Глава 1 Знайомтесь з героєм
Резюме для стажування в сертифікованого чаклуна розуму:
1. Повне ім’я та прізвище
– Селестус, син дому Таро
2. Бажана посада
– Та, на якій я зможу не напружуючись возитися з паперами й спостерігати за роботою магів, попиваючи каву.
3. Контактна інформація
– Поштовий ящик номер 7, студентського гуртожитку номер 2, кращої у світі Академії магії й фехтування номер 1!
4. Ключові знання і вміння
– Вмію бентежити гарних дівчат. І хлопців теж…
5. Можливі досягнення
– Поки не вигнали з першого курсу
6. Можливий досвід роботи
– Приблизно виходить в мінус
…
…
…
– Селестус, ти серйозно? Як по твоєму я повинна здати це директору? – запитали мене
Як можна було все зрозуміти, Селестус це я, і мене зараз сварять в пустому кабінеті академії. Можна подумати, що я в непривабливому положенні, провинився і ще багато “бу-бу-бу”. Але якщо капельку змінити точку зору – то прямо зараз я один в кабінеті з молодою вчителькою і в нас близький емоційний зв’язок. Я вибираю такий світогляд.
– А що в ньому не так? Я ж чесно на все відповів.
– Все! Резюме потрібно заповнювати максимально формально! А з таким резюме тебе навіть в бакалійну крамницю не наймуть!
Здавалось ще трохи та в неї підуть іскри з очей, але навіть так вона не перейшла на крик. Стальне самовладання.
– В бакалію може і не візьмуть, але серед мисливців я завжди буду прийнятий! – відповів я з гордістю
– Охххх, просто заповни резюме правильно, як всі інші учні, і роби що хочеш.
Напевно варто трохи про неї розповісти, знайомтеся – Лілія Вайнер. Молода вчителька, що прийшла до нас в школу на практику, тиждень назад, тобто на початку навчального року.
Як вчительки в неї відмінна база знань, розуміння матеріалу і т.д. Добра, але сувора, пунктуальна і чуйна, загалом – приклад для наслідування. Ось так вона встигла зарекомендувати себе за цей тиждень.
Така ж ретельна бездоганність була і в гардеробі. Строгі спідниці, білі блузки, піджак і колготки навіть коли жарко. Мінімум аксесуарів крім сумочки й стопки якихось паперів, які з нею, здається навіть уві сні.
Але яким би не був гардероб, це тільки одяг що підкреслює саму людину. А підкреслювати було що. Наприклад дивовижно вузьку, як на мене, навіть занадто, талію. Або може довгі, укутані й зараз, в колготки ноги.
Волосся довжиною до лопаток, що кожну мить переливаються обсидіановим, заворожували. А милі, м’які й акуратні риси обличчя разом з аметистовими очима виглядали як витвір мистецтва.
– Еммм мм, ну як би сказати…- почав я туплячись в підлогу
– Що ще?
– Якщо чесно я навмисне так заповнив бланк…
– Ха?! То ти просто знущаєшся з мене?!
– Ні! Просто…
Вона окинула мене грізним поглядом і запитала:
– Просто що?
– Просто, ми так давно не бачились… і я хотів з тобою поговорити. Ось так, на однині!- я зробив паузу, поки дивився у підлогу.- Але ти завжди зайнята роботою. Виходиш з класу і ніби зникаєш. Ось я і подумав, що так зможу привернути твій погляд.
Я підняв голову і подивився прямо в очі Лілії. Вона, як можна сказати по вигляду, пом’якшала і сказала.
– Нууу якщо ти хотів просто побачитись, то можна було просто підійти й сказати. Знаєш я теж хотіла побачитись, але було так багато роботи…
Вона зітхнула і розслабилась. Але я продовжив:
– Не просто побачитись! Поки ми не бачились я багато думав про тебе…. і нас. Я часто згадував тебе, твої прекрасні фіолетові очі!
Коли я це проговорив її очі здригнулися і щоки почали повільно заливатись рум’янцем. Але я знову відкрив рот.
– Я згадую ті часи коли ми разом пили чай, тренувались і полювали. І нарешті я зрозумів що це за почуття!
Я рішуче подивився на Лілію, повністю червону і з тремтячими плечима.
– Щ-що ти таке кажеш?! Ми ж вчитель і студент!
– Я сумую по тобі! Давай, як в старі часи, разом вип’ємо чаю й поговоримо про книги! – сказав я і полегшено зітхнув
Ах і точно, зовсім забув. Лілі за сумісництвом, краща подруга моєї сестри. І моя подруга дитинства.
Так ось, вчитель Лілія, повністю червона до мочок вух, витратила пару секунд на обмірковування того що я сказав. Але було занадто пізно. Щира посмішка з легким сміхом вирвалась з мене.
– А?! Ахх ти ж пацюк!
Зрозумівши, що я просто жартую вона кинула в мене пенал. А з виду доросла дівчина…
– Ахахах просто жар…АЙ!
Ні про що не жалкую.
– Подорослішай вже! Ми ж не бачились з позаминулого фестивалю полювання! І перше що ти вирішив зробити це познущатись з мене?!
– По-дружньому пожартувати попрошу. Хоча, признаюсь, в мене щелепа пару поверхів пробила коли я дізнався, що ти вчителька тут! Як так вийшло, ти ж збиралась викладати в Королівській Академії, ні?
– Ха, в останній момент з’явилась можливість влаштуватись сюди, і я її використала. А що, тобі щось не подобається?
Після питання вона схрестила руки й відвернулась. Хах, ну що за паняночка?
– Як мені може не подобатися те, що моїм вчителем буде така розумна і відповідальна людина? Тим більше така красуня. – відповів я
– Все одно ти дурень.
* Дзинь-дзинь-дзинь *
– О! Ми пробалакали всю перерву. А я хотів ще встигнути перекусити, гаразд.
Швидко покопавшись в сумці, я дістав дещо. Наблизившись майже впритул до милої, і все ще червоної, помідорки я дав їй в руки листок з нормально написаним резюме, прошептав на вушко одну фразу і швидко попрямував на третій урок.
Впевнений в її вушках ще певний час відлунням віддавалось ” Потім вгостиш мене обідом’
Додати до улюблених
Вуйко Андрій! (вибачте, не втрималась, згадала молодість)
Доповнити щось від себе мабуть і не зможу, ви й коментатори чудово впорались, але хоч проакцентую з чим погоджуюсь:
Так, ви маєте рацію і читачі сором’язливі тут) тому ваш стиль “заарканення” нічого так, візьму на замітку!
Так, Psycho має рацію щодо помилок, і я їх застала 2 місяці з моменту публікації, тому, Пане Авторе, халтурите з виправленнями!
Так, погоджусь з Metelia: цікаво, легко, але мало конструктивної інформації в зав’язці. І чаклунство і полювання якесь… на кого? Основна увага на оригінальній анкеті залишилась прикована та на казановських замашках героя) і ні, то не погано, просто констатую факти.
Плюсом можу додати, що ваші коментарі чудово гармонують з твором, навіть пробігає думка, що у вас з головним героєм багато спільного)
Радий вітати Панів Читачів!
Нажаль, зараз пішли дуже сором’язливі та робкі читачі тож бідним авторам (до прикладу мені) приходиться йти на контакт першим. Коли я тільки починав писати , чесно кажучи, були зовсім інші очікування. Знаєте – море відгуків, триліони переглядів, концентрована похвала від якої одразу оргазмуєш і неймовірно конструктивна критика одна капля якої буде нести мої твори вверх, мов крила янголів. Чи варто говорити, що з цього всього я отримав лише по чайнику?)
Проте – це не значить, що я кочу бачку на вас дорогий(га) (одні почки коштують 2к долярів) Пан(ні) Читач(чка) . Я все розумію. Справді дуже важко натискати на ці кнопки, щось там друкувати, а формулювати думки – взагалі жах! Тож я підготував для вас маленьку анкетку:
1. Ваша думка про цю главу?)
2. Що ви би хотіли сказати Пану Автору?)
Цьом)
Зізнаюсь: якби не цей коментар, то обмежилася б лише оцінкою. Ваша тактика працює)
На жаль, до піку насолоди мої слова вас не приведуть, бо буде не лише похвала.
1.Що сподобалось: читається легко, інтригує (наскільки це можливо в першій главі), цікаво поєднані діалог, опис і навіть резюме на початку.
Зони розвитку: помилок надто багато, щоб не звертати на них увагу, зокрема пунктуаційних, а кальки з російської особливо гострим лезом проходяться по серцю (в непривабливому положенні, на однині, сумую по тобі…). Або це вже моя голова не дуже добре працює в першій ночі.
2.Натхнення вам і терпіння, щоб продовження було ще кращим.
*хехехех* мій лиходійський план працює!
Дякую за конструктивний відгук, і не можу не зазначити що ваша голова працює просто відмінно в першій ночі). Ви праві в тому, що тут багато кальок і русизмім, і коли видасться нагода я обов’язково пройдуся і відредактую це. Бачить Бог редакцій зе буде багато. Насправді в мене досить заплутана історія з цією книжкою – починав я її писати на москальській і це мій страшний гріх, тож мені дуже довго відмиватися від цього. Що найменше ще 15 глав(бо саме стільки в мене зараз є в архіві, і я постараюся їх якомога швидше завантажити на цей прекрасний сервіс з такими активними користувачами)). А поки тільки уклінно прошу пробачення.
Авторе, признавайтеся, ви маркетолог чи пікапер? 😅
А якщо по-ділу, то мені сподобався цей уривок. Стиль написання легкий і захоплюючий, персонажі з характером. Мені вже подобається гг.
От тільки надто мало. Особисто мені не вистачило тексту щоб зрозуміти що відбувається, і про що буде ця робота.
Натхнення вам. Щиро вірю, що скоро вас чекатиме море відгуків, триліони переглядів, похвал, оргазмів і всього іншого.
Пікапер, письменик, мільярдер, філантроп).
Справді перша глава має тільки 900 слів , проте всі наступні глави мають щонайменш в півтора рази більший об’єм, тож сподіваюся з цим проблем не буде. Також скажу вам по секрету, який я відкриваю тільки Панам Коментаторам. Пссс, в мене в архіві ще 15 глав, так що проблем з недостачею не буде).
Дякую за щирі побажання).
Знаєте ви дуже гарна пані, можливо ви не проти зустрітися ще раз? До прикладу в коментарях наступної глави. Знаю, шансів в мене багато, проте все одно буду нервово чекати. Цьом)