Усі наступні дні Фархад провів у повній самотності. Він думав, що чимось засмутив хлопчину і через це він не приходить на службу. Але потім Фархад зрозумів, що якби Олівер ходив на чергування, то вовк, хоча б, зміг відчути його запах. Перевертень увесь час хвилювався і не помічав, як дні проходять повз. Єдине, що змінилося, це м’ясо. Йому стали приносити свіже м’ясо. Невже, хлопця так сильно побили, що він перестав приходити на роботу?
Занурений у свої переживання Фархад впустив момент, коли настав ще один повний місяць. Виявляється пройшло так багато часу! Вовк став хвилюватися ще більше. Він ніяк не міг знайти собі місце, навіть не їв, тільки не зупиняючись пив воду.
Олівер у день повного місяця був вдома. Він спав до обіду і лінився в своє задоволення. Ближче до вечора він став почувати себе дивно. Він оглянув себе перед дзеркалом – усе було добре. Єдине, на що він звернув увагу, це те, що його очі дійсно змінили колір, зараз вони були блакитними.
Хлопець ліг в ліжко, закутався у ковдру, але так і не зміг заснути. Він постійно вертівся і від цього жар його тіла ставав усе сильнішим. Олівер різко сів на ліжку, коли чітко відчув, що по незрозумілій йому причині збуджується. Його член повільно наливався кров’ю і знизу все пульсувало. Його дихання збилося, він легенько доторкнувся до себе і усе його тіло затремтіло. Він був таким чутливим!
Олівер спробував пестити себе сам, але ще більше розпалявся. Вже зовсім скоро, він звивався на ліжку не в змозі досягти піку, бажання затопило його свідомість. Він навіть не помітив, як поміж ніг стало волого. Його організм змінювався. Він вже не був людиною. Тепер він має скоритися вовчим законам. І прямо зараз він хотів свого вовка. Хотів до безтями.
Абсолютно не розуміючи, що робить він вилетів у двір. Було світло, наче вдень, але на вулицях нікого. Люди боялися виходити у повний місяць на вулицю і на те були свої причини. Саме через це, Олівер міг не боятися йти по місту, але затуманена свідомість не хотіла в це вірити. Хлопець повільно йшов увесь час опираючись об стіни будівель. На ньому була одна лиш сорочка, але йому не було холодно, його зігрівав жар тіла.
Він важко дихав і весь час спотикався, але все ж таки дійшов до напівзруйнованої вежі. Він впав на коліна біля дерев і скрутився у клубочок. Йому було погано. Раптом, Фархад завив. Завив страшно. Здалося, вся нечисть у цей момент повстане із могил. Відповіддю йому було виття повне болю та відчаю. Це був ніхто інший, як Олівер. Тепер і йому не сховатися від нещадного світла місяця.
Усі вовки навколо завили, наче підтримуючи їх. Залишилось так мало пройти, а Олівер вже здався! Охорона побігла до інших веж, заспокоювати більш сильних та небезпечних вовків, Фархад, як раз, залишився один. Хлопець зібрав усі свої сили і на тремтячих ногах, мокрих від змазки, поплівся у бік вежі, постійно спотикаючись і падаючи. Якимось дивом він заліз на вежу, впав біля дірки у даху і тихо прошепотів:
– Ти спіймаєш мене?
– Я вже тримаю тебе, – почулося знизу і Олівер слабко посміхнувся. Він зняв із себе сорочку і стрибнув у дірку, падаючи прямо в руки вовка. Деякий час було чутно лише важке сопіння обох. Фархад пригорнув до себе гаряче, слизьке тіло, голосно рикнув і ліг разом з ним на товстий шар соломи. Олівер лиш жалібно пискнув, але вже терся своїм бідненьким членом об живіт вовка.
– Тихіше, – прошепотів вовк, насолоджуючись густим запахом свого омеги.
– Я більше не можу, – хникав Олівер, – вставляй вже.
Вовк раптом заціпенів. «Ось так відразу?» – подумав Фархад, але швидко прогнав ці думки, адже й сам вже не міг терпіти. Ледве не відразу він увійшов. Олівер вигнувся дугою, хапаючись руками за прути решітки. Він голосно застогнав і подався назустріч перевертню. Усі свої рухи він озвучував солодкими стонами. Фархад не міг довго терпіти. Його омега був занадто хтивим. Вовк прийнявся несамовито довбтися в хлопця, іноді гарчав і вже скоро обидва кінчили. Але ж це був тільки початок ночі.
Трохи заспокоївши пристрасть, яка вирувала в них уже досить довгий час, вони прийнялись пестити один одного. Фархад злизував сперму з живота Олівера, від чого той тремтів та закривав очі. Хлопець зарився у волосся вовка і пхав його вниз, ближче до знову збудженого члену. Вовк провів руками по бокам юнака, відчув, як він напружився. Він цілував його живіт і відчував, як скорочуються м’язи пресу. Фархад насолоджувався цим, напевне, так само сильно, як і Олівер. Але хлопець все наполегливіше пхав його голову вниз. Вовк сам собі усміхнувся і поцілував безволосий лобок Олівера. Він затремтів та тихо застогнав. Шорсткі і одночасно ніжні пальці Фархада дратували вологу дірочку, піднімались вгору і знову спускалися вниз. Гарячий язик доторкнувся до члена і Олівер завив, переповнений відчуттями.
– Хочу ще, – сказав омега, ледь відійшовши від нещодавнього оргазму. Фархад посміхнувся, оголюючи ікла. Олівер вилизував шкіру вовка, іноді кусаючись. У цей час вовк у своїх великих долонях перекочував його слизькі сідниці.
Хлопчина усе зробив сам і почав плавно рухати попереком, збільшуючи темп. Кігті Фархада боляче впивалися йому в стегна, червоні цівки змішувалися з потом і стікали, залишаючи моторошні плями. Олівер з кожним поштовхом насаджувався все більше та більше, аж поки зовсім не втомився. На щастя, вовк вже був достатньо збудженим і декілька сильних поштовхів змусили його бурхливо вилитись.
Олівер обезсилено впав на груди вовка, все ще стискаючи його член всередині. Фархад пов’язав його. Він відчував, як член збільшується. Хлопець викрикнув, коли член збільшився настільки, що йому стало боляче. Фархад гладив Олівера по голові, спині, заспокоював ніжними, легкими дотиками.
Хлопець боляче вкусив вовка. Фархад скривися. Лагідно шепотів. Вовк влігся зручніше, боявся зробити зайвий рух і накрив юнака ковдрою. Він увесь час стогнав, то тихіше, то голосніше. Його дихання часто збивалося. Іноді, із очей текли сльози. Але йому було добре. Він був у теплих, міцних обіймах, котрі не випускали його.
Через доволі довгий час вузол все ж таки спав і вовк, нарешті, зміг витягнути член із омеги. Олівер відразу заснув, закутуючись у ковдру. Фархад уклав його біля стіни, сам ліг поряд, закриваючи собою так, щоб людина, яка зайде у вежу не побачила, що за вовком ховається молода та тендітна людинка.
Додати до улюблених