Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Початок нового життя і розбирання системи (v2.2)

Прокинувшись від звуків мами я вийшов з кімнати і пішов на кухню де я побачив жінку Японськоі внішності з голубити як небо очима і фіолетовим волосям то Саторі Сато ,що працює за плитою і батька чоловіка атлетичної форми й Української внішності з рудим волосям і зеленими я амефист очима, який зараз попиває каву й читає […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

щиро твій

Моя найрідніша Лю, Зорі сьогодні тихі, мовчать ,мов партизани, й лиш кидають зрідка відблиски світла на пригнічені душі людей. Вони не говорять до мене , хай як наполегливо ти їх не просила. Та знаєш мені не сумно, небесні володарі дарують спокій моєму серцю , закривають темінню очі й огортають тишею. Я сподіваюсь , що твоє […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок у неіснуючі двері вагону, товарно-поштового потягу

Зелені дерева співали разом з вітром. В повітрі літали запахи дощу і вологої землі. Гори могутньо височили над ними. Товарно-поштовий потяг швидко мчав по колії. Старі колеса гучно відбивали темп їзди. Дві дивні дівчини розташувались у вагоні без дверей. У ньому було повно дерев’яних ящиків і коробок, але знайшлось містечко для беспокійного сну. – Ти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Смерть

Смерть спинилась на порозі І каптур припідняла. Без прохання, та й у гості В Україну забрела. Вона мовчки йшла містами, Несучи з собою страх, Про мораль вона не знала, Та й блукала просто так. Смерть до того ще не чула, Та й не бачила ніяк, Щоби народ ось так боровся, Й щоб кожен другий був […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

«(Вже не)»ще мала»»

Зоряна пам‘ятатиме один зимовий день, напевне, до кінця свого довгого, та сповненого радісних подій життя. Вона прокинулася від різкого маминого «Просинайся, війна почалася». Це точно не те, що хоче почути шістнадцятирічний підліток з самого ранку. Повне нерозуміння того, що відбувається, безперервно ввімкнені телеканали з новинами, стрес та найнеочікуваніше – страх в очах батьків. Вони підозрювали, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Легенда про 1000 журавликів

Якогось вечора в Рукісів в гуртожитку панувала повна тиша, що дивно, бо таке тут бувало рідко. Причина була проста-простісінька — всі дивилися аніме. Ну, так склалося. В них насправді небагато вихідних, а тут, хоч вечір виявився раптово вільний, ніхто не захотів нікуди піти. Тому після короткого обговорення та 100500 пропозицій, Джонні включив перше, що попалося […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Останній раз цей сон снився мені в дитинстві. Я й зараз добре пам’ятаю ту частину мого життя. Не стало мами. Спорожніло. І в цей простір забився «червоний кошмар». Один єдиний він залишився тримати мене за руку. Я хотіла стримувати свої емоції перед батьком і не завдавати ще більше проблем. Знаю йому також страшно. Хотіла побороти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

О сьомій вечора

Відкрити очі було важко. На груди ніби давив важкий камінь, а у вухах лунав дзвін. – Вставай. – прозвучав крізь нього знайомий голос. Рубіо напрягся, привстав, спершись на лікті. В животі раптом скрутило так, ніби щось вибухнуло усередині. До горла підійшла жовч і чиїсь руки підтримали його за плечі, поки він рвав у відро, стояче […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Хто не гей, я не винен!

Чімін прокинувся по будильнику і швидко вимкнув його.  Звичайно, Юнгі не прокинеться, але все одно треба підстрахуватися. Чімін акуратно взяв телефон Міна і заліз у контакти: — Ось же пес, скільки тут баб, — Чімін був обурений, що його Хьон стільки бабам мізки пудрить, але нічого, — Сохі середа, Чейон п’ятниця, Міре субота, Ліна кафе, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 1,5

Не можу сказати скільки я був непритомний, але тіло стало неслухняним, а голова сильно боліла. Поруч як на зло хтось голосно завивав і тупав, розплющувати очі розхотілося, але почуття неминучості давило на розум, і тепер дивлячись на світ, новими, можна сказати очима я бачив гуманоїдних істот з жахливими, а іноді і неможливими пропорціями і тупим, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених