3291 Results in the "Оригінал" category
-
Chapter
Помилка
— Перепрошую, Містер? — Вількон. Дрейк Вількон. — Тож містере Вількон, я тут вже сім років і бачу вас у перше, чому ви до мене прийшли? — Ми з моєю дружиною три роки разом два з яких одружені. — У вас проблеми у стосунках? — Ні, звичайно ні я кохаю свою дружину. Але у мене є одна так…-
521 • Ongoing
-
-
Chapter
Той, кого краще не злити
========== Той, кого краще не злити ========== З відкритих навстіж вікон доносився голосний спів пташок, шум води та приглушені голоси двух садовників. Щільно закриті штори не пропускали світло в кімнату, але Дазай, сонно перевертаючись на другий бік в пошуках прохолодного…-
9,0 K • Ongoing
-
-
Chapter
Смерть (6)
Проблиски її ноти збивають, скрипка вже не грає. Білі кістки, золотом покриті, ховаються за мантією світлою, сміється Смерть над смертним, руками плескає. — Гадаєш, що мене ти переможеш? Я кінець життя усілякого, баланс, і коли скрипка моя гра, вже нема куди втікати. — Кінець і…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Зламане скло (5)
Гуркіт, крики, а далі тиша. І знову гуркіт, крики, тиша… Нескінченна мука? Падаю я кудись, відчуваю, що ламаюсь. Бачу я себе у сотні віддзеркаленнях, не розумію… У всіх них я в різних роках, в різних рідних місцях. В теплих обіймах весною і літом, його, його обіймах. Плине час і я…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Самотність (4)
У вирії одинокості я побачив проблиск надії, линув я до неї з останніх сил. Випливши звідти, відчув, що стало пусто на душі, ніч царювала на дворі. Картина з найнеприємніших розкрилась: місто моє поглинула байдужість. Коріння дерев та рослин заполонили й повільно ламали житлові…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Блищати серце (3)
Повільно розплющив я очі, боячись загибель свою побачити. Навколо простягалося поле пшениці. Приємно колихалися колоски, гладячи руки, десь вогонь мерехтів. Синє небо без жодної хмаринки. Неймовірний пейзаж, очей насолода. Руками я водив по вітру і йшов уперед не знаючи, який…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Крихіт зірок (2)
Холод хлинув. «Йде зима,» — промовив незнайомий голос. Крок за кроком я заглиблювався у пустелю. Зіркове небо мерехтіло і вмить почав повільно сніг кружляти. Не було тут нікого, тільки голоси, замучені вічністю, ті, що прокляті. Чути віддалену гру, дуже знайому… Смерть зі скрипкою…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Відзеркалення (1)
Гра на скрипці нескінченна, і танець був той на струні. Вже вечоріло, я стомився та сів за стіл на березі, а ти навпроти мене. Щасливі усмішки, обійми, поцілунок... Гуркіт неба розігнався, вітер розійшовся. Над нами тінь стояла, хто то був — не зна. Крилами відштовхнувшись від землі,…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Квіти…вони всюди
Щоразу ти приходиш до мене з черговим букетом квітів, і дивитися на все це подібно до нескінченних мук. В ту мить я відчуваю непереборне бажання зупинити тебе, різко упершись долонями в груди, і прошепотіти: «Йди, йди звідси і ніколи не повертайся, чуєш? Ніколи». Та губи мої вперто…-
195 • Ongoing
-
-
Chapter
3. Не доїжджаючи до Бордо
Я стояв обабіч каміну, по-злодійському посміхаючись полум'ю, що розгорілося за мереживними чавунними ґратами. У в'язких руках вогню зникала ранкова газета «L'Affiche de Toulouse», яку я з волі випадку купив у одного хлопця на ринковій площі. Той був зовсім брудним, невмитим й нечесаним,…-
2,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 192 193 194 … 330 Next
