Кривава гора трупів розляглася навколо дівчини. Вона впевнено стояла, і дивилася на чоловіка, який бився в конвульсіях, біля її ніг.
— Я можу, облегшити твої страждання — гордим і насмішливим голосом промовила дівчина, направивши на нього дуло пістолета— але ти везучий, не помер відразу, може і виживеш.
І тут, позаду, почувся металевий бряскіт. Вбивця відразу ж обернулася і побачила перед собою дівчину. Дівчину, яка так самовпевнено вилізла зі свого імпровізованого укриття, коли побачила що її розкрили. І подивившись в обличчя небезпеці, промовила.
— Скажи мені своє ім’я — її слова були впевнені. Наче перед нею не вбивця, а просто людина. На її обличчі була легка, божевільна посмішка.
— Рюджин. — Відповіла їй вбивця, направивши на неї пістолет.
— А мене Єджі! — з радістю в голосі відповіла їй безстрашна дівчина.
Почувся постріл. Єджі впала на спину. З її голови потикла рідина алого кольору. Яка повільно розтекалася навколо божевільної.
Останнє що вона промовила це своє ім’я.
Додати до улюблених