Зорепад
Зорепад
Розділ 0
Примітка
Не знаю чи знайде ця варіація знайомої всім історії своїх поціновувачів, але дуже на це сподіваюся. Наперед дякую за підтримку. Прошу не судити суворо – це мій перший фан фік . Хотілося створити його перш за все для себе. Але основна мета це популяризація україномовного контенту.
Р.s.: перепрошую за помилки.
Розділ 1
Прокинувшись вранці Герміона зрозуміла , що настрій сьогодні зіпсовано остаточно. За вікном злива , в кімнаті безлад , як і в голові. Через декілька годин потрібно бути на вокзалі Кінг кросс , а Герміона і досі не була впевнена чи варто їй повертатися у Гоґвортс на повторний рік навчання , попередній вона ж пропустила через постійні погоні лісами в пошуках горокраксів разом із Гаррі і Роном. До речі про них : вони таки вирішили , що не будуть повертатися на навчання , а весь час присвятять підготовці до аврорату. Хоча Гаррі буде з’являтися в школі декілька разів на місяць в якості спеціального консультанта , помічника викладача , чи щось таке….. про це його попросила професор Макґонеґел , точніше тепер уже директор Макґонеґел. Рона вона теж просила про щось подібне , але він у своїй манері ввічливо (наскільки це можливо) відповів їй що не має бажання повертатися у стіни школи , навіть у якості педагога. Останніх справді не вистачало критично: дехто не захотів повертатися до школи після всіх подій що там пережили , дехто переїхав до інших країн або змінив спеціалізацію , а дехто не пережив страшні події минулого року… Зібравши сили в кулак , Герміона розбудила Джині і вони разом відправилися на вокзал.
Розділ 2
Герміона вже і забула ці відчуття: безліч дітей , всі кудись поспішають , тягнучи за собою валізи і клітки з домашніми улюбленцями. Було щось особливе в цьому шумі і балагані. Це трішки підняло їй настрій. Герміона кинулася в очі група слизеринців , що трішки відокремлено стояли від всіх.
-Ну , нічого нового ,- прошепотіла вона сама до себе.
-Що ? – запитала Джині , яка йшла трішки позаду.
Герміона різко розвернулася, щоб відповісти подрузі , але тут день став ще кращий – вона у когось врізалася. Піднявши голову вона побачила зелену краватку і замерла “Тільки не Мелфой”- пронеслося в її голові. Але чийсь досить знайомий голос вивів її з ступору.
-Ти в порядку? -запитав він і ніби нічого не сталося рушив далі в своє зміїне кодло , яке встигнувши помітити цю незграбність ситуації єхидно посміхалися.
– Так , все….. нормально ,- відповіла Герміона кудись йому у спину.
Це був Блейз Забіні…. Ще один високомірний , пихатий , дуже багатий і дуже симпатичний ( як встигла помітити Герміона ) слизеринець. Джині підійшла до подруги , на її обличчі Герміона теж помітила легку усмішку.
-Не смій нічого казати.
-Навіть не думала ,- піднявши руки ніби на захист ,сказала руденька і вони у двох посміялися.
Рон і Гаррі через своє навчання так і не змогли приїхати провести дівчат на Гоґвортс експрес. Учора у норі після розкішної вечері місіс Візлі вони попрощалися. У Джині з Гаррі все було прекрасно, наскільки це можливо після всіх жахливих подій. Про себе і Рона Герміона не могла сказати того ж. Ні, вона любила Рона і готова була віддати заради нього все , і вона була впевнена, що Рон також це відчував, от тільки вона розуміла що це не те кохання , і Рон це зрозумів. Учора коли вони залишилися у двох після декількох годин беззмістовних розмов і декількох сварок вони вирішили поставити стосунки на паузу…. Джині вона про це ще нічого не сказала . Герміона відкинула останні сумніви щодо повернення до школи, адже що може бути краще за рік старанного навчання для всезнайки Ґрейнджер, і вони зайшли у поїзд , який повіз їх у таку знайому поїздку.
Розділ 3
Для Мелфоя цей ранок виявився не набагато кращим. Він боявся того дня коли йому доведеться повернутися в стіни школи , яку він зрадив декілька місяців тому. Драко не хотів повертатися , але на цьому наполягла мати : “Це непоганий спосіб покращити нашу репутацію, показати що ми як і всі повертаємося до звичного життя ” – ці її слова закарбувалися в його голові. Останнє що він хотів це засмучувати Нарцису , яка стала зовсім не схожа на ту життєрадісну жінку, яку Драко пам’ятав з дитинства. Тому зібравши речі він , ледь попрощавшись з батьками , вирушив на вокзал. На його щастя шайка однокурсників не дуже зважали на його погану репутацію… Він уже заходив у вагон коли почув сміх друзів , обернувшись , зрозумів причину – Ґрейнджер! Ця копиця волосся на її голові , книги у наплічнику і руда подружка збоку – не змінилося нічого. За це літо він бачив Ґрейнджер з її недолугими дружками кілька разів , на судах. Мелфой не міг в цьому собі признатися , але тільки через них він зараз тут , а не гниє в душній камері азкабану , як більшість смертежерів. Мелфою старшому довелося трішки побути під наглядом дементорів , але завдяки свідченням “золотого тріо” (Драко аж нудило від цієї фрази) , свідченням самого Луціуса , який здав усіх відомих йому прихильників Темного лорда, і звичайно величезній сумі грошей відданій на відбудову школи і інші благодійні фонди він відбувся лише двома місяцями в азкабані і роком домашнього арешту.
Розділ 4
Перший тиждень у школі минув на диво спокійно і швидко: усі старалися розміститися у своїх, для декого нових спальнях, дехто тільки прибував , усі старалися вивчити новий розклад і призвичаїтися до так і не відреставрованих частин такої рідної школи. Герміона з Джині і Луною саме прямували в їдальню , коли їх зупинив професор Флитвік.
– Міс Ґрейнджер , директор Макґонеґел хоче бачити вас у себе після закінчення уроків.
– Тиждень не пройшов , а ти вже у щось вляпалася , навіть без хлопців? – з насмішкою запитала Джині. Герміона легко штовхнула її у бік і відповіла -“ні” .
-Це стосується обов’язків старости ,- сказав Флитвік і миттю відлучився , побачивши групу учнів з Рейвенкло.
– То ти тепер знову староста? Класно , можна буде гуляти і не боятися бути покараною ,- зраділа Джині
– Якщо це так класно , то я ввечері скажу директорці , що ти мрієш про цю посаду.
– О ні, це явно не мрія мого життя , тим більше що я планую стати капітаном команди з квіддичу і на всякі обов’язки старости у мене просто не буде часу.
-А я б не відмовилася бути старостою , але мені не запропонують, бо директорка вважає мене занадто…- Луна трохи замислилася над правильним словом – мрійливою.
– О , це точно ,- відповіла руденька. Герміона знову легко штовхнула Джині хоча і була згодна з її думкою.
– Цікаво ,- запитала Джині ,- а хто стане старостами інших факультетів, зокрема слизерину ,- зробивши зловісний наголос на останньому слові.
– Не знаю ,- чомусь за надто твердо сказала Герміона ,- мені все одно.
Після цих слів вона розвернулася і пішла відразу в клас
– А сніданок ,- крикнули їй у слід дівчата.
– Я не голодна ,- сказала Герміона ледь чутно .
Вона сама не могла зрозуміти чому такий звичний діалог викликав у неї такі емоції. Адже їй буде все одно хто стане старостою ,- запевняла вона себе ,- хоч би не Мелфой ,- на такій думці вона впіймала себе , коли заходила у клас історії магії.
Розділ 5
Герміона не боялася Мелфоя ,вона його і не зневажала, після всіх судових процесів вона добре знала що йому довелося пройти , але думка що саме він може бути старостою його факультету і їй доведеться бачитися з ним щотижня не викликала в неї приємних емоцій. Відбувши всі уроки як належне Герміона стояла під дверима кабінету директорки і чомусь не наважувалася постукати.
– Ти так і будеш тут стояти , чи все ж таки зайдеш? – пролунав знову знайомий голос слизеринця. Побачивши Забіні , вона ніби видихнула з полегшенням.
-Привіт всезнайко!
– Привіт мулатко ,- відповіла Герміона і вони обоє привітно засміялися одне одному.
Два місяці тому , після чергового тяжкого суду Герміона вирішила відпочити і поїхала до давніх знайомих на тиждень в Італію. Там вона і зустрілася випадково з зіркою місцевих пляжів і танцмайданчиків , чарівним мулатом (за думкою місцевих дівчат)- Блейзом Забіні . На їх спільний подив вони вирішили не робити вигляд , що не знайомі і вже на другий день вечеряли разом . Після кількох годин спілкування зрозуміли , що мають дещо спільне і цікаві одне одному. На п’ятий вечір її канікул вони з Блейзом вирішили піти у нічний клуб , хоча Герміона не надто полюбляла такі місця , та кілька вогняних коктейлів і гарячих танців змінили її думку. Після вечірки вони вирішили прогулятися пляжем , заодно і трішки охолонути. Якщо хтось чекає на романтичну історію таємного курортного роману то ця історія не для вас , бо все закінчилося п’яним дебошем і лікарняним ліжком: вони натрапили на велику оранжерею синіх гортензій ( улюблених квітів Герміони ) і Блейз , вирішивши вразити свою супутницю , переліз через паркан , впав і поранив руку. Спрацювала сигналізація і їм довелося тікати, квіти Герміона так і не отримала. Оскільки вони домовилися не брати з собою палички вирішили йти в маґлівську лікарню по допомогу . І от двоє п’яних чарівників , один з забинтованою рукою , сиділи зранку на лавочці в парку , поїдаючи піцу і добре сміючись з цієї історії вирішили і надалі спілкуватися . Хоча і домовилися не дуже про це розголошувати, так їм двом здалося цікавіше…
– Так , я збираюся заходити ,- Герміона вже хотіла постукати , але рука Забіні зупинила її.
– З тобою все гаразд , ти чомусь дуже сумна цей тиждень?
– А ти що слідкуєш?
– Так ,- впевнено відповів Забіні.
– Усе гаразд , я вдячна тобі за турботу, просто я ще не можу спокійно ходити коридорами школи , згадуючи хто і як з друзів тут загинув ,- в куточку її ока з’явилася блискуча сльоза.
Рука Блейза вже потягнулася щоб її витерти , але ззаду почулися кроки і Герміона постукала в двері.
Розділ 6
Побоювання Герміони справдилися. Вони з Забіні стали старостами школи , а от старостою слизерину став Мелфой в компанії з молодшою Ґрінґрас. Герміона зрозуміти не могла за які такі заслуги, але сперечатися з директоркою вона точно не збиралася . Розібравши свої завдання , вони розійшлися і їй так і не вдалося поговорити з Блейзом , ще й Джині не було в кімнаті коли вона повернулася. Герміона вирішила пройтися , тому пішла на верхніх поверх , звідки можна було потрапити на дах. Цю лазівку вони з хлопцями знайшли ще на 4 курсі, не без допомоги Фреда і Джорджа звісно ж. Ніч була ще досить теплою і Герміона вирішила просто посидіти , помилуватися знайомим краєвидом на чорне озеро, але несподівано спіткнулася.
– От зараза ,- вирвалося у неї Але чийсь голос ввів її в ступор .
-Мама не вчила тебе , що лаятися дуже грубо ,-скоріше стверджувально сказав незнайомець. Придивившись ближче Герміона завмерла.
-Мелфой?,- все що вона змогла сказати.
-Обережно , а то впадеш і ніхто не дізнається де тебе шукати , ото буде прикрість.
– Це погроза?- прийшовши нарешті до себе , запитала Герміона.
– Попередження,- сказав Мелфой розвернувшись і наче зник у вузькому проході звідки щойно вийшла Герміона. Дихати свіжим повітрям вмить перехотілося…
Цього тижня Гаррі вперше мав відвідати школу. У нього був урок захисту від темних мистецтв для 3 курсу. Джині від ранку старанно готувалася до зустрічі, вона не бачила Гаррі вже майже три тижні. Герміона хоч і не поділяла її азарту, але теж з нетерпінням чекала на зустріч з другом. Вони домовилися , що після уроків підуть у Гоґсміт, трохи розвіятися.
-Як справи у найкращого викладача магічного світу?- несподівано запитала Джині .
Гаррі посміхнувся, а Герміона лише закотила очі . Дівчата вирішили самі знайти Гаррі і піти швидше у селище. На щастя для старших курсів вихід туди тепер дозволявся не тільки на вихідні. Дорогою вони весело розмовляли , дівчата розповідали про перший місяць навчання , а Гаррі про курси підготовки аврорів.
– До речі , що у вас з Роном?- несподівано запитав Гаррі.
– Нічого, все складно.
– Складно? Складно?! І ти нічого мені не говорила ?Але чому?,- розгнівалася Джині .
– Бо не хотіла тебе тривожити…- ця розмова змусила її трохи зніяковіти.
– Тривожити , ти серйозно?
Компанія саме підійшла до входу в “Кабанячу голову” , тому Герміона попросила закінчити цю розмову. Джині хотіла ще щось випитати , але Гаррі зупинив її , розуміючи почуття Герміони. Від Рона він почув лише ту саму відповідь: “усе складно”. В барі було досить пусто, не багато відвідувачів заходили сюди після обіду та ще й посеред тижня. Замовивши три маслопива дівчата почали розпитувати Гаррі про його викладацький досвід, звісно не перший , бо в Дамблдоровій армії Гаррі вже показав свої здібності викладання , і досить вдалі.
– Чесно- трохи дивно , – зізнався Гаррі,- не знаю як викладачі справляються з студентами всі дев’ять місяців?
– Особливо з такими , як ми,- сказала Джині і всі посміхнулися. Раптом двері бару відчинилися і туди ввірвалися група слизеринців. Серед них Забіні, Мелфой, Паркінсон, Ґрінґрас, Нот і Гойл. Не найприємніша компанія , подумала Герміона і знову розвернулася до своїх друзів. Їхні очі розширилися від подиву і Герміона відчула як біля неї хтось сів. Це був Блейз.
-Привіт всім. Поттер, чи кликати вас професор Поттер?
Джині зневажливо фиркнула, а Гаррі не встиг нічого відповісти тому, що Забіні одразу заговорив до Герміони.
– Це просила передати директорка , нам потрібно виконати це до завтрашнього вечора. Тому пропоную сьогодні над цим подумати, а завтра після занять зустрітися в кабінеті старост і обговорити.
– Гаразд, – чомусь ніби здивовано відповіла Герміона.
Але більше здивовані цій милій розмові стали звісно слизеринці , і частково Джині.
– До завтра , всезнайко ,- останнє слово він сказав так , що почула лише Герміона і легко посміхнулася.
– До завтра.
Гаррі не був здивований, він знав що Герміона і Блейз спілкуються. Він навіть одного разу був на площі Гримо , допомагав Герміоні з переїздом. А от змії схоже дуже здивувалися цій привітності.
-Чого ти раптом такий милий з цією ,- наче не могла підібрати слова,-ґрифіндоркою, котику?,- єхидно запитала Паркінсон.
– Тому що ми вже не малі діти, а ще ми обоє старости і маємо спільні обов’язки , кицюню ,-у її ж манері відповів Блейз.
Решта компанії ще щось випитували в нього, але Забіні звернув увагу на свого мовчазного друга. Драко не обізвав сусідню компанію жодним жартиком… це чомусь здалося дивним .
Розділ 7
Наступного дня за сніданком , дуже стривожений Дін показав газету. Герміона ,як і решта учнів , здивовано і налякано вчитувалися в заголовки: ” Таємниче зникнення двох сімей маґлів, діти яких були чарівниками”. – Можливо це просто якесь непорозуміння,- прокоментував Невіл.
Але Герміону ця стаття чомусь дуже стривожила. Вона одразу згадала про своїх батьків, які зараз в Австралії . Директорка пообіцяла, що допоможе їй повернути їм пам’ять , але це складний і тривалий процес, тому вона вирішила все відкласти до закінчення навчання. А тепер побоювалася що не дарма. Гамір навколо газетної статті протягом дня трохи вщух і всі поверталися до своїх проблем і занять. Герміона також , адже завдання Макґонеґел вона ще не зробила, а до зустрічі з Забіні залишалося дві години . Їм потрібно було розписати графік чергувань для старост. Особливим проханням директорки було, щоб старости не ділились на факультети. А це означало що їй доведеться чергувати і з Ґрінґрас, і з Мелфоєм…
– Ну що ж, і не таке проходили,- промимрила до себе Герміона .
Після уроків вона направилася в їхній з Блейзом кабінет. Взагалі-то старости школи мали окремі спальні , але Забіні, як і Герміона , вирішили відмовитися від них і це приміщення віддали для потреб школи , оскільки не всі класи вже були відремонтовані, а їм дістався не поганий кабінет на третьому поверсі , у віддаленому крилі від інших приміщень. Герміона зайшла в кабінет, Забіні ще не було . Все було досить просто , але органічно: два робочих столи, дві шафи для книг , камін , диван з столиком і велике вікно з якого відкривався прекрасний вид на озеро. Герміона саме перечитувала складений нею розклад , вона поставила своє чергування з Мелфоєм останнім в списку , коли в кабінет зайшов Забіні, він був не сам. В команди слизерину саме мало бути перше тренування з квіддичу, тому він був у спортивній формі , поруч з ним стояв Мелфой…
-Привіт всезнайко! ,- звичним привітним голосом сказав Забіні.
Герміона не знала чи міг він розповісти Мелфою про їх стосунки , хоча судячи по трохи здивованому вигляду того, здогадувалася що ні.
-Привіт, ти спізнився .
– Знаю , знаю. Не сердися. Мене трохи затримала моя компанія,- вказав він насмішкуватим жестом на Мелфоя , який так і стояв в дверях.
– Я склала попередній розклад , можемо узгодити його з твоїм,- їй було трохи дивно під мовчазним поглядом Мелфоя.
– Так , але у мого компаньйона є невеличке прохання, Герміона здивовано піднесла брови.
– Це стосується одного чергування. Вона вже подумала , що Мелфой не хоче чергувати з нею (наче вона мала якесь бажання чергувати з ним ).
– Ти скажеш , чи мені? ,-звернувся до нього Блейз наче до дитини.
– Я думав ти можеш вирішити це і без моєї присутності,- нарешті заговорив слизеринець.
– Такі питання ми вирішуємо з Герміоною тільки разом,- промовив мулат , чим викликав здивування не лише свого друга , але і Герміони.
Вона прекрасно розуміла , що всі корективи розкладу він міг внести без неї. Але вирішила підіграти йому.
– Що саме потрібно змінити?,- запитала вона.
Мелфой мовчав, і це дало Герміоні зрозуміти що це точно стосувалося її.
-Мелфой просить не ставити його в чергування з Маклаґеном , а то вони трішки , – зробивши акцент на тому слові, – неполаднали .
Герміона знала про конфлікт цих двох , який виник ще на першому тижні. Посварилися вони , хто б міг подумати , через квіддич, точніше розклад тренувань.
– Гаразд , думаю щось можна придумати ,- сказала Герміона .
Блейз, взявши в руки розклад прочитав:
-З Маклаґеном ти мав чергувати наступного тижня , можна перенести це чергування ще на два тижні, якщо з ним поміняється Герміона .
Вона і сама знала що зараз пролунає її ім’я . Можна би було поміняти ще когось , але на це не було часу. Готовий розклад повинен бути у директорки через 15 хвилин. Герміона нічого не відповіла, просто стояла непорушно.
– Буду дуже вдячний , якщо ти погодишся ,- раптом сказав Мелфой.
Герміона не повірила своїм вухам. Навіть Блейз витріщив очі .
– Гаразд,- погодилася вона.
Останнє , що вона хотіла – це щоб він подумав ніби вона боїться з ним чергувати , тому нічого крім як погодитися вона не придумала. Вся ця ситуація були трішки дивною , Герміона не могла викинути її з голови доки не прийшла до вітальні ґрифіндору .
– Ти якась , не така. З тобою все гаразд?,- запитала Джині коли дівчата вже збиралися спати.
– Так , просто сьогодні вирішувала питання чергування з Блейзом і Мелфоєм .
– Мелфоєм? Він тебе образив? ,- вогонь в очах Джині миттю загорівся.
– Ні , – поспішила Герміона заспокоїти подругу,- навпаки, він був … ввічливий.
Герміона вимовила це слово так наче не могла поєднати його , себе і Мелфоя в одному реченні.
– Ви про Мелфоя? ,- втрутилася в їх розмову Лаванда. -Я чула , що він сильно змінився, став мовчазний і закритий , не спілкується майже ні з ким .
– І звідки в тебе така інформація про слизеринців?,- запитала її Джині.
– Ой, ну …,- замялася вона.
– Якби ти водилася з одним із них , теж би багато знала,- втрутилася у розмову Парватті .
Очі дівчат розширилися від здивування. Звичайно не було нічого дивного в спілкуванні, і не тільки, між різними факультетами, особливо цього року ця розбіжність майже пропала. Герміона давно помітила , що всі спілкуються між собою, навіть слизеринців все частіше можна побачити в компанії інших факультетів. Але про те , що Лаванда зустрічається з одним із них Герміона не здогадувалася .
– І хто ж він ?,- запитала зацікавлено Джині.
– Це не має значення,- швидко відповіла Браун ,-давайте краще повернемося до Мелфоя. Ви бачили яким він став красунчиком?
-Фуу – в унісон вигукнули дівчата.
-Хіба не так?- підтвердила Лаванда.
– Вона зустрічається з Монтеґю ,- сказала пошепки, але так щоб всі почули , Патіл.
– Це ,…..цікаво,- прокоментувала Джині .
– Ой все , досить , давайте спати ,- не маючи бажання продовжувати цю розмову зупинила всіх Лаванда і швидко зробили вигляд , що спить.
Коли всі лягли , Герміона задумалася над її словами. Він справді став симпатичним: біле волосся вже не було прилизане , а вільно спадало на чоло ; роки тренування в квіддич дали свої результати – широкі плечі і струнке тіло не приховувала навіть його улюблена чорна сорочка. Але характер залишився той самий , у цьому Герміона була впевнена. З цими думками вона поринула у сон. Зранку Герміона прокинулася під викрики своїх подруг . У неї сьогодні день народження і вони вирішили зробити їй сюрприз. Герміона не дуже любила це свято, адже багато друзів були не поруч.
– А це що таке?,- глянувши на великий букет гортензій запитала вона, хоча вона вже знала відповідь.
Збоку було ще два букети і коробка. Взявши коробку в руки вона прочитала – це подарунок від Рона. Рон- Герміона не спілкувалася з ним від самого від’їзду.
– Треба це виправити,- подумала вона.
Одні квіти були від Гаррі. А от другий букет- прекрасні білі троянди , були без підпису.
– Від кого всі ці квіти? ,- запитали дівчата. – Я не знаю,- майже чесно відповіла Герміона .
– У когось з’явився таємний прихильник?- запитала Браун.
– А точніше два ,- уточнила Джині.
Герміона просто змовчала , хоча їй було дуже цікаво від кого букет троянд. А за гортензії вона подякує Блейзу потім.
Додати до улюблених