Дідько, вже. Гаразд, час бігти у кабінет членів ради. Хоча ніхто мене не пустить. Надіюсь Чишия передбачив, що я ніхто на пляжі, і якось домовиться за моє перебування в кабінеті.
По дорозі я зустрілась з Арісу і Усагі. Вони прямували туди, куди і я.
– Чишия? – Одне слово, але так багато сенсу. Хлопець кивнув. Тепер зрозуміло хто ще в нашій команді. Обрав найрозумніших. Або найзручніших.
Ми підійшли до кабінету, але вхід нам перегородив Нірагі. Чого цього виродка так багато в моєму житті? Він вже набрид мені, якщо чесно.
-А ви куди зібрались. – Потанцювати, бляха. Чудовий час для вечірок. – Ми вас не запрошували.
– Це я. – Я так і знала. Чишия, вкотре рятує ситуацію. Серце виривається з грудей, схоже працює моє передчуття. В кабінеті погані новини.
– Припиняй самотужки збирати людей.
– Якщо це важливо, вони мають почути. – Так, маємо. Ми ж дуже важливі персони тут. – Проходьте. – Я пафосно обійшла Нірагі, роблячи вигляд, ніби не перелякана.
Ми зайшли у кімнату, там були майже всі, не побачила тільки Ан. На столі лежав у позі зірочки Капелюшник. Навіть труп пафосний. Це у нього від природи. Я бачу у нього слід від кулі. Тут цікаво. Прийшла Ан. А разом з нею хлопець. Здається, я бачила його на грі. Так, це він у мене запитував: «що це все означає?»
– Схоже він не зміг пройти гру. – Я ж казала, що самовпевненість до добра не доводить. Ніхто не всесильний. – Команда обслуговування знайшла його тіло, коли поїхали за паливом.
– Гей, не чіпай його. Тобі лише б розрізати, манʼячка. – Ан, до речі, важливу справу робить. Треба досліджувати, що за чіпи у нас в мозку і їхнє походження.
– Його застрелили. У грі була зброя. – я пригледілась до рани. Різка, чітко в серце. Стріляв той, хто чудово володіє зброєю.
– Швидше за все, біля арени чули постріли. – Арісу поглянув на нас з Чишиєю. Ми теж, на жаль, нічого не знаємо.
– Що буде з «пляжем»?
– Слід тримати це в секреті. – Згодна, людям властива паніка, а такий хаос нам не потрібен. –
– Як номер два я займу його місце. – А, то ось хто цей чоловік. Бо я думаю чим він корисний.
– Почекай-но, хіба не найсильніший має зайняти його місце? Весь цей час ми позбавлялись від зрадників, та все одно залишались в тіні. Годі цієї несправедливості. – Я позіхнула від промови Нірагі. Ну дійсно, нудно, не динамічно.
– Якщо номер один помре, номер два має посісти його місце. – Чоловіче зупинись, бо тебе зараз зроблять другим трупом.
– Снубійський диктатор здох, сили змінилися. – Ну як так можна про мертвих. Або хороше, або ніяк. – Будемо демократичними, прислухаємося до думки кожного. Хто згоден, що Агуні має стати новим лідером? – Ніхто не підійняв руки. Десь у кутку прокинувся «останній бос». – Яка квола реакція! У вас останній шанс. – Останній бос наставив лезо на шию Ан. Я хотіла побігти допомогти та розуміла, що це буде марно. Він нас обох порубає швидше, аніж я кліпну. – Питаю ще раз. Хто згоден, щоб Агуні став новим лідером? – Ан здійняла руку. Вона під загрозою, я її розумію.
– Це не рішення більшості. – Поважаю Міру у цій ситуації.
– Та хіба ж? Тобі хтось забороняє голосувати? – Нірагі наставив на неї гвинтівку і облизався. Дівчина також здійняла руку. За нею номер два. Нірагі пішов на нас з хлопцями. Ну, а як ще. Хіба він забуде про нас? – А ти? – Він говорив з Чишиєю. – Ти за ідіотів нас тримаєш, Чишиє?
– А ви і є ідіоти. – Я хотіла сміятись, хотіла поплескати хлопця по плечі, бо це було дійсно круто. Тобто правдиво.
– Бісиш ти мене своїм поглядом. Постійно такий зверхній. – Нірагі, а як же я? Чишия, ти забув, що поруч я є. Від вас такого хлопці не очікувала.
Чишия здійняв руки, аж дві.
– Я голосую за Агуні. Ви ж не хочете втратити дорогоцінне «за»? – Нірагі відступив та повернувся до мене. О, згадав. Та, та, то я.
– А ти, левице? За що ти голосуєш?
– Щось я не бачила, щоб десь голосували під прицілом. – Я відчувала метал десь на горлі.
– А у нас свої привала. – Він хотів торкнутись мене та я швидко перехопила його руку та здійняла другу.
– Я за. Хочеш навіть ногу підійму? – Він відвернувся від мене і пішов до Арісу.
День почався ідеально. Вмер Капелюшник, Нірагі вже встиг мені погрожувати. Що буде далі?
– Всі раптово проголосували за.
– Капелюшник цього б не дозволив, якби був живий. – Але, зараз він не заперечить.
– Але він здох. – Нірагі почав бити Капелюшника. І ще раз. І ще раз. Це було так жорстко.
– Досить. Від сьогодні я новий король пляжу.
Така собі новина. Та схоже вона вигідна для Чишиї.
– Спочатку Арісу проникне в королівський номер. – Ми сиділи в номері та слухали план Чишиї. Інтригуюче. – Далі він шукає сейф і викраде там усі карти. – Головна роль дісталась для Арісу.
– А пароль? – Слушне питання, Арісу.
– Маю одну ідею. Розповім коли будеш біля сейфу. – Ну, так, Чишия у нас дуже обережний. Я не вмію витримувати таку інтригу, як він.
– Ти дуже обережний, – з підозрою бурмотів Арісу, – гаразд.
– Усагі, Ріна і Квіна на сторожі. – Маю сумніви, що з нас хороші охоронці. Але нехай, надіюсь бійки не буде.
– Вони нас вб‘ють якщо розкриють. – Навіть не здогадувалась. Доведеться йти на ризик, якщо хочеш потрапити у свій світ.
– Не думаю, що сидіти і змиритись з тим, що є – краща ідея за цю. В цьому світі ми маємо ризикувати, бо інакше не виживемо. – Фу, я перехопила пафос Капелюшника. Надіюсь, він тішиться мною.
Ми розійшлись по позиціям. Арісу у кабінет, Усагі слідкує за входом до кабінету з одної сторони, а ми з Квіною за іншим входом. Чишия там, де і інші члени ради.
– Ти дійсно думаєш, що ми зможемо вийти звідси цілими та неушкодженими? – Ми з Квіной чекали на… диво? Нехай буде так.
– Завжди є шанс. – Якось дивно вона на мене дивиться, наче винить себе у чомусь.
– Усі члени ради і бойовики на місті. Іншого шансу не буде. – Чишия прям замотивував, звісно. Біжу викрадати у Агуні карти, бо іншого ж шансу не буде.
Я крутила рацію. Цікаво, що з нами буде, якщо нас впіймають. Напевно Нірагі забере мене собі і буде.. веселитись. Не маю бажання, щоб у нас щось пішло не так. Не хочу у руки того психопата. А Лісун.
Лісун в безпеці? Він бойовик, тому йому немає чому нервувати, напевно.
– Знайшов! – Я почула голос Арісу. – То який пароль?
– Вісімдесят двадцять два. – З чого він це взяв. Не думаю, що лист настільки просвічувався.
– Ти впевнений? Ти бачив вміст конверту?
– Ні. Але обличчя Агуні мені все розказало. На мить його обличчя спохмурніло. Схоже він був здивований і розгублений. Впевнений, папірець порожній. – От би мені так людей читати по обличчю. А не спиратися на емоції, які я відчуваю поряд з ними.
– Порожній? Тоді звідки пароль?
– З печатки. Літери з персня боса утворюють цифри. Це і є пароль
– Не хотів би я бути твоїм ворогом. – Згодна, він мене в пил здатен стерти. – Не відчинилось!– У Арісу проблеми. Я хотіла подивитись на Квіну та щось сказати їй, але мені зажали рот. Я все ж таки побачила Квіну, вона махала головою зі сторони в сторону.
– Пробач, але нам потрібно було це зробити.. – Зрада. Ми зрадили Усагі і Арісу. Підставили. Певно, їм зараз не солодко.
Я лиш сумно дивилась на Квіну, не розуміючи, чому так? Невже не було інших варіантів..
Виходить я могла бути на місці Арісу та Усагі. То чому ж вони не використали мене. Навіщо залучати багато людей, якщо я могла там опинитись сама.
Квіна відпустила мене.
– Ходімо. – Я лиш йшла за дівчиною та мовчала. Не було слів, щоб про щось говорити. Я була шокована цією підлістю.
Ми зайшли в кімнату до Чишиї. Хлопець вже сидів там.
– Прийшли. – Чишия дивився на мене в очікувані. Чекає крику? – Настав час для другої частини плану.
– Ще й друга є. А в ній, випадково, я не попадаю до рук бойовиків? – Ну, все. Терпіння луснуло.
– Ріно…
– Що? Квіно, спочатку ви говорите про довіру, так солодко втішаєте. І що ми маємо? Арісу десь мучиться від катувань, а Усагі вже ґвалтують. Чудово склалось. Звідки мені тепер знати, що я не буду на їхньому місці? – Я не кричала, але говорила відсторонено. Я не люблю недомовок, якщо є план, то будьте любʼязні, розповідайте весь.
– Ніяк. Доведеться просто довіритись. – Геній, дякую, допомогло.
– Як я одразу не здогадалась.
– Ти сама побачила на що ми здатні. Тепер вибір за тобою: довіритись та подивитись, що з тобою буде чи піти своїм шляхом. Обирай. – Я поглянула на Квіну, потім на Чишию. Ну, я у мами розумна, тому…
– Аби вам добре було. Я залишусь. Подивимся на ваші здібності до маніпуляцій. – Я швидко змінюю свою думку. Чишия посміхнувся.
– Тоді, зараз Квіна йде слідкувати за номером Агуні, а Ріна йде зі мною. – Я здійняла брову. – Якщо я підставлю тебе, то і себе теж. А такого я не маю в намірах.
– Аргумент, – ми взяли рації та розійшлись.
Всю дорогу я думала, як допомогти Арісу та Усагі. Все ж таки я не знала про підставу. Могли б і попередити про таку тусовку. Я б не пішла одразу. А зараз мушу бути до кінця. Я хочу бути до кінця.
– Квіно?
– Агуні в номері.
– Тоді час йти. – Чишия пропустив мене в кабінет. Я піджала губи, щоб не сміятись. Який джентельмен. – Ну, подивимся. – Хлопець пішов до картини з зображення оленя.
– Ти фільмів передивився? Хто ховає сейф за… – Так, сейф за картиною. Я видихнула. – Як банально.
– На більше Капелюшник не здатен. – Він ввів код «8022», який він дізнався по слову BOSS. – Нікого?
– Наче… – я почула як в кімнату хтось зайшов. Дідько. Здається я підставила, а не Чишия.
– Ріно? Що ти тут робиш?
– Лісун, як добре, що ти тут. – Я кинулась хлопцю в обійми. Надіюсь блондин сховався.
– Чому ти плачеш? Ріно. – Він гладив мене по спині, поки я вигадувала причину.
– Розумієш, я дізналась про Арісу і Усагі. Я знаю, що вони зрадники, але я з ними хотіла б поговорити. Наостанок. Думала хтось з адміністрації тут, щоб вони допомогли мені з цим.
– Чому ти одразу мені про це не сказала? Я б допоміг. Я не знаю де Арісу, але знаю про Усагі. Вона зараз з Нірагі….. – От Нірагі скотина, так до мене клеївся, а тут до Усагі побіг. Як він може.
– Дідько. Ти зможеш допомогти мені? – Пробач, Лісун, але я не збираюсь нікого підставляти. Тим паче, щоб допомогти Усагі і Арісу мені треба знати де вони знаходяться, так що наразі Лісун дуже корисний.
– Так, я щось вирішу. Ти йди, поки хтось інший не побачив, що ти тут. – Мені дуже соромно, але так треба.
– Дякую, ти найкращий. Ходімо.
Ми вийшли з кабінету. Надіюсь Чишия там впорається. З його то розумом гріх не впоратись. Лісун провів мене до мого номеру.
– Я скоро повернусь. – Я кивнула хлопцю.
Він пішов, а я нервово всілась на ліжко.
– У вас все добре?
– У мене все прекрасно, а що у Ріни, це вже інше питання.
– Ти де її згубив? – Я згадала про рацію в кишені моїх шортів.
– Я в нормі, мене увів Лісун.
– Не знав, що Ріна вміє так переконливо брехати.
– У мене є ще таланти, щоб вас здивувати.
Я сиділа в очікувані подальших вказівок та чекала Лісуна. Дуже соромно перед ним, але я була змушена отак у вічі брехати. Напевно у мене дійсно в цьому талант. В кімнату зайшов хлопець.
– Йдем. – Нарешті. – Тільки не встрягай у неприємності. – Я йому усміхнулась. Ми двоє знаємо, що я там, де неприємності.
– Номер Нірагі?
– Так, там купа бойовиків. Підбирай слова.
– Не фанатка такого. – Поки Лісун не почав читати моралі, я ввірвалась у номер. – Привітики. – І так, я не продумала план. Тепер доведеться імпровізувати. Моє улюблене.
Я застала Нірагі в облизувані тіла Усагі. Що робити? Тут п‘ятеро бойовиків. Лісун не допоможе. Але Нірагі випустив з рук свій коханий автомат. Це вже щось нам дає. А бойовики тримають Усагі, відповідно в них теж зброї немає.
– Левице? Сама прийшла до мене?
– Скучила. – І дуже хочу дати тобі по морді, виродку.
– Як мило, може, приєднаєшся? – Треба, щоб ми з Нірагі залишились наодинці. Що ж придумати.
– Взагалі-то, я прийшла в надії, що ми побудемо вдвох, а тут ціла черга. Наступного разу. – Я хотіла вийти з кімнати, але мене зупинила рука на талії. Спрацювало.
– О, то ти перестала грати у стерву і прибігла до мене. – Він повернувся до тих хто тримав Усагі. – Ви вільні.
– А що робити з цею?
– А нехай левиця скаже. – Потрібно щось придумати.
– Хай з даху пригне, сама. – Усагі здивовано глипала на мене. Ну, вона альпіністка, щось придумає.
– Чули? Ведіть на дах. – Я непомітно підморгнула дівчині. Вона вмить зрозуміла, що я прийшла допомогти їй та легенько кивнула.
Тепер треба розібратись з цим збочинцем. Один на один. Без зброї. Шанси є.
Нірагі прижав мене до стіни. Він присосався до мене. Почав знімати мою кофтинку.
– Не очікував, що ти сама прийдеш. Думав взяти тебе самому. Вже втомився чекати.
– Я теж не очікувала від себе , це ж така гидота. – Він застиг. Я швидко чолом вдарила його в ніс. Він відійшов на декілька кроків.
– Ну, звісно. В тебе не буває все так просто. А я вже зрадів.
– Не кажи гоп, поки не перестрибнеш. – Я підійшла до нього. Між нами не було ні сантиметру. І я його поцілувала. Наші язики вивчали одне одного. Його язик пройшовся по моїм зубам і…
– Дідько!
– Ой, здається пірсинг до добра не доводить. – Я виплюнула залізку.
– Я тебе вб‘ю. Ні, спочатку зґвалтую тебе, як ту шльондру, а потім запропоную бажаючим.
– Повіям гроші за це платять, йолупе.
І у нас почалась бійка. Він сильніше мене, але я гнучкіше. Це мені і допомогло приспати парубка.
Я побігла на вихід з пляжу. За планом, там вже мають бути Чишия з Квіною.
– Чи має воля до виживання межу? – Не знаю про що він, але межі немає. Кажу як побита дівчина. – Якщо тобі його так шкода, то йди та допоможи. – Тут Чишия побачив мене. Оглянув з ніг до голови та нахмурився. До мене повернулась Квіна.
– Ріно! – Вона підбігла та обійняла мене.
– Жива, майже неушкоджена.
– У яку пригоду ти знову влізла? – Влучне слово: «влізла».
– На волі розповім. – Я хотіла вже вийти з цього клятого пляжу та забути це місце навіки. Та мене зупинила рука Чишиї в ділянці живота.
– Стій. – Що знову? Він підкинув браслет у арку. Постріл.
– Якого..? Лазерна сітка. – Гра почалась на пляжі. Трясця.
Дякую, що завітали в наш приморський край Токіо. В знак подяки ми хочемо влаштувати гру для всіх гостей готелю.
Складність: чирвова десятка.
Тільки не вона. Зараз почнеться щось дууже цікаве.
Уважно послухайте правила гри!
Усі гравці повині зібратися у холі.
Ми з Квіною та Чишиєю, не сказавши ані слова, пішли у хол.
Там вже було купа народу. Ми пройшли реєстрацію та почули вигуки. Всі зібрались навколо… тіла? У якось дівчини виглядав ніж. В місці серця. Хтось вбив її.
Назва гри: полювання на відьом.
Зла відьма, що вбила цю дівчину ховається серед вас. Роль відьми не обмежується жінками. Для перемоги знайдіть відьму і спаліть її у судному вогні.
Ліміт часу: 2 години.
Гра почалася.
Прямо як в голодних іграх.
Додати до улюблених
чекаю продовження