Людиною

– Ти ідіот! Ти маєш все! Тебе визнав Дазай, ти не мусиш доводити іншим, чого ти вартий кожен божий день! Ти не думаєш перед сном, який же ти нікчемний і нікому не потрібний! Я ненавиджу тебе!
Він не хотів цього казати, ділитися цим. Це було видно по його зціплених зубах, які виглядали з-під мертвотно-блідих губ і дивного, розпачливого виразу, який з’явився на коротку мить і одразу ж зник з лиця Акутагави, щойно він зрозумів, перед КИМ він це щойно розказував. На якісь миті він забув, що перед ним – тигр, Ацуші Накаджима з Озброєного Детективного Агентства, який отримав визнання Дазай-сана за декілька місяців,тоді як його колишній учень добивався цього роками. На мить він втратив свій образ холодного і нервового мафіозі і відкрився йому. “Ти втрачаєш свою силу, Рюноске, – гнівно подумав брюнет, – Переставай тріпатися і докінчи його!”
Рюноске відступив на декілька кроків від хлопця – тигра і поправив прядку волосся. Елегантно, немовби граф з якогось роману і невимушено, ніби вони не на полі битви. Мимоволі Ацуші задивився на це, милуючись і водночас боячись Акутагаву, і було ясно, як п’ять пальців, що той це помітив.
– Расемон!
Чорний, немовби душа Акутагави, демон вирвався з плаща Рюноске. Він був швидким, надзвичайно швидким. Але Ацуші швидшим.
Перетворившись в тигра, Ацуші акуратно, кінчиками кігтів, здирає з Акутагави його чорнильний плащ і відкидає в далекий кут кімнати. Расемон більше не прийде на допомогу. Акутагава повністю беззбройний. Зараз він в одній мереживній сорочці, яка не зможе протистояти тигру Ацуші. Якби ще не було бою перед цим, якби Аку мав достатньо сил… Але зараз він надзвичайно виснажений. Це кінець.
Акутагава хрипло промовив:
– Слабкі помирають, залишаючи місце сильним. Ти ж знаєш про це, чи не так,тигре? Давай, прикінчи мене!
Тигр моргнув, немовби погоджувався з вище сказаним. “Ацуші, Ацуші, невже Дазай навчив тебе вбивати теж?”
Масивна тигрина лапа опустилася на голову Акутагави, випустивши кігті. Той рефлекторно смикнувся, очікуючи удару, але тут же знову постав холодним і безжалісним. Він помре з гідністю, хлопчику-тигре, хай як тобі цього не хочеться.
– Що за?!
Натомість Аку відчув, що щось шалено обхопило його за ребра, тиснучи, заважаючи дихати. Якусь секунду він був впевнений у тому, що тигр взяв собі за ціль його задушити. А тоді обернувся.
Ацуші Накаджима не хотів його задушити. Він його… обіймав.
– Тигр, якого біса?! – вирвалося в Акутагави від погляду на цілком спокійне лице детектива, який навіть не збирався його відпускати.
Ацуші почервонів. “Мило”, – промайнуло в голові Акутагави.
– Я… Я под-думав, що тоб-бі не будуть зайвими об-бійми, зв-важаючи на те, що т-ти казав.
– Он як..
“Так, вони точно не будуть зайвими, хлопче – тигре. Тільки якщо я це визнаю, все піде в сраку”
Ацуші сильніше притиснувся до Рюноске, охопив однією рукою голову Акутагави, а іншою – його стан. Пригладив чорне, аж вугільне волосся.
– Яке воно в тебе м’яке, – здивовано шепнув Ацуші, – Як в кота. Мені подобається.
Акутагава надсадно вдихнув повітря. Тілом прокотився приємний щем. Серце немовби зробило кульбіт.
” Ну хай і котиться все туди”
Акутагава повільно обійняв його теж. Руки були немовби з дерева, абсолютно не слухали його, лише заважали. Мимоволі помітив, наскільки детектив худий і тепер обіймав його так, ніби він – це дорогоцінна кришталева ваза, яка від будь-якого зайвого дотику може розбитися. “Нічого, Гін і не таких відгодовувала”
Рюноске обхопив руками cтан тигра. Ацуші довірливо примостив свою голову в нього на плече (здавалося, ще секунда, і він замурчить, ніби велике кошеня) і Акутагава відчув ледь чутні мурашки, які табунцем пробігли по його шкірі.
– Ти пахнеш молоком і ромашками, – ледь чутно прошепотів Рюноске. Ацуші засміявся.
– А ти старими книгами і кров’ю, – сонно-сонно прожеботів Ацуші і остаточно вирубився в свого найлютішого ворога на плечі.
Та чи ворога?…
* * * *
– Ей, тигр. Вставай.
Акутагава обережно поштурхав сплячого Ацуші. Тигр спав на плащі, якого йому постелив Аку. Він міг би спокійно залишити його тут, забрати плащ і піти собі геть. Але чомусь не зміг. Та і не хотів, якщо бути чесним. Так і просидів пів ночі, вдивляючись в чисте і наївне лице Ацуші і відганяючи від нього кошмари. Поправляв його нерівно підстрижену гривку і дивувався, чому ще не вбив його. А коли північ вже минула, акуратно приліг біля нього – просто щоб хоч трохи поспати. Через сон на Ацуші немовби щось найшло і він, довго шукаючи, знайшов руку Рюноске і міцно її стиснув, ніби кажучи:” Залишся тут. Залишся зі мною”. Проти волі самого Акутагави, це неабияк ввігнало його в багрянець.
“Що з тобою?! Ким ти стаєш, Акутагава Рюноске?! ” пролунав в його голові строгий голос Дазая Осаму.
– Людиною. Я стаю людиною.
Ацуші нарешті прокинувся.

Додати до улюблених