Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

1

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Вона відкрила очі й нічого не побачила. Навколо була одна тьма і тиша.

 

“Якщо я думаю, то я існую” — подумала вона. — “Не потрібно панікувати. Вдих, видих. Вдих, видих”.

 

Оглядатися сенсу не було. Навколо існувала тільки одна тьма.

 

“Це дивно” – подумала вона, – “Якби я находилася на вулиці, то було б якесь світло від зірок. Або місяця. А тут нічого”.

 

Вона спробувала поворушитися і не відчула ні ніг, ні рук. Їй здавалося, що вона якийсь клубочок, а навколо море. Навіть чувся ритмічний шум моря. Така думка злякала. Їй знадобилося багато часу, щоб заспокоїтися.

 

Вона відкрила очі й нічого не побачила. Навколо була одна тьма і тиша.

 

“Якщо я думаю, то я існую” — подумала вона. — “Не потрібно панікувати. Вдих, видих. Вдих, видих”.

 

Оглядатися сенсу не було. Навколо існувала тільки одна тьма.

 

“Це дивно” – подумала вона, – “Якби я находилася на вулиці, то було б якесь світло від зірок. Або місяця. А тут нічого”.

 

Вона спробувала поворушитися і не відчула ні ніг, ні рук. Їй здавалося, що вона якийсь клубочок, а навколо море. Навіть чувся ритмічний шум моря. Така думка злякала. Їй знадобилося багато часу, щоб заспокоїтися.

 

“Невже я більше не людина? Що відбувається?” – промайнули думки – “Я думаю, отже я існую. І плавати в морі я точно не можу, якщо тільки я не стала рибою”.

 

Вона спробувала ще раз поворухнутися і це було так дивно.

 

“Ні, я точно не в морі. Я нічого не бачу. В море все одно попадав сонячне світло, тільки якщо я в не в Маріанській впадині. Це звучить так божевільно, як і вся ця ситуація”.

 

“Стоп. А хто я? Я точно пам’ятаю, що була людиною. А як мене звати?”

 

В думках промайнули багато спогадів за все своє життя. А воно було дуже довгим, адже ніхто не очікував, що вона доживе аж до 259 років. Вона навіть пам’ятає, як їй вручали свідоцтво Гіннеса. Саме неочікувано вона все добре пам’ятає. Зараз навіть краще, чим за життя. В неї ніколи не було ідеальної пам’яті. Але зараз в думках з’являлися не тільки спогади про життя, а і про все те, що вона читала, чи дивилася. І все так чітко, що аж лячно. В людини таких здібностей ніколи не було. Так вона зараз не людина? Не важливо. Спершу потрібно розібратися із всіма думками.

 

“Вдих, видох”.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь