Будинок пустує вже третій день.
Не чути в будинку вже більш пісень.
Ні криків дитячих, ні кличів собачих,
Лиш тиша дзвенить поміж стін кожен день.
Як тихо занадто стає у кімнатах,
Вибухають ракети, літають снаряди.
“Гради” вкривають жилі всі райони
Нема більш людей там, не буде ще довго.
Люди втікають, хто в бункер, хто з міста.
Вулицями тим часом, ходять фаши¢ти.
Ходять-бродять без цілі весь день.
Думали стрітять їх наче людей,
Натомість стрічають їх гірше тварин,
“Ідіть звідси геть!” кричать їм у слід.
Немає поваги в людей до рабів,
Рабів що скорилися знову йому,
Хуй£у що схотів відновити союз.
Коктейлями Молотова їх проганяли,
Танки не раз у них викрадали,
Палили, гнобили, соромили й били,
Та ті мо¢калі так і не відступили.
“Приказ у них був” “Прийшли на ученїя”,
Повторюють всі як один полонені,
А вбиті вже більш і не заговорять,
Горять в крем@торіях, дуже їм добре.
Економіка р@шки проб’є скоро дно.
За 2 долари виручать плюс-мінус мільйон.
Половина брендів “пішли” із ро¢ії,
Де будуть втілювати мо¢калі свої мрії?
Тепер ро¢іяни – не виїзні,
Що ж робити їм в вихідні?
Курортами стануть городи і дачі.
Ну шо ро¢іяни, “желаю удачі!”
Додати до улюблених