тихо приходить смерть, губи знаходять ціль.
кучері — темний мед — м’яко лежать в руці.
каже мені: «Ахілл», каже, що вже пора.
золото гострих стріл, золото смертних ран —
все обернулось в пил. всяка любов — зола.
смерть мені каже: «пий правду зі смаком зла.
ти ж бо його згубив, ти ж бо послав на бій.
слава свої герби в ноги кладе — тобі».
слава мені чужа, золото, терпкість вин.
«в серце встроми ножа, тільки б воскреснув — він.
очі його — табак, сміх гомінкий, мов смерч…»
«ні, не буває так», — ніжно шепоче смерть.
«все забирай і всіх, тільки верни його!»
смерті холодний сміх палиться, як вогонь:
«я вже забрала все, ти вже усе віддав».
Стікс у пітьму несе — темна, густа вода.
кіптяву смертних війн тягне на дно ріка.
там вже чекає — він. дім — у його руках.
тіло його — мов дим, губи тепер — німі.
смерть мені каже: «йди», кроки тремтять в пітьмі.
вічність блискоче, мов гострий отруйний ніж.
«Ахілле, моя любов, — каже Патрокл, — ріж».
10-11.07.2022
Додати до улюблених