Під’їхавши до будинку, Чонгук думав, як розбудити Те, але не придумав нічого кращого, ніж штовхнути його в плече. На цю дію хлопець зреагував миттєво, розплющивши очі він з черговим переляком подивився на темноволосого.
– Що? Не дивися на мене так. Зараз ще помреш від страху, я ж вже сказав, що не чіпатиму тебе, поки що, – почав Чон, щоб зруйнувати тишу, останнє «поки що» він не знав навіщо додав, напевно для того, щоб потім у майбутньому він міг поводитися так, як до сьогоднішнього дня, – ходімо, ну чого сидиш, ти ж не будеш ночувати в машині.
Кім вийшов з машини і попрямував слідом за Гуком, він не знав, що йомуговорити і чи варто взагалі, тому вважав за краще мовчати. Також мовчки хлопці зайшли в під’їзд висотки на 30 поверхів, піднялися на 19. Підійшовши до квартири, Те притулився до стіни і повернув голову вліво, в протилежний бік від дверей, поки Чон вводив пароль. Хлопці зайшли до просторої квартири, обставленої дорогими меблями, яка мали два поверхи, і піднялися в кімнату Чонгука.
– Загалом, зараз я даю тобі інший одяг, тому що твій мокрий, і ти йдеш у ванну кімнату. Рушник візьмеш там же у шафці, прохання, брати те, що синього кольору, гелі та шампуні там теж є. А ще, з моєї кімнати без мене не виходити, мої батьки не люблять чужих людей у нашому домі і прислуга про це знає, не хотілося б щоб вони звали охорону та дзвонили батькові, тим самим відволікаючи його від роботи.
Поки Чонгук говорив, Те з подивом розглядав спальню, що була 20 кв. метрів і виконана у темних тонах, саме тому створювала відчуття самотності та комфорту. – А ти кудись ідеш? – здивовано спитав Те.
– Ну як би я теж потрапив під дощ і теж хочу прийняти гарячий душ і переодягтися, – на цих словах хазяїн кімнати вийшов.
Перше, що побачив гість, коли відчинив двері, це величезне приміщення з душовою кабіною та величезною ванною. Весь інтер’єр, на його подив, також був виконаний у чорно-білих тонах. Коли відкрив шафу, то побачив рушники білих, синіх і чорних кольорів, кожен колір лежав на окремій полиці, поряд з великими рушниками, лежали маленькі – таких самих кольорів. Те було трохи не зручно, адже він не звик до такої розкоші, тому світловолосий швидко прийняв душ, після витерся рушником і одяг речі, які дав Чон. Чорна футболка та білі штани були трохи завеликі, але при цьому зручні, одяг виглядав так просто, що хлопець не звернув увагу на те, що він фірмовий. Кім не знав куди подіти свій мокрий одяг і рушник, тому взяв його з собою, коли виходив із ванної, і, стоячи вже в кімнаті, тримав одяг у руках. Йому настільки було цікаво розглядати інтер’єр кімнати, що не помітив, як увійшов її власник.
– Ну і чого завмер? Одяг міг залишити у ванній, навіщо з собою взяв? Гаразд, дай сюди, я сам віднесу.
Через пару хвилин Чон повернувся до кімнати, а Те також стояв на тому самому місці.
– Я сказав приготувати для нас вечерю, поїмо, а потім за уроки.
Після своїх слів Чон сів за стіл і почав відкривати конверт, з яким повернувся, при цьому настрій у нього погіршився.
– Кім, ти ще довго стоятимеш на тому місці, можеш сісти поряд, – показавши рукою на ще один стілець біля себе, – я ж обіцяв не кусатися, -так хлопець сів біля Чона, відчуваючи страх і якусь незручність.
– Айщ! Знову трійка, ну хоч не нуль, ці факультативи з математики створені для того, щоб геть-чисто зіпсувати і вбити нервові клітини, а за одне й бажання вивчати цей предмет, а в моєму випадку – ще далі на дно затягнути. Ось скажи мені Кім, яким чином я маю нишпорити ці завдання, якщо цей «не до викладач» навіть пояснити нормально не може, йому варто було б познайомитися з GoodBoy. Може, він навчить його як правильно пояснювати завдання, бо у «не до викладача» явно з цим проблеми. Я навіть не розумію, де роблю помилки. Шкільну програму до четвірки дотягую, а він замість того, щоб тут підкоригувати і пояснити, валить мене своїми завданнями, які складніше в три рази, якщо не більше. Може, він намагається зробити з мене генія, нехай обламається, у нього не вийде.
При згадці цього псевдоніма, Техєн здригнувся і навіть забув, як дихати, адже він буквально на секунду подумав, що звернення адресоване йому. Але після продовження зрозумів, що ім’я згадано як приклад.
– Може написати GoodBoy, може він зрозуміє, як це зробити, – почав розмірковувати Чон.
– Він не відповість, – різко відгукується Кім, який до цього не подавав жодного звуку і навіть дихав через раз.
– О-о, то я тут не один, дивіться Кім прокинувся, а я думав, що веду монолог. І чому він не відповість? Скажи ще, що особисто з ним знайомий.
– Я мав на увазі, що вже писав йому сьогодні, і він досі мовчить. Наскільки мені відомо, він не вибирає людей і відповідає всім у порядку черги.
– Ти? І де ти взяв гроші? Чи він почав працювати безкоштовно?
– Мені дарують гроші на свята, я їх у такий спосіб збираю. Давай закриємо цю тему.
– Давай. Що до мене, я відрізняюся від інших студентів, наприклад, можу запропонувати йому подвійну суму, а потім подивимося в якому порядку він відповідає.
Їхню розмову перебив стукіт у двері, а після кинутого Чонгуком «увійдіть», у кімнату зайшла дівчина, яка повідомила, що вечеря готова. Після Чон схопив Те за руку і потяг униз на кухню. Хлопці швиденько поїли і повернулися до кімнати. Під час вечері ніхто не промовив жодного слова.
Щойно хлопці зайшли до кімнати Чон взяв телефон і почав фотографувати завдання, щоб відправити їх GoodBoy. В цей же час світловолосий сказав, що відійде до туалету. Як тільки вийшов з кімнати, тут же дістав телефон, щоб написати Чіміну.
Техьон: «Привіт Чімі, рятуй, у тебе ж залишився пароль від моєї сторінки в Твіттері. Потрібно щоб ти зайшов на неї і від імені GoodBoy написав JK, що в тебе сьогодні багато завдань, тому він може надіслати завдання, але рішення буде лише завтра , ближче до 20:00, гроші за роботу бери одразу, номер моєї банківської картки ти знаєш. Чімі, я відповідати не буду, тому що обставини не розташовують. До зустрічі».
Надіславши повідомлення, Те засунув телефон у кишеню і вийшов.
– Все, лишилося тільки провантажити. Ага, вирушило, а зараз подивимося, як змінився порядок.
Пройшло 10 хвилин і на телефон Чона надходить повідомлення.
GoodBoy: «Завдання бачив, але зможу надіслати відповідь лише завтра, ближче до 20:00, оскільки мій графік завантажено. Якщо все влаштовує, гроші на ту саму карту, що й минулого разу».
JK: «Мені дуже потрібно саме на сьогодні, можу доплатити за терміновість відповіді, тільки назви суму, це ж вигідно насамперед тобі».
GoodBoy: «Я від цього зовсім нічого не втрачаю, я написав вище свої умови і нічого змінювати не стану. Якщо не згоден, то так і напиши».
JK: «Я згоден, тоді ціна колишня, гроші перешлю зараз і попрошу завтра скинути все до 20:00».
Після розлючений Принц скидає гроші на карту, відправляє чек повідомленням і відкидає телефон убік.
– Ну і що ж мені накажеш з цим робити, як я відправлю сьогодні рішення викладачу, а ще й купа ДЗ. Ти мав рацію, ну про цю… про чергу.
– На завтра тільки алгебра та економіка, по решті пар ми писали контрольні, ти що забув?
– Ні, Кім, я пам’ятаю, але мені завтра після роздачі цих контрольних треба виправляти свої попередні оцінки з геометрії. Ти ж знаєш, алгебра і геометрія для мене гірша за смерть.
– Гаразд, давай напишемо конспект з економіки, який нам задали, а потім розберемо алгебру. Йтимемо шляхом найменшого опору, – запропонував Те.
Хлопці дістали зошити і почали писати конспект. На нього у студентів пішло дві години. Зараз годинник показував 19:50. Далі кожен із них дістав книжку та зошит з алгебри з рюкзака, так сьогодні й цей предмет був у розкладі. У кімнаті знову повисла тиша. Через 40 хвилин Те закрив зошит і книгу і запхав у рюкзак, на що Чон дуже здивувався, адже він лише на другому завданні. Тоді як цей міг вирішити 4?
– Що ж ти вирішив не всі завдання робити?
– Ну, чому ж не всі, я все зробив.
– І на помилки перевірив? – здивувався Чон.
– Ні, навіщо ж, я впевнений, що рішення вірні.
– У мене не зовсім виходить у другій, дай я твоє подивлюся.
– Ти хочеш не подивитися, ти хочеш списати. Застрягнеш на цьому матеріалі, а далі можна і не говорити. Може я краще поясню і завтра ти зможеш вирішувати подібні завдання біля дошки.
– Ну я згоден, тільки я складний учень, май на увазі, – посміхнувся Чон.
– Гаразд, показуй, де не виходить?
Під час роз’яснення останнього завдання, Кім відбив убік руку Чона, оскільки він мало не зробив помилки, однак той не надав цьому значення, а ось Кім почав переживати, адже він вдарив Чонгука, на його подив той ніяк не зреагував, а Кім завмер.
– Ну і чого завмер, ти ж неправильно сказав, хоч розтлумач.
Після цих слів студенти продовжили заняття.
Як тільки відповідь в останньому завданні була написана, Чон важко видихнув, подивившись на годинник, який показував 21:30.
– Можна я подивлюся твої завдання з факультативу, може разом розберемося, адже тобі їх треба скинути сьогодні, а GoodBoy скинеш відповіді, нехай він перевірить і якщо справді буде все правильно, він поверне гроші.
– Ну, по-перше, чого така впевненість, по-друге, я до тієї суми не прив’язаний. Навіть якщо буде вірно, я напишу, щоб гроші не повертав.
– Роби, як знаєш, тільки врахуй – це твоє рішення. Ну де твої нещасні завдання, з якими ти потоваришував на три, – по-доброму посміхнувшись, сказав Те.
Чонгук теж усміхнувся, на що Техьон знову здивувався, а той не надав значення. Те було приємно, що посмішка Гука знову адресована йому, він був не реально щасливий, але всіма силами не показував цього. Так, йому дуже подобався Чон, не дивлячись на те, що він хлопець, який був причиною його первісних знущань і він розумів, що цей день закінчиться і він знову перетвориться на «ніхто», на об’єкт глузування. Але зараз він вирішив, що краще подумає про це завтра, а що, «усі так роблять».
Чонгук показав завдання світловолосому з надією, що той зможе допомогти з рішенням хоч трохи.
– Але попереджаю, завдання складніше за ті, що ми зараз проходимо на парах.
– Ти казав, і я запам’ятав, можеш не нагадувати, пам’ять у мене гарна і з алгеброю теж моя дружба вища за трійку, – обидва студенти знову посміхнулися.
Техьон взяв завдання і уважно подивився, і вони справді складні для Чонгука, але не для нього.
– Ну, дивись, загалом, я розумію, як має виглядати рішення і можу постаратися і тобі пояснити, але повинен сказати нам до вивчення цієї теми ще далеко, це великий стрибок через матеріал, якого ти не знаєш. Тобто після моїх пояснень ти зможеш зрозуміти вирішення подібних завдань, але сенсу в цьому не буде, тому що якщо тобі дадуть трохи складніше завдання, то ти заплутаєшся зовсім. Моя тобі порада: скажи батькові, що ти зараз навчаєшся у коледжі, а репетитор дає тобі завдання, як в університеті, і це не допомагає тобі, а лише більше плутає. До речі, може з цієї причини у тебе 4 з алгебри, це стосується і геометрії.
– Тобто я мав рацію, завдання як в універі? – запитав Чон.
– Так, саме так.
– Тоді скажи, будь ласка, звідки ти знаєш, як це вирішувати?
– А… ну я… ну взагалі мені подобається цей предмет, а тому я самостійно пішов уперед, а книги з бібліотеки мені дуже допомогли, – дав відповідь Те.
– Якби я тебе не знав, то порівняв би з GoodBoy, він же точно як ти пояснює, але на відміну від тебе він не ізгой, вибач якщо образив.
– Образив, але мені не звикати, не вибачайся, не люблю фальш. Ми обидва знаємо свої позиції в коледжі: ти принц, а я ізгой, з цим нічого не поробиш. І якщо ти захоплюєшся GoodBoy – мені цього достатньо, хоч когось ти ставиш на рівні з собою, – закінчивши говорити, Техьон натягнуто посміхнувся.
– Я вважаю, що якщо тебе гарно одягнути й укласти волосся – ти будеш трохи симпатичнішим, – запропонував Чонгук, адже згадав про суперечку, в якій не планував програти.
– Судячи з того, що ти сказав, мені варто змінювати абсолютно все.
– А що, хіба ні? як ти помітив, зовнішність змінює ставлення людей до тебе. Хочеш, я можу допомогти тобі, Кім?
– І як довго ти збираєшся допомагати мені і для чого? Ти що ж у свої 16 у казки віриш?
– Мені було б цікаво побачити тебе гарним. І взагалі люди самі потягнуться до тебе, – Чонгук впритул підійшов до Техьона і взяв за підборіддя, – якщо ти зміниш свій зовнішній вигляд. І спершу треба зняти окуляри, змінивши їх лінзами, – хлопець провів рукою від підборіддя до вушок окулярів і акуратно їх зняв, – зараз я справді хочу тобі допомогти.
– Ні, Чон Чонгук, – хлопець трохи відійшов, – це так не працює. Їхня думка про мене була заздалегідь скопійована з певних людей і вже зацементувалася. Дивись, на мені зараз красиві речі і волосся укладене і саме зараз ти зняв окуляри, тобто я виглядаю так, як ти того хотів, але твоя думка про мене колишня, загалом я довів те, що ти не прав, – після сказаного, Кім підійшов, і взявши у Чона окуляри, знову їх надів, і взагалі давай закриємо цю тему. Подумай, що ти робитимеш з факультативами? – цим питанням Кім вирішив перенаправити розмову.
– Давай ти напишеш рішення, а я відправлю GoodBoy і якщо там все правильно, я відправлю насамкінець готове завдання цьому «не до викладачу», а потім порозмовляю з батьком щодо його звільнення. А виглядаєш ти сьогодні краще, ніж у решту днів.
– Угу, – відповів Те і взявся вирішувати завдання. Він не хотів коментувати думку Чона.
Згодом Те дав готові рішення завдань, Чон зробив фото і відправив GoodBoy.
JK: «Привіт ще раз. Будь ласка, подивися, чи це рішення правильне? Якщо ні, то я чекаю на твоє; якщо воно без помилок – це чудово. Гроші в жодному разі повертати не потрібно».
Заблокувавши телефон, Чонгук подивився на годинник, який показував 22:30.
– Знаєш, мені ось що цікаво, чому при своїх знаннях ти іноді відповідаєш на 4, виходить ти спеціально це робиш, хоча це не логічно.
– Ти маєш рацію, я дійсно іноді цілеспрямовано відповідаю на 4. Якщо всі зрозуміють, що я настільки знаю цей предмет, то мої одногрупники, включаючи й тебе, тільки й думатимуть, чим погрожувати, щоб безкоштовно отримати рішення.
– Я в жодному разі не планую так чинити. До речі, у тебе є Тві чи Інста, – поцікавився темноволосий, йому прийшла ідея: «Не погано зафрендитися з ним у соц. мережі та надсилати, у міру великої необхідності, як наприклад сьогодні, завдання».
– Що? – Те здивувався поставленому питанню.
«Навіщо це Чону?» – промайнуло в голові.
– А, я мав на увазі Твіттер чи Інстаграм. Дивно, що не зрозумів.
– У мене тільки 2 друга, то навіщо мені ці соц. мережі?
– Ну, хоч би для того, щоб знайти друзів там.
– Мені цього не потрібно. І жити в інтернеті заради нових друзів, явно не межа моїх бажань, я сподіваюся, що зміг пояснити свою позицію, – швидко промовив Те, йому кортіло закінчити цю розмову, він точно не мав наміру розкривати себе.
– Зараз уже пізно, але мені спати зовсім не хочеться, може фільм подивимося? – різко запитав Гук, щоб перевести тему, яку сам же й почав.
– Добре, тільки не жахи.
– Мені Хосок якось днями радив подивитися один фільм, там наче бойовик, фентезі. Я зараз збігаю за фісташками.
Те кивнув в знак згоди.
Через пару хвилин темноволосий повернувся з тарілкою повною фісташок та колою. Хлопці увімкнули фільм. Сюжет настільки сподобався, що студенти повністю розслабилися та дивилися його як найкращі друзі. Після перегляду обидва були задоволені. Чонгук вимкнув ноут і запалив нічник.
– Дивись, спатимеш у цій кімнаті, на цьому ліжку поряд зі мною. Не роби шокуючий погляд, я вже казав, що в будинку не терплять сторонніх, і я не можу залишити тебе одного. Варіант спати на підлозі не розглядається.
– Мені ніяково, – Техьон опустив голову.
– Зроби простіше обличчя, ми обидва хлопці і спатимемо не разом, а поруч, що тебе може бентежити?
– Ну, ти маєш рацію і тим більше одна ніч.
Після Чонгук дістав ще ковдру для Техьона, також вимкнув нічник, і студенти заснули.
Вранці хлопці майже не розмовляли, вони по черзі сходили в душ, одягли форму, загалом привели себе в порядок і, взявши сумки, спустилися вниз. Те відразу попрямував на вихід, але Чон його загальмував
– Ти куди так біжиш, нас підвезуть, ми не спізнимося, тож можна поснідати, тим паче все вже готове. Чонгук розвернувся і пішов на кухню, а слідом за ним Техьон.
Сніданок не по дорозі, а вдома (нехай в чужому) – це щось нове для нього.
Додати до улюблених