Ранок, всю кімнату освітило сонце. Біле простирадло зарухалось це дівчина намагалася закритись від променів сонця які хотіли її розбудити. Дівчина змирилася і сіла на ліжко вона виглядала соною та її волосся було розпатлане. Віка пішла прийняла душ щоб кінцево прокинутись, потім вона одягла її форму та вклала своє волосся. Потім вона відправилась допомогати іншим покоївкам. Сьогодні повинен приїхати якийсь гість та поговорити з королем про щось, Вікторії його приставили як Жак Густав Віконт він був якимось бандюгой чи щось таке дівчина не хотіла дуже розбиратися. Вона робила все що було написано і намагалась викладатися на повну. Вікторія мила підлогу в прихожій залі, а Бетсі прибирала пил з каміну і меблів. В зал зайшли Король та королева дівчина цього не зразу помітила, вона подивилась на Бетсі яка зробила поклін Віка повторила. Після цього дівчина підійняла очі і її погляд потрапив на хлопця високого зросту одягнутий дуже елегантно і охайно, його волосся було типу стилю мод попільно-перламутрового кольру. Очі цього хлопця були блакитними і було відчуття нібито він дивився дівчині і душу. На його обличчі з’явилася ніжна усмішка. Коли їхні погляди зустрічаються по тілу Вікторії пройшов приємний струм і в животі нібито почали літати метелики, відчуття було до нудоти приємним. Король і королева пройшли вперед, хлопець зупинився біля дівчини і заговорив.
– Ви випадково не русалка чи лісова фея?
Його голос був ніжним і приємним що це приймало до кісток, тремтіння пройшлося по тілу дівчини.
– На жаль чи на щастя, ні.
Її голос трохи тремтів. Він посміхнувся трошки більше.
– Просто ти дуже схожа на них, ти здається чарівна дівчина.
На щоках Віки з’явилося легеньке почервоніння.
– Зустрінемося трошки пізніше мені потрібно йти, міс.
Хлопець пішов його аромат закручував голову, вона ще досі стояла в ступорі.
– Хей, всесвіт викликає Віку повернутись на землю.
Це була Бетсі, вона трохи сміялась з цього.
– Ох так, точно.
Дівчина продовжила працювати. Пройшла більша половина дня, Вікторія дізналась від Бетсі як звати прица його ім’я було Августо. Пролунали дзвони це знак що хтось прибув до замку, дворецький Крег відкрив двері та впустив гостя. Це був той самий високий чоловік який майже не збив Віку його каретою. Він пройшовся по залі дуже впевнено йдучи до Короля, він подивився на Віку і закотив очі. Він зайшов в до короля і двері за ним закрились. І цей чоловік був тим самим Густавом. Віку послали в конюшню подоглядати за конями. Дівчина дала коням їжу, воду та розчесувала одного з коней. З дверей почувся свист, вона повернула щоб подивитись хто це. Це був Густав, він стояв обпершись на дверну раму при вході в конюшню.
– Не думав що такий злидень як ти може працювати навіть тут, ти ні на що не заслуговуєш.
– І це мені буде казати бандит як ти?
– Король сказав що в цей раз мене не вб’є.
На його обличчі з’явилась дражнлива посмішка.
– Але якщо це буде ще раз то тебе чекає страта.
Він роздратовано зітхнув і хотів щось сказати в відповідь але його зупинила рука на його плечі. Це був Августо він дивився з під лоба на Густава.
– Тобі король все сказав, ти вільний сер Густав.
– Я перед тим як піти хотів поговорити з моєю подругою і сказати що вона жалюгідна.
– Не смій говорити так з моїми слугами, геть звідси!
В його голосі відчулась сильна лють і на плечі Густава рука сильно зжалась. Густав відкинув руку Августо і пішов геть.
– Він тебе не трогав? Любить же він діставати людей.
– Я в порядку.
Коли вона дивилась на нього в її грудях серце билось шалено. Він підійшов до неї.
– Я так зрозумів що ви знайомі.
– Ох це незграбна ситуації, я не побачила його карету і він на мене майже не наїхав.
– Потрібно бути уважнішою.
Августо поклав його руку їй на щоку вона була досить ніжною під шкірою дівчиною, від його дотику пройшовся струм по тілу Віки. Його великий палець почав акуратно пестити її щоку він нахилився над її обличчям так що вона відчула тепле дихання на її обличчі. Вона почервоніла, Віка задивилась в його прекрасні очі їхні обличчя побачили повільно рухатись одне до одного.
– Принце ви де! Вас кличе король та королева для вечері!
Це був Клоп охоронець, Августо відсунувся від неї і прошептав.
– Побачимось пізніше.
Він пішов в замок.
Додати до улюблених