1995 Results with the "Романтика" genre
-
Розділ
Пошуки рідної людини..
Це тобі за те, що казав яка я погана і що я не та за кого себе видаю — сказала дівчина, після того як Остапенко поглянув їй в вічі: — Лада, це неправда. Він такого не казав на тебе і взагалі він кохає тебе. — Макс, а ти помовчи, будь ласка. Зараз якось не до тебе! — злісно…-
34.4 K • Ongoing
-
-
Розділ
Пошук покаяння
Вілл Грем довго дивився на свої руки і його трясло. Він не міг повірити, що міг так зробити з Ебігейл, але та поїздка до будинку Хобсів допомогла розставити все на свої місця. Весь час Ганнібал Лектор був Чесапікським різником, тільки він міг так віртуозно підставити Вілла. Це він…-
68.4 K • Ongoing
-
-
Розділ
Почуття
Головні герої цього твору В'ячеслав Кедр ("Воробушек") та Христина (оригінальний персонаж). Люди, чиї імена вказані в шапці профілю грають там малу другорядну роль. - У мене таке враження, ніби я дивлюсь дуже романтичне порно. - Валік засміявся та погляду не відвів.…-
1.7 K • Ongoing
-
- Фанфік
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. -
Розділ
Почути мурчаня
Котик самотньо бродив по вулицях під час чергування, мов сухе листя, то піднімаючись вгору, кружляв над будинками, то спускався вниз, перечепляючись через камінці. Його зелені очі шукали нову небезпеку, поки в голові вертілися тільки думки образи, бо Леді Баг знову не прийшла на…-
1.7 K • Ongoing
-
-
Розділ
початок.
Ось ось настав серпень і закінчуються літні канікули, всі 11 класниці та 11 класники склали свої іспити і думають про вступ до вищіх навчальних закладів. Так само сидів і Сє Лянь. Його 11 клас був закінчений, іспити він склав досить добре і відпочивав вже частину літа з сім'єю,…-
1.6 K • Ongoing
-
-
Розділ
Початок розслідування
— Заходьте. До кімнати зайшов високий, худорлявий хлопець з бинтами на руках. Він підняв погляд на Фукудзаву з-під каштанового волосся. На перший погляд він виглядав відлюдькувато. Під очима синці від недосипу, волосся було скуйовдженим і стирчало в різні боки. — Дадзає,…-
1.3 K • Ongoing
-
-
Розділ
Початок пригод
Любисток співав нові балади в таверні якій зупинився на ночівлю.Люди пританцьовуючи підспівували , весело сміючись , поряд сиділи дівчата за келихом вина, хтиво споглядаючи за бардом. – Де ти живеш - білим біло від снігу.– Майже шепотом промовляючи – Покриті льодом річки й моря.…-
1.8 K • Ongoing
-
-
Розділ
Початок їхньої історії
Молодий козак спішить до гетьмана, який пообіцяв сповістити йому про цікаву звістку. Вороний кінь полководця швидко мчить по хвилястій стежці в непроглядну глиб лісу, аж раптом хлопець помічає 2 могутні силуети: – Богуне! – озвався Хмельницький, невисокий пан кремезної…-
1.3 K • Ongoing
-
-
Розділ
Початок дружби
Два урока Англійської мови–забагато, на думку Кроулі, а після них ще і Історія, яку ніхто не читає і не вчить. Мабуть єдиний хто заробить гарну оцінку, так це новенький. Або він просто добре знав історію, або в попередній школі вони проходили цей матеріал раніше, так точно з…-
10.3 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 43 44 45 … 127 Далі