за колону , саме коли на дах пролізла Джині.
– Привіт ,- трохи дивним голосом сказала Герміона ,- ходімо краще в кімнату , тут холодно . Вона хотіла потягнути Джині за руку , щоб скоріше вийти звідси , але та не захотіла.
– Давай трохи побудемо тут , дивись яке класне небо , ти ж любиш зірки…
– Так , але я дуже змерзла , ходімо до кімнати ,- просила Герміона .
– Спершу розкажи як все пройшло з Роном ? – не здавалася Джині .
Мелфой на цьому моменті зацікавлено прислухався.
– Все чудово ,- поспіхом мовила Герміона.
– Оо, то ви знову разом? – з захватом сказала Джині.
Герміона розуміла , що поки вона не видасть Візлі інформацію , вона звідси не піде.
– Ні , ми не разом.
– А як тоді? Ти ж сказала , що все чудово.
– Так , чудово , але ми вирішили що дружба в нас виходить краще ніж стосунки. Ходімо вже звідси і ти розкажеш мені про ваше побачення .
Вона нарешті майже силою виштовхала її з даху , думаючи чи всю їх розмову почув Мелфой. А той у свою чергу стояв схований і радів одному – що ґрифіндорка не бачила його задоволеного виразу обличчя.
Розділ 14
Геловін наближався і майже всі справи були виконані , свято мало пройти на висоті , от тільки Герміона досі не придумала собі костюм .
– Так не можна , треба вже щось обрати! ,- ледь не кричала на подругу Джині ,- Потрібно прогулятися крамницями і щось вибрати.
Герміона не любила шопінг , але обрати справді щось треба. До свята залишилося менше тижня , а вона не уявляла ким хоче бути. Тому було вирішено дружньою дівочою компанією піти по магазинах. Дівчата були вже майже готові , коли прилетіла сова з листом.
– Ну що там таке? – знервовано запитала Джині .
– Це від Забіні ,- розкривши конверта , прочитала Герміона.
– Ну і що йому потрібно?- продовжувала Візлі.
– Не знаю точно , пише що це дуже терміново . Ви напевно йдіть погуляйте без мене , а сукню завтра оберемо .
– Що!? Ти серйозно? Якщо це якась фігня , то я його приб’ю.
-Я постараюся завершити це швидко і приєднатися до вас.
Герміона не розуміла навіщо так знадобилася Блейзу , але чим швидше відправилася в їх кабінет. В кабінеті він був сам , сидів на дивані з нахабним виразом обличчя. В кутку Герміона помітила великий пакунок , але не надала цьому уваги.
– Щось трапилося? – запитала дівчина.
– Як триває підготовка до вечірки? – запитав він.
– Нормально. А у тебе?- Герміона досі не розуміла чому вона тут.
– Ким будеш? – знову запитав Забіні.
– Ще не знаю , – трохи спантеличено відповіла вона.
– Так і знав.
Герміона закотила очі.
– А у мене для тебе дещо є.
– Що саме? – ще більш спантеличено відповіла Герміона .
– Закрий очі .
– Що за дитячий садок?
– Ну давай, тобі сподобається ,- з трохи грайливим тоном сказав хлопець.
– Блейзе !
– Закривай.
Герміона нарешті здалася і послухалася. Вона чула якийсь шурхіт і як Блейз встиг щось перекинути.
-Можна відкривати?
– Можна .
Відкривши очі , вона побачила аж занадто задоволеного Забіні , який тримав у руках ….сукню. Хоча ні , це не сукня -це диво. Герміона пам’ятала її. Одного разу , гуляючи з Забіні , вона побачила її на вітрині маґлівського магазину і відразу закохалася . Сукня буда дивовижна – виготовлена з шифону темно синього кольору , вишукана і невагома , з напівпрозорим низом. Та було в ній щось нове – вона була розшита прекрасними камінцями , що нагадували зоряне небо , вони були там точно не без допомоги магії. З вигляду захоплених очей Герміони , слизеринець зрозумів , що з подарунком він не помилився .
– Це що? – заворожено запитала дівчина.
– Мій костюм на геловін , хочу бути зірочкою ,- не зміг не пожартувати Блейз.- Звісно це твій костюм ! Хочу щоб ти асоціювалася з зоряним небом , ти ж любиш зірки? Якщо тобі не подобається можу повернути або віддати комусь іншому.
Герміона нарешті відійшла від шоку.
– Ні , вона прекрасна ,- ледь не розплакалася вона ,- дякую тобі .
– Тут ще не вистачає певних аксесуарів і маски , – він поклав сукню назад у коробку ,- але думаю з цим ти впораєшся .
Він не встиг договорити , бо Герміона кинулася йому на шию з обіймами.
– Дякую тобі.
– Я вже це чув.
Вона засміялася.
– Де ти його знайшов, і взагалі як ти про нього пам’ятав ?
– Нехай це буде моя маленька таємниця.
Вони ще залишилися в кабінеті , обговорювали розклад на наступний місяць. Потім Герміоні потрапила на очі газета , в якій була стаття про пограбування одного з складів міністерства магії. Вона показала її Блейзу.
– Що думаєш про це ? Кажуть , що вкрали якісь реліквії часів першої магічної війни.
– Не хвилюйся так через те , на що не можеш вплинути . Можливо комусь захотілося отримати нову цяцьку , – Блейз теж переймався всією цією ситуацією. В магічному світі ще не всі відійшли від весняних подій , а тут знову щось підозріле , але він не хотів щоб про це думала Герміона.
– Можливо. Я чула до цього може бути причетний хтось з колишніх смертежерів. Блейз зрозумів , що вона мала на увазі….- ще раз кажу – викинь це з голови. Ходи сюди. Він сів на диван. – Сідай сюди.
Вона взяла в руки книгу і сіла поруч. Раптом він ліг їй на коліна.
– Почитай щось вголос , це допомагає заснути.
Дівчина легко стукнула його книгою по голові , але почала читати. Через хвилин десять мулат справді задрімав. Двері в кабінет відчинилися і , хто б міг подумати , зайшов Мелфой .
– Тебе стукати не вчили? – запитав друга сонний Забіні, але так і не підвівся. Герміона посміхнулася , їй було все одно , як їх побачив блондин.
– Я шукав тебе , нам пора на тренування , його перенесли , але якщо ти зайнятий ,- глянув він на ґрифіндорку ,- то можна відмінити.
– Ні , я вже звільнився ,- відповів той і підвівся потягуючись.
Герміона взяла коробку з сукнею і направилася до виходу. Слизеренець трохи відступив в сторону , навіть не глянувши на неї.
– Бувай Мелфой ,- раптом сказала вона ,- не забувай у тебе завтра чергування з Маклаґеном ,- остання фраза буда сказана з насмішкою.
-Дякую , Блейзе. Вдалого тренування. Після цих слів вона вийшла , залишивши Блейза задоволеним , а Мелфоя трохи спантеличеним .
– Цікаво ти проводиш дозвілля ,- прокоментував блондин.
– Теж так хочеш? Я можу і тобі на колінка прилягти .
– Пішов ти.
Після цих слів Мелфой розвернувся і пішов. На тренуванні він виплеснув свою злість на повну .
Додати до улюблених