він сидів на ліжку,важко дихаючи тримаючись за голову. по його щоках мимоволі стікали сльози,одна за одною падаючи на ідеально випрасуване простирадло.хлопець бурмотів собі під ніс незрозумілого походження слова мало не вириваючи з коренем своє довге, чорне і густе волосся.йому щось наснилося. може щось жахливе і страшне? чи все-таки щось прекрасне. настільки прекрасне що прокидатися не хотілося? так, другий варіант виявився вірним.свідомість пливла. він не пам’ятав хто він, де він і взагалі навіщо він. єдине що віддрукувалося в його спогадах це ВОНА.дівчина з якою вони були щасливою парою цілий рік. дівчина яка заміняла йому повітря. вона завжди була поруч, а він завжди оберігав її.вона чудово ладнала з групою музикантів, за сумісництвом його друзями, любила людей і завжди намагалася допомагати і захищати всіх.
дівчина з’явилася в житті гурту раптово прийшовши на вечірку Томаса разом зі своєю блтзькою подругою-Джорджією,за сумісництвом-дівчиною Даміано. спочатку вона здалася Ітану максимально грубою і неприємною особою тому що яктільки дівчина переступила поріг діму, вони з Торкіо майже одразу встигли посваритися через якусь дрібницю.
після тої вечірки подруга Джо почала приходити до Монескін майже на кожну їхню репетицію,і кожен раз встигала посваритися з барабанщиком гурту не дивлячись на те що він був найспокійнішим.не дивлячись на постійні сварки,Торкіо проводив її кожен день додому.все сталося надто швидко.через деякий час вони зрозуміли що відчувають один до одного щось сильніше ніж ворожість.на подив друзів вони з Домінік почали зустрічатися. так, точно, її звали Домінік але для нього вона завжди була Міккою.
хлопець водив її в різні цікаві місця, і розповідав про дуже цікаві речі.Ітан був залежний від тематики космосу та філософії, поки Дом взагалі не була захоплена цими темами,до знайомства з Торкіо звичайно. вона завжди просила його розповісти щось цікаве про космос, після чого хлопець притискав її до себе якомога ближче і починав свою розповідь. йому подобалося цілувати її куди завгодно, аби торкнутися своїми губами коханої. йому подобалася її посмішка і безтурботність, але в той же час дівчина ставилася до всього максимально відповідально та серйозно.
через півроку стосунків вони з’їхалися знявши двокімнатну квартиру в центрі Риму недалеко від будинку Måneskin.
вони були різними.поки Ітан вважав за краще сидіти вдома,читати і грати на барабанах, Домінік воліла сходити на тусовку і нажертися до безпам’ятства.
щоразу коли Томас і Вік закочували галасливу вечірку, Домінік мало не силою тарабанила Ітана за собою.поки та танцювала з Даміано на барній стійці, хлопець стояв осторонь спостерігаючи за нею щоб ніхто не наважився образити його дівчинку.
біля неї барабанщик міг бути слабким. міг плакати притулившись до неї якомога сильніше.
у них було неймовірне кохання. вони любили один одного так, як ніхто не здатний любити.
але це виявилося звичайним, приємним і болісним сном.
але він прокинувся, і все що здавалося таким коханим і бажаним просто зникло.
найспокійніший і врівноважений учасник гурту Ітан Торкіо кричав не справляючись зі своїми емоціями, плакав, рвав своє волосся,руками і ногами бив все, що траплялося йому під руку.
Звичайно на цей шум збіглися всі його друзі жили з ним в одному будинку. Вони намагалися заспокоїти, приборкати його, але все це було парно.
через годину хлопець начебто заспокоївся і лежачи на ліжку в колі своїх наляканих до чортиків друзів розповідав їм усе що його так мучило. розповівши їм що до чого той знову взявся за волосся нервово перебираючи в них пальцями.друзі дали йому пару порад і сказали що вони завжди будуть поряд з ним,але це його не заспокоїло.єдине що йому було потрібно,це побачити його Мікку.
-Мені потрібно вийти покурити.-З цими словами хлопець встав і подякувавши друзів за допомогу вийшов з дому.він закурив сигарету,але це не було його метою.Ітан швидко попрямував до машини і різко закривши за собою двері натиснув на педаль газу і попрямував кудись в незрозумілому напрямку.
ну ось, хлопець стоїть на краю пірсу і спостерігає за тим як хвилі розбиваються об величезні камені у пірса. нікого поруч немає. тільки він і його думки про неї. він розумів навіщо він тут. не дивлячись на те, що Ітан не був прихильником суїциду, зараз він хотів лише одного. розбитися об скелі так само, як і розбиваються хвилі.його волосся як і плащ розвивалося від сильного вітру. Вигляд у нього був не дуже. Весь заплаканий, змучений і вбитий.
ось, секунда і він вже оступиться щоб звести рахунки з життям, але за спиною чується до болю знайомий голос.
-чувак, не раджу тобі цього робити. – Торкіо не наважився повернутися проігнорувавши слова незнайомки
-чого це?
-ну не знаю,думаю це боляче.-з краплею гумору сказала дівчина
-яка взагалі тобі справа?-Ітан повернувся і хотів додати ще щось але тут же замовк.перед ним стояла ВОНА.така ж прекрасна,в тій же толстовці яка більше її вдвічі.
-Мікка?-його голос затремтів,а ноги підкосило.але він зміг впоратися з собою і залишився так само незворушно стояти тримаючи свої руки в кишенях
-ми знайомі?не пригадую щоб в мене були такі патлаті друзі.
хлопець мимоволі посміхнувся.невже те що заставило його так страждати стоїть прямо перед ним спостерігаючи за кожним його рухом.
-ні, ми не знайомі. може хочеш сьогодні сходити зі мною на чашку кави? поговоримо може … – він з надією зазирнув в очі дівчини.
-сходити на побачення з суїцидником? це вже цікаво.-вона посміхнулася додавши.-а давай.тільки не стрибай.окей?-з цими словами Домінік розвернулася і пішла в сторону парку неподалік
-я Ітан до речі.-хлопець прокричав їй услід
-ти дивний, Ітан.-вона відійшла на велику відстанб і її майже не було чути, але хлопець все чув. кожен її вдих і видих.
а що було б якби він все-таки стрибнув? звичайний, банальний і трагічний кінець. нічого більше.але тепер на них чекає цікава історія яка залишиться з Дом та Ітаном до кінця.
Додати до улюблених