Літо після випуску було сумбурним. Переїзд до Каліфорнії. Вітальні і водночас прощальні вечірки з Тейлор та Анікою. Спільні вечері з батьками. Багато сліз і емоцій від щастя. Мама була здивована нашим рішенням з Конрадом, але не сперечалась. Мені чомусь здавалось, що вона завжди уявляла нас разом, тому тепер була лише щаслива від мого вибору. На прощання вона повела мене по магазинах і придбала мені у подарунок багато сексуальної спідньої білизни, чому я дуже здивувалась. На мої питання, що з нею трапилась і де моя мама, вона лише загадкового посміхалась, чим нагадала мені Сюзанну.
Тейлор змирилась з тим, що я обрала Конрада. Аніка просто була щиро рада за мене, як сказала Тейлор, це тільки тому що не вона вислуховувала роками моє скиглення щодо нього. Ми втрьох багато плакали, оскільки, хоч і спілкувались багато впродовж минулого року, але вперше побачились вже перед самим випускним і тепер ми знову розлучаємось. Все таки відстань тяжке випробування, і наша дружба його пройшла.
Але, найбільшим своїм досягненням за літо я вважала те, що змогла помирити Джеремаю і Конрада. Оскільки Конрад працював, то після мого випускного йому довелось повертатись до Каліфорнії, але він ще кілька разів приїздив до мене, щоб допомогти з переїздом. В один з таких днів, я запросила на вечерю Джеремаю і їм обом не було куди сховатись. Примирення було важким, оскільки вони обидва мали один до одного претензії і тримали в собі багато образ, які того вечора висказали. Але, я була дуже рада, коли побачила, як вони сидять на ганку, кожен з пляшкою пива і над чимось регочуть після скандалу. Саме такими я їх і пам’ятала разом. Сподіваюсь, що Сюзанна також їх бачить, щасливих разом.
Я ніколи не уявляла, як це, жити з хлопцем. Так, я ледь не оселилась з Джеремаєю, але це було зовсім інше. Жити з Конрадом було водночас і дивно, і неймовірно. Перший місяць, я все не могла звикнути до Конрада поряд, коли прокидалась зранку. Я не вірила своїм очам. Але, до хорошого швидко звикаєш, особливо, коли ці божественні губи цілують тебе, а такі рідні руки обіймають.
Одного осіннього дня я сиділа біля вікна в нашій квартирі, замотавшись в ковдру з книжкою в руках. Мені потрібно було прочитати цю книжку, але я все не могла сконцентруватись. В голові мерехтіли картини нашого життя з Конрадом, і на обличчі з’являлась усмішка. Я була щасливою, ми обоє. Кожен новий день з ним був кращим за попередній. Ми разом прокидались і засипали, снідали і вечеряли, приймали душ, готували, навчались, кохались. Боже, скільки ми кохались. Звичайно зараз ми вже трішки пригальмували, коли до нас дійшло що ми нікуди один від одного не дінемось, але на початку, ми наче проходили якийсь марафон. Ми подарували один одному безліч оргазмів на кожному клаптику цієї квартири, буквально. Здавалось, що нам має набриднути, але ні. Він знайшов мої ерогенні зони, про які я сама не здогадувалась. І коли він цілував і пестив їх, я моментально збуджувалась. Так само і я знайшла його слабкі місця. І це було дивовижно, вивчати його тіло, знати кожен сантиметр. Звісно, секс з ним було не єдине, що дарувало насолоду. Досліджувати його душу було не менш інтимно.
Ми багато розмовляли, особливо про минуле і наші вчинки. Інколи я плакала, коли він розповідав про свої почуття в той чи інший момент, і вибачалась, що була винною в цьому. Так само і він вибачався, коли слухав про мої страждання. Ми оголювали один перед одним саме цінне, що в нас було, свої почуття, думки, душу. І мені здається, бути ближчими ніж ми з ним, було просто неможливо.
І поки я про все це думала, задзвонив телефон.
– Привіт, мамо.
– Привіт, Беллі. Як справи?
– Чудово, неймовірно, мені бракує слів, щоб описати.
– На початку завжди так, – засміялась вона, – а потім стає важче.
– Тоді я буду по максимуму насолоджуватись теперішнім. – Засміялась я у відповідь. – Як справи у тебе з Вільямом?
– Стабільно добре. – І це було в характері моєї матері, ніколи не зізнатись, що відчуває.
– Це добре, щось чути про Метью? – Ми звісно спілкувались, але давно. Останній раз він вітав мене з випускним, а це було кілька місяців тому. Я все збиралась йому подзвонити, але дуже сконцентрувалась на Конраді.
– Так, Вільям казав, що він почав зустрічатись з дівчиною. Ти ж наче з ним спілкувалась?
– Так, але зараз я була трішки зайнята. – Натякаючи на Конрада.
– Беллі, ніколи не дозволяй чоловіку заповнювати все твоє життя.
– Мамо, не мели дурниць. Просто ми були заклопотані, переїзд до нової квартири, облаштування, побут. Це все займає багато часу, особливо коли ми вчимось і працюємо. Все буде добре.
– Сподіваюсь, але все одно, не забувай про іншу частину життя. І як тобі Стенфорд?
– Жалію, що одразу сюди не вступила. Тут чудово. Конрад мені дуже допомагає.
– Ох, Беллі. Я дуже рада за вас обох. Якби ж Сюзанна це бачила.
– Я впевнена, вона це бачить.
Ми попрощались і я мої думки заполонила Сюзанна. Інколи Конрад згадував про неї і ми обидва з сумною посмішкою обговорювали, щоб вона сказала, якби була з нами. Нам всім її завжди бракуватиме.
Саме за такими сумними думками, мене застукав Конрад, що прийшов з роботи.
– Привіт, Беллі. Як твій день?
– Привіт, непогано. Як твій?
– О, Генрі мене заганяв сьогодні, – Генрі його керівник, доктор медицини, – але не хочу більше про роботу, як тут моя дівчинка? – Конрад обійняв мене разом з ковдрою, а потім поцілував кінчик носа.
– Я говорила з мамою і дійшла висновку, що закинула всіх друзів і знайомих, бо давно ні з ким не спілкувалась.
– Знаєш, мені те саме сьогодні Лорел говорила.
– Вона тобі дзвонила?
– Звісно, ми з нею розмовляємо кожен тиждень.
– Не знаю, що гірше. Те, що ти розмовляєш з моєю мамою частіше за мене, чи те, що я настільки для неї не цікава, що вона воліє розмовляти з тобою, а не зі мною.
– Це ж добре, моя майбутня теща любить свого майбутнього зятя. – Пожартував Конрад і пішов перевдягатись, залишивши мене з відкритим ротом від шоку. Він думав про наше весілля?
Додати до улюблених