УВАГА!
Робота є перекладом і я НЕ є її автором. Оригінальна робота була видалена автором(Jazz-4) з Англо.мовного сайту deviantart за невідомих причин.
Приємного читання.
Доба на Землі була набагато коротшою за Кібетронську. На кілька астрогодин коротшими. У перший час автоботи проходили довгу акліматизацію. Що таке акліматизація, вони уявляли смутно. Але, принаймні, Сем наполягав саме на цій версії. Перекалібрування систем тривало довго і болісно, трансформери ніяк не могли звикнути до дивних інформаційних та електромагнітних полів Землі. Ретчет збився з коліс, намагаючись налаштувати бази друзів під земні носії інформації та переробити баки і систему фільтрації під земне паливо.
Без допомоги Сема і Мікаели вони навряд чи б упоралися. Якою прекрасною не була б Земля, вона кардинально відрізнялася від Кібертрона. Головним чином навіть не умовами існування і ворожим для механізмів середовищем, а традиціями і звичаями. Після тих руйнувань, які були принесені містам і військовим об’єктам, Прайму довелося співпрацювати із земними інфраструктурами і надавати посильну допомогу. Комунікації взяв на себе Бамблбі, як “найстаріший” гість на цій планеті. Та й виходило у нього це явно краще, ніж у того ж, скажімо, Айронхайда. Якби Джазз був живий, ця місія лягла б на його капот, але… Автоботи воліли не говорити на цю тему.
Сумні події збіглися з більш радісною датою – у Бамблбі був ювілей.
Якщо точніше, камарро відзначав енний мільйон років від дня своєї активації. Сам він не вважав, що за таких обставин можна влаштовувати якесь свято і всіляко переводив розмови на інші теми. Наприклад, хто переміг у Формулі-1 в Монако, чому шини Мішлен кращі за інші, при тому, що кібертронський варіант довговічніший, а люди відмовляються це визнавати. Або, як нагальне питання, чому Сем так любить “перекидатися” з Мікаелою в його салоні. І взагалі, що це за “перекидання”, і чому не можна проводити спільну розминку на газоні центрального парку. Сем червонів і віджартовувався, а Бамблбі мучила дика цікавість – зрештою, він відчував щось дивне, якесь лоскотливе відчуття в роз’ємах.
Загнаний у кут черговою лавиною запитань, Вітвікі спробував пояснити Бамблбі такі аспекти людського існування, як “особисте життя”, “любов” і “секс”. І натрапив на повне нерозуміння.
Головним чином тому, що у трансформерів просто не існувало такого поняття, як поділ за статевою ознакою. Вони не розуміли таких речей, як “поцілунок”, “збудження”, “бажання”. Ретчет, який більш-менш розбирався в людській фізіології, міг дати повний гормональний аналіз, але опинявся в глухому куті перед фактом наявності та значущості певних відчуттів. Бамблбі стверджував, що “поцілуватися” – це розбити бампер об перепону, “збудження” – це коли в гарячці бою хочеться розквасити лицьову пластину супротивникові, а “бажання” – це тоді хочеш нову гуму, коли чудово можеш без неї прожити. Від цього інтерес жовтого розвідника ставав дедалі більшим. Сем не витримав, переніс старий відеомагнітофон та екран у гараж і купив Бамблбі касету BBC.
Розвідника мучила моторошна цікавість, але він намагався вдавати, що йому не дуже то й цікаво. Але, звісно, не стримався.
…особливості акту спарювання у тварин, зокрема ссавців, були добре вивчені. Вчені виявили зв’язок між певною стадією процесу і наявністю в крові певних гормонів….
Бамблбі з цікавістю вдивлявся в екран, хоча більше половини все одно не розумів. Єдине, що поки що він зрозумів – це те, що все складно і спрямовано на самовідтворення.
…характерною рисою є відповідність форми й розмірів копулятивного органа самця та органа самки, що приймає, хоча й тут бувають варіації в межах норми реакції…
Камарро уважно втупився в представлену на екрані схему. Нічого подібного він раніше не бачив, і як не старався. Підібрати відповідність серед своїх систем так і не зміг. Ні, якісь схожі елементи все-таки були, але в будь-якому разі – серед трансформерів самців і самок не було.
Деякі ссавці, що живуть групами, наприклад, вовки, схрещуються не тільки з протилежною статтю, а й зі своїми ж одностатевими побратимами, які стоять нижче за них в ієрархічній системі.
Бамблбі відчайдушно “почервонів”, що охарактеризувалося підвищеною температурою лицьових пластин і збільшенням тиску в паливопроводах, і вимкнув телевізор. Усе це було надто дивним і новим для автобота. Бамблбі трансформувався і, пискнувши шинами, зник серед вогнів нічного міста.
Розвідник, здавалося, зовсім забув про касету. Бамблбі так і не зміг співвіднести цю інформацію з аспектами трансформерського життя. Але зрозумів, що це приємно, і тому дозволяв Мікаелі та Сему розважатися, як їм заманеться.Яким чином касета потрапила в маніпулятори Прайма і Ретчета, науці, як то кажуть, невідомо. Але факт залишається фактом. Медик, який ознайомився з матеріалом, влаштував Прайму двогодинну лекцію на тему сексуальної поведінки землян, а також звичаїв і традицій, пов’язаних із цим аспектом існування. Оптимус якщо й здивувався, то виду не подав. У своєму тривалому житті він побачив чимало, але, судячи з виразу його лицьової пластини, щось змусило його глибоко замислитися.
– Знаєш, Прайм, мені здається, що в людей із нами набагато більше подібностей, ніж ми думаємо.
– Я з тобою, мабуть, погоджуся, Ретчет.
– І я вважаю, що Бамблбі може нам допомогти з цією новою планетою. Буде непросто переконати людей у нашій лояльності.
– Будь упевнений, він допоможе.
Прайм ляснув медика по плечу і, вибачившись, пішов геть. Червоно-синя вантажівка повільно попрямувала кудись у своїх справах. Якщо точніше, Оптимус вирішив завітати на заправки і перевірити одну, можливо, зовсім божевільну, ідею…
За три земні доби до ювілею жовтого розвідника, Сем підійшов до Прайма і пояснив, що б він хотів зробити. Не маючи жодного уявлення про те, як відзначають такі дати трансформери, Вітвікі запропонував свій варіант. Витративши ще одну добу на суперечки, з’ясування стосунків і відволікання Бамблбі, загальний план було нарешті продумано. Тож, коли настала така знаменна подія, на камарро зранку чекав сюрприз. Почалося все з того, що Сем таки затягнув його в автомийку. За цим послідувало полірування, чищення, продування, і розвідник мав такий вигляд, ніби щойно зійшов з конвеєра. А на вулиці на нього вже чекали автоботи… І люди. Величезний натовп тих, хто був вдячний трансформерам за порятунок. Молодь, діти, вчені, старші люди, поліцейські, армія….
До кінця дня Бамблбі почувався страшенно втомленим і щасливим. Стільки уваги за такий короткий проміжок часу він отримував уперше.
– Бамблбі, вибач, якщо відволікаю… але я хотів би з тобою переговорити особисто.
– Так, сер! Щось сталося?
– Ні… Ходімо, ти все дізнаєшся.
Розвідник відкозиряв і пішов за Оптимусом. Його, звісно, здивувало, що Прайм захотів поговорити особисто, та ще й обрав для цього таке дивне місце – каньйон. Але сперечатися і питати він не став, хоча дуже хотілося. Тож, коли важкі холодні пальці Оптимуса лягли на плечі, Бамблбі ледь не здригнувся і підняв здивований погляд на командира. Прайм притиснув палець до губ, і притягнув розвідника до себе, ненав’язливо погладжуючи по дверцятах і спині. Спочатку камарро не зрозумів, що саме робить шеф, але потім оптичні діафрагми здивовано розширилися – саме так поводився Сем, перш ніж усамітнитися з Мікаелою. Те, що Оптимус планує продовження, Бамблбі зрозумів, уже будучи притиснутим до широких грудей лідера, коли долоні опустилися нижче і стиснули задній бампер розвідника. Усе здавалося настільки нереальним, що Бамблбі навіть забув про опір. Дотики були м’якими, приємними і ненав’язливими, від лідера виходило потужне електромагнітне поле, що підкорює своїми характеристиками. Хотілося притулитися, притушити оптику і забути на якийсь час про все.
Прайм почав плавно опускатися на коліна, тягнучи за собою автобота, не перестаючи ніжно пестити яскраво-жовту, злегка вкриту палью броню. Поступово Бамблбі, який запам’ятав із фільму те, що це називається прелюдія, і має приносити задоволення обом, несміливо й нерішуче торкнувся грудних пластин Прайма. Оптимус заперечно хитнув шоломом, і несподівано притиснув свої губи до відкритої проводки на шиї підлеглого. Холодний, вкритий мастилом язик ковзнув крізь тугі джгути дротів, посилаючи слабку напругу, торкнувся паливопроводу і знову подав слабкий струм. Це було несподівано приємно… Бамблбі тихо скрикнув і відкинув голову назад, пластини жовтої та червоно-синьої броні стикнулися. Тихий тріск статики на металі змусив обох здригнутися, Бамблбі зробив спробу відсторонитися, але Прайм знову його втримав, цього разу розвертаючи камарро до себе спиною.
Від зіткнень корпусів повітря стало стрімко іонізуватися. Іони фіксувалися системами і приємно поколювали сенсори. Бамблбі повільно розслаблявся, стаючи дедалі розкутішим, і починав розуміти, що це справді приємно. Прайм дотримувався якогось чіткого плану, і незабаром розвідник уже стояв “на карачках”, прогинаючись і злегка погойдуючись. Електромагнітні поля стикалися, натискаючи одне на одне, змушуючи обох притискатися щільніше одне до одного.
Оптимус добре підготувався до цього “подарунка”, як він охрестив про себе цю дію. Після перегляду і розмови з Ретчетом, лідер вирішив, що це вельми приємно, то чому б не порадувати автобота в його ювілей? Лідер не врахував тільки одного – що дозувати задоволення складно, а те, що відбувається, подобалося йому самому не менше, ніж його підлеглому.
Від рухів дверцята Бамблбі тихо дзвеніли об броню Оптимуса, на напіввідкритих контактах іноді проскакували яскраві іскри, залишаючи після себе чудовий запах прогрітого металу. Долоня Прайма, що ненав’язливо погладжувала задній бампер Бамблбі, перемістилася нижче, ковзнула між розставленими ногами камарро і стиснула броню, що прикриває пахову область.
По-справжньому, нічого цікавого там не було. У процесі вивчення переміщення деталей під час трансформації, кібертронські вчені з’ясували, що найважливіші блоки і системи краще тримати в грудному відсіку. Камера Іскри, моторний відсік. Системи регулювання температури і тиску знаходилися саме там, надійно захищені багатошаровою бронею за майже повної відсутності деформації. Під пластинами живота розташовувалися баки – через свій обсяг і конфігурацію. Під паховою бронею розташовувалися переважно магістралі, паливопроводи, заправний отвір, канал, що йде від нього, до баків та інформаційні роз’єми. Через рухоме зчленування з ногами розташування цих гнучких частин було цілком планомірним. Роз’єми виявлялися надійно прихованими від ворога – у процесі бою під’єднання ставало зовсім неможливим, на відміну від інших частин корпусу, куди дістатися було легше, взявши супротивника в захоплення.
Пальці лідера прослизнули під броню розвідника, швидко і вправно відкріплюючи магнітні захвати, і металева пластина впала на суху землю, зметнувши маленьку хмаринку пилу. Бамблбі тихо застогнав, передчуваючи щось недобре, але вроджена цікавість перемогла.
– Бамблбі, ти ніколи не заправлявся від іншого трансформера?
Гаряче повітря з систем Оптимуса змусило розвідника здригнутися. Йому хотілося більше, але він не наважувався просити про спільне заправляння – це було не заведено, хоч і практикувалося молодими трансформерами, які щойно зійшли з конвеєра.
Розвідник щось невиразно пробурмотів у відповідь. Тільки зараз автобот почав розуміти, куди хилить лідер, і відчайдушно соромився – системи нарешті видали аналогію з процесом спаровування у земних істот. Не зовсім те, але схоже.
Не зустрічаючи жодного опору і, тому, розцінивши бурмотіння, як знак згоди, Прайм провів пальцем по зовнішньому кільцю горловини, до якого кріпилися стикувальні скоби. Заправний отвір розвідника був стандартним, гладко відполірованим, тьмяно блискучим акуратним різьбленням. Пальці ковзнули по кільцю, проникли всередину, потерли різьблення і, трохи глибше, тонкі гладкі стінки. Бамблбі здригнувся і прогнувся сильніше. Оптимус втягнув у пази між зчленуваннями пахову броню і подав системам код активації для спуску палива. Розвернувся компактно зібраний шланг із важкою насадкою. Червоно-синій трансформер нахилився, притримав підлеглого за талію й акуратно ввів насадку шланга в горловину заправного порту. Розкрутився механізм, і гнучкий шланг ковзнув у вкриті захисним мастилом системи. Бамблбі глухо застогнав, майже втискаючись переднім бампером у землю.
Раніше автобот ніколи не заправлявся від когось. Одна справа, коли в альтформі підкачуєш у паливний бак енергону, і до самої горловини насадка входить лише по різьблення, а інша – коли всередині звивається шланг, торкаючись чутливих до тиску та хімічного складу стінок. Напичкана великою кількістю датчиків горловина одразу ж відгукнулася легкою вібрацією, зовнішнє кільце заклично розкрило захоплення, щоб завершити стикування.
Однак Прайм магніти не активував, проштовхуючи шланг ще глибше. Доки той не вперся у внутрішнє кільце, закрите діафрагмою. Розвідник злякано озирнувся, але оптика Прайма мерехтіла яскраво-синім світлом, спокійним і доброзичливим.
– Розслаб системи і відкрий діафрагму. Не бійся, тобі буде добре.
Бамблбі “згнітивши серцем” підкорився, і насадка вперлася у внутрішнє, дещо менше за діаметром, кільце. Потім шланг заслизнув назад, так само злегка звиваючись і викликаючи неконтрольоване виділення захисного мастила. Стінки горловини напружилися, стискаючи шланг і намагаючись виштовхнути його. Бамблбі застогнав від ниючого болю, але Оптимус заспокійливо провів долонями по стегнових зчленуваннях автобота і пустив слабкий струм. Раптово гнучкий шланг напружився і став ритмічно вібрувати. У стінки горловини і внутрішнє кільце вдарив струмінь енергону. Переробленого під системи лідера, більш важкого і концентрованого енергону. Розвідник ахнув і прогнувся, підіймаючи задній бампер. Із соромом подумавши, що таку позу приймають самки з фільму під час тічки, камарро хотів було пересунутися, але сильні пальці стиснули дверцята, тягнучи назад. Сенсори буквально завили, аналізуючи зміну складу енергону, і екстрено перебудовували системи під змінене паливо.
Оптимус тихо застогнав і несподівано засувався вперед-назад. Відповідно, засувався і шланг. Пульсуючий і слизький, такий, що починає нагріватися від тертя і гарячого енергону, що тече по ньому, він здався Бамблбі чимось зовсім уже чужорідним, але задоволення, що наростає, було сильнішим. Статична електрика раз у раз проскакувала між частинами, що труться, лоскотала сенсори, викликала напругу в системах, змушуючи розвідника тихо стогнати в такт рухам. Прайм вторив, його низький голос чомусь став пестити аудіосенсори, змушуючи все всередині маленького камарро тремтіти і стискатися. З кожною секундою рухи ставали дедалі швидшими і швидшими, насадка вже дряпала внутрішнє кільце, а потік палива став зовсім безперервним. Тиск у баках Бамблбі неухильно підвищувався, жовтий розвідник відчайдушно совався, своєю чергою рухаючись назустріч Прайму. Невдовзі Оптимус під’єднався ще й безпосередньо до інформаційних роз’ємів, починаючи підпорядковувати системи Бамблбі та довільно змінювати налаштування. Автобота кидало то в жар, то в холод, напруга в дротах зростала, мотор працював дедалі швидше і швидше, так, що поршні не справлялися з роботою, і паливо розщеплювалося не до кінця.Розвідник сам не помітив, як почав стогнати в голос.
Прайм граючись доводив системи підлеглого до перезавантаження. Нічого подібного Бамблбі раніше не відчував, але не хотів, щоб це припинялося. Обсяг баків не дозволяв вмістити в себе все, що вирішив дати Прайм, чиї резервуари були набагато об’ємнішими. Тиск сягнув максимуму, і паливо з силою стало викидатися в щілини між горловиною і шлангом. Розвідник здригнувся, на стегнові зчленування Прайма бризнув енергон. Системами лідера пронеслися відгомони чужого техноекстазу. Оптимус припинив подачу палива, трохи зачекав і ввімкнув зворотну тягу, відкачуючи надлишки з баків Бамблбі. Коли показники прийшли в норму, лідер від’єднався від роз’ємів автобота і втягнув шланг. Акуратно поклав нерухоме жовте тіло на Землю, провів по розкритих системах і посміхнувся. Безумовно, люди багато в чому досягли успіху в активному відпочинку й отриманні задоволення…
– З ювілеєм, Бі.
Автобот не відповів, перебуваючи явно у своєму чудовому світі…
Додати до улюблених