Вогнище заспокійливо тріскоче, випльовуючи шмат іскор-вогників, що хутко починають бігти вверх до синього неба. До зірок, до дядечка Місяця, що доброзичливо вказує шлях заблукавшим мандрівникам.
Далеко від гучних міст, що ніколи не засинають, ночі завжди холодніші.
Далеко від міст в повітрі відчувається свобода, а сяючі зорі надають упевненості в своїх силах. Неначе промовляють до тебе: “Ти все зможеш”.
“Давай, дістань до нас”
“Це не так вже й складно”
Зоряна магія розсипається на малесенькі крихітки, що ховаються на небі, коли сонце підіймається з ліжка, щоб зігріти новий день.
Але зараз у двох мандрівників ще є декілька годин для див, справжньої магії, коли два серця б’ються вунісон.
“Завтра вони стануть зоряним пилом”
Вільям щільніше притуляється до Голмса, повільно зігріваючись в міцних обіймах.
У них є всього чотири години на відпочинок, а потім їм прийдеться їхати далі до наступного королівства. Туди, де все почалося. Де кривавим полум’ям був знищений минулий король та домівка молодшого принца.
Йому неймовірно пощастило, що він залишився живим.
Вільям бере Шерлока за руку, переплітає пальці. Думає, що, повернись принц всього на п’ятнадцять хвилин раніше, вони б не грілися тут так.
Вони б не відчули вітер свободи, запрошуючі до себе зорі, лагідну посмішку Місяця.
— Я з тобою, Ліаме.
— Ми переможемо, Шерлі.
Хмара ховає поцілунок, що сповнений любові, від місячного сяйва. Зорі з заздрістю дивляться на їхню любов.
***
Голмсу здавалося, що вогонь був усюди. Горів королівський палац, полум’я фарбувало ніжне блакитне небо в жовто-гарячий.
Він задихався, бо страх перешкоджав потраплянню повітря в легені. Йому ніколи не було так страшно. Настільки страшно, що він не міг контролювати себе. Принц не чув криків, не чув нічого, окрім вітру та биття серця в вухах. Здавалося, що весь світ завмер в неможливості осягнути, що така трагедія могла статися.
Вся його сутність кричала, благала втекти звідси, втекти від загрози та безжалісного вогню.
Шерлок навіть не встиг подумати, як його тіло почало рухатися само.
Він біг так довго, що ліс біля королівського двору, куди він часто приходив сховатися від нудної рутини, змінився безкрайнім полем. Сильний вітер неначе намагався збити з ніг, повалити на холодну землю.
Навіть звідси він бачив чорний дим пожежі. Сердце скажено билося, його починало нудити від цього виду.
“Що робити далі…?”
Ця мить, сповнена відчаю та страху, запам’яталася йому назавжди.
***
Виснажені коні неохоче йдуть скрізь темний ліс. Двоє мандрівників, що виснажені не менш, продовжують напружено прислухатися до нічних звуків. Їх можуть схопити в будь-яку мить, бо Шерлок, як завжди, обрав найбільш ризиковий план. Ризиковий, але й самий виграшний, бо, поки сонце ще не піднялося, у них є шанс підібратися найближче до палацу. Вночі в лісі вони стають найменш помітними.
Іноді Голмсу здається, що він загинув у тій пожежі разом зі своєю сім’єю. А зараз він привидом ходить по землі, шукаючи спокою та миті, коли камінь провини перестане давити на плечі.
Але це відчуття одразу зникає, коли Вільям бере його за руку, дивиться на Шерлока ніби він його сонце, місяць й зорі разом. Ніби він для нього цілий світ, бо сам Ліам для Шерлоку вже ним став.
Наступною миттю, яку Голмс запам’ятає на все життя стала їх зустріч. Коли очі кольору грозового неба зустріли погляд багряних.
***
Ненависть до цього світу була в його венах замість крові. Мов отрута вбивала його, душила своїм безсиллям, неспроможністю зробити хоть щось.
Що може зробити дитина щоб змінити світ?
Вільям пам’ятає як горів королівський палац. Як кричали в відчаї люди, бо підсвідомо розуміли, що далі буде тільки гірше.
Вільям пам’ятає як було неймовірно холодно, настільки, що він ледь відчував пальці ніг. Як було страшно, але він все одно намагався заспокоїти Льюїса, зігріти молодшого.
Потім їм пощастило.
В нього з’явився шанс змінити світ, повернути справедливість в це місце.
І зараз, заходячи з Шерлоком в палац, він знає, що у них все вийде. Зорі обіцяли їм, що вони досягнуть своєї цілі.
Бо корона повинна належати справжньому королю.
Додати до улюблених