Шукає натхнення десь у дірі,
Давно потушений вогник.
Тепла вже нема і світло теж зникло,
Лишилася лиш душа,
І та неприкаяна світом бродить, у пошуках тепла.
Кожен прохожий вважає потрібним спитати “що сталося?” в нього,
А вогник мовчить, бо й сам не знає чого він загас так раптово.
Бува загориться і знову погасне, по собі лишаючи дим,
І знову душа залишається гола “а в принципі, бог з ним!”.
Прямує знов далі, у іншу діру, шукати нове натхнення,
Знайде, і по новій, бродить по світу,
Шукаючи откровення.
Чого ж не щастить йому бути вогнем,
Палати неначе сонце.
Чого ж загасає він знов і знов,
Де ж його віконце.
Віконце у світ, віконце за стіну,
За стіну його амбіцій.
Амбіцій не здоланих вчора,
Сьогодні перешкодою зрісших.
Додати до улюблених