- Руда ходила по снігу, намагаючись найти когось очима. На жаль, це не дуже вдавалось, так як очі були забиті снігом, що падав з небес. Дівчину звати Андайн, вона пішла в Сноудін, щоб зустрітися з однією людиною, що вислав їй її учитель Азгор.
Руда була вдягнена не дуже зібраною, лише біле пальто, штани, що були прям на ліжку і червоний шарф з шапкою, що вона знайшла, коли виходила. Здавалося, що ще чуть чуть і те що було на голові злетить від доволі пишного волосся Андайн, але ні. Трималася шапка сильно.
Андайн не дуже подобався Сноудін, також як і Хотленд, так як температура тут просто неймовірно неприємна. Ніс був вже повністю червоний від такого.
Нарешті, вона дійшла до місця зустрічі. Кафе-бар “У Грілбі”. Теплота огорнула Андайн, що та майже не впала. Ще трішки подивившись на столики, руда знайшла тих з ким вона мала зустрітись. Азгор розмовляв з короткою, худою блондинкою з розпатланим волоссям. Чорне пальто з поясом і такого же кольору чоботи. Вона поправила свої окуляри, і незнайомка знайшла поглядом Андайн. Блондинка почервоніла і знов повернулася до Азгора, що нарешті також помітив дівчину і приємно посміхнувся.
– Привіт, Андайн – м’яко сказав він, поклавши руки на стіл. Андайн підійшла і сіла за сусідній стілець. Здається, блондинка все ще намагалася не дивитись їй в очі – Ох, я хотів би тебе познайомити з доктор Альфіс. Вона хотіла собі трохи охорони, ти ж впораєшся з роботою?
– Так звичайно, але якого хріна ти мене покликав в Сноудін, так ще й в похолодання? – сказала Андайн зхрестивши руки. Здається, вона була не дуже радісна від такого походу.
– Ой чого ти так! Треба ж якось протруситись – Азгор хотів ще якось підтримати настрій Андайн, але не міг більше нічого зробити.
– Так… Тебе Альфіс звати? – Андайн звернулася до блондинки, вона лише більше зашарілася і невпевнено видала:
– Т-так. Мої проекти д-доволі часто вкрадалися і-і ч-через це я захотіла більшу охорону щоб це не ставалос- -Альфіс перервала свій говор, як тільки помітила пильний погляд Андайн на собі, і знову відвернулася.
– Андайн твоя дивна звичка дивитися прямо в очі, напевно буде заважати під час роботи з доктором хохо!
Ще декілька секунд мовчання і офіціант підійшов до їхнього столику.
– Ох! Так це містер Пухнастик з двома королівськими прислугами? – сказав коротенький хлопець зі світлим, коротким і прямии волоссям та маленькою борідкою. Він мав утомленый погляд і посмішку на пів лиця
– Санс? Не знала, що ти знайшов роботу – сказала Андайн поклавши свою голову на руки.
– Агап, Папс заставив. В будь якому випадку ось ваш заказ – Санс поставив на стіл дві чашки кави і одну плитку чорного шоколаду. Здається, для Андайн.
– Д-дякую! – Альфіс трохи тряслась, добре що кофе не розхлюпалось. Андайн в той час просто відривала чорний шоколад і їла дивлячись на своїх співбесідників…
Додати до улюблених