Від неї завжди пахне такою чистотою та немов би світлом, світлом осіннього сонця, цей запах не зрозуміти, але він бентежить, справді.
Бентежить і серце, і уяву, і розум; хочеться дивитись і дивитись їй вслід, але вона розчиняється в чистому жовтневому повітрі.
В чистому жовтневому повітрі навіть в найбрудніших індустріальних містах країни: вона не те, що багато мандрує, звісно,
скоріш вона просто живе водночас всюди, існує у всіх точках простору та часу.
Як це в неї виходить пояснити вийде навряд, але секрет її чарівного запаху відомий і ніякий це не секрет взагалі:
замість парфумів вона використовує ароматичні масла.
Її улюблені – це нероль та лаванда.
Вона обожнює стояти біля сучасних хіпі, які збираються десь, чи то біля зупинок, чи то на подвір’ях, чи то…
І всі, коли вона підходить, зупиняється, та стоїть небезпечно близько, насторожуються: вона виглядає чужачкою для них.
Надто біла для Білої Церкви, надто чорна для Донбасу, надто руда для Кривого Рогу, надто небезпечна для Чорнобиля…
Один з хіпі висловився, напевно, за всі компанії, до яких вона підходила. Він сказав: «ти пахнеш не так, як пахнуть хіпі».
Так. Від нею зазвичай пахне чи лавандою, чи неролью.
І нечутно б’ють її каблуки асфальт: вона ходить одним містом, та не чути її кроки можна багато-багато де ще.
І не варто з цього сміятися. За можливість не чути, що вона йде саме твоєю вулицею, саме в твоєму місті
багато-багато хто готовий заплатити дуже високу ціну.
Запах її чистоти, запах самого сонця, що йде від неї, всі забули. Всі люди у всіх містах, лаванда, нероль, це щось чуже, в кого не запитай.
Жовтень руйнує бар’єр забуття. Тільки у жовтні всі раптом згадують: це не чужий запах, запах що йде від цієї ніби-то чарівної ніби-то незнайомки.
Вона не чужа тут нікому; але ніхто не назве її ім’я у своєму місті, але ніхто і ніколи не подасть виду, що якось пов’язаний з цією жінкою.
Вона поправляє свій легкий шарф і я чую знайомий запах. Звідки таке чисте повітря в моєму місті? Звідки настільки чисте повітря в моєму місті?
Я ніколи не назву твого ім’я, я ніколи більше не назву твого ім’я,
я ж тобі обіцяв.
Додати до улюблених