Епізод 4

В палаті пацієнтку-втікачку зустрічають Рафаїл та Аріель. Жінка тримається на поважній відстані і схиляє голову перед моїм конвоєм. Вищий ступінь поваги до архангелів, яким ти не зобов’язана підкорюватись. Михаїл штовхає мене до ліжка.

– Коли тебе сюди принесли, на тобі не було живого місця, – із зітханням починає він. Ну, подальше можна пропустити повз вуха. Занадто часто я чула схоже у свою адресу і вже встигла все напам’ять вивчити. – Я схожий на ідіота? – здивовано дивлюсь на нього. В його очах читається втома і роздратування, але ніяк не бажання проводити виховні монологи. Решта родичів стоять мовчки.

– Відповідь тобі не сподобається, – обережно починаю я. Рафаїл тим часом шепоче щось помічниці, вона киває й виходить з палати. Не до добра все це.

– Хто тебе катував? – нарешті тато подає голос. Замість відповіді я болісно зіщулююсь ніби в очікуванні удару. – Ти можеш розповісти, – не втримуюсь і починаю істерично сміятись. Навіть сльози на очах виступають. Єдиний, кому тут я можу довіритись, – Люцифер, бо Чак тоді не змінив йому пам’ять. Але й до того випадку всі його слухалися. Весело було спостерігати за руйнуванням сім’ї, до речі.

– Це зробив Чак? – Михаїл присідає переді мною. Я витираю сльози сміху, а дядько продовжує. – Він намагався вбити тебе Міткою, я відірвав його і дав можливість Люциферу перебрати її на себе. Ти задихалась. Потім Батько змінив нам пам’ять, а вас двох зробив головними злодіями у своїй історії, – мені залишається тільки переводити погляд з одного на іншого. В їхніх очах бачу тільки сталеву рішучість. Це також не до добра.

– Коли ти згадав? – це питання мене хвилює понад усе.

– Коли ти повернула нас тим своїм заклинанням, – знизує плечима Михаїл.

– Що ти хочеш від мене почути? Заради чого він це зробив? Хотів дізнатись, хто перша душа, а мені це звідки знати? Так що залишалось або мовчати й терпіти, або сказати, що я не знаю. Він би не припинив, – зітхаю. – Він би не повірив.

– Чому ж він тебе відпустив? – подає голос Рафаїл.

– Та не він це був. Прийшли якісь істоти в чорних плащах і потягнули мене назовні. Далі я нічого не пам’ятаю, – я трохи мовчу, а потім додаю. – Якщо він шукає тільки першу душу, це означає, що інших він уже примітив. Хоча… Хіба не можна починати не послідовно?

– Не хоче ризикувати. Все-таки за порядком краще. Менше непередбачуваних наслідків буде, – промовляє Рафаїл. Між нами зависає мовчанка. Вперше за довгий час вони виглядають сім’єю, братами. Правду люди говорять, що спільний ворог об’єднує.

– І все ж, щось у тобі змінилося, – задумливо протягує Люцифер. – Наче Чаку таки вдалося убити щось всередині тебе.

Слова Люцифера діють на мене як відро крижаної води. Можливо я і справді з часу повернення хапаюся за те, чого більше не існує, але всі емоції раптово кудись зникають. Ніби Лінді нарешті вирішила дати мені спокій та остаточно відділилася. Попри те, що зараз архангели виглядають однією сім’єю, однак жоден із них навіть не спробував витягнути мене з того місця. Крижана лють заповнює мої вени.

– Ти правий, Люцифере, – опиняюся перед ним і хапаю рукою за горло, притискаючи до стіни. – Назад, – відкидаю інших ошелешених родичів і знову повертаюся до диявола. Клянуся, він навіть не зрозумів, як я опинилася так швидко і так близько до нього. Часу не зупиняла, якщо що. – Як я тобі вже казала дуже-дуже давно, я готова до смерті, а ви готові до того, що повернеться замість мене?

Відпускаю його і виходжу з палати. Потрібно налагодити деякі справи, поки я ще у стані усвідомлювати свої дії. Добираюся до найближчих дверей і з’являюся уже перед своїм гарнізоном. Так вдало зайшла, коли одні янголи вже повернулися з патрулювання, а інші – ще не пішли. До мене миттєво зриваються Ребекка і Мег.

– Щось сталося? – обидві звертаються до мене майже в унісон.

– Наша угода стосовно обладунків у силі? – лінивим поглядом обводжу своїх солдат. Більшість не звертає на мене жодної уваги, однак деякі з тривогою позирають у наш бік. Ребекка поспішає запевнити, що янголи тренуються в обладунках цілий тиждень раз у місяць, як і було вирішено.

– Чудово, – киваю. – А тепер слухайте мене уважно. З сьогоднішнього дня янголи починають тренуватися в обладунках постійно і будь-яким видом зброї. Ті, хто не вміють стріляти з лука, кидати списи, чи вони занадто слабкі у ближньому бою, повинні навчитися якомога швидше. Жодних заперечень або скарг. Зрозуміло?

– Так, звісно, але як нам це їм пояснити? – Мег кивком голови вказує на натовп позаду.

– Хай готуються до війни, – нахиляюсь так близько до неї, наскільки можу. – І свій гарнізон я хочу залишити цілим та неушкодженим у тому складі, яким він є зараз.

***

З моменту як я вдруге безперешкодно покинула Небеса, направляюсь до Вінчестерів. Бункер тепер використовується як штаб-квартира повстанців, які потихеньку обживаються в нашому світі. Першим мені на очі трапляється Джек, а йому я нарешті купила подарунок.

– Стій, де стоїш, – витягую коробку в подарунковому папері й урочисто вручаю йому. – В честь твого дня народження. Я знаю, що це людська традиція, але ти наполовину людина, тож тримай, – з вимушеною усмішкою спостерігаю як хлопчик розпаковує коробку і витягує світловий меч голубого кольору. Він із захопленням розглядає подарунок (не могли мої брати не показати йому “Зоряні війни”), а потім з чисто дитячою радістю дякує мені.

– Михаїл! – в бункер влітають Вінчестери. – Він якось пробрався в наш світ, – клас, а я сподівалась на спокійний рік. Архангел не змушує себе довго чекати. Двері розлітаються в тріски й він заходить всередину з важливим виглядом (по-іншому ходити не виходить, мабуть). Звісно, Сем і Дін стараються щось йому протиставити, але архангел з легкістю відкидає їх в різні сторони. Зараз під роздачу потрапимо і ми з Джеком.

Джек хоробро виходить вперед. Михаїл теж рушає йому назустріч, а далі все виглядає як в уповільненій зйомці. Архангел витягує клинок, полоще горло Джека і випиває його благодать. Все це відбувається так швидко, що я навіть не встигаю як слід зміркувати. Мій мозок зосереджується на світловому мечі кузена, який випадає з його руки.

– Тепер я розберусь з тобою, – архангел рушає до мене. – Незабаром ваш світ буде належати мені, – задкую, але бігти нікуди. – Що ти мені зробиш? – він хапає мене за горло і відкидає до Сема. Я боляче б’юсь спиною об стіну і невдало приземляюсь на хвору ногу. – Навіть не постараєшся відбиватись? – він тягне мене за волосся і прикладає головою об край столу. – Чи ти б’єшся тільки в тому випадку, коли впевнена у своїй перемозі? – чорт, чорт, чорт. Треба зібратись. Треба відштовхнути його і захистити братів. Поміж моїх пальців починає клубочитися Пітьма, однак використати це на свою користь не виходить. Сем тим часом заходить зі спини, але Михаїл стискає руку в кулак і брат валиться додолу, захлинаючись власною кров’ю. – Боюсь, довго жити йому не залишилось.

– Ах ти скотина, – голос Діна змушує архангела відволіктись від мого обличчя. Я бачу як Дін підіймається, відштовхує беззахисного Джека якомога далі, шепнувши йому щось схоже на “біжи”.

– У твого брата є один шанс вижити. Що ти запропонуєш мені в обмін? – ой, справа ще більше запахла жареним. Дін спантеличено зупиняється. Не погоджуйся, не погоджуйся, придурку. Люцифер Сема все одно поверне. Перевертаюсь на бік і починаю підійматись, але мене звалює приступ кривавого кашлю. Зцілитись не виходить, до того я була знесилена.

– Себе, – рішуче відповідає Дін. – Себе в обмін на нього.

– Чи можу я вважати це згодою?

– Так, – ні. Бачу як Михаїл покидає своє тіло і переселяється в Діна. В істинному вмістилищі з благодаттю Джека він стане практично непереможним. Сем якось піднімається на ноги, але брат вже зник. Як тільки архангел перестав мене утримувати, кидаюсь до Джека. Хлопчик здивовано дивиться на мене:

– Я нічого не можу зробити, – ну, зате ти тепер людина. Повноцінна. Якщо чесно, я нічого не знаю про нефілімів без благодаті. Напевне він буде жити як звичайна людина, Небеса відчепляться, а статус “син Люцифера” залишиться тільки на папері, але, бачачи цей жалібний погляд, я розумію як багато втратив кузен. – Що мені?..

Якби я тільки знала. Від відповіді мене рятує Сем, який як раз проходить попри. Видно він збирається шукати брата. Марно. Скоріше за все, Михаїл ховається від янгольських радарів і зараз або вивчає світ, або починає збирати армію, щоб нас підкорити. Звідси виходить наступне питання, якщо янголи ні в життя не підуть за архангелом з іншого всесвіту, то кого Михаїл візьме у свої лави? Постарається навернути у свою віру звичайних монстрів? Ой біда, біда.

– Чому ти його не зупинила? – ще один знаходиться зі своїми питаннями.

– Витратила всі свої сили. Семе, мене весь цей час катували й що я повинна? Намагатись зупинити того, хто сильніший за мене? Якщо ти не помітив, Михаїл випив благодать Джека і я не знаю, як втрата цього відіб’ється на ньому. Ти собі можеш уявити нефіліма без благодаті? Якщо навіть янголи без неї жити не можуть. В принципі його можна буде підтримувати певний час благодаттю Люцифера, але той сам практично на нулі, – зависає недовге мовчання після моїх слів. Гмм, принаймні свої акторські таланти я не розтратила. Смерть від випалення благодаті дуже болісна і повільна. Сем стомлено опускається на стілець і приймається масувати скроні, як це він зазвичай робить в стресовому стані.

– Значить, план такий: ми знаходимо Михаїла, Джек повертає свою благодать, а потім допомагає нам вигнати паразита з тіла Діна…

– І всі дружно підемо дивитись на стриптизерок? – скептично зводжу бровами. – Як це по-вінчестерськи, – зітхаю. План Сема, на жаль, зруйнується одразу як тільки ми знайдемо архангела. Не здивуюсь, якщо Михаїл до того часу оточить себе легіоном охоронців. – З чого почнемо?

– Потрібно попередити повстанців, що їх Михаїл вже тут, і щоб вони приготувались, – не забудь ще додати, що той в тілі Діна, а то люди підуть назустріч смерті, навіть не підозрюючи про це. – Знайдемо гада, руки в наручники й притягнемо сюди. В будь-якому разі в якійсь з цих книг є заклинання, яке вижене архангела, – Сем впевнено дивиться на мене.

– Із всього твого плану мені усміхається тільки перспектива ритись в книгах в пошуках потрібного закляття, – перевожу погляд на бібліотеку позаду мене. І не забуваємо, що в підвалі теж повно книг. – Може, дійсно щось варте знайдеться.

Стосовно цього я сильно сумніваюсь, бо янголи б знали про існування подібного закляття. Взагалі, це повинно бути щось настільки могутнє, щоб вигнати архангела, не пошкодивши в процесі вмістилище. На жаль, в голову нічого подібного не приходить. Зв’яжусь-но я з одним знайомим британцем, може разом ми розв’яжемо дану проблему.

“Підіймай свій британський зад з британського дивану і допоможи мені. Потрібне заклинання, здатне вигнати архангела з тіла Вінчестера-старшого, при цьому не вбивши ідіота.”

Сем пропонує зробити всім кави. А хіба вона в нас ще залишилась? Пресвяті котики, це заледве чи не найкраща новина за сьогодні. Сем, до речі, в свою чашку наливає більше віскі, ніж кави. Джек тягнеться також за пляшкою, але я її перекладаю трохи далі.

“Підіймай свій американський зад з американського стільця. Зв’яжемось через пів години. Тобі треба це побачити.”