В палаті пацієнта-втікача зустрічали Рафаїл та Аріель. Жінка трималась на поважній відстані й схилила голову перед моїм конвоєм. Вища ступінь поваги до архангелів, яким ти не зобов’язана підкорюватись. Михаїл штовхнув мене на ліжко.
– Коли тебе сюди принесли, на тобі не було живого місця, – із зітханням почав він. Ну, подальшу лекцію можна пропустити повз вуха. Занадто часто я чула схоже в свою адресу і вже встигла все напам’ять вивчити. – Я схожий на ідіота? – здивовано дивлюсь на нього. В його очах читалась втома і роздратування, але ніяк не бажання читати мораль. Решта родичів стояли мовчки.
– Відповідь тобі не сподобається, – обережно почала я. Рафаїл тим часом прошепотів щось помічниці, вона кивнула й вийшла з палати. Напевно її відправили за склянками і заспокійливими. Однією пляшкою тут не обійтись, до речі!
– Хто тебе катував? – нарешті тато подав голос. Замість відповіді я болісно зіщулилась ніби в очікуванні удару. – Ти можеш розповісти, – не втримуюсь і починаю істерично сміятись. Навіть сльози на очах виступили. Єдиний, кому тут я могла довіритись, Люцифер, бо Чак тоді не змінив йому пам’ять. Але й до того випадку всі тримались за татові штани. Весело було спостерігати за руйнуванням сім’ї, до речі.
– Це зробив Чак? – Михаїл присів переді мною. Я втерла сльози сміху, а дядя продовжив. – Він намагався вбити тебе Міткою, я відволік його і дав можливість Люциферу перебрати її на себе. Ти задихалась. Потім Батько змінив нам пам’ять, а вас двох зробив головними злодіями в своїй історії, – мені залишалось тільки хапати повітря ротом і переводити погляд з одного на іншого. Я би віддала перевагу не згадувати це.
– Коли ти згадав? – ну вибачте, це питання мене хвилює більше всього.
– Коли ти повернула нас тим своїм заклинанням, – повів плечима Михаїл.
– Що ти хочеш від мене почути? Заради чого він це зробив? Хотів дізнатись, хто перша душа, а мені це звідки знати? Так що залишалось або мовчати і терпіти, або сказати, що я не знаю. Він би не припинив, – на очі навернулись сльози. Знову. – Він би не повірив.
– Чому ж він тебе відпустив? – подав голос Рафаїл.
– Та не він це був. Прийшли якісь істоти в чорних плащах і потягнули мене назовні. Далі я нічого не пам’ятаю, – я трохи помовчала, а потім додала. – Якщо він шукає тільки першу душу, це означає, що інших він уже примітив. Хоча… Хіба не можна починати не по порядку?
– Не хоче ризикувати. Все-таки краще знищувати душі по порядку. Менше наслідків буде, – промовив Рафаїл. Між нами повисла мовчанка. Вперше за довгий час вони виглядали сім’єю, братами. Правду люди говорять, що спільний ворог об’єднує. – Брати мої, залишимо нашу племінницю і доньку в спокої. Їй необхідний спокій. Аріель за тобою пригляне, – стомлено опускаюсь на подушки, коли всі вийшли. Нога потихеньку переставала боліти і я занурилась в стан, схожий на людський сон.
***
Коли мені офіційно дозволили покинути лазарет, першим чином я направилась до Вінчестерів. Бункер тепер використовувався як штаб-квартира повстанців, які потихеньку обживались в нашому світі. Першим мені на очі потрапив Джек, а йому я нарешті купила подарунок.
– Стій, де стоїш, – витягую коробку в подарунковому папері й урочисто вручаю йому. – В честь твого дня народження. Я знаю, що це людська традиція, але ти наполовину людина, тож тримай, – з легкою усмішкою спостерігаю як хлопчик розпаковує коробку і витягує світловий меч голубого кольору. Він із захопленням розглядає подарунок (не могли мої брати не показати йому “Зоряні війни”), а потім прийнявся з чисто дитячою радістю дякувати мені.
– Михаїл! – в бункер влетіли Вінчестери. – Він якось пробрався в наш світ, – клас, а я сподівалась на спокійний рік. Архангел не змусив себе довго чекати. Двері розлетілись в тріски і він ввійшов з важливим виглядом (по-іншому ходити не виходить, мабуть). Звісно, Сем і Дін постарались було щось йому протиставити, але архангел з легкістю відкинув їх в різні сторони. Зараз під роздачу потрапимо і ми з Джеком.
Нефілім хоробро вийшов вперед. Михаїл теж рушив йому назустріч, а далі все виглядало як в уповільненій зйомці. Архангел витягнув клинок, полоснув горло Джека і випив його благодать. Все це відбулось так швидко, що я навіть не встигла як слідує зміркувати. Мій мозок зосередився на світловому мечі кузена, який випадав з його руки.
– Тепер я розберусь з тобою, – архангел рушив до мене. – Незабаром ваш світ буде належати мені, – задкую, але бігти нікуди. Та й не звикла я від бійки тікати. – Що ти мені зробиш? – він схопив мене за горло і відкинув до Сема. Я боляче вдарилась спиною об стіну і невдало приземлилась на хвору ногу. – Навіть не постараєшся відбиватись? – він схопив мене за волосся і приклав головою об край столу. – Чи ти б’єшся тільки в тому випадку, коли впевнена в своїй перемозі? – чорт, чорт, чорт. Треба зібратись. Треба відштовхнути його і захистити братів. Сем тим часом заходив зі спини, але Михаїл стиснув руку в кулак і брат повалився додолу, захлинаючись власною кров’ю. – Боюсь, довго жити йому не залишилось.
– Ах ти скотина, – голос Діна змусив архангела відволіктись від мого обличчя. Я бачила як старший брат піднявся, відштовхнув беззахисного Джека подалі, шепнувши йому щось схоже на “біжи”.
– У твого брата є один шанс вижити. Що ти запропонуєш мені в обмін? – ой, справа ще більше запахла жареним. Дін спантеличено зупинився. Не погоджуйся, не погоджуйся, придурку. Люцифер Сема все одно поверне. Перевертаюсь на бік і починаю підніматись, але мене звалив приступ кривавого кашлю. Зцілитись не виходило, до того я була знесилена.
– Себе, – рішуче відповів Дін. – Себе в обмін на нього.
– Чи можу я вважати це згодою?
– Так, – ні. Бачу як Михаїл покидає своє тіло і переселяється в Діна. В істинному вмістилищі з благодаттю Джека він стане практично непереможним. Сем якось піднявся на ноги, але брат вже зник. Як тільки архангел перестав мене утримувати, кинулась до Джека. Хлопчик здивовано дивився на мене:
– Я нічого не можу зробити, – ну, зате ти тепер людина. Повноцінна. Якщо чесно, я нічого не знаю про нефілімів без благодаті. Напевне він буде жити як звичайна людина, Небеса відчепляться, а статус “син Люцифера” залишиться тільки на папері, але, бачачи цей жалібний погляд, я зрозуміла як багато втратив кузен. – Що мені?..
Якби я тільки знала. Від відповіді мене врятував Сем, який як раз пройшов попри. Видно він збирається шукати брата. Марно. Скоріше за все, Михаїл сховався від ангельських радарів і зараз або вивчає світ, або збирає армію, щоб нас підкорити. Звідси виходить наступне питання, якщо ангели ні в життя не підуть за архангелом з іншого всесвіту, то кого Михаїл візьме в свої лави? Постарається навернути в свою віру звичайних монстрів? Ой біда, біда.
– Чому ти його не зупинила? – ще один знайшовся зі своїми питаннями.
– Витратила всі свої сили. Сем, мене весь цей час катували і що я повинна? Намагатись зупинити того, хто сильніший за мене? Якщо ти не помітив, Михаїл випив благодать Джека і я не знаю, як втрата цього відіб’ється на ньому. Ти собі можеш уявити нефіліма без благодаті? Якщо навіть ангели без неї жити не можуть. В принципі його можна буде підтримувати певний час благодаттю Люцифера, але той сам практично на нулі, – повисло недовге мовчання після моїх слів. Сем стомлено опускається на стілець і приймається масувати скроні, як це він зазвичай робить в стресовому стані.
– Значить, план такий: ми знаходимо Михаїла, Джек повертає свою благодать, а потім допомагає нам вигнати паразита з тіла Діна…
– І всі дружно підемо дивитись на стриптизерок? – скептично піднімаю брови. – Як це по-вінчестерівськи, – зітхаю. План Сема, на жаль, зруйнується одразу як тільки ми знайдемо архангела. Не здивуюсь, якщо Михаїл до того часу обзаведеться легіоном тілоохоронців. – З чого почнемо?
– Потрібно попередити повстанців, що їх Михаїл вже тут, і щоб вони приготувались, – не забудь ще додати, що той в тілі Діна, а то люди підуть назустріч смерті, навіть не підозрюючи про це. – Знайдемо гада, руки в наручники і притягнемо сюди. В будь-якому разі в якійсь з цих книг є заклинання, яке вижене архангела, – Сем впевнено поглянув на мене.
– Із всього твого плану мені усміхається тільки перспектива ритись в книгах в пошуках потрібного закляття, – перевожу погляд на бібліотеку позаду мене. І не забуваємо, що в підвалі теж повно книг. – Може, дійсно щось варте знайдеться.
На рахунок цього я сильно сумнівалась, бо ангели б знали про існування подібного закляття. Взагалі, це повинно бути щось настільки могутнє, щоб вигнати архангела, не пошкодивши в процесі вмістилище. На жаль, в голову нічого подібного не приходило. Зв’яжусь-но я з одним знайомим британцем, може разом ми вирішимо дану проблему.
“Піднімай свій британський зад з британського дивану і допоможи мені. Потрібне заклинання, здатне вигнати архангела з тіла Вінчестера-старшого, при цьому не вбивши ідіота.”
Сем запропонував зробити всім кави. А хіба вона в нас ще залишилась? Пресвяті котики, це заледве чи не найкраща новина за сьогодні. Братик, до речі, в свою чашку налив більше віскі, ніж кави. Джек потягнувся також за пляшкою, але я її переклала куди подалі. Ось буде тобі вісімнадцять, тоді роби, що хочеш, а поки насолоджуйся своїм зеленим чаєм (він серйозно збирався хлюпнути алкоголь в чай з ромашки. До такого навіть Дін б не додумався).
“Піднімай свій іспанський зад з американського стільця. Зв’яжемось через півгодини. Тобі треба це побачити.”
Додати до улюблених