А тепер коротка коротка підбірка фактів про деякі імена:
-Галя в народних піснях – не Галина, а Ганна. Ім’я Галина широко почало використовуватися лише в першій половині 20 століття.
-Форма Анна в українській мові існувала паралельно з Ганною. Українська мова зберегла давню традицію недопущення (є винятки) початкової «А» в словах, тим самим наблизившись до оригінального єврейського звучання (Хана). Проте «Анна» зазвичай писали в метричних книгах, а в народі кликали Ганнусею, Гандзею або тою ж Галею. В західних регіонах навпаки – варіант Анна (Ганна теж була) був більш поширеним десь аж до 1950-х років, доки радянська влада не змусила писати тільки Ганна (з ціллю уніфікації).
-Олеся і Леся – спершу це були форми Олександри, Ольги, Олени і Лариси. З’явилися ці скорочення вочевидь під впливом ВКЛ і Речі Посполитої. В 20 столітті стали і окремими варіантами.
-Не всі імена, котрі звучать по-слов’янськи, є дійсно древніми. Такі начебто типово слов’янські імена як Сніжана, Лада, Руслана і Світлана вочевидь з’явилися лише на початку 19 століття на хвилях романтизму та захопленням всім давнім і забутим. Слов’янське ім’я Злата (і всі похідні) найімовірніше з’явилося наприкінці Середньовіччя в якості перекладу єврейського імені Голда.
-Цікава ситуація з іменами Віра, Надія та Любов. Ці імена вважаються християнськими, але чому їх переклали? Чому їхню матір Софію не переклали як Мудрість? Чому інші імена не перекладали?
-Ім’я Орися може вживатися як еквівалент Оришки – автентичної зменшувальної форми Ірини. А може і бути самостійним, може бути короткою формою від імен Ореста та Орислава. Так само Ярко – це може бути і Ярема, і Ярослав, і Яромир.
Отже, називаючи героя, котрий живе в реальному минулому, не можна легковажно ставитися до імен. Обов’язково дивися на час та місце дії, багатство варіантів та скорочених форм дозволяє експериментувати. Використовуй сайти-помічники і все в тебе вийде).
Додати до улюблених