Екстра . День усіх святих.

1  листопада. День  усіх святих .

*Примітка автора:Слова написані жирним шрифтом , означає що герої спілкуються іспанською.*

—Ось і настав день усіх святих—промовила сама до себе Лілі.

Це значить потрібно знайти в Гогвартьсі місце для вівтаря.Але де? У кімнаті? Не вихід, бо почнуть розпитувати.А я не хочу щоб мені задавали зайвих питань….

Тоді де?

—Аааа…—простогнала Лілі—Як складно коли ти не вдома—сумно промовила вона.

—Привіт!—неначе чорт із нізвідки вистрибнув Рон.

—Dios(бог)(Боже)!—крикнула з переляку Лілі—Ти як тут?

— Я поряд проходив.І дивлюсь, що ти стоїш і собі під носа щось бурмочиш—відповів Рон—Щось сталося?

—No(Ні)—відповіла Лілі.

—Точно?—не заспокоювався Рон.—Бо вигляд маєш збентежений—на його обличчі було видно тривогу.

Він хвилювався .Це гріло душу.Але не можна розповідати Рону про свято .Бо цей точно почне розпитувати.

—Доречі , а де Гаррі?—спитала Лілі , щоб перевести тему.—Чого ти один?

—Гаррі разом з Герміоною роблять домашнє завдання .Ну точніше , Герміона допомагає Гаррі робити його ,бо той знову не встиг із-за квідичу.—відповів Рон.— А я своє закінчив  хвилин за  тридцять   тому . А ти своє зробила?—поцікавився Рон.

—Зрозуміло. Я також своє вже зробила тому теж відпочиваю,—відповіла йому Лілі.

— То може прогуляємося разом?—запитав Рон.

—Е-е-е …Але…Вибач , але ні,—відповіла Лілі—В мене є плани.

—Плани? А які , якщо не секрет?—знову запитав Рон.

Лілі була здивована тим що Рон до неї чепляється .Було сказано ,що є плани , значить є. Але той  не вгамовувся.

По його обличчю було, видно що йому дуже цікаво, а Лілі потрібно було цю цікавість пребрати.

—Я збираюся  йти до бібліотеки , щоб підготуватися до наступних уроків,—сказала Лілі.

—А-а-а…Ясно…Тоді  добре.—відповів хлопець, як тільки почув про бібліотеку.

Після цього він розвернувся та пішов геть.

Проблема дівчини була вирішена.Залишилося лише з’ясувати ,як святкувати День усіх святих.

Тим часом в гостинній Грифіндору  сиділи Гаррі і Герміона.Туди повернувся також Рон.

— Привіт.Ви досі сидите?—спитав він.

—Так,—відповів Гаррі—Але ми вже майже закінчили .

—Ясно,—сказав Рон.—Доречі ,я бачив Лілі.

—І що?—запитала Герміона—Ми спілкуємося і бачимося з нею кожен день.

— Так,але вона була якась збентежена—розповів Рон.

—Збентежена?—запитав Гаррі.—Чим?

—Не знаю.—відповів Рон.—Але сказала що в неї є якісь плани.

—Плани?—знову запитав Гаррі.—Які?

—Не знаю!Я ж сказав,—відповів Рон.—Я не знаю.

—Гаррі,—покликала його Герміона —Ти не забув про домашнє завдання?—запитала вона.

—Точно…—відповів Гаррі.—Ну добре , потім з цим розберемося.

По завершенню дня ,Лілі ще більше хвилювалася .

—Незабаром вже треба буде  святкувати ,а  я ще не знайшла місце для вівтаря.—нервувала Лілі.—Що робити?Що робити?

—Лілі!—покликав її Гаррі.— Що ти робиш?

Але їй не хотілося відповідати, бо йому не обов’язково це знати .Та все ж таки відповіла:

—Книгу читала та замислилась.Lo lamento(Мені шкода)—відповіла йому Лілі.І це була не зовсім  правда.Вона дійсно тримала в руках книгу. Це збірник іспанських народних казок, який вона привезла з собою до школи.

—А що за книга?—поцікавився Гаррі.

—Збірник народних казок Іспанії,—пояснила Лілі.

—Зрозуміло.А замислилась про що?—знову запитав Гаррі.

—Ні про що,—відповіла Лілі.

Їй не хотілося розказувати про своїх батьків.Вони загинули ще 1981 в жовтні.Самій Лілі тоді було тільки два роки . І вона не хоче про це казати.Не тому що соромиться.Ні.Їй не хочеться розказувати із-за того, що це може спричинити більше шкоди ніж добра.Адже тоді прийдеться розказати страшну правду про себе.Тільки не  зараз!

Лілі ще не знає, що сьогодні їй все-таки прийдеться розповісти про своїх батьків.

Із-за чого її друзі дізнаються частинку правди про неї.

***

Що ж, місце прийшлось обирати наспіх.Так  само наспіх робити вівтар.

Він вийшов не великим та гарним як , буває зазвичай . Використали ті  матеріали,які були на руках . Вівтар був у вигляді  маленьких тумб , які були поставлені один на одну  та  прижаті до стіни замку.Прикрашений  помаранчевими чорнобривцями. На них стояли рамки з фото її батьків та всієї родини .Також там стояли тарілки з невеликою кількістю їжі , яка була принесена після вечері.

А поряд була зроблена стежка зі  свічок.На ній вони вчилися літати на мітлах.

Сама дівчинка була одягнена в чорну гольф поверх ,якого був красувався темний , синього  кольору светер .Снизу на ній були вдягнені чорні джинси які виділялися високою посадкою. Її обличчя було розмальоване , як черепа.Голова прекрашена  помаранчевими чорнобривцями.

—Ну що, я почну?—спитала швидше ріторично , ніж по-справжньому , Лілі у начебто живих  зображень на фото.І ,взявши в руки принесену з собою гітару,почала співати:

Ти знову тихо говориш(hablas bajito otra vez)

З небом навколо мене(Con el cielo a mi alrededor)

Я обійму тебе через вікно(Te abrazaré por la ventana)

З променем…(Con una viga…)

Не забувайте, ( No lo olvide,)

Бо поки мене пам’ятаєш,(Porque mientras me recuerdes)

Щоранку я оживаю!.. ( Cada mañana cobro vida!..)

 Тільки не одягай пелену на очі!..(Simplemente no uses un velo sobre tus ojos!…)

Я не забуду твої руки(No olvidaré tus manos)

Що мене так гріли!(Que me calentaron tanto!)

Не забувайте наші серця(No olvides nuestros corazones)

Які завжди горіли!(¡Que siempre estaban ardiendo!)

Не забуду твої крила,(No olvidaré tus alas)

Це було покрито!(Estaba cubierto!)

Я б обняв(yo abrazaria)

Бо, мабуть, захворів…(Porque, al parecer, se enfermó…)

Рідних нот не забуду.(No olvidaré las notas nativas.)

Твій голос!(Tu voz!)

Я знову пофарбую його в білий колір(lo volveré a pintar de blanco)

Бо ,хоч чорна смуга(Porque, aunque raya negra)

На іншому полюсі,я тебе люблю(En el otro polo,te amo)

Бо ти не такий як інші!(Porque no eres como los demás!)

Коли вона завершила співати , почала дивитися на фото перед собою.

На нижній полиці стояло фото чоловіка  та жінки.Та була нижче на голову від  чоловіка.Обидва мали чорне волосся та чорні очі.Чоловіче волосся було довжиною по плечі, а жінки –  довжиною приблизно до поясу. Чоловік був вдягнений в класичний костюм-трійку чорного кольору,а жінка одягнена в чорну сукню з рукавами в три-чверті та v-образним вирізом .

На другій полиці, що була зверху стояли два окремих фото . На одному із них  був зображений  хлопець з таким же чорним волоссям і чорними очима , як  у людей на попередньому фото.Його волосся було кротким.Вдягнений він був у білу рубашку та чорний желет.А чоловік на другому фото був похилого віку.На його короткому чорному волоссі виднілася сивина.І він також був вдягнений у чорний костюм-трійку.

І ось на самій вищій полиці стояла одна фотографія.На ній була зображенна жінка похилого віку .Її чорне волосся було зібране .Вона була вдягнена в чорну сукню з високим коміром, поверх якоого мантія  з чорного пір’я.

Коли Лілі на них дивилася, вона сумно зітхнула.Її погляд був повен смутку,поки її не покликали.

—Лілі! Гарна пісня!Ти дуже добре співаєш та граєш на гитарі.—крикнув їй Гаррі.

—І вінок з гримом дуже гарний, —додав Рон

Лілі здригнулася від здивування.А коли повернула голову на звук , то  злякалася.

—Що ви тут робите?!—крикнула на них Лілі.—Вас не повинно тут бути!

—Але ми тут є,—відповіла Герміона

—Тому,  чи можеш ти пояснити,  що тут відбувається ?—запитав Гаррі.

—Día de Todos los Santos(День усіх святих)—пояснила Лілі.

—Що?Ти можеш пояснити на англійському?—попросив Рон

—Арг…Я маю на увазі День усіх святих,—знову пояснила Лілі.

—День усіх святих?—знову запитав Гаррі.—Це що?

—Це свято на честь померлих родичів та друзів в Іспанії,—пояснила знову Лілі.

—Вау! І що, воно святкується сьогодні?—знову запитав Рон

—Si(Так)—відповіла Лілі

—То тоді ти теж сирота?—спитав Гаррі

—Si(Так),—відповіла Лілі

—І як вони загинули?—поцікавилася Герміона

—Їх вбили Пожирачі смерті в 1981 році , —сказала Лілі.

На її обличчі  була байдужість . Але в її очах був сум.Було видно , що їй боляче говорити про це.

—Нам дуже шкода,—сказав за всіх трьох Гаррі.

—Дякую за співчуття,— відповіла  Лілі .

—Тоді  може давайте відсвяткуємо ?—намагався розрядити ситуацію Рон.

—Що?—здивовано спитала Лілі.

—Давайте  відсвяткуємо день усіх святих всі разом!—ще раз сказав Рон

—Ти пропонуєш разом святкувати сьогодні?— перепитала Лілі.

—Si(Так).Тьфу! Тобто , так!Саме це я і пропоную!—сказав Рон.

— Якщо ви дійсно хочете…то давайте,—погодилася Лілі.

— Звісно хочемо!—сказала Герміона

— Що ж, якщо ви згодні  то прошу за стіл,—   покликала  їх Лілі.

Мабуть це був один із найкращих днів усіх святих, який Лілі тільки святкувала за всі свої тринадцять років.

Примітка автора:Я знаю що ,це свято вже пройшло . Але  не могла не написати про цю подію  .Тому ось тримайте) Пісня взята із мультфільму “Таємниця Коко”.Назва:”Не забувай” .

Додати до улюблених