Відьми

Молодий місяць сяяв на пару із зорями. Сови та кажани юрмились у верхівках похмурих дерев. Десь  вдалині вили вовки, пронизуя своєю піснею голоду та жаху до самих кісток. Дві дівчини пробиралися хащями соснових лісів і похмурих ялиць. Одна з них була впевнена у меті та цілі, а інша губилась у думках. Як вона взагалі могла кудись втікти з дивною незнайомкою? На кого полишила свій дім, школу? Що на неї взагалі найшло? ” Ти завжди можеш повернутися назад…”

– Ми майже у цілі.

-То що ми взагалі шукаємо?

– Ти це і так знаєш.

Знову дивні відповіді. Знову дивні думки. Тяжкий, довгий і незрозумілий шлях забутими лісами вивів дівчат на галявину. На ній стояла дерев’яна хата , як і у мариві Соломії. Звідти вийшла жінка, сіде волосся, в руках чорна хустка.

-Нині ростущій місяць, скоро буде повня. – Жінка дивилась на небо , її очі були сповненні бажання і віри.

– Я знайшла її, Каро.- Іванна підійшла до жінки , вона взяла в свої руки чорну хустку, і накинула на плечі Солі.

– Тебе повинен був хтось навчити, сонечко, а я вивчила немало молодиць.- Кара посміхнулась, але її очі видавались такими ж зачарованими.

– Вивчити чому? Хто ви такі? Ви якісь дивні. А що я взагалі тут роблю? Як я на це погодилась?- Соломію все лякало, дівчина зловила паніку. Вона дійсно не розуміла, як вона тут опинилась, як вона прийняла рішення піти з рудою?

– Ми відьми. Ти одна з нас, якщо хочеш розвивати це. – ” Ти завжди можеш повернутися назад…”- А привів сюди твій дар, тобто твій мозок, тобто ти сама. Такі люди, як ми , відьми, шамани, мольфари, чарівники, провидці, медиуми і хтозна хто ще. Ми всі маємо дар, ті двері у мозку, які для більшості людей закриті. Ті двері, які можуті відвести нас у майбутнє , які можуть показати нам всесвіт, правду. Двері, які ведуть до Богині.

-Що? До Богині?- Соломія вкрай розгубилась.

– Богиня місяця. Зеркало, в якому відображається Мати Земля. Богиня, це дівчина, яка доросла до циклу, це мати , це мудра стара. Ми поважаємо Богиню. Вона вказує нам шлях.

– Хіба відьми не  поклоняються сатані?

– Взагаліто ні.- заговорила Іванна.- Церква хотіла позбутися язичництва. Тому язичницьких богів, і говне, богиню перетворили на світове зло.

-Я не розумію..

– Тобі потрібно відпочити, завтра буде новий день, і ти про все дізнаєшся.-Дивна жінка повела  Соломію у хату, а Іванна пішла слідом.

Додати до улюблених